Viverricula indica (Цівета мала) — ссавець родини віверових (Viverridae). Діапазон поширення — Південно-Східна Азія: М'янма, Таїланд, Лаос, В'єтнам, Камбоджа, Індія, Бангладеш, Пакистан, Непал, південний Китай, Малайський півострів, а також Шрі-Ланка, північна Суматра, Ява, Балі. Вид був зареєстрований в напів-вічнозелених і листяних лісах, змішаних листяних лісах, бамбукових лісах, чагарникових областях, луках в річковому середовищі проживання та поблизу сіл.
Viverricula indica | |
---|---|
Біологічна класифікація | |
Царство: | Тварини (Animalia) |
Тип: | Хордові (Chordata) |
Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
Клас: | Ссавці (Mammalia) |
Ряд: | Хижі (Carnivora) |
Підряд: | Котовиді (Feliformia) |
Родина: | Віверові (Viverridae) |
Рід: | Viverricula Hodgson, 1838 |
Вид: | V. indica |
Біноміальна назва | |
Viverricula indica , 1803 | |
Мапа поширення виду Viverricula indica |
Морфологія
Морфометрія. Довжина голови й тіла: 530–640 мм, довжина хвоста: 300–430 мм, вага: 2–4 кг.
Опис. Загальний колір тіла сірий, світло-сірий або буро-жовтий, з численними темними плямами, які утворюють поздовжні ряди уздовж спини та боків. Хвіст з 6–9 чорними та білими кільцями й довгим блідим кінцем. Лапи, як правило, темно-коричневого або чорного кольору, а груди світліше коричневого або сірого кольору, з невеликим, або відсутнім маркуванням. Самці, як правило, більші, ніж самиці. V. indica відрізняються від близькоспоріднених Viverricula значно меншими розмірами, відсутністю спинного гребеня шерсті, меншим розривом між вухами, коротшою мордочкою.
Поведінка, життєвий цикл
Веде в першу чергу нічний і наземний спосіб життя, але іноді проявляє активність протягом дня. Поживою для нього є птахи, дрібні ссавці, жаби, рептилії, комахи та фрукти.
Мають кілька природних хижаків, найсуттєвіші з них люди й домашні собаки. Вони швидко й добре лазять по деревах. Ховаються в норах протягом більшої частини дня. Якщо їх загнати в кут, вони будуть кусатися й дряпатися кігтями в порядку самооборони.
Тварини солітарні й асоціальні, за винятком шлюбного сезону, але рідко зустрічаються й парами. Парування зазвичай відбувається один раз на рік.
Даних про тривалість життя диких тварин немає. У неволі кілька джерел повідомляють про максимальну тривалість життя 20 років або більше.
Генетика
Каріотип характеризується диплоїдним числом, 2n=38.
Загрози та охорона
Деградація середовища проживання являє собою загрозу, ступінь якої залишається неясною. Вид зареєстрований в багатьох природоохоронних територіях.
Джерела
Примітки
- . Архів оригіналу за 1 лютого 2012. Процитовано 7 червня 2011.
- Вебсайт МСОП
- Charles M. Françis A field guide to the mammals of South-East Asia — New Holland Publishers, 2008, p. 289
- Stephen J. O'Brien, Joan C. Menninger, William G. Nash Atlas of mammalian chromosomes — John Wiley and Sons, 2006, P. 502
Посилання
- Shirley, E. 2009. "Viverricula indica" (On-line), Animal Diversity Web [ 2 липня 2016 у Wayback Machine.]
- Ronald M. Nowak. Walker's mammals of the world. — JHU Press, 1999. — Т. 1. — С. 751. — .
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Viverricula indica Civeta mala ssavec rodini viverovih Viverridae Diapazon poshirennya Pivdenno Shidna Aziya M yanma Tayiland Laos V yetnam Kambodzha Indiya Bangladesh Pakistan Nepal pivdennij Kitaj Malajskij pivostriv a takozh Shri Lanka pivnichna Sumatra Yava Bali Vid buv zareyestrovanij v napiv vichnozelenih i listyanih lisah zmishanih listyanih lisah bambukovih lisah chagarnikovih oblastyah lukah v richkovomu seredovishi prozhivannya ta poblizu sil Viverricula indica Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klada Sinapsidi Synapsida Klas Ssavci Mammalia Ryad Hizhi Carnivora Pidryad Kotovidi Feliformia Rodina Viverovi Viverridae Rid Viverricula Hodgson 1838 Vid V indica Binomialna nazva Viverricula indica 1803 Mapa poshirennya vidu Viverricula indicaMorfologiyaMorfometriya Dovzhina golovi j tila 530 640 mm dovzhina hvosta 300 430 mm vaga 2 4 kg Opis Zagalnij kolir tila sirij svitlo sirij abo buro zhovtij z chislennimi temnimi plyamami yaki utvoryuyut pozdovzhni ryadi uzdovzh spini ta bokiv Hvist z 6 9 chornimi ta bilimi kilcyami j dovgim blidim kincem Lapi yak pravilo temno korichnevogo abo chornogo koloru a grudi svitlishe korichnevogo abo sirogo koloru z nevelikim abo vidsutnim markuvannyam Samci yak pravilo bilshi nizh samici V indica vidriznyayutsya vid blizkosporidnenih Viverricula znachno menshimi rozmirami vidsutnistyu spinnogo grebenya shersti menshim rozrivom mizh vuhami korotshoyu mordochkoyu Povedinka zhittyevij ciklVede v pershu chergu nichnij i nazemnij sposib zhittya ale inodi proyavlyaye aktivnist protyagom dnya Pozhivoyu dlya nogo ye ptahi dribni ssavci zhabi reptiliyi komahi ta frukti Mayut kilka prirodnih hizhakiv najsuttyevishi z nih lyudi j domashni sobaki Voni shvidko j dobre lazyat po derevah Hovayutsya v norah protyagom bilshoyi chastini dnya Yaksho yih zagnati v kut voni budut kusatisya j dryapatisya kigtyami v poryadku samooboroni Tvarini solitarni j asocialni za vinyatkom shlyubnogo sezonu ale ridko zustrichayutsya j parami Paruvannya zazvichaj vidbuvayetsya odin raz na rik Danih pro trivalist zhittya dikih tvarin nemaye U nevoli kilka dzherel povidomlyayut pro maksimalnu trivalist zhittya 20 rokiv abo bilshe GenetikaKariotip harakterizuyetsya diployidnim chislom 2n 38 Zagrozi ta ohoronaDegradaciya seredovisha prozhivannya yavlyaye soboyu zagrozu stupin yakoyi zalishayetsya neyasnoyu Vid zareyestrovanij v bagatoh prirodoohoronnih teritoriyah DzherelaPrimitki Arhiv originalu za 1 lyutogo 2012 Procitovano 7 chervnya 2011 Vebsajt MSOP Charles M Francis A field guide to the mammals of South East Asia New Holland Publishers 2008 p 289 Stephen J O Brien Joan C Menninger William G Nash Atlas of mammalian chromosomes John Wiley and Sons 2006 P 502 Posilannya Shirley E 2009 Viverricula indica On line Animal Diversity Web 2 lipnya 2016 u Wayback Machine Ronald M Nowak Walker s mammals of the world JHU Press 1999 T 1 S 751 ISBN 0801857899 Ce nezavershena stattya z teriologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi