Ахмад I (араб. أبو العباس أحمد باشا باي; нар. 2 грудня 1805 — 30 травня 1855) — 10-й бей Тунісу з династії Хусейнидів у 1837—1855 роках. Намагався провести політичні та економічні реформи в європейському дусі.
Ахмад I | |
---|---|
араб. أحمد باي بن مصطفى | |
Народився | 2 грудня 1806 Туніс |
Помер | 30 травня 1855 (48 років) Ла-Ґулєт, Туніс, Туніс |
Країна | Туніс |
Діяльність | політик |
Посада | d |
Рід | d |
Батько | Мустафа (бей Тунісу) |
Нагороди | |
|
Життєпис
Молоді роки
Син Мустафи ібн Махмуда. Народився 1805 року в Тунісі. 1814 року дід Махмуд захїопив владу в державі.
Згодом Ахмад виховувався при дворі діда та стрийка Аль Хусейна II. 1835 року після смерті останнього батько Ахмада успадкував трон, а самого Ахмада призначили спадкоємцем трону (бей аль-махалла). 1837 року після смерті бейя Мустафи I успадкував владу.
Панування
З самого початку Ахмад I оголосив про плани розширити армію, створити сучасний флот, побудувати нову резиденцію, монетний двір і сучасні навчальні заклади. 1838 року отримав офіційний фірман від дивану Османської імперії про визнання його титулу, потім призначається дивізійним генералом османського війська.
Значний вплив на нього мало видання османського фірмана «Гюльхансіят хаті-шеріф» про запровадження реформ. Ахмад I запровадив європейську структуру уряду і надав своїм високопосадовцям звання «міністра». Його міністрами були його великий візир Мустафа Сахіб ат-Таба, міністр фінансів і внутрішніх справ Мустафа Хазнадар (зять бея), військовий міністр Мустафа Ага, міністр військово-морського флоту Махмуд Ходжа і — міністр закордонних справ Джузеппе Раффі (його сестра була одружена зі стрийком Ахмада I).
Водночас реформував релігійну освіту в мечеті Аль Зайтуна, залучаючи 30 факігів, з яких 15 представляли малікізм, а 15 інших — ханафіти, що опинилися під контролем шаріатського ради, на чолі якого стояли два провідних правники великий муфтій малікітів Сіді-Ібрагім Ріахі і великий муфтій ханафітів Мухаммад Байрам IV. Бей призначив останнього шейх аль-ісламом. також взяв на власний кошт утримання школи Зайтуна, пожертвувавши їй велику кількість арабських рукописів.
1840 року стає маршалом османської армії. Того ж року дозволив спорудження католицького Карфагенського собору. Бей також дозволив християнській громаді Тунісу, що складалася переважно з європейських купців, розширити свою невеличку церкву біля Баб-ель-Бхар. Водночас заснував військову академію в Бардо, що сприяло розвитку війська, у Тебурбі — текстильний завод, який працював спочатку на водяному колесі, а потім на парових машинах, імпортованих з Великої Британії. Були також побудовані шкіряні заводи, гарматний завод в Бардо, пороховий завод і млин в Джедейді.
У січні 1846 року видав наказав про скасування рабства. Влітку того ж року урочисто прийняв у себе герцога Антуана де Монпансьє, молодшого сина французького короля Луї-Філіппа I. Під час зустрічі було домовлено про візит Ахмада I до Франції. він відбувся у листопаді того ж року. Його надали шану як незалежному правителю, що викликало невдоволення Османської імперії. В рамках врегулювання відносин з європейськими країнами, в 1848 році Ахмад доручив зруйнувати «Башту з черепів» на острові Джерба, що була зведена за наказом османського адмірала Тургут-реїса, згідно з переказами, із шести тисяч черепів і кістяків європейців, які загинули в Битві при Джербі в 1560 році, а людські рештки були перепоховані на католицькому кладовищі в місті Гумт-Сук.
Повернувшись, продовжив розпочаті реформи, заснував нові урядові установи — «горфа» — центральне управління державних закупівель, «рабти» — управління державними зерносховищами; «габа» — відповідальні за оливкові гаї. Заклав також монетний двір у Бардо. Крім того, у 1847—1848 роках сприяв відновленню мечеті в Баб-ель-Джазіра і Баб-ель-Бхара в столиці. Розпочав будівництво великого палацу Мухаммадійя, який не зміг завершити через брак коштів. Значні ресурси були витрачені на спорудження величезного фрегату, який втім не зміг пройти каналом біля Ла-Гулєти для виходу до моря.
1853 року відправив свої війська та флот на допомогу османській армії під час Кримської війни. Помер 1855 року в палаці в Ла-Гулєті. Оскільки його 2 синів померли до того, трон посів його стриєчний брат Мухаммад II.
Примітки
- Bernard Bachelot, Paris, L'Harmattan, 2012, 347 p. (ISBN 978-2-296-56347-6, lire en ligne [ 24 вересня 2021 у Wayback Machine.] [archive]), p. 25
- Azzedine Guellouz, Abdelkader Masmoudi, Mongi Smida et Ahmed Saadaoui, vol. III: Les temps modernes, Tunis, Sud Éditions, 2007, 454 p. , p. 35
- Charles Monchicourt, L'expédition espagnole de 1560 contre l'île de Djerba, Paris, Leroux, 1913, 271 p., p. 157-16
Джерела
- Khalifa Chater, Dépendance et mutations précoloniales. La régence de Tunis de 1815 à 1857, ed. Université de Tunis, Tunis, 1984
- Ibn Abi Dhiaf, Présent des hommes de notre temps. Chroniques des rois de Tunis et du pacte fondamental, vol. IV, éd. Maison tunisienne de l'édition, Tunis, 1990
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ahmad I arab أبو العباس أحمد باشا باي nar 2 grudnya 1805 30 travnya 1855 10 j bej Tunisu z dinastiyi Husejnidiv u 1837 1855 rokah Namagavsya provesti politichni ta ekonomichni reformi v yevropejskomu dusi Ahmad Iarab أحمد باي بن مصطفى Narodivsya2 grudnya 1806 1806 12 02 TunisPomer30 travnya 1855 1855 05 30 48 rokiv La Gulyet Tunis TunisKrayina TunisDiyalnistpolitikPosadadRiddBatkoMustafa bej Tunisu Nagorodi Mediafajli u VikishovishiDiv takozh Ahmad IZhittyepisMolodi roki Sin Mustafi ibn Mahmuda Narodivsya 1805 roku v Tunisi 1814 roku did Mahmud zahyiopiv vladu v derzhavi Zgodom Ahmad vihovuvavsya pri dvori dida ta strijka Al Husejna II 1835 roku pislya smerti ostannogo batko Ahmada uspadkuvav tron a samogo Ahmada priznachili spadkoyemcem tronu bej al mahalla 1837 roku pislya smerti bejya Mustafi I uspadkuvav vladu Panuvannya Z samogo pochatku Ahmad I ogolosiv pro plani rozshiriti armiyu stvoriti suchasnij flot pobuduvati novu rezidenciyu monetnij dvir i suchasni navchalni zakladi 1838 roku otrimav oficijnij firman vid divanu Osmanskoyi imperiyi pro viznannya jogo titulu potim priznachayetsya divizijnim generalom osmanskogo vijska Znachnij vpliv na nogo malo vidannya osmanskogo firmana Gyulhansiyat hati sherif pro zaprovadzhennya reform Ahmad I zaprovadiv yevropejsku strukturu uryadu i nadav svoyim visokoposadovcyam zvannya ministra Jogo ministrami buli jogo velikij vizir Mustafa Sahib at Taba ministr finansiv i vnutrishnih sprav Mustafa Haznadar zyat beya vijskovij ministr Mustafa Aga ministr vijskovo morskogo flotu Mahmud Hodzha i ministr zakordonnih sprav Dzhuzeppe Raffi jogo sestra bula odruzhena zi strijkom Ahmada I Vodnochas reformuvav religijnu osvitu v mecheti Al Zajtuna zaluchayuchi 30 fakigiv z yakih 15 predstavlyali malikizm a 15 inshih hanafiti sho opinilisya pid kontrolem shariatskogo radi na choli yakogo stoyali dva providnih pravniki velikij muftij malikitiv Sidi Ibragim Riahi i velikij muftij hanafitiv Muhammad Bajram IV Bej priznachiv ostannogo shejh al islamom takozh vzyav na vlasnij kosht utrimannya shkoli Zajtuna pozhertvuvavshi yij veliku kilkist arabskih rukopisiv 1840 roku staye marshalom osmanskoyi armiyi Togo zh roku dozvoliv sporudzhennya katolickogo Karfagenskogo soboru Bej takozh dozvoliv hristiyanskij gromadi Tunisu sho skladalasya perevazhno z yevropejskih kupciv rozshiriti svoyu nevelichku cerkvu bilya Bab el Bhar Vodnochas zasnuvav vijskovu akademiyu v Bardo sho spriyalo rozvitku vijska u Teburbi tekstilnij zavod yakij pracyuvav spochatku na vodyanomu kolesi a potim na parovih mashinah importovanih z Velikoyi Britaniyi Buli takozh pobudovani shkiryani zavodi garmatnij zavod v Bardo porohovij zavod i mlin v Dzhedejdi Bashta z cherepiv na o Dzherba Gravyura 1841 r U sichni 1846 roku vidav nakazav pro skasuvannya rabstva Vlitku togo zh roku urochisto prijnyav u sebe gercoga Antuana de Monpansye molodshogo sina francuzkogo korolya Luyi Filippa I Pid chas zustrichi bulo domovleno pro vizit Ahmada I do Franciyi vin vidbuvsya u listopadi togo zh roku Jogo nadali shanu yak nezalezhnomu pravitelyu sho viklikalo nevdovolennya Osmanskoyi imperiyi V ramkah vregulyuvannya vidnosin z yevropejskimi krayinami v 1848 roci Ahmad doruchiv zrujnuvati Bashtu z cherepiv na ostrovi Dzherba sho bula zvedena za nakazom osmanskogo admirala Turgut reyisa zgidno z perekazami iz shesti tisyach cherepiv i kistyakiv yevropejciv yaki zaginuli v Bitvi pri Dzherbi v 1560 roci a lyudski reshtki buli perepohovani na katolickomu kladovishi v misti Gumt Suk Povernuvshis prodovzhiv rozpochati reformi zasnuvav novi uryadovi ustanovi gorfa centralne upravlinnya derzhavnih zakupivel rabti upravlinnya derzhavnimi zernoshovishami gaba vidpovidalni za olivkovi gayi Zaklav takozh monetnij dvir u Bardo Krim togo u 1847 1848 rokah spriyav vidnovlennyu mecheti v Bab el Dzhazira i Bab el Bhara v stolici Rozpochav budivnictvo velikogo palacu Muhammadijya yakij ne zmig zavershiti cherez brak koshtiv Znachni resursi buli vitracheni na sporudzhennya velicheznogo fregatu yakij vtim ne zmig projti kanalom bilya La Gulyeti dlya vihodu do morya 1853 roku vidpraviv svoyi vijska ta flot na dopomogu osmanskij armiyi pid chas Krimskoyi vijni Pomer 1855 roku v palaci v La Gulyeti Oskilki jogo 2 siniv pomerli do togo tron posiv jogo striyechnij brat Muhammad II PrimitkiBernard Bachelot Paris L Harmattan 2012 347 p ISBN 978 2 296 56347 6 lire en ligne 24 veresnya 2021 u Wayback Machine archive p 25 Azzedine Guellouz Abdelkader Masmoudi Mongi Smida et Ahmed Saadaoui vol III Les temps modernes Tunis Sud Editions 2007 454 p ISBN 978 9973 84 476 7 p 35 Charles Monchicourt L expedition espagnole de 1560 contre l ile de Djerba Paris Leroux 1913 271 p p 157 16DzherelaKhalifa Chater Dependance et mutations precoloniales La regence de Tunis de 1815 a 1857 ed Universite de Tunis Tunis 1984 Ibn Abi Dhiaf Present des hommes de notre temps Chroniques des rois de Tunis et du pacte fondamental vol IV ed Maison tunisienne de l edition Tunis 1990