Ганнібал Ганна Семенівна

Га́нна Семе́нівна Ганніба́л (Пу́шкіна-Ганнібал, рос. А́нна Семёновна Ганниба́л, Пу́шкина-Ганнибал 1849–1925) — педагог, публіцист, історик, літературний критик та Перекладач. Публікувалася в журналах «Вестник Европы», «Военный вестник», «Новый журнал литературы, искусства и науки», газеті «Новое время», авторка частини «Ганнибалы. Новые данные для их биографии» у виданні . Значна частина літературної спадщини Г. С. Ганнібал втрачена або невідома.

Ганна Семенівна Ганнібал
Псевдо	Пушкіна-Ганнібал
Народилася	26 серпня 1849(1849-08-26)
Померла	11 квітня 1925(1925-04-11) (75 років) Одеса
Поховання	Одеса
Громадянство	Російська імперія, СРСР
Місце проживання	Петербург; Одеса
Діяльність	педагог, історик, літератор
Знання мов	російська
Рід	^d
А. Г. Новый вклад в историю 1812 года / Военный вестник, 1910, № 3 — рецензія на дослідження воєнного історика , які були опубліковані у 1909 р. в часописі «Сборник Императорского Русского исторического общества». А. Г. В поместье прадеда Пушкина / «Новое время», 1912, 29 сентября № 13129 (додаток) — опис . А. С. Ганнибал. Ганнибалы. Новые данные для их биографии — наведено дані за архівними матеріалами про А. П. Ганнібала в післяпетровські часи, опубліковані знайдені автором листи А. П. Ганнібала до таємного секретаря . Статтю було опубліковано в 1913 році також окремо. Переклади: Бальзак О. Прощание. Рассказ / Перевод А. С. Ганнибал. — М. : «Польза», 1914. Переклад перевидавався ще три рази, в 1915, 1916 і 1918 роках. Т. де Бонвиль, «Грегуар» — рукопис переклада, знайдений в одеській квартирі Г. С. Ганнібал. Непідписані публікації З некрологів відомо, що авторству Г. С. Ганнібал належать дослідження про президента США Т. Рузвельта, опубликовані без підпису в петербурзькому «Новом журнале литературы, искусства и науки»: Теодор Рузвельт — Новый Президент Соединённых Штатов. — 1902, № 10; Теодор Рузвельт. — 1902, № 11; Семейная жизнь президента Рузвельта. — 1904, № 12. Епістолярна спадщина У відділі рукописів Російської державної бібліотеки зберігаються листи Г. С. Ганнібал до професора антропології Д. М. Анучіна, датовані квітнем, 20 травня та 6 листопада 1899 року. Анучін звернувся до Ганни Ганнібал, працюючи над питаннями про родовід О. С. Пушкіна. У відповідях Ганна Семенівна надала наявні в неї відомості про родовід, уточнила деякі дати, надіслала знімок з печатки Ганнібалів, повідомила деякі краєзнавчі дані. У листі від 6 листопада висловлено подяку за книгу про Пушкіна. У бібліотеці є також лист до двоюрідної сестри Ганни Семенівни — Марії Олексіївні Кісловщенко. Станом на 1999 рік залишалися ще не знайденими роботи Г. С. Ганнібал про Дж. Гарібальді, італійського та сардинського політика графа , літературна критика творчості Мопассана, Бальзака, Г. д'Аннунцио, статті про сучасних Ганні Семенівні поетів Франції, про венеційську школу живопису, скульптури Ермітажу, європейські дорожні замітки, політична кореспонденція з Італії, антимілітаристські статті, направлені проти I світової війни. Примітки Пушкин и его современники. — СПб., 1913. — Т. 5., вып. XVII—XVIII. Пушкин и его современники. — СПб., 1914. — Т. 5., вып. XIX—XX. М. О. Рибаков пише, що раннє дитинство Ганни Ганнібал пройшло в маєтку Апраксіних в Добродіївці, але місце народження її в книзі не вказано. газета «Южная мысль». — Одесса, 1912. — Вип. 31 січня. Шувалов Р. газета «Вечерняя Одесса». — Одесса, 1988. — Вип. 3 вересня. Наприклад: «Новая вечерняя газета». — Ленинград, 1925. — Вип. 14 (15 квітня). Модзалевский Б. Л. «Красная газета. Вечерний выпуск». — Ленинград, 1925. — Вип. 17 квітня. Анучин Д. Н. А. С. Пушкин. Антропологический этюд. — М., 1899. Література Рыбаков М. А. глава Кто такая Анна Ганнибал? // Юбилей Пушкина в Киеве. — Киев : «Кий», 1999. — С. 215—255. — . Б. Л. Модзалевский. Родословная Ганнибалов. — М., 1907. Джерела