Крон (скло)

Крон, кронґлас (від англ. crown — корона) — тип безбарвного оптичного скла, що відрізняється великими (більше 50) значеннями числа Аббе, і, відповідно, низькою дисперсією. Таке скло з відносно малими показниками заломлення називають легким кроном, а з великими — важким. У радянській конструкторській документації сорти скла кронгласс позначалися буквами: ЛК — легкий крон; ФК — фосфатний крон; ТФК — важкий фосфатний крон; К — крон; БК — баритовий крон; ТК — важкий крон; СТК — надважкий крон; ОК — особливий крон і КФ — крон-флінт.

Склад

Історично, назва «крон» походить з XVIII століття, коли до складу скла цього типу крім оксиду кремнію входили натрій (або калій) і кальцій, що й зумовлювало такі їх оптичні властивості, як високий (понад 0,5) коефіцієнт середньої дисперсії і порівняно низький показник заломлення (~1,5). Показники заломлення сучасних кронів досягають значно більших значень (~1,75), при збереженні високого числа Аббе.

Сучасне ж силікатне скло кронового типу може містити оксиди калію, натрію, бору, алюмінію, барію, кальцію. До складу легких кронів включається фтористий натрій. Баритові крони (БК) можуть містити окис цинку і окис сурми.

У деякому склі основним склоутворювачем разом з кремнеземом є борний ангідрид. Додавання до борного ангідриду великих кількостей оксидів рідкісноземельних елементів, наприклад лантану, дозволяє отримувати скло типу надважкий крон (СТК). А для важких фосфатних (ТФК) і особливих (ОК) кронів як основний склоутворювач використовується п'ятиокис фосфору.

Приклад

Хімічний склад найпоширенішого в світі кронового оптичного скла наведено в таблиці:

Оксид	Зміст, мол. %
SiO2	73,75
B2O3	9,83
As2O3	0,12
BaO	1,28
K2O	4,28
Na2O	10,74

Див. також

• Флінт (скло)
• Призма Амічі

Примітки

1. Галант Е. И., Глебов Л. Б., Оптическое стекло // Физическая энциклопедия / Гол. ред. А. М. Прохоров. — Москва : Большая Российская энциклопедия, 1992. — С. 459—460. — 48000 прим. — .
2. Справочник конструктора оптико-механических приборов, 1980, с. 645.
3. Назва пов'язана з технологією виготовлення віконного скла у вигляді круглих дисків.
4. В Росії це скло має позначення К8; аналогічне скло, виготовлене німецькою фірмою ^[en], позначається BK7.
5. Немилов С. В.. Оптическое материаловедение: оптические стекла. — СПб. : СПбГУ ИТМО, 2011. — С. 78.

Література

• В. А. Панов. Глава 22. Оптические материалы // Справочник конструктора оптико-механических приборов / В. В. Хваловский. — Л. : Машиностроение, 1980. — С. 645—689. — 742 с. — 25 000 екз.

Посилання

• Оптичні матеріали, енциклопедія для хіміків [ 29 грудня 2019 у Wayback Machine.]