Олександр Іванович Вовк нар 22 листопада 1922 Київ пом 21 квітня 2004 Київ український живописець і графік член Націонал

Олександр Іванович Вовк (нар. 22 листопада 1922, Київ — пом. 21 квітня 2004, Київ) — український живописець і графік; член Національної спілки художників України з 1950 року. Заслужений художник України (1985)..Чоловік художниці Надії Сиротенко, батько художника Сергія Вовка.

Вовк Олександр Іванович



Народження	22 листопада 1922(1922-11-22) Київ, Українська СРР
Смерть	21 квітня 2004(2004-04-21) (81 рік)
	Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР Україна
Жанр	жанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання	Київський державний художній інститут (1950)
Діяльність	художник
Вчитель	Шовкуненко Олексій Олексійович, Яблонська Тетяна Нилівна, Сиротенко Олександр Іванович, Фомін Олександр Іванович і Іванов Михайло Інокентійович
Відомі учні	Шкуринський Віктор Миколайович
Член	Спілка радянських художників України
У шлюбі з	Сиротенко Надія Олександрівна
Діти	Вовк Сергій Олександрович
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вовк.

Біографія

Народився 22 листопада 1922 року у місті Києві в родині столяра-червонодеревника. Малював з дитинства. У 1936 році його акварель «Дніпро» була представлена на всесвітній виставці дитячого малюнка в Нью-Йорку. 1937 року склав іспити і вступив до Київської середньої художньої школи, проте, через те, що його батьків було репресовано, не провчившись жодного дня, потрапив до спецбудинку для дітей ворогів народу у місті Сталіно. 1939 року одержав ІІ премію на Республіканському конкурсі дитячого малюнка, присвяченому Тарасові Шевченку.

З початком німецько-радянської війни пройшов курс піхотного училища. На посаді командира піхотного взводу брав участь у Орловсько-Курській битві, був тяжко поранений, лікувався у шпиталі.

Протягом 1944—1950 років навчався у Київському художньому училищі, де його викладачами були зокрема Олексій Шовкуненко, Тетяна Яблонська, Олександр Сиротенко, Олександр Фомін, Михайло Іванов. Дипломна робота — «Люди колгоспних ланів», була особливо відзначена на Всесоюзній художній виставці й у складі пересувної виставки експонувалася у багатьох країнах світу.

Жив у Києві, в будинку на бульварі Марії Приймаченко, № 2, квартира 56, потім в будинку на вулиці Пушкінській, № 9, квартира 28. Помер в Києві 21 квітня 2004 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Творчість

Працював в галузі станкового живопису (тематична картина, портрет, пейзаж) та книжкової графіки. Твори виконані в реалістстчній манері, окремі позначено рисами ліризму. Серед робіт:

«Автопортрет» (1945);
«Люди колгоспних ланів» (1951);
«Молодіжна бригада» (1952, у співавторстві з Василем Кондратюком);
«Молодь Каховки» (1957);
«Тарасова наука» (1961, у співавторстві з Василем Кондратюком; Національний музей Тараса Шевченка);
«Баба Марта з Григорівки» (1962);
«Тарас Шевченко у рідному краї» (1964);
«Ми повернулися!» (1965);
«Володимир Ленін у Кремлі» (1967);
«На Полтавщині. Леся Українка» (1971);
«Нагорода за відвагу» (1974);
«1941 рік» (1975);
«Невгасимий вогонь пам'яті» (1977);
«Парковий міст» (1980);
«Спогади (Гвардії підполковник І. Г. Юрченко)» (1983);
«Перемогу завойовано!» (1985);
«Скеля Шаляпіна» (1985);
«Художниця Надія Сиротенко» (1988);
«Літо» (1995);
«Музика» (2002).

Брав участь у республіканських виставках з 1949 року.

Окремі роботи зберігаються у Одеському, Донецькому, Полтавському художніх музеях, Музеї історії Корсунь-Шевченківської битви в Корсуні-Шевченківському, Національному художньому музеї України, Національному музеї "Київська картинна галерея", Музеї історії Києва.

Відзнаки

Нагороджений:

радянськими орденами: двома Червоної Зірки (24 липня 1943; 6 листопада 1945), Вітчизняної війни І ступеня (6 листопада 1985);
почесні грамоти Президії Верховної Ради УРСР (1964, 1982);
українським орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (2003).

Заслужений художник УРСР з 1985 року.

Примітки

. Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 1 березня 2022.
Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003, сторінка 137.
Пам'ять народу. [ 1 березня 2022 у Wayback Machine.](рос.)

Література

Вовк Олександр Іванович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 77.;
Вовк Олександр Іванович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 46.;
Вовк Олександр Іванович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 128. — . [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
Вовк Олександр Іванович // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А — В. — С. 360. — ISBN 5-88500-27-1.;
І. М. Блюміна. Вовк Олександр Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. — Т. 4 : В — Вог. — 700 с. — .;
Г. Скляренко. Вовк Олександр Іванович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / (головний редактор Г. Скрипник); НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019. 240 с. сторінка 223. [ 22 березня 2022 у Wayback Machine.] .

[БУМ-1] . Архів оригіналу за 1 березня 2022. Процитовано 1 березня 2022.

[ДЧ-2] Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003, сторінка 137.

[3] Пам'ять народу. [ 1 березня 2022 у Wayback Machine.](рос.)