Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Дикарів Митрофан Олексійович (також варіанти прізвища — Дикарев,Дикарєв, псевдоніми — М. Крамаренко, М. Крамар; 31 травня (12 червня) 1854, село Борисівка на Східній Слобожанщині, тепер Бєлгородська область, РФ — 14 (26) листопада 1899, Катеринодар, тепер Краснодар, РФ) — український і російський фольклорист, етнограф, мовознавець, дійсний член НТШ (з 1899).
| Дикарів Митрофан Олексійович | |
|---|---|
| Дикарев Митрофан Алексеевич | |
 | |
| Псевдо | М. Крамаренко |
| Народився | 31 травня (12 червня) 1854 село Борисівка Валуйського повіту Воронізької губерні, тепер Валуйського району Бєлгородської області |
| Помер | 14 листопада (26 листопада) 1899 (45 років) Катеринодар, Кубанська область |
| Діяльність | фольклорист, етнограф, мовознавець |
| Галузь | історія[1], регіональна історія[1], етнографія[1], фольклористика[1] і мовознавство[1] |
| Знання мов | російська[1] і українська[1] |
| Членство | Наукове товариство імені Шевченка |
| |
Біографія
Митрофан Дикарів народився 31 травня (12 червня) 1854 року у селі Борисівка Валуйського повіту Воронізької губернії (тепер село у Валуйському районі Бєлгородської області РФ) в родині диякона. Рідне село М. Дикарєва розташоване на українсько-російському мовному пограниччі, і в автобіографії він писав, що його батьки «і по мові, і по симпатіям, і по світогляду завжди були щирими українцями».
Закінчив Бірючинське духовне училище, після чого навчався у Воронезькій духовній семінарії, з якої був виключений на третьому році навчання після того, як його було звинувачено у «державному злочині» та «неблагонадійності» (він читав та розповсюджував серед товаришів книги революційного змісту). У семінарії він написав першу статтю «Мандрують», опублікувавши її в часопису «Воронежскія Губернскія Вѣдомости» (1876). З 1876 року М. Дикарев тривалий час перебивався випадковими за- робітками то із селянської праці, то з приватних лекцій, змушений був працювати волосним писарем по селах, потерпав від постійних нестатків.
Весь свій талант віддав Митрофан Дикарів справі вивчення життя українського народу на найсхідніших околицях рідної української землі — на Східній Слобожанщині (своїй батьківщині) та Кубані. Етнографічне дослідження Воронізької губернії розпочав Митрофан Дикарів своєю працею «Прислів'я, приказки, прикмети і повір'я Воронізької губернії». Багато він зробив і для збереження для нащадків безцінних відомостей з життя українців Кубані у ХІХ столітті. Не маючи можливості друкуватися у Росії, де з 1863-го року було заборонено українське друковане слово, Митрофан Дикарів видає свої праці у Львові, завдяки щирій допомозі місцевих українських науковців з Наукового Товариства імені Шевченка, і серед цих праць Дикарева однією з найвідоміших є «Чорноморські народні казки й анекдоти», що побачили вперше світ у 1896 році.
З цього часу до кінця свого недовгого життя Митрофан Дикарів є активним учасником патріотичного кола діячів української культури, у якому поєднували свій талант та творчість найкращі сини Східної та Західної України — Михайло Грушевський, Іван Франко, Володимир Гнатюк, Федір Вовк, Олександр Кониський, Борис Грінченко. З ними листується і Митрофан Дикарів, листи свої та праці пише він українською мовою, і навіть використовує іноді замість свого зросійщеного владою прізвища, український псевдонім М. Крамаренко, яким підписана частина його етнографічних творів.
Віддавши значну частину свого життя дослідженню народної культури українців Кубані, не забував Митрофан Дикарів і про рідну Східну Слобожанщину, проводячи постійно паралелі у своїх працях між побутом та життям українців Кубані та Східної Слобожанщини, та доводячи таким чином, на багатьох прикладах, духовну спорідненість українського життя на Кубані та Слобожанщині. Вказував Дикарів і на той великий вплив, що мала українська культура Південної Вороніжщини на життя та побут росіян Воронізької губернії та губернського міста Воронежу. Цим аспектам поширення української культури серед сусідів-росіян присвятив Митрофан Дикарів свою працю «Нарис Воронізького міщанського говору, порівняно з українсько-руським наріччям». Звичаям українців своєї малої батьківщини присвятив Дикарів ще одну свою працю — «Народний календар Валуйського повіту (Борисівської волості) у Вороніжщині».
Помер Митрофан Дикарів 14 листопада 1899 року в Катеринодарі, бувши на той час архіваріусом Кубанського військового архіву та першим секретарем Товариства аматорів вивчення Кубанської області, яке сам і створив незадовго до власної смерті.
Літературна і наукова діяльність
У автобіографії М. О. Дикарів писав :
...моє життя розпадається на два періоди: 1-й - період запеклої боротьби за шматок хліба, і 2-й - період збирання етнограф(ічного) матеріалу.
Про свою літературну діяльність М. Дикарів пише:
Свою літературну діяльність я почав ще в стінах семінарії статтею, сюжет якої був узятий з народного побуту, вміщеній в 1876 р. в «Воронезькому телеграфі» під заголовком «Мандругат» ... У 1891 і 1892 рр.. я видав дві «Пам'ятні книжки Воронезької губ(ерніі)», що становлять одне нероздільне ціле...
В опублікованих збірниках («Чорноморські народні казки й анекдоти», 1896; «Апокрифи, зібрані в Кубанській області», 1900; «Народний календар Валуйського повіту…», 1909; всі — російською мовою) — чимало лексичного матеріалу, етимологічних екскурсів тощо.
Дикарів займався і мовознавчими проблемами:
- «Нариси воронезького міщанського говору порівняно з україно-російським наріччям» (1891),
- «Малоруське слово „паляниця“ и грецьке „πελαγος“» (1899) та ін.
Низка лінгвістичних праць Дикарева, а також підготовчі матеріали до Словника української мови, залишилися у рукописах. НТШ у Львові видало 1903 «Посмертні писання Митрофана Дикарева з поля фольклору й міфології» з передмовою Івана Франка.
Пам'ять про М. Дикарева
З великою вдячністю згадують видатного українського науковця на сучасній Кубані, називаючи його часто «основоположником кубанської етнографії». У столиці Кубані, місті Краснодарі, з 2000-го року влаштовуються спеціальні «Дикарівські читання», на яких найкращі дослідники Кубанської землі щорічно спілкуються, обговорюють нові праці з кубанознавства, презентують книжки та вшановують цим пам'ять видатного сина Кубані та Східної Слобожанщини.
Праці
![image]()
Чорноморські народні казки й анекдоти. // Етнографічний збірник Наукового товариства імені Шевченка. Т. II. Львів, 1896. — С. 1-53.- Дикарів М. О. Великдень на Україні і Чорноморії.
- Посмертні писання Митрофана Дикарева з поля фолькльору й мітольогії [ 1 березня 2017 у Wayback Machine.] / Передмова Івана Франка. — Львів: Накладом НТШ, 1903. — 258 с.. — (Серія: Збірник Фільодогічної секциї Наукового Товариства імени Шевченка., т. VI).
Див. також
Джерела та література
- В. А. Старков. Дикарів Митрофан Олексійович [ 17 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 380. — .
- Й. О. Дзендзелівський. Дикарев Митрофан Олексійович // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — .
- Кониський О. До життєпису M. О. Дикарева. «Літературно-науковий вісник», 1900, кн. 10;
- Галас Б. Митрофан Дикарів у контексті історії укр. лексикографії. «Укр. мова», 2002, № 3.
- В. В. Оліфіренко, С. М. Оліфіренко. Слобожанська хвиля. Навчальний посібник-хрестоматія з української літератури Північної Слобожанщини. Донецьк: Східний видавничий дім, 2005. — 280 с.
- Дикарев М. А. Малорусский сборник. Пословицы, поговорки, приметы и поверья Воронежской губернии [ 13 грудня 2018 у Wayback Machine.] // Дикарев М. А. Воронежский этнографический сборник. — Воронеж, 1891. — С. 271—286.
- Дикарев М. А. Очерк Воронежского мещанского говора сравнительно с украйно-русским наречием [ 13 грудня 2018 у Wayback Machine.] // Дикарев М. А. Воронежский этнографический сборник. — Воронеж, 1891. — С. 1–60.
- Дикарев М. А. Великорусский сборник. Пословицы, поговорки, приметы и поверья Воронежской губернии [ 13 грудня 2018 у Wayback Machine.] // Дикарев М. А. Воронежский этнографический сборник. — Воронеж, 1891. — С. 69—270.
- Дикарів М. Чорноморські народні казки й анекдоти // Етноґрафічний збірник. – Львів, 1896. – Т. ІІ.
- Дкарев М. Апокрифы, собранные в Кубанской области // Юбилейный сборник в честь В. Ф. Миллера. — М., 1900. — С. 78–99.
- Чумаченко В. К. Архив А. Конисского как источник для изучения жизни и творчества М. Дикарева // Дикаревские чтения. — Краснодар, 2002. — С. 3–8; его же: К реконструкции архива М. А. Дикарева: новые открытия // Итоги фольклорно-этнографических исследований этнических культур Кубани за 1998 год. — Краснодар, 1999. — С. 3–7; его же: К биографии М. Дикарева // Итоги фольклорно-этнографических исследований этнических культур Кубани за 1995 год. Дикаревские чтения (2). — п. Джубга, 1996. — С. 3–7; его же: М. А. Дикарев и книгоиздательская деятельность украинского книгоиздателя Б. Д. Гринченко // Итоги фольклорно-этнографических исследований этнических культур Кубани за 1997 г. Дикаревские чтения. — Белореченск, 1998.
- Ігор Роздобудько. Український етнограф зі Східної Слобожанщини Митрофан Дикарів. // Східна Слобожанщина. Українці навколо України. [ 29 липня 2014 у Wayback Machine.]
Примітки
- Czech National Authority Database
- Дикарів М. Чорноморські народні казки і анекдоти [ 20 травня 2011 у Wayback Machine.] // Етнографічний збірник. — 1896. — Т.2.
- В. А. Старков. Дикарів Митрофан Олексійович [ 17 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 380. — .
- Посмертні писання Митрофана Дикарева з поля фолькльору й мітольогії / Передмова Івана Франка [Текст]. — Львів: Друкарня Наукового Товариства ім. Шевченка, 1903. — 258с. — Збірник філольогічної секциї Наукового Товариства імени Шевченка, Т.VI.
- Народознавець Митрофан Дикарев з українсько-російського етнографічного пограниччя [ 7 листопада 2017 у Wayback Machine.] / Л. Козар // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2008. — Вип. 7(10). — С. 110—116. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.
- Дикарєв Митрофан Олексійович. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- В. В. Оліфіренко, С. М. Оліфіренко. Слобожанська хвиля. Навчальний посібник-хрестоматія з української літератури Північної Слобожанщини. Донецьк: Східний видавничий дім, 2005. - 280 с.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Dikariv Mitrofan Oleksijovich takozh varianti prizvisha Dikarev Dikaryev psevdonimi M Kramarenko M Kramar 31 travnya 12 chervnya 1854 18540612 selo Borisivka na Shidnij Slobozhanshini teper Byelgorodska oblast RF 14 26 listopada 1899 Katerinodar teper Krasnodar RF ukrayinskij i rosijskij folklorist etnograf movoznavec dijsnij chlen NTSh z 1899 Dikariv Mitrofan OleksijovichDikarev Mitrofan AlekseevichPsevdoM KramarenkoNarodivsya31 travnya 12 chervnya 1854 1854 06 12 selo Borisivka Valujskogo povitu Voronizkoyi guberni teper Valujskogo rajonu Byelgorodskoyi oblastiPomer14 listopada 26 listopada 1899 1899 11 26 45 rokiv Katerinodar Kubanska oblastDiyalnistfolklorist etnograf movoznavecGaluzistoriya 1 regionalna istoriya 1 etnografiya 1 folkloristika 1 i movoznavstvo 1 Znannya movrosijska 1 i ukrayinska 1 ChlenstvoNaukove tovaristvo imeni ShevchenkaRoboti u Vikidzherelah Mediafajli u VikishovishiBiografiyaMitrofan Dikariv narodivsya 31 travnya 12 chervnya 1854 roku u seli Borisivka Valujskogo povitu Voronizkoyi guberniyi teper selo u Valujskomu rajoni Byelgorodskoyi oblasti RF v rodini diyakona Ridne selo M Dikaryeva roztashovane na ukrayinsko rosijskomu movnomu pogranichchi i v avtobiografiyi vin pisav sho jogo batki i po movi i po simpatiyam i po svitoglyadu zavzhdi buli shirimi ukrayincyami Zakinchiv Biryuchinske duhovne uchilishe pislya chogo navchavsya u Voronezkij duhovnij seminariyi z yakoyi buv viklyuchenij na tretomu roci navchannya pislya togo yak jogo bulo zvinuvacheno u derzhavnomu zlochini ta neblagonadijnosti vin chitav ta rozpovsyudzhuvav sered tovarishiv knigi revolyucijnogo zmistu U seminariyi vin napisav pershu stattyu Mandruyut opublikuvavshi yiyi v chasopisu Voronezhskiya Gubernskiya Vѣdomosti 1876 Z 1876 roku M Dikarev trivalij chas perebivavsya vipadkovimi za robitkami to iz selyanskoyi praci to z privatnih lekcij zmushenij buv pracyuvati volosnim pisarem po selah poterpav vid postijnih nestatkiv Ves svij talant viddav Mitrofan Dikariv spravi vivchennya zhittya ukrayinskogo narodu na najshidnishih okolicyah ridnoyi ukrayinskoyi zemli na Shidnij Slobozhanshini svoyij batkivshini ta Kubani Etnografichne doslidzhennya Voronizkoyi guberniyi rozpochav Mitrofan Dikariv svoyeyu praceyu Prisliv ya prikazki prikmeti i povir ya Voronizkoyi guberniyi Bagato vin zrobiv i dlya zberezhennya dlya nashadkiv bezcinnih vidomostej z zhittya ukrayinciv Kubani u HIH stolitti Ne mayuchi mozhlivosti drukuvatisya u Rosiyi de z 1863 go roku bulo zaboroneno ukrayinske drukovane slovo Mitrofan Dikariv vidaye svoyi praci u Lvovi zavdyaki shirij dopomozi miscevih ukrayinskih naukovciv z Naukovogo Tovaristva imeni Shevchenka i sered cih prac Dikareva odniyeyu z najvidomishih ye Chornomorski narodni kazki j anekdoti sho pobachili vpershe svit u 1896 roci Z cogo chasu do kincya svogo nedovgogo zhittya Mitrofan Dikariv ye aktivnim uchasnikom patriotichnogo kola diyachiv ukrayinskoyi kulturi u yakomu poyednuvali svij talant ta tvorchist najkrashi sini Shidnoyi ta Zahidnoyi Ukrayini Mihajlo Grushevskij Ivan Franko Volodimir Gnatyuk Fedir Vovk Oleksandr Koniskij Boris Grinchenko Z nimi listuyetsya i Mitrofan Dikariv listi svoyi ta praci pishe vin ukrayinskoyu movoyu i navit vikoristovuye inodi zamist svogo zrosijshenogo vladoyu prizvisha ukrayinskij psevdonim M Kramarenko yakim pidpisana chastina jogo etnografichnih tvoriv Viddavshi znachnu chastinu svogo zhittya doslidzhennyu narodnoyi kulturi ukrayinciv Kubani ne zabuvav Mitrofan Dikariv i pro ridnu Shidnu Slobozhanshinu provodyachi postijno paraleli u svoyih pracyah mizh pobutom ta zhittyam ukrayinciv Kubani ta Shidnoyi Slobozhanshini ta dovodyachi takim chinom na bagatoh prikladah duhovnu sporidnenist ukrayinskogo zhittya na Kubani ta Slobozhanshini Vkazuvav Dikariv i na toj velikij vpliv sho mala ukrayinska kultura Pivdennoyi Voronizhshini na zhittya ta pobut rosiyan Voronizkoyi guberniyi ta gubernskogo mista Voronezhu Cim aspektam poshirennya ukrayinskoyi kulturi sered susidiv rosiyan prisvyativ Mitrofan Dikariv svoyu pracyu Naris Voronizkogo mishanskogo govoru porivnyano z ukrayinsko ruskim narichchyam Zvichayam ukrayinciv svoyeyi maloyi batkivshini prisvyativ Dikariv she odnu svoyu pracyu Narodnij kalendar Valujskogo povitu Borisivskoyi volosti u Voronizhshini Pomer Mitrofan Dikariv 14 listopada 1899 roku v Katerinodari buvshi na toj chas arhivariusom Kubanskogo vijskovogo arhivu ta pershim sekretarem Tovaristva amatoriv vivchennya Kubanskoyi oblasti yake sam i stvoriv nezadovgo do vlasnoyi smerti Literaturna i naukova diyalnistU avtobiografiyi M O Dikariv pisav moye zhittya rozpadayetsya na dva periodi 1 j period zapekloyi borotbi za shmatok hliba i 2 j period zbirannya etnograf ichnogo materialu Pro svoyu literaturnu diyalnist M Dikariv pishe Svoyu literaturnu diyalnist ya pochav she v stinah seminariyi statteyu syuzhet yakoyi buv uzyatij z narodnogo pobutu vmishenij v 1876 r v Voronezkomu telegrafi pid zagolovkom Mandrugat U 1891 i 1892 rr ya vidav dvi Pam yatni knizhki Voronezkoyi gub ernii sho stanovlyat odne nerozdilne cile V opublikovanih zbirnikah Chornomorski narodni kazki j anekdoti 1896 Apokrifi zibrani v Kubanskij oblasti 1900 Narodnij kalendar Valujskogo povitu 1909 vsi rosijskoyu movoyu chimalo leksichnogo materialu etimologichnih ekskursiv tosho Dikariv zajmavsya i movoznavchimi problemami Narisi voronezkogo mishanskogo govoru porivnyano z ukrayino rosijskim narichchyam 1891 Maloruske slovo palyanicya i grecke pelagos 1899 ta in Nizka lingvistichnih prac Dikareva a takozh pidgotovchi materiali do Slovnika ukrayinskoyi movi zalishilisya u rukopisah NTSh u Lvovi vidalo 1903 Posmertni pisannya Mitrofana Dikareva z polya folkloru j mifologiyi z peredmovoyu Ivana Franka Pam yat pro M DikarevaZ velikoyu vdyachnistyu zgaduyut vidatnogo ukrayinskogo naukovcya na suchasnij Kubani nazivayuchi jogo chasto osnovopolozhnikom kubanskoyi etnografiyi U stolici Kubani misti Krasnodari z 2000 go roku vlashtovuyutsya specialni Dikarivski chitannya na yakih najkrashi doslidniki Kubanskoyi zemli shorichno spilkuyutsya obgovoryuyut novi praci z kubanoznavstva prezentuyut knizhki ta vshanovuyut cim pam yat vidatnogo sina Kubani ta Shidnoyi Slobozhanshini PraciChornomorski narodni kazki j anekdoti Etnografichnij zbirnik Naukovogo tovaristva imeni Shevchenka T II Lviv 1896 S 1 53 Dikariv M O Velikden na Ukrayini i Chornomoriyi Posmertni pisannya Mitrofana Dikareva z polya folkloru j mitologiyi 1 bereznya 2017 u Wayback Machine Peredmova Ivana Franka Lviv Nakladom NTSh 1903 258 s Seriya Zbirnik Filodogichnoyi sekciyi Naukovogo Tovaristva imeni Shevchenka t VI Div takozhDzherela ta literaturaV A Starkov Dikariv Mitrofan Oleksijovich 17 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D S 380 ISBN 966 00 0405 2 J O Dzendzelivskij Dikarev Mitrofan Oleksijovich Ukrayinska mova enciklopediya NAN Ukrayini Institut movoznavstva im O O Potebni Institut ukrayinskoyi movi red V M Rusanivskij ta in K Ukrayinska enciklopediya 2000 ISBN 966 7492 07 9 Koniskij O Do zhittyepisu M O Dikareva Literaturno naukovij visnik 1900 kn 10 Galas B Mitrofan Dikariv u konteksti istoriyi ukr leksikografiyi Ukr mova 2002 3 V V Olifirenko S M Olifirenko Slobozhanska hvilya Navchalnij posibnik hrestomatiya z ukrayinskoyi literaturi Pivnichnoyi Slobozhanshini Doneck Shidnij vidavnichij dim 2005 280 s Dikarev M A Malorusskij sbornik Poslovicy pogovorki primety i poverya Voronezhskoj gubernii 13 grudnya 2018 u Wayback Machine Dikarev M A Voronezhskij etnograficheskij sbornik Voronezh 1891 S 271 286 Dikarev M A Ocherk Voronezhskogo meshanskogo govora sravnitelno s ukrajno russkim narechiem 13 grudnya 2018 u Wayback Machine Dikarev M A Voronezhskij etnograficheskij sbornik Voronezh 1891 S 1 60 Dikarev M A Velikorusskij sbornik Poslovicy pogovorki primety i poverya Voronezhskoj gubernii 13 grudnya 2018 u Wayback Machine Dikarev M A Voronezhskij etnograficheskij sbornik Voronezh 1891 S 69 270 Dikariv M Chornomorski narodni kazki j anekdoti Etnografichnij zbirnik Lviv 1896 T II Dkarev M Apokrify sobrannye v Kubanskoj oblasti Yubilejnyj sbornik v chest V F Millera M 1900 S 78 99 Chumachenko V K Arhiv A Konisskogo kak istochnik dlya izucheniya zhizni i tvorchestva M Dikareva Dikarevskie chteniya Krasnodar 2002 S 3 8 ego zhe K rekonstrukcii arhiva M A Dikareva novye otkrytiya Itogi folklorno etnograficheskih issledovanij etnicheskih kultur Kubani za 1998 god Krasnodar 1999 S 3 7 ego zhe K biografii M Dikareva Itogi folklorno etnograficheskih issledovanij etnicheskih kultur Kubani za 1995 god Dikarevskie chteniya 2 p Dzhubga 1996 S 3 7 ego zhe M A Dikarev i knigoizdatelskaya deyatelnost ukrainskogo knigoizdatelya B D Grinchenko Itogi folklorno etnograficheskih issledovanij etnicheskih kultur Kubani za 1997 g Dikarevskie chteniya Belorechensk 1998 Igor Rozdobudko Ukrayinskij etnograf zi Shidnoyi Slobozhanshini Mitrofan Dikariv Shidna Slobozhanshina Ukrayinci navkolo Ukrayini 29 lipnya 2014 u Wayback Machine PrimitkiCzech National Authority Database d Track Q13550863 Dikariv M Chornomorski narodni kazki i anekdoti 20 travnya 2011 u Wayback Machine Etnografichnij zbirnik 1896 T 2 V A Starkov Dikariv Mitrofan Oleksijovich 17 chervnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2004 T 2 G D S 380 ISBN 966 00 0405 2 Posmertni pisannya Mitrofana Dikareva z polya folkloru j mitologiyi Peredmova Ivana Franka Tekst Lviv Drukarnya Naukovogo Tovaristva im Shevchenka 1903 258s Zbirnik filologichnoyi sekciyi Naukovogo Tovaristva imeni Shevchenka T VI Narodoznavec Mitrofan Dikarev z ukrayinsko rosijskogo etnografichnogo pogranichchya 7 listopada 2017 u Wayback Machine L Kozar Materiali do ukrayinskoyi etnologiyi Zb nauk pr K IMFE im M T Rilskogo NAN Ukrayini 2008 Vip 7 10 S 110 116 Bibliogr 23 nazv ukr Dikaryev Mitrofan Oleksijovich Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 V V Olifirenko S M Olifirenko Slobozhanska hvilya Navchalnij posibnik hrestomatiya z ukrayinskoyi literaturi Pivnichnoyi Slobozhanshini Doneck Shidnij vidavnichij dim 2005 280 s