Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Atilax paludinosus | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Atilax paludinosus G. Cuvier, 1829 | ||||||||||||||||||
 поширення виду Atilax paludinosus | ||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||
|
Atilax paludinosus (Мангуста болотяна) — ссавець, представник ряду хижаків із родини мангустових. Широко розповсюджений від Сенегалу, Гвінеї-Бісау та Сьєрра-Леоне на схід, до південної частини Судану та Ефіопії і на південь до південної Африки, де відсутній на більшості території Намібії, Ботсвани і більшої частини Південній Африці, де немає потрібного водопостачання і рослинного покриву. Присутність на острові Пемба, але відсутній в Занзібарі. Зареєстрований на висоті 3950 м у горах Ефіопії. Головним чином обмежується прибережними середовищами проживання (річки, струмки, болотисті місцевості, греблі), там, де є відповідний рослинний покрив і вода в безпосередній близькості.
Окрім сучасного виду відомий також викопний — Atilax mesotes
Морфологія
Морфометрія. Довжина голови й тіла: 440—620 мм, довжина хвоста: 250—430 мм, вага: 2.5—4.1 кг.
Опис. Хутро довге, грубе, загалом, коричневого кольору. Довше чорне покривне волосся часто дає темний ефект. Світлі кільця на волоссі деяких особин надають волосяному покриву сіруватого відтінку. Голова зазвичай світліша, ніж спина, а нижня частина тіла ще блідіша. Це досить кремезна тварина. Хоча вона значною мірою водна мангуста, перетинки на пальцях повністю відсутні. Це може бути пов'язане з тим, що ця мангуста шукає свій водний видобуток в мулі або під камінням. На кожній кінцівці 5 пальців, підошви голі, кігті короткі й тупі. Самиці зазвичай мають дві пари молочних залоз.
Поведінка
Раціон складається головним чином із водного видобутку, серед якого домінують ракоподібні, що є незвичайним для представників родини мангустових. Також регулярною їжею є комахи, молюски, риби, жаби, змії, яйця, дрібні гризуни і фрукти. Може підкидати таку здобич як равлики і краби, щоб розбити їхній твердий покрив. Чудово плаває й пірнає.
Відтворення
Вагітність триває 69-80 днів, народжується від 1 до 3, найчастіше 2,3 дитинчат, які важать близько 100 гр., їхні очі відкриваються на 9-14 день, від молока відлучаються на 30-46 день, розмір дорослого досягається приблизно за 27 тижнів. Одна болотяна мангуста жила в неволі трохи більше 19 років.
Загрози та охорона
У даний час немає серйозних загроз для виду. Однак, осушення боліт для перетворення в орні землі є загрозою для виду в східній Африці.
Джерела
- Вебсайт [ 17 січня 2011 у Wayback Machine.] МСОП
- Ronald M. Nowak Walker's carnivores of the world — JHU Press, 2005, pp. 217—218
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Atilax paludinosusOhoronnij statusNajmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciyaDomen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ssavci Mammalia Ryad Hizhaki Carnivora Pidryad Kotovidi Feloidea Rodina Mangustovi Herpestidae Rid Atilax F G Cuvier 1826Vid Atilax paludinosusBinomialna nazvaAtilax paludinosus G Cuvier 1829poshirennya vidu Atilax paludinosusPosilannyaVikishovishe Atilax paludinosusEOL 1038688ITIS 621880MSOP 41590NCBI 210642Fossilworks 232108 Atilax paludinosus Mangusta bolotyana ssavec predstavnik ryadu hizhakiv iz rodini mangustovih Shiroko rozpovsyudzhenij vid Senegalu Gvineyi Bisau ta Syerra Leone na shid do pivdennoyi chastini Sudanu ta Efiopiyi i na pivden do pivdennoyi Afriki de vidsutnij na bilshosti teritoriyi Namibiyi Botsvani i bilshoyi chastini Pivdennij Africi de nemaye potribnogo vodopostachannya i roslinnogo pokrivu Prisutnist na ostrovi Pemba ale vidsutnij v Zanzibari Zareyestrovanij na visoti 3950 m u gorah Efiopiyi Golovnim chinom obmezhuyetsya priberezhnimi seredovishami prozhivannya richki strumki bolotisti miscevosti grebli tam de ye vidpovidnij roslinnij pokriv i voda v bezposerednij blizkosti Okrim suchasnogo vidu vidomij takozh vikopnij Atilax mesotesMorfologiyaMorfometriya Dovzhina golovi j tila 440 620 mm dovzhina hvosta 250 430 mm vaga 2 5 4 1 kg Opis Hutro dovge grube zagalom korichnevogo koloru Dovshe chorne pokrivne volossya chasto daye temnij efekt Svitli kilcya na volossi deyakih osobin nadayut volosyanomu pokrivu siruvatogo vidtinku Golova zazvichaj svitlisha nizh spina a nizhnya chastina tila she blidisha Ce dosit kremezna tvarina Hocha vona znachnoyu miroyu vodna mangusta peretinki na palcyah povnistyu vidsutni Ce mozhe buti pov yazane z tim sho cya mangusta shukaye svij vodnij vidobutok v muli abo pid kaminnyam Na kozhnij kincivci 5 palciv pidoshvi goli kigti korotki j tupi Samici zazvichaj mayut dvi pari molochnih zaloz PovedinkaRacion skladayetsya golovnim chinom iz vodnogo vidobutku sered yakogo dominuyut rakopodibni sho ye nezvichajnim dlya predstavnikiv rodini mangustovih Takozh regulyarnoyu yizheyu ye komahi molyuski ribi zhabi zmiyi yajcya dribni grizuni i frukti Mozhe pidkidati taku zdobich yak ravliki i krabi shob rozbiti yihnij tverdij pokriv Chudovo plavaye j pirnaye VidtvorennyaVagitnist trivaye 69 80 dniv narodzhuyetsya vid 1 do 3 najchastishe 2 3 ditinchat yaki vazhat blizko 100 gr yihni ochi vidkrivayutsya na 9 14 den vid moloka vidluchayutsya na 30 46 den rozmir doroslogo dosyagayetsya priblizno za 27 tizhniv Odna bolotyana mangusta zhila v nevoli trohi bilshe 19 rokiv Zagrozi ta ohoronaU danij chas nemaye serjoznih zagroz dlya vidu Odnak osushennya bolit dlya peretvorennya v orni zemli ye zagrozoyu dlya vidu v shidnij Africi DzherelaVebsajt 17 sichnya 2011 u Wayback Machine MSOP Ronald M Nowak Walker s carnivores of the world JHU Press 2005 pp 217 218