Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Альціон священний | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець священного альціона | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Todiramphus sanctus (Vigors & Horsfield, 1827) | ||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||
| (Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Halcyon sanctus Halcyon sancta Todirhamphus sanctus | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Альціо́н священний (Todiramphus sanctus) — вид сиворакшоподібних птахів родини рибалочкових (Alcedinidae). Мешкає в Австралазії і Океанії.
Опис
Довжина птаха становить 19—24 см, вага 28—61 г. Верхня частина тіла синьо-зелена або бірюзова, шия і нижня частина тіла білі, боки охристі. На обличчі широка темна «маска», яка переходить у темну смугу на потилиці. Самиці мають дещо тьмяніше, більш зелене забарвлення, нижня частина тіла в них менш охриста. У молодих птахів краї пер на шиї, нижній частині тіла та крилах охристі або коричневі.
Підвиди
Виділяють п'ять підвидів:
- T. s. sanctus (Vigors & Horsfield, 1827) — від Австралії до східних Соломонових островів;
- T. s. vagans (Lesson, R, 1828) — острови Лорд-Гав, Північний, Південний, Кермандек і Стюарт;
- T. s. norfolkiensis (Tristram, 1885) — острів Норфолк;
- T. s. canacorum (Brasil, 1916) — острови Нова Каледонія і [en];
- T. s. macmillani (Mayr, 1940) — острови Луайоте.
Самоанський альціон раніше вважався підвидом священного альціона.
Поширення і екологія
Священні альціони гніздяться на більшій частині Австралії (за винятком посушливих внутрішніх районів), у Новій Зеландії і Новій Каледонії, локально на Новій Гвінеї. Популяції, що мешкають на південних двох третинах Австралії взимку мігрують на північ, до Нової Гвінеї, Соломонових островів, Малих і Великих Зондських островів. На Суматрі священні альціони вважаються рідкісними. Бродячі птахи спостерігалися на острові Різдва, в Малайзії, на Маршаллових островах, у Федеративних Штатах Мікронезії і Науру. В квітні-травні 2016 року пару священних альціонів спостерігали у філіппінській провінції Пампанга. До Австралії священні альціони повертаються в серпні-вересні.
Священні альціони живуть у сухих і вологих тропічних лісах і рідколіссях, зокрема в евкаліптових лісах, на луках, болотах та інших водно-болотних угіддях, на берегах річок, озер і біллабонгів, у мангрових лісах, на морських узбережжях, на полях і плантаціях, у парках і садах. У Новій Зеландії вони демонструють висотну міграцію: під час негніздового періоду вони мігрують з гірських лісів до узбережжя та на відкриті рівнини.
Поведінка
Священні альціони живляться різноманітними безхребетними, зокрема комахами й павуками, а також дрібними ракоподібними, іноді рибою, жабами, дрібними рептиліями, гризунами та навіть дрібними птахами. Вони чатують на здобич, сидячи на гілці, а коли поживу побачать, то пікірують до неї, після чого повертаються на сідало, вбивають здобич, ударяючи нею об гілку, а потім ковтають. Сезон розмноження триває з серпня по березень (переважно з вересня по січень), за сезон може вилупитися два виводки. Священні альціони гніздяться в норах, дуплах, або термітниках. В кладці від 3 до 6 блискучих білих яєць, розміром 25×22 мм. Інкубаційний період триває 17—18 днів. Насиджують і самиці і самці (переважно самиці). пташенята покидають гніздо через 4 тижні після вилуплення, однак батьки продовжують піклуватися про них ще 7—10 днів.
У культурі
У культурі полінезійців священні альціони шанувалися через те, що вони часто мешкали поблизу марае та кладовищ, їх заборонялося вбивати. Також полінезійці вважали, що священні альціони здатні керувати хвилями.
Примітки
- BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 30 жовтня 2021. Процитовано 13 квітня 2022.
- Vigors, N.A.; Horsfield, T. (1827). Australian birds in the collection of the Linnean Society; with an attempt at arranging them according to their natural affinities. Transactions of the Linnean Society of London (англ.) (лат.). 15 (1): 170–334 [206–208]. doi:10.1111/j.1095-8339.1826.tb00115.x.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
- Peters, J.L. (1945). Halcyon sancta sancta Vigors and Horsfield. Check-list of Birds of the World. Т. 5. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press. с. 205.
- Morcombe, M. (2012). Field Guide to Australian Birds (вид. Revised). Pascal Press: Glebe. ISBN .
- Woodall, P. F.; Kirwan, G. M. (2020). Sacred Kingfisher (Todiramphus sanctus). У Del Hoyo, J.; Elliott, A.; Sargatal, J.; Christie, A.; Juana, E.d. (ред.). Handbook of the Birds of the World. Barcelona: Lynx Edicions.
- Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 13 квітня 2022.
- . www.gbif.org. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 1 грудня 2021.
- Wagstaffe, R. (1978). Type Specimens of Birds in the Merseyside County Museums (formerly City of Liverpool Museums). Liverpool: Merseyside County Museums.
- Reville, Barry J. (1993). A Visitor's Guide to the Birds of Christmas Island, Indian Ocean (вид. 2nd). Christmas Island Natural History Association. ISBN .
- Pizzey, Graham and Doyle, Roy. (1980) A Field Guide to the Birds of Australia. Collins Publishers, Sydney.
- BirdLife Australia. . Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 4 липня 2020.
- Latham, J. (1782). . Т. Volume 1, Part 2. London: Printed for Benj. White. с. 621—624. Архів оригіналу за 13 квітня 2022. Процитовано 13 квітня 2022.
- Higgins, P.J., ред. (1999). (PDF). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Т. 4. Melbourne: Oxford University Press. с. 1178—1201. ISBN . Архів оригіналу (PDF) за 18 квітня 2022. Процитовано 13 квітня 2022.
- Heather, B.; Robertson, H. (2005). The Field Guide to the Birds of New Zealand (вид. Revised). Auckland: Viking. ISBN .
Посилання
- Sacred kingfisher calling video [ 13 квітня 2022 у Wayback Machine.]
- Photos and audio of sacred kingfisher [ 16 березня 2022 у Wayback Machine.] from Graeme Chapman's photo library
 | Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Alcion svyashennij Samec svyashennogo alciona Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Sivorakshopodibni Coraciiformes Rodina Ribalochkovi Alcedinidae Rid Chornodzobij alcion Todiramphus Vid Alcion svyashennij Binomialna nazva Todiramphus sanctus Vigors amp Horsfield 1827 Pidvidi Div tekst Sinonimi Halcyon sanctus Halcyon sancta Todirhamphus sanctus Posilannya Vikishovishe Todiramphus sanctus Vikividi Todiramphus sanctus ITIS 692705 MSOP 22683442 NCBI 342380 Fossilworks 371326 Alcio n svyashennij Todiramphus sanctus vid sivorakshopodibnih ptahiv rodini ribalochkovih Alcedinidae Meshkaye v Avstralaziyi i Okeaniyi OpisSvyashennij alcion Vonga Kvinslend Avstraliya Svyashennij alcion Avstraliya Molodij svyashennij alcion Svyashennij alcion Nova Zelandiya Dovzhina ptaha stanovit 19 24 sm vaga 28 61 g Verhnya chastina tila sino zelena abo biryuzova shiya i nizhnya chastina tila bili boki ohristi Na oblichchi shiroka temna maska yaka perehodit u temnu smugu na potilici Samici mayut desho tmyanishe bilsh zelene zabarvlennya nizhnya chastina tila v nih mensh ohrista U molodih ptahiv krayi per na shiyi nizhnij chastini tila ta krilah ohristi abo korichnevi PidvidiVidilyayut p yat pidvidiv T s sanctus Vigors amp Horsfield 1827 vid Avstraliyi do shidnih Solomonovih ostroviv T s vagans Lesson R 1828 ostrovi Lord Gav Pivnichnij Pivdennij Kermandek i Styuart T s norfolkiensis Tristram 1885 ostriv Norfolk T s canacorum Brasil 1916 ostrovi Nova Kaledoniya i en T s macmillani Mayr 1940 ostrovi Luajote Samoanskij alcion ranishe vvazhavsya pidvidom svyashennogo alciona Poshirennya i ekologiyaSvyashenni alcioni gnizdyatsya na bilshij chastini Avstraliyi za vinyatkom posushlivih vnutrishnih rajoniv u Novij Zelandiyi i Novij Kaledoniyi lokalno na Novij Gvineyi Populyaciyi sho meshkayut na pivdennih dvoh tretinah Avstraliyi vzimku migruyut na pivnich do Novoyi Gvineyi Solomonovih ostroviv Malih i Velikih Zondskih ostroviv Na Sumatri svyashenni alcioni vvazhayutsya ridkisnimi Brodyachi ptahi sposterigalisya na ostrovi Rizdva v Malajziyi na Marshallovih ostrovah u Federativnih Shtatah Mikroneziyi i Nauru V kvitni travni 2016 roku paru svyashennih alcioniv sposterigali u filippinskij provinciyi Pampanga Do Avstraliyi svyashenni alcioni povertayutsya v serpni veresni Svyashenni alcioni zhivut u suhih i vologih tropichnih lisah i ridkolissyah zokrema v evkaliptovih lisah na lukah bolotah ta inshih vodno bolotnih ugiddyah na beregah richok ozer i billabongiv u mangrovih lisah na morskih uzberezhzhyah na polyah i plantaciyah u parkah i sadah U Novij Zelandiyi voni demonstruyut visotnu migraciyu pid chas negnizdovogo periodu voni migruyut z girskih lisiv do uzberezhzhya ta na vidkriti rivnini PovedinkaSvyashenni alcioni zhivlyatsya riznomanitnimi bezhrebetnimi zokrema komahami j pavukami a takozh dribnimi rakopodibnimi inodi riboyu zhabami dribnimi reptiliyami grizunami ta navit dribnimi ptahami Voni chatuyut na zdobich sidyachi na gilci a koli pozhivu pobachat to pikiruyut do neyi pislya chogo povertayutsya na sidalo vbivayut zdobich udaryayuchi neyu ob gilku a potim kovtayut Sezon rozmnozhennya trivaye z serpnya po berezen perevazhno z veresnya po sichen za sezon mozhe vilupitisya dva vivodki Svyashenni alcioni gnizdyatsya v norah duplah abo termitnikah V kladci vid 3 do 6 bliskuchih bilih yayec rozmirom 25 22 mm Inkubacijnij period trivaye 17 18 dniv Nasidzhuyut i samici i samci perevazhno samici ptashenyata pokidayut gnizdo cherez 4 tizhni pislya viluplennya odnak batki prodovzhuyut pikluvatisya pro nih she 7 10 dniv U kulturiU kulturi polinezijciv svyashenni alcioni shanuvalisya cherez te sho voni chasto meshkali poblizu marae ta kladovish yih zaboronyalosya vbivati Takozh polinezijci vvazhali sho svyashenni alcioni zdatni keruvati hvilyami PrimitkiBirdLife International 2016 Arhiv originalu za 30 zhovtnya 2021 Procitovano 13 kvitnya 2022 Vigors N A Horsfield T 1827 Australian birds in the collection of the Linnean Society with an attempt at arranging them according to their natural affinities Transactions of the Linnean Society of London angl lat 15 1 170 334 206 208 doi 10 1111 j 1095 8339 1826 tb00115 x Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Peters J L 1945 Halcyon sancta sancta Vigors and Horsfield Check list of Birds of the World T 5 Cambridge Massachusetts Harvard University Press s 205 Morcombe M 2012 Field Guide to Australian Birds vid Revised Pascal Press Glebe ISBN 978174021417 9 Woodall P F Kirwan G M 2020 Sacred Kingfisher Todiramphus sanctus U Del Hoyo J Elliott A Sargatal J Christie A Juana E d red Handbook of the Birds of the World Barcelona Lynx Edicions Gill Frank Donsker David red 2022 IOC World Bird List Version 12 1 International Ornithologists Union Arhiv originalu za 7 kvitnya 2022 Procitovano 13 kvitnya 2022 www gbif org Arhiv originalu za 1 grudnya 2021 Procitovano 1 grudnya 2021 Wagstaffe R 1978 Type Specimens of Birds in the Merseyside County Museums formerly City of Liverpool Museums Liverpool Merseyside County Museums Reville Barry J 1993 A Visitor s Guide to the Birds of Christmas Island Indian Ocean vid 2nd Christmas Island Natural History Association ISBN 0 9591210 4 8 Pizzey Graham and Doyle Roy 1980 A Field Guide to the Birds of Australia Collins Publishers Sydney ISBN 073222436 5 BirdLife Australia Arhiv originalu za 13 kvitnya 2022 Procitovano 4 lipnya 2020 Latham J 1782 T Volume 1 Part 2 London Printed for Benj White s 621 624 Arhiv originalu za 13 kvitnya 2022 Procitovano 13 kvitnya 2022 Higgins P J red 1999 PDF Handbook of Australian New Zealand and Antarctic Birds T 4 Melbourne Oxford University Press s 1178 1201 ISBN 978 0 19 553071 1 Arhiv originalu PDF za 18 kvitnya 2022 Procitovano 13 kvitnya 2022 Heather B Robertson H 2005 The Field Guide to the Birds of New Zealand vid Revised Auckland Viking ISBN 0 14 302040 4 PosilannyaSacred kingfisher calling video 13 kvitnya 2022 u Wayback Machine Photos and audio of sacred kingfisher 16 bereznya 2022 u Wayback Machine from Graeme Chapman s photo library Ce nezavershena stattya z ornitologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi