Собо р свято го Іва на Хрести теля нині парафіяльний костел святої Терези при монастирі ордену отців кармелітів босих па

Собо́р свято́го Іва́на Хрести́теля (нині парафіяльний костел святої Терези при монастирі ордену отців кармелітів босих) — пам'ятка сакральної архітектури XVII-XX століть у місті Перемишль Підкарпатського воєводства Польщі. Між 1784–1946 роками кафедральний собор греко-католицької Перемиської єпархії.

Собор святого Івана Хрестителя

49°46′48″ пн. ш. 22°46′15″ сх. д. / 49.78000000002777625° пн. ш. 22.77111111002777832° сх. д.Координати: 49°46′48″ пн. ш. 22°46′15″ сх. д. / 49.78000000002777625° пн. ш. 22.77111111002777832° сх. д.
Тип споруди	собор^[1]
Розташування	Корона Королівства Польського → Річ Посполита Двох Народів → Королівство Галичини та Володимирії → Західноукраїнська Народна Республіка → Польська республіка → СРСР → Третій Райх → СРСР → Польська Народна Республіка → Польща, Перемишль
Архітектор	; Юліан Захарієвич (автор проекту реконструкції ХІХ століття)
Початок будівництва	1620
Стиль	ренесанс, бароко
Належність	РКЦ → УГКЦ → РКЦ
Стан	об'єкт культурної спадщини Польщі
Собор святого Івана Хрестителя — IV (Перемишль) (Польща)

Собор святого Івана Хрестителя — IV у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Собор святого Івана Хрестителя (Перемишль) (значення).

Історія

Початки

До 1398р. на цьому місці знаходилася православна церква невідомої назви. Після зникнення храму, яке, очевидно, було пов'язане із, підтримуваною польською державою, експансією римо-католицької церкви, територію храму передано ордену кармелітів, котрі почали будову своєї споруди. Фундатором нового храму став подільський воєвода Мартин Красицький (1574—1633).

Перший римо-католицький період

У XVIII столітті було виготовлено статуї для вівтарів у костелі. Зразком для них були статуї в костелі Внебовзяття Пресвятої Діви Марії в Бучачі.

Греко-католицький період

24 квітня 1784 р. надвірним декретом імператор Йосип ІІ призначив на соборну церкву Івана Хрестителя колишній храм ордену отців кармелітів босих, а приміщення вивільненого римо-католицькими ченцями монастиря на резиденцію єпископа і катедрального духовенства. 28 червня 1784 р. комплекс колишнього монастиря кармелітів босих був офіційно переданий греко-католикам.

Архипресвітер отець Андрій Якубинський 5 липня 1785 р. провів перше Богослужіння в українсько-візантійському обряді. Невдовзі появилася необхідність побудови дзвіниці, яку збудували з дерева того ж року. Однак у 1829 р. буря її сильно пошкодила, а в 1834 р. вона остаточно розвалилася. У 1837—1841 рр. збудували нову муровану дзвіницю і наприкінці квітня 1841 р. повісили на ній дзвони зі старої вежі. У ці ж роки змінено на сучасний вхід до церкви (раніше були 76 дерев'яних незручних сходин).

1880 р. приступили до повної обнови церкви. Керував роботами крилошанин о. Антін Юзичинський. Реставрацію почали від даху, було вирішено замість маленької бані спорудити велику. План і кошторис на неї зробив будівничий Іван Лапинський (22.03.1880 р.). Наступного 1881 р. о. А. Юзичинський запросив з Відня архітектора Карла Кеніґа (König) з метою оглядин кафедральної церкви і розробки проекту її обнови. Проф. Кеніґ розробив проект, вибрав фірми і митців. 4 статуї при вході до церкви виконав львівський скульптор Юліан Марковський.,

Найважчі часи настали для українців у Перемишлі після приходу більшовиків у 1944. З 1945 р. уряд комуністичної Польщі проводить брутальне вигнання з прабатьківських земель українців з Посяння й Лемківщини до СРСР. 26 червня 1946 р. з єпископського палацу силою викрадено єпископа Йосафата Коциловського і передано в руки НКВД.

Другий римо-католицький період

Після того, як Перемиські єпископи Й.Коциловський і Г.Лакота були арештовані комуністичною владою, приміщення було зайняте монахами кармелітами виселеними із Львова, які поступово стали ліквідовувати сліди східного обряду. При вході демонтували статуї святих українського народу, а також св. Василія Великого, св. Івана Золотоустого, свв. Кирила і Методія. Зняли та спалили іконостас, стягнули ікони й ліквідували усі українські таблиці, серед них пропам’ятну – з нагоди 100-ліття від дня народження українського поета о. Маркіяна Шашкевича. В 1970-их демонтували золоту митру на каплиці св. Миколая. З кінця 50-их років деякі греко-католицькі священики домагалися повернення катедри, але їхні зусилля були безуспішні.

Архітектура, оздоблення

Храм збудували в 1630 році за кресленнями італійського архітектора Галєаццо Апіані. Храм романської структури, збудований з твердого матеріалу у вигляді хреста. Польський дослідник Ян К. Островський припускав, що автором більшості предметів декору костелу міг бути «приятель Пінзеля» — правдоподібно, його близький співробітник, твори якого схожі на різьблені статуї з церкви Покрови, костелів Внебовзяття Пресвятої Діви Марії в Наварії, Бучачі, бернардинців у Дуклі. Також на його думку, правдоподібно, автором різьблених статуй міг бути й Антон Штиль.

Давні реліквії

Усипальниця

Світлини

Інтер'єр собору
у 1905 р. Іконостас знищений у післявоєнний період.
Таблиця на честь ювілею М. Шашкевича, встановлена 5.XI. 1911 р. Зруйнована у післявоєнний період.
Ікона та вівтар святого Миколая

Див. також

Примітки

archINFORM — 1994.
d:Track:Q265049
Реєстр пам'яток
d:Track:Q15983881
Голубець М. Перемишль / Львів: Друкарня Ставропігійського інституту, 1928 р. - С.13
Білий Б. Церкви Перемишля протягом віків^{[недоступне посилання з липня 2019]} Відвідано: 22. 10.2012
Байцар А. Український Перемишль. Собор Святого Івана Хрестителя — IV: історія та сучасність. [ 2 грудня 2016 у Wayback Machine.]
Ostrowski J. K. Z problematyki warsztatowej i atrybucyjnej rzeźby lwowskiej w. XVIII [ 18 січня 2017 у Wayback Machine.] // Sztuka Kresów Wschodnich: materiały sesji naukowej. — Kraków, 1994. — № 1. — S. 84. (пол.)
. Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 2 грудня 2016.
. Архів оригіналу за 20 липня 2020. Процитовано 20 липня 2020.
. Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 27 лютого 2020.
Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Buczaczu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Secesja», 1993. — T. 1. — 364 il. — S. 25. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — . (пол.)
Ostrowski J. K. Z problematyki warsztatowej i atrybucyjnej rzeźby lwowskiej w. XVIII [ 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Sztuka Kresów Wschodnich: materiały sesji naukowej. — Kraków, 1994. — № 1. — S. 87. [доступ 2017-01-04].

Література

Байцар А. Український Перемишль. Собор Святого Івана Хрестителя — IV: історія та сучасність [ 2 грудня 2016 у Wayback Machine.].

Собор святого Івана Хрестителя в Перемишлі у сестринських Вікіпроєктах
	Портал
	Портал
	Собор святого Івана Хрестителя в Перемишлі у Вікісховищі^?

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — . — Париж; Нью-Йорк, 1959. — Т. 3. — С. 851.
Іванусів О. В. Церква в руїні. Загибель українських церков Перемиської епархії. — St. Catharines, Ontario: Видання св. Софії, релігійного товариства українців католиків Канади, 1987.
Лакота Г. Дві престольні церкви перемиські. — Перемишль, 1937.

Посилання

Кляштор кармелітів [ 14 жовтня 2016 у Wayback Machine.] на Прадідівська слава [ 21 грудня 2012 у Wayback Machine.]
Світлина

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q35127_citetype_Q8513_citetype_Q166118"_data-entity-id="Q265049">archINFORM<span_class="wef_low_priority_links">_—_1994.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q265049]]</div>-1] rchINFORM — 1994.
d:Track:Q265049

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q15097084"_data-entity-id="Q15983881">[http://www.nid.pl/pl/Informacje_ogolne/Zabytki_w_Polsce/rejestr-zabytkow/zestawienia-zabytkow-nieruchomych/_Реєстр_пам'яток]<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q15983881]]</div>-2] Реєстр пам'яток
d:Track:Q15983881

[3] Голубець М. Перемишль / Львів: Друкарня Ставропігійського інституту, 1928 р. - С.13

[4] Білий Б. Церкви Перемишля протягом віків^{[недоступне посилання з липня 2019]} Відвідано: 22. 10.2012

[АБ1-5] Байцар А. Український Перемишль. Собор Святого Івана Хрестителя — IV: історія та сучасність. [ 2 грудня 2016 у Wayback Machine.]

[6] Ostrowski J. K. Z problematyki warsztatowej i atrybucyjnej rzeźby lwowskiej w. XVIII [ 18 січня 2017 у Wayback Machine.] // Sztuka Kresów Wschodnich: materiały sesji naukowej. — Kraków, 1994. — № 1. — S. 84. (пол.)

[7] . Архів оригіналу за 2 грудня 2016. Процитовано 2 грудня 2016.

[Що_сталося-8] . Архів оригіналу за 20 липня 2020. Процитовано 20 липня 2020.

[9] . Архів оригіналу за 27 лютого 2020. Процитовано 27 лютого 2020.

[10] Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Buczaczu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Secesja», 1993. — T. 1. — 364 il. — S. 25. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — . (пол.)

[11] Ostrowski J. K. Z problematyki warsztatowej i atrybucyjnej rzeźby lwowskiej w. XVIII [ 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Sztuka Kresów Wschodnich: materiały sesji naukowej. — Kraków, 1994. — № 1. — S. 87. [доступ 2017-01-04].

[1]