Анатолій Петрович Головченко (3 серпня 1911, Євсуг — 31 березня 1976, Київ) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, в роки німецько-радянської війни командир батальйону 33-ї гвардійської мотострілецької бригади 9-го гвардійського танкового корпусу 2-ї гвардійської танкової армії 1-го Білоруського фронту, гвардії майор.
Анатолій Петрович Головченко | |
---|---|
Народження | 3 серпня 1911 Євсуг |
Смерть | 31 березня 1976 (64 роки) Київ |
Поховання | Байкове кладовище |
Країна | СРСР |
Приналежність | Радянська армія |
Роки служби | 1933—1957 |
Партія | КПРС |
Звання | Підполковник |
Війни / битви | Німецько-радянська війна |
Нагороди |
Біографія
Народився 3 серпня 1911 року в селі Євсузі (тепер Біловодського району Луганської області) в селянській родині. Українець. Член КПРС з 1939 року. Закінчив сім класів середньої школи. Працював бурильником на шахті міста Стаханова Луганської області.
У 1933 році призваний до лав Червоної Армії. У 1939 році закінчив Одеське військове піхотне училище, в 1942 році — курси «Постріл». У боях німецько-радянської війни з 22 червня 1941 року. Воював на 1-му Білоруському фронті.
Відзначився у боях за визволення Польщі. У ніч на 20 січня 1945 року батальйон почав штурм сильно укріпленого міста Бжесця-Куявського і оволодів містом. У ході бою було знищено до 300 ворожих солдатів і офіцерів, захоплено 50 підвод з військовим спорядженням, 16 гранатометів і багато іншої зброї. 22 січня 1945 року батальйон, діючи в передовому загоні, увірвався в населений пункт Подгуже (нині в межах польського міста Торуня), забезпечивши вихід бригади до Вісли.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 лютого 1945 року за мужність і героїзм, проявлені в боях за визволення Польщі і вміле командування батальному гвардії майору Головченку Анатолію Петровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5760).
Після закінчення війни продовжив службу в армії. З 1957 року підполковник А. П. Головченко — в запасі. Працював інженером інституту фізики. Жив у Києві. Помер 31 березня 1976 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
Нагороди
Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, Суворова 3-го ступеня, Вітчизняної війни 1-ї та 2-го ступенів, трьома орденами Червоної Зірки, медалями.
Література
- Булкин С. П. Герои Отечества. — 2-е изд. — Донецк: Донбасс, 1977.
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987
- Подвиги, ставшие легендой. — Донецк: Донбас, 1985
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Golovchenko Anatolij Petrovich Golovchenko 3 serpnya 1911 Yevsug 31 bereznya 1976 Kiyiv radyanskij oficer Geroj Radyanskogo Soyuzu v roki nimecko radyanskoyi vijni komandir bataljonu 33 yi gvardijskoyi motostrileckoyi brigadi 9 go gvardijskogo tankovogo korpusu 2 yi gvardijskoyi tankovoyi armiyi 1 go Biloruskogo frontu gvardiyi major Anatolij Petrovich GolovchenkoNarodzhennya3 serpnya 1911 1911 08 03 YevsugSmert31 bereznya 1976 1976 03 31 64 roki KiyivPohovannyaBajkove kladovisheKrayina SRSRPrinalezhnist Radyanska armiyaRoki sluzhbi1933 1957PartiyaKPRSZvannya PidpolkovnikVijni bitviNimecko radyanska vijnaNagorodiBiografiyaNarodivsya 3 serpnya 1911 roku v seli Yevsuzi teper Bilovodskogo rajonu Luganskoyi oblasti v selyanskij rodini Ukrayinec Chlen KPRS z 1939 roku Zakinchiv sim klasiv serednoyi shkoli Pracyuvav burilnikom na shahti mista Stahanova Luganskoyi oblasti U 1933 roci prizvanij do lav Chervonoyi Armiyi U 1939 roci zakinchiv Odeske vijskove pihotne uchilishe v 1942 roci kursi Postril U boyah nimecko radyanskoyi vijni z 22 chervnya 1941 roku Voyuvav na 1 mu Biloruskomu fronti Vidznachivsya u boyah za vizvolennya Polshi U nich na 20 sichnya 1945 roku bataljon pochav shturm silno ukriplenogo mista Bzhescya Kuyavskogo i ovolodiv mistom U hodi boyu bulo znisheno do 300 vorozhih soldativ i oficeriv zahopleno 50 pidvod z vijskovim sporyadzhennyam 16 granatometiv i bagato inshoyi zbroyi 22 sichnya 1945 roku bataljon diyuchi v peredovomu zagoni uvirvavsya v naselenij punkt Podguzhe nini v mezhah polskogo mista Torunya zabezpechivshi vihid brigadi do Visli Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 27 lyutogo 1945 roku za muzhnist i geroyizm proyavleni v boyah za vizvolennya Polshi i vmile komanduvannya batalnomu gvardiyi majoru Golovchenku Anatoliyu Petrovichu prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka 5760 Mogila Anatoliya Golovchenka Pislya zakinchennya vijni prodovzhiv sluzhbu v armiyi Z 1957 roku pidpolkovnik A P Golovchenko v zapasi Pracyuvav inzhenerom institutu fiziki Zhiv u Kiyevi Pomer 31 bereznya 1976 roku Pohovanij u Kiyevi na Bajkovomu kladovishi NagorodiNagorodzhenij ordenami Lenina Chervonogo Prapora Suvorova 3 go stupenya Vitchiznyanoyi vijni 1 yi ta 2 go stupeniv troma ordenami Chervonoyi Zirki medalyami LiteraturaBulkin S P Geroi Otechestva 2 e izd Doneck Donbass 1977 Geroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Tom 1 M Voeniz 1987 Podvigi stavshie legendoj Doneck Donbas 1985