Ерос

Е́рос, також Еро́т (грец. Έρως, род. відм. Έρωτος) — давньогрецький бог кохання. Від імені Ероса походять слова , «еротика», «еротичний».

Ерос
дав.-гр. Ἔρως
Батько	^d, Арес, Зефір, Ефір, Хаос або Ереб
Мати	Пенія, Афродіта^[1], Ірида, Ерида або Нікс^[2]
Брати, сестри	Антерос^[1], Гімерот^[1], Потос, Нікс, Гея і Ереб
Діти	^d і ^d
Медіафайли у Вікісховищі

Адольф Бугро. «Дівчина, що захищається від Ероса»

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ерос (значення).

Ерос у міфах

У грецьких міфах є кілька поглядів на суть Ероса. За старовинною міфологією, він один з найдавніших богів космогонічного характеру, головна зв'язкова сила всесвіту, породження Хаосу й Урана (іноді Хаосу й Землі).

За пізнішою версією, Ерос був сином Гермеса (або Ареса) й Афродіти (рідше Зевса й Афродіти), малим, примхливим і пустотливим хлопчиком. Ще до того як греки оселилися на своїх землях, Еросу поклонявся маловідомий народ у беотійських Феспіях, у Паріумі біля Геллеспонту і в Левктрах у Лаконії, бо всюди там є сліди його прадавнього культу. У Феспіях його шанували, поклоняючись кам'яній брилі, вважали, що Ерос — син Гермеса й Артеміди. Гесіод пише, що Ерос належить до найстаршого покоління богів. За одним переказом, Зевс хотів убити новонародженого Ероса, але Афродіта сховала немовля в густому лісі, де його вигодували левиці. Ерос панує як над природою, так і над світом людей і богів, керуючи їхніми серцями й волею.

Культ Ероса

Його вважали за благодійного бога весни, який запліднює землю і творить нове життя. У Феспіях кожного четвертого року влаштовувались , що супроводилися гімнастичними й музичними змаганнями. Крім того, Ерос як бог кохання й дружби шанувався у гімнасіях, де його статуї ставили поряд із зображеннями Гермеса й Геракла. Перед боєм спартанці і крітяни приносили Еросові жертву; фіванці вважали його своїм покровителем.

Тільки у 5 столітті до н. е. Ерос з'являється в мистецтві. Спочатку як підліток, ще без крил, з квіткою, лірою, вінком або запаленим смолоскипом, пізніше — з крильцями, луком та стрілами. Образ Ероса набув розвитку в Скопаса, Праксітеля та Лісіппа. Скопас спорудив статую Ероса в Мегарах, а Праксітель зробив скульптуру для . Взаємна любов юності знайшла символічне зображення в групі Ероса й Антероса, яка стояла в єлісейському гімнасії. Пізніше Ерос пов'язується з міфом про Психею (душу), яка після важких випробувань стала його дружиною. В елліністичну добу склалось уявлення про багатьох Еросів (у римлян — амурів та купідонів).

Ерос був улюбленою темою філософів, поетів і художників усіх часів. Відомі картини Рафаеля, Корреджо, Тіціана, Гвідо Рені, Греза та ін. Ерос і Психея відображені в античному романі Апулея «Золотий осел» (2 ст. до н. е.), а також у музиці (опери Каваллі, Люллі та ін.).

Див. також

• Психея
• Амур або Купідон
• Путто

Примітки

1. Гесіод Θεογονία — 0700.
   d:Track:Q156498d:Track:Q44233
2. Акусилай
   d:Track:Q423894

Джерела

• Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 с.
• Войтех Замаровський. Боги и герои античных сказаний: Словарь: Пер. с чеш. — , М.: Республика, 1994. — 399 с.: ил. — .
• Кун М. А. Легенди та міфи Стародавньої Греції. — Київ: N. Terletsky. — 2013. — 229 с.

Посилання

• Ерос - Купідон // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 417-418. — 1000 екз.
• Ерос // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 346.