Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Миха́йло Ю́рійович Вільго́рський (прізвище передавалася також як Вельгурський, Велеурський та іншими способами; пол. Michał Wielhorski , 1788—1856) — музичний діяч і композитор-любитель руського (українського) походження з роду Кирдій, родове гніздо село Вільгір. Старший брат Матвія Вільгорського, батько Йосипа Вільгорського.
| Вільгорський Михайло Юрійович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 11 листопада 1787[1][2] або 1788[3][4][…] Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Помер | 21 вересня 1856[1][2] Москва, Російська імперія |
| Поховання | Лазарівське кладовище (Санкт-Петербург) |
| Країна |  Російська імперія |
| Місце проживання | Санкт-Петербург[6] |
| Діяльність | композитор, гофмейстер, віолончеліст |
| Жанр | опера |
| Рід | Вельгорські |
| Батько | d |
| Мати | d |
| У шлюбі з | d |
| Діти | d, d, d і d |
| |
Біографія
Вільгорський був сином польського посланця при дворі Катерини II, діяча Тарговицької конфедерації, Юрія Михайловича Вільгорського, який мав чин дійсного таємного радника, і графині Софії Дмитрівни Матюшкін, в минулому фрейліни Катерини II.
У 1794 році разом з батьком і братами прийняв православну віру, тому сприяла сама імператриця.
Службова діяльність
У десять років Михайлу та його молодшому брату було надане Павлом I звання лицаря Мальтійського ордена.
У січні 1804 року граф Вільгорський був підвищений до камер-юнкера; тоді ж він вступив на службу у Державну колегію іноземних справ, до квітня 1812 року, коли був прийнятий до Міністерства народної освіти.
У 1818 році він перейшов до відомства Міністерства внутрішніх справ, але у 1826 році знову влаштувався до Міністерства народної освіти, у 1827 році тимчасово заміщав посаду попечителя Харківської учбової округи; був членом Головного правління училищ, що знаходяться у Петербурзі, та членом Комітету Головної театральної дирекції.
У 1832 році в чині дійсного статського радника і в званні шталмейстера, Михайла Вільгорського було призначено почесним опікуном Петербурзької опікунської ради і керівником виховного будинку, Маріїнської лікарні та Училищем глухонімих. У 1838 році був підвищений до гофмейстера, у 1845 році був призначений членом Головної ради жіночих навчальних закладів, у червні 1846 року отримав чин обер-Шенку.
Меценат та музикант
Вільгорський надавав підтримку багатьом прогресивним діячам Росії. Так, у 1838 році спільно з Жуковським він організував лотерею, виручені кошти від якої пішли на викуп з кріпацтва поета Т. Шевченко.
Особливою пристрастю Михайла Вільгорського була музика, він був прекрасним виконавцем і композитором, хоча дилетантом, але за словами Шумана, «геніальним дилетантом».
Уже в дитинстві у нього проявилися неабиякі музичні здібності: він непогано грав на скрипці, намагався складати музику. Отримав різнобічну музичну освіту, теорії музики та гармонії він навчався у іспанського композитора Вінсенте Мартін-і-Солера, композиції у Вільгельма Тауберта. Ще у 1804 році, коли вся сім'я проживала в Ризі, Брав участь у домашніх квартетних вечорах: партію першої скрипки виконував батько, альта — Михайло Юрійович, а партію віолончелі — його брат Матвій, видатний музикант-виконавець. Не обмежуючись отриманими знаннями, Вієльгорський продовжив заняття композицією у Парижі у Л. Керубіні — відомого композитора і теоретика.
Відчуваючи великий інтерес до всього нового, Вієльгорський у Відні познайомився з Л. Бетховеном та був присутній в числі перших восьми слухачів при виконанні «Пасторальної» симфонії. Протягом усього життя він залишався гарячим шанувальником німецького композитора. Вієльгорський є автором опери «Цигани» на сюжет, пов'язаний з подіями Великої Вітчизняної війни 1812 року (лібрето В. Жуковського і В. Соллогуба), він одним з перших в Росії опановував великі сонатно-симфонічні форми, написавши дві симфонії (Перша була виконана у 1825 році в Москві), струнний квартет, дві увертюри. Ним створені також Варіації для віолончелі з оркестром, п'єси для фортепіано, романси, вокальні ансамблі, а також ряд хорових творів. Романси Вієльгорського користувалися великою популярністю. Один з його романсів («Любила я») охоче виконував Глінка.
Будинок Вільгорського у Санкт-Петербурзі
Будинок Вільгорського на Михайлівській площі у Санкт-Петербурзі завжди був своєрідним музичним центром. Тут збиралися справжні поціновувачі музики, багато музичних творів виконувалися вперше (Ф. Лист вперше грав по партитурі «Руслана і Людмилу» Глінки). Поет Д. Веневитінов називав будинок Вільгорського «академією музичного смаку», Г. Берліоз, який приїздив до Росії, — «маленьким храмом витончених мистецтв».
Маєток Вільгорського Луїзіно в Курській губернії, далеко від столичного життя, відвідували багато музикантів. У 1820-х роках у його маєтку були виконані 7 симфоній Бетховена. Вільгорський високо цінував музику Глінки. Оперу «Іван Сусанін» він вважав шедевром.
Помер Михайло Вільгорський 9 вересня 1856 року в Москві. В. Соллогуб говорив про нього::
 | Граф Виельгорский прошёл незамеченный в русской жизни; даже в обществе, в котором он жил, он был оценен только немногими. Он не искал известности, уклонялся от борьбы и, несмотря на то — или, может быть, именно потому, — был личностью необыкновенной: философ, критик, лингвист, медик, теолог, герметик, почетный член всех масонских лож, душа всех обществ, семьянин, эпикуреец, царедворец, сановник, артист, музыкант, товарищ, судья, он был живой энциклопедией самых глубоких познаний, образцом самых нежных чувств и самого игривого ума. |  |
Похований у Лазарівській усипальниці Олександро-Невської лаври у Санкт-Петербурзі.
Сім'я
Перший шлюб
Першою дружиною Михайла Вільгорського була фрейліна Катерина Бірон (1793—1813), племінниця останнього Курляндського герцога. Цьому шлюбу сприяла імператриця Марія Федорівна. Вінчання відбулося в лютому 1812 року у Великій церкві Зимового палацу. Цей шлюб зміцнив позиції Вієльгорського при дворі.
У спогадах сучасниці Катерина Бірон описується, як миле, наївне дитя, яке любило мережива та вбрання. Після весілля Вієльгорські переїхали до Москви, незабаром почалася Вітчизняна війна. Рятуючись від ворога, вони поїхали до одного зі своїх маєтків. У січні 1813 року подружжя Вієльгорських вирішили повернутися у Петербург. Катерина перебувала на останньому терміні вагітності. Їхній шлях лежав через згорілу Москву. Насилу діставшись Москви, Вієльгорські оселилися в будинку князя Голіцина, де Катерина померла у пологах. Про цю трагедію писала їхня родичка:
| | Участь бедной Катиши может служить урок для тех, кто захочет им воспользоваться. Боясь родить вдали от Петербурга, то есть без помощи слабой медицины, она предприняла путешествие, которое стоило ей жизни. Виельгорские выехали в самую распутицу, так что Катиша приехала в Рязань совершенно разбитая. Во время езды она почувствовала сильнейшие страдания... Даже здоровые мужчины, приезжая из Москвы, жалуются, что их всех растрясло. Несчастным Виельгорским приходилось очень плохо. Они кое-как добрались до Москвы, где несчастная женщина промучилась сорок часов и наконец родила дочь. На другой день после родов у неё сделался бред... Дней шесть она прострадала и умерла без причастия... Жалко Мишеля тем более, что он сам себе приписывает своё несчастие. | |
Другий шлюб
У 1816 році Михайло Вільгорський таємно одружився зі старшою сестрою першої дружини Луїзою Бірон. (1791—1853) — фрейліною імператриці Марії. Такий шлюб за церковними правилами вважався протизаконним. Цим він накликав на себе осуд і змушений був виїхати до свого маєтку Луїзіно в Курській губернії де вони прожили декілька років і де народилися їхні діти:
- Йосип Михайлович (1817—1839), друг Гоголя, помер від сухот в Римі, його короткому життю присвячена книга.
- Аполлінарія Михайлівна (1818—1884), з 1843 року одружена з А. В. Веневитіновим, Братом поета Д. В. Веневитінова.
- Софія Михайлівна (1820—1878), з 1840 року дружина письменника В. А. Соллогуба .
- Михайло Михайлович (1822—21.11.1855), статський радник, дійсний член Товариства Червоного Хреста, з 1853 року за вищим указом іменувався графом Віельгорскім-Матюшкіним. Помер від запалення мозку у Сімферополі.
- Анна Михайлівна (1823—1861), з 1858 року дружина князя Олександра Івановича Шаховського (1822—1891). Згідно з деякими мемуаристами, в неї був закоханий М. В. Гоголь. Гоголь нібито хотів з нею одружитися, але, знаючи, що Л. К. Вільгорська не погодиться на нерівний шлюб своєї дочки, пропозицію не зробив. Проте більшість біографів Гоголя визнає, що він жінками не цікавився.
-
![image]()
Луїза Карлівна Вієльгорська -
![image]()
Аполлінарія Михайлівна -
![image]()
Софія Михайлівна -
![image]()
Михайло Михайлович -
![image]()
Анна Михайлівна
Примітки
- International Music Score Library Project — 2006.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- http://www.operone.de/komponist/vielgorskij.html
- NUKAT — 2002.
- Répertoire International des Sources Musicales — 1952.
- https://www.polskipetersburg.pl/hasla/wielhorski-michal
- Знамениті росіяни 18-19 століть. Біографія і портрети. — С.-Петербург .: Лениздат, 1996. — с.833
- В. А. Соллогуб. Воспоминания,1998.
- Письма М. А. Волковой к В. И. Ланской (1812—1818) // Вестник Европы. 1874. Т.4. С.573-574.
- Лямина Е. Е., Самовер Н. В. «Бідний Жозеф»: Життя і смерть Йосипа Виельгорского .: Досвід біографії людини 1830-х гг.-М.: Мови слов'янських культур, 1999..
- ГА РК. Фонд 312. оп. 1. д. 7. Метричні книги Олександро-Невського собору в Сімферополі.
Література
- Соловьёв Н. Ф. Виельгорский, Михаил Юрьевич // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
Посилання
- «Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя» Олександр Кониський [ 28 січня 2021 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Miha jlo Yu rijovich Vilgo rskij prizvishe peredavalasya takozh yak Velgurskij Veleurskij ta inshimi sposobami pol Michal Wielhorski 1788 1856 muzichnij diyach i kompozitor lyubitel ruskogo ukrayinskogo pohodzhennya z rodu Kirdij rodove gnizdo selo Vilgir Starshij brat Matviya Vilgorskogo batko Josipa Vilgorskogo Vilgorskij Mihajlo YurijovichNarodivsya11 listopada 1787 1787 11 11 1 2 abo 1788 3 4 Sankt Peterburg Rosijska imperiyaPomer21 veresnya 1856 1856 09 21 1 2 Moskva Rosijska imperiyaPohovannyaLazarivske kladovishe Sankt Peterburg Krayina Rosijska imperiyaMisce prozhivannyaSankt Peterburg 6 Diyalnistkompozitor gofmejster violonchelistZhanroperaRidVelgorskiBatkodMatidU shlyubi zdDitid d d i d Mediafajli u VikishovishiBiografiyaVilgorskij buv sinom polskogo poslancya pri dvori Katerini II diyacha Targovickoyi konfederaciyi Yuriya Mihajlovicha Vilgorskogo yakij mav chin dijsnogo tayemnogo radnika i grafini Sofiyi Dmitrivni Matyushkin v minulomu frejlini Katerini II U 1794 roci razom z batkom i bratami prijnyav pravoslavnu viru tomu spriyala sama imperatricya Sluzhbova diyalnistU desyat rokiv Mihajlu ta jogo molodshomu bratu bulo nadane Pavlom I zvannya licarya Maltijskogo ordena U sichni 1804 roku graf Vilgorskij buv pidvishenij do kamer yunkera todi zh vin vstupiv na sluzhbu u Derzhavnu kolegiyu inozemnih sprav do kvitnya 1812 roku koli buv prijnyatij do Ministerstva narodnoyi osviti U 1818 roci vin perejshov do vidomstva Ministerstva vnutrishnih sprav ale u 1826 roci znovu vlashtuvavsya do Ministerstva narodnoyi osviti u 1827 roci timchasovo zamishav posadu popechitelya Harkivskoyi uchbovoyi okrugi buv chlenom Golovnogo pravlinnya uchilish sho znahodyatsya u Peterburzi ta chlenom Komitetu Golovnoyi teatralnoyi direkciyi U 1832 roci v chini dijsnogo statskogo radnika i v zvanni shtalmejstera Mihajla Vilgorskogo bulo priznacheno pochesnim opikunom Peterburzkoyi opikunskoyi radi i kerivnikom vihovnogo budinku Mariyinskoyi likarni ta Uchilishem gluhonimih U 1838 roci buv pidvishenij do gofmejstera u 1845 roci buv priznachenij chlenom Golovnoyi radi zhinochih navchalnih zakladiv u chervni 1846 roku otrimav chin ober Shenku Mecenat ta muzikantVilgorskij nadavav pidtrimku bagatom progresivnim diyacham Rosiyi Tak u 1838 roci spilno z Zhukovskim vin organizuvav lotereyu virucheni koshti vid yakoyi pishli na vikup z kripactva poeta T Shevchenko Osoblivoyu pristrastyu Mihajla Vilgorskogo bula muzika vin buv prekrasnim vikonavcem i kompozitorom hocha diletantom ale za slovami Shumana genialnim diletantom Uzhe v ditinstvi u nogo proyavilisya neabiyaki muzichni zdibnosti vin nepogano grav na skripci namagavsya skladati muziku Otrimav riznobichnu muzichnu osvitu teoriyi muziki ta garmoniyi vin navchavsya u ispanskogo kompozitora Vinsente Martin i Solera kompoziciyi u Vilgelma Tauberta She u 1804 roci koli vsya sim ya prozhivala v Rizi Brav uchast u domashnih kvartetnih vechorah partiyu pershoyi skripki vikonuvav batko alta Mihajlo Yurijovich a partiyu violoncheli jogo brat Matvij vidatnij muzikant vikonavec Ne obmezhuyuchis otrimanimi znannyami Viyelgorskij prodovzhiv zanyattya kompoziciyeyu u Parizhi u L Kerubini vidomogo kompozitora i teoretika Vidchuvayuchi velikij interes do vsogo novogo Viyelgorskij u Vidni poznajomivsya z L Bethovenom ta buv prisutnij v chisli pershih vosmi sluhachiv pri vikonanni Pastoralnoyi simfoniyi Protyagom usogo zhittya vin zalishavsya garyachim shanuvalnikom nimeckogo kompozitora Viyelgorskij ye avtorom operi Cigani na syuzhet pov yazanij z podiyami Velikoyi Vitchiznyanoyi vijni 1812 roku libreto V Zhukovskogo i V Solloguba vin odnim z pershih v Rosiyi opanovuvav veliki sonatno simfonichni formi napisavshi dvi simfoniyi Persha bula vikonana u 1825 roci v Moskvi strunnij kvartet dvi uvertyuri Nim stvoreni takozh Variaciyi dlya violoncheli z orkestrom p yesi dlya fortepiano romansi vokalni ansambli a takozh ryad horovih tvoriv Romansi Viyelgorskogo koristuvalisya velikoyu populyarnistyu Odin z jogo romansiv Lyubila ya ohoche vikonuvav Glinka Budivlya Gimnaziyi pri Rosijskomu muzeyi Budinok Vilgorskogo u Sankt Peterburzi Budinok Vilgorskogo na Mihajlivskij ploshi u Sankt Peterburzi zavzhdi buv svoyeridnim muzichnim centrom Tut zbiralisya spravzhni pocinovuvachi muziki bagato muzichnih tvoriv vikonuvalisya vpershe F List vpershe grav po partituri Ruslana i Lyudmilu Glinki Poet D Venevitinov nazivav budinok Vilgorskogo akademiyeyu muzichnogo smaku G Berlioz yakij priyizdiv do Rosiyi malenkim hramom vitonchenih mistectv Mayetok Vilgorskogo Luyizino v Kurskij guberniyi daleko vid stolichnogo zhittya vidviduvali bagato muzikantiv U 1820 h rokah u jogo mayetku buli vikonani 7 simfonij Bethovena Vilgorskij visoko cinuvav muziku Glinki Operu Ivan Susanin vin vvazhav shedevrom Pomer Mihajlo Vilgorskij 9 veresnya 1856 roku v Moskvi V Sollogub govoriv pro nogo Graf Vielgorskij proshyol nezamechennyj v russkoj zhizni dazhe v obshestve v kotorom on zhil on byl ocenen tolko nemnogimi On ne iskal izvestnosti uklonyalsya ot borby i nesmotrya na to ili mozhet byt imenno potomu byl lichnostyu neobyknovennoj filosof kritik lingvist medik teolog germetik pochetnyj chlen vseh masonskih lozh dusha vseh obshestv semyanin epikureec caredvorec sanovnik artist muzykant tovarish sudya on byl zhivoj enciklopediej samyh glubokih poznanij obrazcom samyh nezhnyh chuvstv i samogo igrivogo uma Pohovanij u Lazarivskij usipalnici Oleksandro Nevskoyi lavri u Sankt Peterburzi Sim yaPershij shlyub Pershoyu druzhinoyu Mihajla Vilgorskogo bula frejlina Katerina Biron 1793 1813 pleminnicya ostannogo Kurlyandskogo gercoga Comu shlyubu spriyala imperatricya Mariya Fedorivna Vinchannya vidbulosya v lyutomu 1812 roku u Velikij cerkvi Zimovogo palacu Cej shlyub zmicniv poziciyi Viyelgorskogo pri dvori U spogadah suchasnici Katerina Biron opisuyetsya yak mile nayivne ditya yake lyubilo merezhiva ta vbrannya Pislya vesillya Viyelgorski pereyihali do Moskvi nezabarom pochalasya Vitchiznyana vijna Ryatuyuchis vid voroga voni poyihali do odnogo zi svoyih mayetkiv U sichni 1813 roku podruzhzhya Viyelgorskih virishili povernutisya u Peterburg Katerina perebuvala na ostannomu termini vagitnosti Yihnij shlyah lezhav cherez zgorilu Moskvu Nasilu distavshis Moskvi Viyelgorski oselilisya v budinku knyazya Golicina de Katerina pomerla u pologah Pro cyu tragediyu pisala yihnya rodichka Uchast bednoj Katishi mozhet sluzhit urok dlya teh kto zahochet im vospolzovatsya Boyas rodit vdali ot Peterburga to est bez pomoshi slaboj mediciny ona predprinyala puteshestvie kotoroe stoilo ej zhizni Vielgorskie vyehali v samuyu rasputicu tak chto Katisha priehala v Ryazan sovershenno razbitaya Vo vremya ezdy ona pochuvstvovala silnejshie stradaniya Dazhe zdorovye muzhchiny priezzhaya iz Moskvy zhaluyutsya chto ih vseh rastryaslo Neschastnym Vielgorskim prihodilos ochen ploho Oni koe kak dobralis do Moskvy gde neschastnaya zhenshina promuchilas sorok chasov i nakonec rodila doch Na drugoj den posle rodov u neyo sdelalsya bred Dnej shest ona prostradala i umerla bez prichastiya Zhalko Mishelya tem bolee chto on sam sebe pripisyvaet svoyo neschastie Drugij shlyub U 1816 roci Mihajlo Vilgorskij tayemno odruzhivsya zi starshoyu sestroyu pershoyi druzhini Luyizoyu Biron 1791 1853 frejlinoyu imperatrici Mariyi Takij shlyub za cerkovnimi pravilami vvazhavsya protizakonnim Cim vin naklikav na sebe osud i zmushenij buv viyihati do svogo mayetku Luyizino v Kurskij guberniyi de voni prozhili dekilka rokiv i de narodilisya yihni diti Josip Mihajlovich 1817 1839 drug Gogolya pomer vid suhot v Rimi jogo korotkomu zhittyu prisvyachena kniga Apollinariya Mihajlivna 1818 1884 z 1843 roku odruzhena z A V Venevitinovim Bratom poeta D V Venevitinova Sofiya Mihajlivna 1820 1878 z 1840 roku druzhina pismennika V A Solloguba Mihajlo Mihajlovich 1822 21 11 1855 statskij radnik dijsnij chlen Tovaristva Chervonogo Hresta z 1853 roku za vishim ukazom imenuvavsya grafom Vielgorskim Matyushkinim Pomer vid zapalennya mozku u Simferopoli Anna Mihajlivna 1823 1861 z 1858 roku druzhina knyazya Oleksandra Ivanovicha Shahovskogo 1822 1891 Zgidno z deyakimi memuaristami v neyi buv zakohanij M V Gogol Gogol nibito hotiv z neyu odruzhitisya ale znayuchi sho L K Vilgorska ne pogoditsya na nerivnij shlyub svoyeyi dochki propoziciyu ne zrobiv Prote bilshist biografiv Gogolya viznaye sho vin zhinkami ne cikavivsya Luyiza Karlivna Viyelgorska Apollinariya Mihajlivna Sofiya Mihajlivna Mihajlo Mihajlovich Anna MihajlivnaPrimitkiInternational Music Score Library Project 2006 d Track Q523660 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 http www operone de komponist vielgorskij html NUKAT 2002 d Track Q11789729 Repertoire International des Sources Musicales 1952 d Track Q2178828 https www polskipetersburg pl hasla wielhorski michal Znameniti rosiyani 18 19 stolit Biografiya i portreti S Peterburg Lenizdat 1996 s 833 V A Sollogub Vospominaniya 1998 Pisma M A Volkovoj k V I Lanskoj 1812 1818 Vestnik Evropy 1874 T 4 S 573 574 Lyamina E E Samover N V Bidnij Zhozef Zhittya i smert Josipa Vielgorskogo Dosvid biografiyi lyudini 1830 h gg M Movi slov yanskih kultur 1999 GA RK Fond 312 op 1 d 7 Metrichni knigi Oleksandro Nevskogo soboru v Simferopoli LiteraturaSolovyov N F Vielgorskij Mihail Yurevich Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop SPb 1890 1907 Posilannya Taras Shevchenko Grushivskij Hronika jogo zhittya Oleksandr Koniskij 28 sichnya 2021 u Wayback Machine