Джованні Артузі (італ. Artusi; близько 1540 — 18 серпня 1613, Болонья) — італійський теоретик музики і композитор. Один з провідних італійських теоретиків в епоху переходу від Ренесансу до бароко, який прославився консервативною критикою музичного авангарду свого часу.
Джованні Артузі | |
---|---|
Основна інформація | |
Дата народження | 1540[1][2][…] |
Місце народження | Болонья, Папська держава |
Дата смерті | 18 серпня 1613[2][…] |
Місце смерті | Болонья, Папська держава |
Віросповідання | католицька церква |
Професії | композитор, музикознавець, теоретик музики, католицький священник |
Вчителі | Джозеффо Царліно |
Файли у Вікісховищі |
Вчення
У поглядах на контрапункт загалом поділяв теоретичні погляди свого вчителя Джозеффо Царліно, виступив на його боці в полеміці між Царлино і Вінченцо Галілеєм. Велику увагу приділяв вживання дисонансу, розглядаючи його як дієвий засіб (Agente) для вираження драматичних афектів (скорботи, плачу, болю і т п.). Допускав розв'язання кварти в тритон і малої секунди в приму. Як естетично довершені зразки рекомендував композиторам музику Палестріни, Андреа Ґабріелі і Якоба Клемента.
Проблемою, яка привернула особливу увагу Артузі, стало узгодження звучання ансамблю, особливо інструментального. Він з жалем констатував недосконалість сучасного йому строю. Відкидаючи напружену (сінтонічну) діатоніку Птолемея, яку підтримував Царліно, вважав, що тільки реалізація ідеї Аристоксена щодо рівності тонів і півтонів здатна задовольнити потреби сучасної інструментальної музики.
Полеміка з Монтеверді
У першому і другому томах трактату «Артузі, або про недосконалості сучасної музики» (1600, 1603), написаних у формі діалогу, піддав критиці нововведення (перш за все, вільне, «неправильне» вживання дисонансу в контрапункті, хроматизм в мелодиці, а також неналежне об'єднання ладів) якогось сучасного композитора (у трактаті 1603 року фігурує під псевдонімом Еміль Фогель) впевнено ідентифікованого як Клаудіо Монтеверді.
Монтеверді відповів на ці закиди у Посланні до своєї П'ятої книги мадригалів (1605). Для розрізнення двох композиторських підходів, сучасного і старовинного, Монтеверді використовує поняття другої практики (seconda pratica) і першої практики (prima pratica).
Вперше словосполучення Seconda Пратіка зустрічається в трактаті Артузі 1603 року. Артузі вкладає «другу практику» в уста свого опонента, якогось «академіка Оттузо». Під цим мається на увазі цілком конкретна сутність, а саме хроматичний півтон, що виникає в результаті дезальтераціі (зниження ступеня відразу після того, як вона з'явилася у вигляді підвищеної, або, навпаки, підвищення після того, як вона тільки що пройшла у вигляді зниженої). Пафос Артузі — в критиці дезальтерації й інших мелодичних і контрапунктичних вольностей.
На боці Клаудіо Монтеверді в полеміці з Артузі виступив його брат Джуліо Чезаре, який написав післямову до нового збірника Клаудіо «Scherzi musicali» (1607). Це післямова, що має характер маніфесту (оригінальна назва «Dichiaratione»), — важливий документ в історії західноєвропейської музики. Брати Монтеверді надають словами «перша практика» та «друга практика» не конкретне значення, а узагальнене. У «першій практиці», основи якої встановив Царліно, понад усе була краса контрапункту. У число чільних представників «першої практики» Джуліо Чезаре включає Йоганнеса Окегема, Жоскена Депре, П'єра де ля Рю та інших великих ренесансних поліфоністів.
У «другій практиці» на думку братів Монтеверді безроздільно панує поетичний текст, якому повинні підкорятися мелодія, гармонія і ритм. За законами «другої практики» особливі афекти тексту цілком виправдовують нерегулярності ритму і гармонії. Винахідником «другої практики» Джуліо Чезаре називає Кипріяна де Роре, а до її представників відносить Джезуальдо да Веноза, Маренціо, Луццаскі, Кавальєрі та інших італійських композиторів XVI — XVII початку століть.
На заперечення Клаудіо Монтеверді Артузі відповів (під псевдонімом Антоніо Браччіно Да Тоді) у трактаті 1605 року (не зберігся), а на заперечення Джуліо Чезаре — в трактаті 1608 року. На думку Артузі, домінуючу роль у творі багатоголосної вокальної музики повинен грати не текст, а ритм, якому повинні підкорятися і гармонія і навіть поетичний текст.
Твори
З музичних творів Артузі збереглися тільки Перша книга канцонетт на 4 голоси (1599) і 8-голосова обробка псалму «Cantate Доміно» (1599).
Примітки
- Deutsche Nationalbibliothek Record #123748054 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- International Music Score Library Project — 2006.
- Г. Риман Артузи // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 60.
- В загубленому трактаті: Trattato apologetico in difesa dell'opere del <…> Zarlino da Chioggia <…> intorno alle differenze note frà il Dottissimo Zarlino, et … Vincenzo Galilej nobile Fiorentino (1590).
- У першому трактаті "Про недосконалість сучасної музики " (1600), ff.34r-34v.
Трактати
- L'arte del contraponto ridotta in tavole (Venezia, 1586).
- Seconda parte dell'arte del contraponto, nella quale si tratta dell'utile et uso delle dissonanze(Venezia, 1589).
- L'arte del contraponto (Venezia, 1598).
- L'Artusi, overo Delle imperfettioni della moderna musica ragionamenti dui (Venezia, 1600).
- Seconda parte dell'Artusi, overo Delle imperfettioni della moderna musica (Venezia, 1603) [содержит приложение под названием «Considerationi musicali»]. Английский перевод в книге: Strunk O. Source readings in music history. New York: W.W. Norton & Co., 1950.
- Impresa del molto Rev. M. Gioseffo Zarlino da Chioggia <…> dichiarata (Bologna, 1604).
- Discorso secondo musicale di Antonio Braccino da Todi per la dichiaratione della lettera posta ne' Scherzi musicali del sig. Claudio Monteverdi (Venezia, 1608).
Література
- Arnold D. «Seconda pratica»: a Background to Monteverdi's Madrigals’ // Music and Letters, xxxviii (1957), pp. 341–52.
- Palisca C.V. The Artusi-Monteverdi Controversy // The Monteverdi Companion, ed. D. Arnold and N. Fortune. London, 1968, pp. 127–58.
- Carter T. Artusi, Monteverdi, and the Poetics of Modern Music // Musical Humanism and its Legacy: Essays in Honor of C.V. Palisca, ed. N.K. Baker and B.R. Hanning. Stuyvesant, NY, 1992, pp. 171–94.
- Palisca C.V. Giovanni Artusi // The New Grove Dictionary of Music and Musicians. London, N.Y., 2001.
- Palisca C.V. Prima pratica // The New Grove Dictionary of Music and Musicians. London, N.Y., 2001.
Посилання
- (онлайн публикация).
- Електронні факсиміле деяких видань Артузі
- Перший трактат «Про недосконалості сучасної музики», електронний текст [ 20 червня 2010 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Dzhovanni Artuzi ital Artusi blizko 1540 18 serpnya 1613 Bolonya italijskij teoretik muziki i kompozitor Odin z providnih italijskih teoretikiv v epohu perehodu vid Renesansu do baroko yakij proslavivsya konservativnoyu kritikoyu muzichnogo avangardu svogo chasu Dzhovanni ArtuziOsnovna informaciyaData narodzhennya1540 1 2 Misce narodzhennyaBolonya Papska derzhavaData smerti18 serpnya 1613 1613 08 18 2 Misce smertiBolonya Papska derzhavaVirospovidannyakatolicka cerkvaProfesiyikompozitor muzikoznavec teoretik muziki katolickij svyashennikVchiteliDzhozeffo Carlino Fajli u VikishovishiVchennyaU poglyadah na kontrapunkt zagalom podilyav teoretichni poglyadi svogo vchitelya Dzhozeffo Carlino vistupiv na jogo boci v polemici mizh Carlino i Vinchenco Galileyem Veliku uvagu pridilyav vzhivannya disonansu rozglyadayuchi jogo yak diyevij zasib Agente dlya virazhennya dramatichnih afektiv skorboti plachu bolyu i t p Dopuskav rozv yazannya kvarti v triton i maloyi sekundi v primu Yak estetichno doversheni zrazki rekomenduvav kompozitoram muziku Palestrini Andrea Gabrieli i Yakoba Klementa Problemoyu yaka privernula osoblivu uvagu Artuzi stalo uzgodzhennya zvuchannya ansamblyu osoblivo instrumentalnogo Vin z zhalem konstatuvav nedoskonalist suchasnogo jomu stroyu Vidkidayuchi napruzhenu sintonichnu diatoniku Ptolemeya yaku pidtrimuvav Carlino vvazhav sho tilki realizaciya ideyi Aristoksena shodo rivnosti toniv i pivtoniv zdatna zadovolniti potrebi suchasnoyi instrumentalnoyi muziki Polemika z MonteverdiU pershomu i drugomu tomah traktatu Artuzi abo pro nedoskonalosti suchasnoyi muziki 1600 1603 napisanih u formi dialogu piddav kritici novovvedennya persh za vse vilne nepravilne vzhivannya disonansu v kontrapunkti hromatizm v melodici a takozh nenalezhne ob yednannya ladiv yakogos suchasnogo kompozitora u traktati 1603 roku figuruye pid psevdonimom Emil Fogel vpevneno identifikovanogo yak Klaudio Monteverdi Monteverdi vidpoviv na ci zakidi u Poslanni do svoyeyi P yatoyi knigi madrigaliv 1605 Dlya rozriznennya dvoh kompozitorskih pidhodiv suchasnogo i starovinnogo Monteverdi vikoristovuye ponyattya drugoyi praktiki seconda pratica i pershoyi praktiki prima pratica Vpershe slovospoluchennya Seconda Pratika zustrichayetsya v traktati Artuzi 1603 roku Artuzi vkladaye drugu praktiku v usta svogo oponenta yakogos akademika Ottuzo Pid cim mayetsya na uvazi cilkom konkretna sutnist a same hromatichnij pivton sho vinikaye v rezultati dezalteracii znizhennya stupenya vidrazu pislya togo yak vona z yavilasya u viglyadi pidvishenoyi abo navpaki pidvishennya pislya togo yak vona tilki sho projshla u viglyadi znizhenoyi Pafos Artuzi v kritici dezalteraciyi j inshih melodichnih i kontrapunktichnih volnostej Na boci Klaudio Monteverdi v polemici z Artuzi vistupiv jogo brat Dzhulio Chezare yakij napisav pislyamovu do novogo zbirnika Klaudio Scherzi musicali 1607 Ce pislyamova sho maye harakter manifestu originalna nazva Dichiaratione vazhlivij dokument v istoriyi zahidnoyevropejskoyi muziki Brati Monteverdi nadayut slovami persha praktika ta druga praktika ne konkretne znachennya a uzagalnene U pershij praktici osnovi yakoyi vstanoviv Carlino ponad use bula krasa kontrapunktu U chislo chilnih predstavnikiv pershoyi praktiki Dzhulio Chezare vklyuchaye Jogannesa Okegema Zhoskena Depre P yera de lya Ryu ta inshih velikih renesansnih polifonistiv U drugij praktici na dumku brativ Monteverdi bezrozdilno panuye poetichnij tekst yakomu povinni pidkoryatisya melodiya garmoniya i ritm Za zakonami drugoyi praktiki osoblivi afekti tekstu cilkom vipravdovuyut neregulyarnosti ritmu i garmoniyi Vinahidnikom drugoyi praktiki Dzhulio Chezare nazivaye Kipriyana de Rore a do yiyi predstavnikiv vidnosit Dzhezualdo da Venoza Marencio Luccaski Kavalyeri ta inshih italijskih kompozitoriv XVI XVII pochatku stolit Na zaperechennya Klaudio Monteverdi Artuzi vidpoviv pid psevdonimom Antonio Brachchino Da Todi u traktati 1605 roku ne zberigsya a na zaperechennya Dzhulio Chezare v traktati 1608 roku Na dumku Artuzi dominuyuchu rol u tvori bagatogolosnoyi vokalnoyi muziki povinen grati ne tekst a ritm yakomu povinni pidkoryatisya i garmoniya i navit poetichnij tekst TvoriZ muzichnih tvoriv Artuzi zbereglisya tilki Persha kniga kanconett na 4 golosi 1599 i 8 golosova obrobka psalmu Cantate Domino 1599 PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 123748054 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 International Music Score Library Project 2006 d Track Q523660 G Riman Artuzi Muzykalnyj slovar Perevod s 5 go nemeckogo izdaniya pod red Yu D Engel Moskva Muzykalnoe izdatelstvo P I Yurgensona 1901 T 1 S 60 d Track Q649d Track Q27680201d Track Q2910129d Track Q27771520d Track Q7117345 V zagublenomu traktati Trattato apologetico in difesa dell opere del lt gt Zarlino da Chioggia lt gt intorno alle differenze note fra il Dottissimo Zarlino et Vincenzo Galilej nobile Fiorentino 1590 U pershomu traktati Pro nedoskonalist suchasnoyi muziki 1600 ff 34r 34v TraktatiL arte del contraponto ridotta in tavole Venezia 1586 Seconda parte dell arte del contraponto nella quale si tratta dell utile et uso delle dissonanze Venezia 1589 L arte del contraponto Venezia 1598 L Artusi overo Delle imperfettioni della moderna musica ragionamenti dui Venezia 1600 Seconda parte dell Artusi overo Delle imperfettioni della moderna musica Venezia 1603 soderzhit prilozhenie pod nazvaniem Considerationi musicali Anglijskij perevod v knige Strunk O Source readings in music history New York W W Norton amp Co 1950 Impresa del molto Rev M Gioseffo Zarlino da Chioggia lt gt dichiarata Bologna 1604 Discorso secondo musicale di Antonio Braccino da Todi per la dichiaratione della lettera posta ne Scherzi musicali del sig Claudio Monteverdi Venezia 1608 LiteraturaArnold D Seconda pratica a Background to Monteverdi s Madrigals Music and Letters xxxviii 1957 pp 341 52 Palisca C V The Artusi Monteverdi Controversy The Monteverdi Companion ed D Arnold and N Fortune London 1968 pp 127 58 Carter T Artusi Monteverdi and the Poetics of Modern Music Musical Humanism and its Legacy Essays in Honor of C V Palisca ed N K Baker and B R Hanning Stuyvesant NY 1992 pp 171 94 Palisca C V Giovanni Artusi The New Grove Dictionary of Music and Musicians London N Y 2001 Palisca C V Prima pratica The New Grove Dictionary of Music and Musicians London N Y 2001 Posilannya onlajn publikaciya Elektronni faksimile deyakih vidan Artuzi Pershij traktat Pro nedoskonalosti suchasnoyi muziki elektronnij tekst 20 chervnya 2010 u Wayback Machine