Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності Будь ласка допоможіть удосконалити цю с

X-хромосома — одна з двох статевих хромосом багатьох видів тварин, зокрема ссавців (інша — Y-хромосома). Ця хромосома є частиною системи визначення статі XY та . X-хромосома була названа на честь її унікальних властивостей ранніми дослідниками, а відкрита дещо пізніше інша статева хромосома, була названа Y-хромосомою через наступну після Х букву латинської абетки.

У липні 2020 року було повідомлено про розшифрування людської хромосоми.

Структура

X-хромосома набагато більша за розмірами ніж Y-хромосома та містить більше ділянок активного еухроматину. Також при порівнянні структур X та Y хромосом можна знайти гомологічні ділянки. Проте ці ділянки в Y-хромосомі значно менші ніж в Х, що може свідчити про генетичну дегенерацію першої. Внаслідок цього чоловіки, що мають лише одну Х-хромосому, більш схильні до хвороб, зчеплених зі статтю, ніж жінки, у яких дві, більш стабільні, Х хромосоми.

Дослідження показали, що приблизно 10% генів, які кодуються Х-хромосомою, мають асоціацію з так званими СТ-генами (від С — cancer (лат. рак), T — testis (лат. яєчка), як у хворих так і у здорових пацієнтів.

Походження

Дослідниками Оно (1967 рік) та Росом (2005 рік) було висунуто гіпотезу, що X-хромосома може походити від автосомального (не пов'язаного зі статтю) геному інших ссавців, про що свідчать послідовності нуклеотидів в цій хромосомі.^[]

Також Оно висловив узагальнення, яке отримало назву «закону Оно». Цей закон стверджує, що всі X-хромосоми плацентарних ссавців мають приблизно однаковий склад генів, а транслокації генів з автосом до X-хромосоми та навпаки є рідкісним явищем. Після 1995 року було відкрито низку генів, для яких ця закономірність не справджується^[].

Гени

ARAF
GPR143

Патологія, пов'язана з мутаціями цієї хромосоми

Див. також

Інактивація X-хромосоми

Посилання

. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 15 липня 2020.
Ross M та ін. (2005). . Nature. 434 (7031): 325—37. doi:10.1038/nature03440. PMC 2665286. PMID 15772651. Архів оригіналу за 31 серпня 2012. Процитовано 30 липня 2012. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()
Mueller, Jacob L; Skaletsky, Helen; Brown, Laura G; Zaghlul, Sara; Rock, Susan; Graves, Tina; Auger, Katherine; Warren, Wesley C; Wilson, Richard K; Page, David C (2013). Independent specialization of the human and mouse X chromosomes for the male germ line. Nature Genetics. 45 (9): 1083—1087. doi:10.1038/ng.2705. ISSN 1061-4036.

Це незавершена стаття з генетики.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 16 липня 2020. Процитовано 15 липня 2020.

[ross-2] Ross M та ін. (2005). . Nature. 434 (7031): 325—37. doi:10.1038/nature03440. PMC 2665286. PMID 15772651. Архів оригіналу за 31 серпня 2012. Процитовано 30 липня 2012. {{}}: Явне використання «та ін.» у: |author= ()

[MuellerSkaletsky2013-3] Mueller, Jacob L; Skaletsky, Helen; Brown, Laura G; Zaghlul, Sara; Rock, Susan; Graves, Tina; Auger, Katherine; Warren, Wesley C; Wilson, Richard K; Page, David C (2013). Independent specialization of the human and mouse X chromosomes for the male germ line. Nature Genetics. 45 (9): 1083—1087. doi:10.1038/ng.2705. ISSN 1061-4036.