Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

T Північної Корони T CrB повторювана нова зоря в сузір ї Північної Корони Відкрита під час спалаху в 1866 році en хоча ї

T Північної Корони

T Північної Корони

T Північної Корони (T CrB) — повторювана нова зоря в сузір'ї Північної Корони. Відкрита під час спалаху в 1866 році [en], хоча її спостерігали й раніше як зорю10-ї зоряної величини.

T Північної Корони
image
Каталожний код 2MASS J15593015+2555126[1], GSC 02037-01144[1], HD 143454[1], HIP 78322[1], SAO 84129[1], HR 5958[1], IRAS 15574+2603[1], BD+26 2765[1], CCDM J15595+2555AB[1], GC 21491[1], GCRV 9203[1], HIC 78322[1], IDS 15553+2612 AB[1], PPM 104498[1], TYC 2037-1144-1[1], T CrB[1], WDS J15595+2555AB[1], DO 15377[1], SBC9 877[1], SBC7 558[1], PBC J1559.4+2556[1], Gaia DR1 1220110701675511040[1], WEB 13243[1], Gaia DR2 1220110705972528512[1], AAVSO 1555+26[1], AG+26 1536[1], uvby98 100143454[1], UCAC4 580-052260[1], TIC 462607643[1] і Gaia DR3 1220110705972528512[1]
Дата відкриття (винаходу) 12 травня 1866
Сузір'я Північна Корона
Відстань від Землі 915,751 ± 23,0615 парсек[2]
Паралакс 1,092 ± 0,0275 кутова мілісекунда[2]
Власний рух за схиленням 12,016 ± 0,028 кутова мілісекунда на рік[2]
Власний рух за прямим піднесенням −4,461 ± 0,016 кутова мілісекунда на рік[2]
Радіальна швидкість −27,12 ± 6,9 км/с[3]
Тип змінної зорі Повторні нові[4] і еліпсоїдальна змінна[5]
Спектральний клас M3III+p
Видима зоряна величина 2
Епоха J2000.0[3][1]
Пряме піднесення 4,186620340672 радіан[2]
Схилення 0,452392316 радіан[2]
image T Північної Корони у Вікісховищі

Опис

image
Крива блиску Т Північної Корони протягом часу, пов'язаного зі спалахом 1946 року, на основі даних AAVSO.

T Північної Корони у звичайних умовах має зоряну величину близько 10, що близько до межі розрізнення типових біноклів. Було помічено два спалахи зорі: 12 травня 1866 року вона досягла магнітуди 2,0 (у статті, яка вийшла пізніше, зазначається, що на піку яскравості зоряна величина перебувала в діапазоні 2,5 ± 0,5), а 9 лютого 1946 року — магнітуди 3,0. Отже, навіть за пікової зоряної величини 2,5 ця повторювана нова залишалася тьмянішою приблизно за 120 зір на нічному небі. Його іноді називають «Полум'яна зоря» (Blaze Star).

T Північної Корони є подвійною системою, яка складається з червоного гіганта і білого карлика. Речовина з червоного гіганта перетікає на білий карлик, через що той оточений акреційним диском і весь перебуває в щільній газовій хмарі. Коли система перебуває в стані спокою, червоний гігант домінує у видимому світлі, і система виглядає як гігант спектрального класу M3. Гарячий компонент робить певний внесок в емісію та домінує в ультрафіолетовому діапазоні. Під час спалахів передавання речовини гарячому компоненту значно посилюється, гарячий компонент розширюється, а світність системи збільшується.

image
Крива блиску AAVSO повторюваної нової T Північної Корони з 1 січня 2008 р. по 17 листопада 2010 р., яка демонструє пульсації основного червоного гіганта. Верхня частина графіка відповідає більшій яскравості, нижня — меншій. Номери днів за юліанським календарем.

Компоненти системи роблять один оберт один навколо одного за 228 днів. Орбіта майже кругла і нахилена під кутом 67°. Відстань між зорями становить 0,54 а. о. Дослідження радіальної швидкості свідчать, що червоний гігант має масу 1,37 ± 0,13 маси Сонця, а білий карлик — 1,12 ± 0,23 маси Сонця.

Спалах 1946 року

Павло Паренаго і Борис Кукаркін звернули увагу на Нову Північної Корони 1866 року. Її амплітуда блиску перебувала десь між великими амплітудами звичайних нових і невеликими амплітудами повторних. За їхніми розрахунками, вона повинна була повторити спалах між 1926 і 1966 роками.

9 лютого 1946 року о 5:00 за хабаровським часом (8 лютого о 19:00 за UTC) любитель астрономії, колійний обхідник Олексій Каменчук, спостерігаючи зоряне небо на роз'їзді Пера [ru] (ст. Шимановська, нині при місті Шимановськ) виявив у сузір'ї Північної Корони зорю із зоряною величиною 1,7m, якої раніше в цьому місці не було. Такою яскравою в цьому невеликому сузір'ї була лише його найяскравіша зоря — Гемма). Каменчук написав про це листом астроному Олександру Михайлову, додавши карту ділянки зоряного неба із зображенням зорі і припустивши, вона ідентична Новій 1866 року. 9 лютого (за UTC) про спалах цієї нової повідомив професійний астроном Спенсер Джонс.

Передбачення спалаху нової в Північній Короні сильно зміцнило гіпотезу Паренаго і Кукаркіна про повторність спалахів звичайних нових. Астрономи чекають на повторні спалахи інших нових зір, які спостерігалися в XVII—XIX ст.

Цей приклад вкрай вдалого наукового прогнозу не такий простий, як здається з першого погляду і як його багато років представляли в підручниках і в науково-популярній літературі. Дійсно, прогноз ґрунтується на властивостях змінних зір іншого типу, з іншою природою та енергетикою спалахів (про що не було відомо Кукаркіну й Паренаго). Крім того, T Північної Корони — не зовсім типовий представник повторних нових: у ній постачальником речовини, що акреціюється на білий карлик, є гігант, а не субгігант, а отже, внесок цього компонента в сумарний блиск системи є більшим, а амплітуда, як наслідок, менша.

Активність системи з 2016 року

20 квітня 2016 року на вебсайті журналу з'явилося повідомлення про стійке зростання яскравості системи: з лютого 2015 року вона збільшила свою яскравість з 10,5 до приблизно 9,2 зоряної величини. Подібна подія була зареєстрована в 1938 році, незадовго до спалаху 1946 року. До червня 2018 року зоря трохи потьмяніла, але все ще залишалася на надзвичайно високому рівні активності. У березні або квітні 2023 року яскравість зменшилася до 12,3. Подібне затемнення відбулося за рік до спалаху 1945 року, що вказує на те, що T Північної Корони, ймовірно, вибухне в першій половині 2024 року. Наразі заплановано подальші спостереження.

5 липня 2024 року британська газета «Індепендент» повідомляла, що на нічному небі Землі незабаром з'явиться світло від вибуху зорі T Північної Корони. Вчені стверджують, що вона з'явиться як надзвичайно яскрава зоря, яку можна буде бачити неозброєним оком упродовж наступних кількох днів або тижнів. Науковці пояснюють, що яскраве світло є наслідком періодичного термоядерного вибуху, який відбувається в подвійній зоряній системі. Явище можна буде спостерігати близько тижня в районі сузір'я Геркулеса, а найкраще спалах можна знайти завдяки спеціальному астрономічному застосунку на смартфоні або планшеті.

Таблиця історичних спостережень

Дата Рік Інтервал
між спалахами 		Спостереження
1217 81,5 [de]
≈ 1299 81,5
≈ 1380 81,5
≈ 1462 81,5
≈ 1543 81,5
≈ 1625 81,5
≈ 1706 81,5
Прибл. 20 грудня 1787 78,4 [en]
12 травня 1866 79,8 [en]
9 лютого 1946 року 1946 78,3 Кілька спостерігачів
Середина року 2024 Передбачення

Література

  • Wallerstein, George; Tanya Harrison; Ulisse Munari; Andrew Vanture (11 May 2008) «The Metallicity and Lithium Abundances of the Recurring Novae T CrB and RS Oph». Publications of the Astronomical Society of the Pacific. 120 (867): 492—497.
  • R and T Coronae Borealis: Two Stellar Opposites

Посилання

  • Blaze Star
  • AAVSO: Quick Look View of AAVSO Observations

Див. також

Примітки

  1. SIMBAD Astronomical Database
    d:Track:Q654724
  2. Gaia Early Data Release 3 / Data Processing and Analysis Consortium, European Space Agency — 2020.
    d:Track:Q98668919d:Track:Q42262d:Track:Q17011141
  3. Gaia Data Release 2 / Data Processing and Analysis Consortium, European Space Agency — 2018.
    d:Track:Q42262d:Track:Q17011141d:Track:Q51905050
  4. Загальний каталог змінних зір
    d:Track:Q222662
  5. Watson C., Henden A. A., Price A. AAVSO International Variable Star Index VSX — 2015. — Т. 1. — С. 2027.
    d:Track:Q68792003
  6. Shenavrin V. I., Taranova O. G., Nadzhip A. E. Search for and study of hot circumstellar dust envelopes // Astronomy Reports / D. Bisikalo — MAIK Nauka/Interperiodica, , 2011. — Vol. 55, Iss. 1. — P. 31–81. — ISSN 1063-7729; 1562-6881; 0004-6299 — doi:10.1134/S1063772911010070
    d:Track:Q13797925d:Track:Q3027134d:Track:Q55880235d:Track:Q176916d:Track:Q15674501
  7. Ducati, J. R. Catalogue of Stellar Photometry in Johnson's 11-color system — 2002. — Vol. 2237.
    d:Track:Q63881058
  8. Pettit, Edison (1946). The Light-Curves of T Coronae Borealis. Publications of the Astronomical Society of the Pacific. 58 (341): 153. Bibcode:1946PASP...58..153P. doi:10.1086/125797.
  9. Barnard, E. E. (1907). Nova T Coronae of 1866. Astrophysical Journal. 25: 279. Bibcode:1907ApJ....25..279B. doi:10.1086/141446.
  10. Schaefer, Bradley E. (2010-03). COMPREHENSIVE PHOTOMETRIC HISTORIES OF ALL KNOWN GALACTIC RECURRENT NOVAE. The Astrophysical Journal Supplement Series (англ.). Т. 187, № 2. с. 275. doi:10.1088/0067-0049/187/2/275. ISSN 0067-0049. Процитовано 4 березня 2024.
  11. Sanford, Roscoe F. (1 січня 1949). High-Dispersion Spectrograms of T Coronae Borealis. The Astrophysical Journal. Т. 109. с. 81. doi:10.1086/145106. ISSN 0004-637X. Процитовано 4 березня 2024.
  12. Vmag<2.5. SIMBAD Astronomical Database. Процитовано 25 червня 2010.
  13. A Digital Spectral Classification Atlas, R. O. Gray, 34.
  14. Linford, Justin D.; Chomiuk, Laura; Sokoloski, Jennifer L.; Weston, Jennifer H. S.; van der Horst, Alexander J.; Mukai, Koji; Barrett, Paul; Mioduszewski, Amy J.; Rupen, Michael (7 жовтня 2019). T CrB: Radio Observations during the 2016–2017 “Super-active” State. The Astrophysical Journal. Т. 884, № 1. с. 8. doi:10.3847/1538-4357/ab3c62. ISSN 0004-637X. Процитовано 4 березня 2024.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
  15. Stanishev, V.; Zamanov, R.; Tomov, N.; Marziani, P. (2004-02). H-alpha variability of the recurrent nova T Coronae Borealis. Astronomy & Astrophysics. Т. 415, № 2. с. 609—616. doi:10.1051/0004-6361:20034623. ISSN 0004-6361. Процитовано 4 березня 2024.
  16. Ilkiewicz, Krystian; Mikolajewska, Joanna; Stoyanov, Kiril; Manousakis, Antonios; Miszalski, Brent (1 листопада 2016). Active phases and flickering of a symbiotic recurrent nova T CrB. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. Т. 462, № 3. с. 2695—2705. doi:10.1093/mnras/stw1837. ISSN 0035-8711. Процитовано 4 березня 2024.
  17. Luna, G. J. M.; Mukai, K.; Sokoloski, J. L.; Nelson, T.; Kuin, P.; Segreto, A.; Cusumano, G.; Arancibia, M. Jaque; Nunez, N. E. (2018-11). Dramatic change in the boundary layer in the symbiotic recurrent nova T Coronae Borealis. Astronomy & Astrophysics. Т. 619. с. A61. doi:10.1051/0004-6361/201833747. ISSN 0004-6361. Процитовано 4 березня 2024.
  18. T Северной Короны // Астрономический календарь 1946 г. Переменная часть / Под ред. Дубровского К. К.. — Горький: Горьковское областное издательство, 1946. — С. 119. — 215 с.
  19. [https://www.astronet.ru/db/msg/1201870/05.html �������� > ����� � ���������� ������ >> ����� V. ������ ������������� ����� �����]. www.astronet.ru. Процитовано 4 березня 2024.
  20. Н.Н.Самусь - ПЕРЕМЕННЫЕ ЗВЕЗДЫ. Цефеиды сферической составляющей. heritage.sai.msu.ru. Процитовано 4 березня 2024.
  21. Is T CrB About to Blow its Top?. Sky & Telescope website. 20 April 2016. Процитовано 6 серпня 2017.
  22. Schaefer, B.E.; Kloppenborg, B.; Waagen, E.O. Announcing T CrB pre-eruption dip. AAVSO. American Association of Variable Star Observers. Процитовано 18 January 2024.
  23. Is t CRB about to blow its top? // By: Bob King. April 20, 2016
  24. ‘Once-in-a-lifetime’ cosmic event to appear in night sky after star explodes. // By Anthony Cuthbertson. July 5, 2024
  25. Астрономи розповіли про надзвичайне космічне явище, яке можна побачити неозброєним оком. 05.07.2024, 22:07
  26. Wallerstein, George; Harrison, Tanya; Munari, Ulisse; Vanture, Andrew (2008-05). The Metallicity and Lithium Abundances of the Recurring Novae T CrB and RS Oph. Publications of the Astronomical Society of the Pacific. Т. 120, № 867. с. 492—497. doi:10.1086/587965. ISSN 0004-6280. Процитовано 4 березня 2024.
  27. . web.archive.org. 6 квітня 2012. Архів оригіналу за 6 квітня 2012. Процитовано 4 березня 2024.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

T Pivnichnoyi Koroni T CrB povtoryuvana nova zorya v suzir yi Pivnichnoyi Koroni Vidkrita pid chas spalahu v 1866 roci en hocha yiyi sposterigali j ranishe yak zoryu10 yi zoryanoyi velichini T Pivnichnoyi Koroni Katalozhnij kod2MASS J15593015 2555126 1 GSC 02037 01144 1 HD 143454 1 HIP 78322 1 SAO 84129 1 HR 5958 1 IRAS 15574 2603 1 BD 26 2765 1 CCDM J15595 2555AB 1 GC 21491 1 GCRV 9203 1 HIC 78322 1 IDS 15553 2612 AB 1 PPM 104498 1 TYC 2037 1144 1 1 T CrB 1 WDS J15595 2555AB 1 DO 15377 1 SBC9 877 1 SBC7 558 1 PBC J1559 4 2556 1 Gaia DR1 1220110701675511040 1 WEB 13243 1 Gaia DR2 1220110705972528512 1 AAVSO 1555 26 1 AG 26 1536 1 uvby98 100143454 1 UCAC4 580 052260 1 TIC 462607643 1 i Gaia DR3 1220110705972528512 1 Data vidkrittya vinahodu 12 travnya 1866 Suzir yaPivnichna Korona Vidstan vid Zemli915 751 23 0615 parsek 2 Paralaks1 092 0 0275 kutova milisekunda 2 Vlasnij ruh za shilennyam12 016 0 028 kutova milisekunda na rik 2 Vlasnij ruh za pryamim pidnesennyam 4 461 0 016 kutova milisekunda na rik 2 Radialna shvidkist 27 12 6 9 km s 3 Tip zminnoyi zoriPovtorni novi 4 i elipsoyidalna zminna 5 Spektralnij klasM3III p Vidima zoryana velichina2 EpohaJ2000 0 3 1 Pryame pidnesennya4 186620340672 radian 2 Shilennya0 452392316 radian 2 T Pivnichnoyi Koroni u VikishovishiOpisKriva blisku T Pivnichnoyi Koroni protyagom chasu pov yazanogo zi spalahom 1946 roku na osnovi danih AAVSO T Pivnichnoyi Koroni u zvichajnih umovah maye zoryanu velichinu blizko 10 sho blizko do mezhi rozriznennya tipovih binokliv Bulo pomicheno dva spalahi zori 12 travnya 1866 roku vona dosyagla magnitudi 2 0 u statti yaka vijshla piznishe zaznachayetsya sho na piku yaskravosti zoryana velichina perebuvala v diapazoni 2 5 0 5 a 9 lyutogo 1946 roku magnitudi 3 0 Otzhe navit za pikovoyi zoryanoyi velichini 2 5 cya povtoryuvana nova zalishalasya tmyanishoyu priblizno za 120 zir na nichnomu nebi Jogo inodi nazivayut Polum yana zorya Blaze Star T Pivnichnoyi Koroni ye podvijnoyu sistemoyu yaka skladayetsya z chervonogo giganta i bilogo karlika Rechovina z chervonogo giganta peretikaye na bilij karlik cherez sho toj otochenij akrecijnim diskom i ves perebuvaye v shilnij gazovij hmari Koli sistema perebuvaye v stani spokoyu chervonij gigant dominuye u vidimomu svitli i sistema viglyadaye yak gigant spektralnogo klasu M3 Garyachij komponent robit pevnij vnesok v emisiyu ta dominuye v ultrafioletovomu diapazoni Pid chas spalahiv peredavannya rechovini garyachomu komponentu znachno posilyuyetsya garyachij komponent rozshiryuyetsya a svitnist sistemi zbilshuyetsya Kriva blisku AAVSO povtoryuvanoyi novoyi T Pivnichnoyi Koroni z 1 sichnya 2008 r po 17 listopada 2010 r yaka demonstruye pulsaciyi osnovnogo chervonogo giganta Verhnya chastina grafika vidpovidaye bilshij yaskravosti nizhnya menshij Nomeri dniv za yulianskim kalendarem Komponenti sistemi roblyat odin obert odin navkolo odnogo za 228 dniv Orbita majzhe krugla i nahilena pid kutom 67 Vidstan mizh zoryami stanovit 0 54 a o Doslidzhennya radialnoyi shvidkosti svidchat sho chervonij gigant maye masu 1 37 0 13 masi Soncya a bilij karlik 1 12 0 23 masi Soncya Spalah 1946 rokuPavlo Parenago i Boris Kukarkin zvernuli uvagu na Novu Pivnichnoyi Koroni 1866 roku Yiyi amplituda blisku perebuvala des mizh velikimi amplitudami zvichajnih novih i nevelikimi amplitudami povtornih Za yihnimi rozrahunkami vona povinna bula povtoriti spalah mizh 1926 i 1966 rokami 9 lyutogo 1946 roku o 5 00 za habarovskim chasom 8 lyutogo o 19 00 za UTC lyubitel astronomiyi kolijnij obhidnik Oleksij Kamenchuk sposterigayuchi zoryane nebo na roz yizdi Pera ru st Shimanovska nini pri misti Shimanovsk viyaviv u suzir yi Pivnichnoyi Koroni zoryu iz zoryanoyu velichinoyu 1 7m yakoyi ranishe v comu misci ne bulo Takoyu yaskravoyu v comu nevelikomu suzir yi bula lishe jogo najyaskravisha zorya Gemma Kamenchuk napisav pro ce listom astronomu Oleksandru Mihajlovu dodavshi kartu dilyanki zoryanogo neba iz zobrazhennyam zori i pripustivshi vona identichna Novij 1866 roku 9 lyutogo za UTC pro spalah ciyeyi novoyi povidomiv profesijnij astronom Spenser Dzhons Peredbachennya spalahu novoyi v Pivnichnij Koroni silno zmicnilo gipotezu Parenago i Kukarkina pro povtornist spalahiv zvichajnih novih Astronomi chekayut na povtorni spalahi inshih novih zir yaki sposterigalisya v XVII XIX st Cej priklad vkraj vdalogo naukovogo prognozu ne takij prostij yak zdayetsya z pershogo poglyadu i yak jogo bagato rokiv predstavlyali v pidruchnikah i v naukovo populyarnij literaturi Dijsno prognoz gruntuyetsya na vlastivostyah zminnih zir inshogo tipu z inshoyu prirodoyu ta energetikoyu spalahiv pro sho ne bulo vidomo Kukarkinu j Parenago Krim togo T Pivnichnoyi Koroni ne zovsim tipovij predstavnik povtornih novih u nij postachalnikom rechovini sho akreciyuyetsya na bilij karlik ye gigant a ne subgigant a otzhe vnesok cogo komponenta v sumarnij blisk sistemi ye bilshim a amplituda yak naslidok mensha Aktivnist sistemi z 2016 roku20 kvitnya 2016 roku na vebsajti zhurnalu Sky amp Telescope z yavilosya povidomlennya pro stijke zrostannya yaskravosti sistemi z lyutogo 2015 roku vona zbilshila svoyu yaskravist z 10 5 do priblizno 9 2 zoryanoyi velichini Podibna podiya bula zareyestrovana v 1938 roci nezadovgo do spalahu 1946 roku Do chervnya 2018 roku zorya trohi potmyanila ale vse she zalishalasya na nadzvichajno visokomu rivni aktivnosti U berezni abo kvitni 2023 roku yaskravist zmenshilasya do 12 3 Podibne zatemnennya vidbulosya za rik do spalahu 1945 roku sho vkazuye na te sho T Pivnichnoyi Koroni jmovirno vibuhne v pershij polovini 2024 roku Narazi zaplanovano podalshi sposterezhennya 5 lipnya 2024 roku britanska gazeta Independent povidomlyala sho na nichnomu nebi Zemli nezabarom z yavitsya svitlo vid vibuhu zori T Pivnichnoyi Koroni Vcheni stverdzhuyut sho vona z yavitsya yak nadzvichajno yaskrava zorya yaku mozhna bude bachiti neozbroyenim okom uprodovzh nastupnih kilkoh dniv abo tizhniv Naukovci poyasnyuyut sho yaskrave svitlo ye naslidkom periodichnogo termoyadernogo vibuhu yakij vidbuvayetsya v podvijnij zoryanij sistemi Yavishe mozhna bude sposterigati blizko tizhnya v rajoni suzir ya Gerkulesa a najkrashe spalah mozhna znajti zavdyaki specialnomu astronomichnomu zastosunku na smartfoni abo plansheti Tablicya istorichnih sposterezhenData Rik Interval mizh spalahami Sposterezhennya 1217 81 5 de 1299 81 5 1380 81 5 1462 81 5 1543 81 5 1625 81 5 1706 81 5 Pribl 20 grudnya 1787 78 4 en 12 travnya 1866 79 8 en 9 lyutogo 1946 roku 1946 78 3 Kilka sposterigachiv Seredina roku 2024 PeredbachennyaLiteraturaWallerstein George Tanya Harrison Ulisse Munari Andrew Vanture 11 May 2008 The Metallicity and Lithium Abundances of the Recurring Novae T CrB and RS Oph Publications of the Astronomical Society of the Pacific 120 867 492 497 R and T Coronae Borealis Two Stellar OppositesPosilannyaBlaze Star AAVSO Quick Look View of AAVSO ObservationsDiv takozhPovtorni noviPrimitkiSIMBAD Astronomical Database d Track Q654724 Gaia Early Data Release 3 Data Processing and Analysis Consortium European Space Agency 2020 d Track Q98668919d Track Q42262d Track Q17011141 Gaia Data Release 2 Data Processing and Analysis Consortium European Space Agency 2018 d Track Q42262d Track Q17011141d Track Q51905050 Zagalnij katalog zminnih zir d Track Q222662 Watson C Henden A A Price A AAVSO International Variable Star Index VSX 2015 T 1 S 2027 d Track Q68792003 Shenavrin V I Taranova O G Nadzhip A E Search for and study of hot circumstellar dust envelopes Astronomy Reports D Bisikalo MAIK Nauka Interperiodica Springer Science Business Media 2011 Vol 55 Iss 1 P 31 81 ISSN 1063 7729 1562 6881 0004 6299 doi 10 1134 S1063772911010070 d Track Q13797925d Track Q3027134d Track Q55880235d Track Q176916d Track Q15674501 Ducati J R Catalogue of Stellar Photometry in Johnson s 11 color system 2002 Vol 2237 d Track Q63881058 Pettit Edison 1946 The Light Curves of T Coronae Borealis Publications of the Astronomical Society of the Pacific 58 341 153 Bibcode 1946PASP 58 153P doi 10 1086 125797 Barnard E E 1907 Nova T Coronae of 1866 Astrophysical Journal 25 279 Bibcode 1907ApJ 25 279B doi 10 1086 141446 Schaefer Bradley E 2010 03 COMPREHENSIVE PHOTOMETRIC HISTORIES OF ALL KNOWN GALACTIC RECURRENT NOVAE The Astrophysical Journal Supplement Series angl T 187 2 s 275 doi 10 1088 0067 0049 187 2 275 ISSN 0067 0049 Procitovano 4 bereznya 2024 Sanford Roscoe F 1 sichnya 1949 High Dispersion Spectrograms of T Coronae Borealis The Astrophysical Journal T 109 s 81 doi 10 1086 145106 ISSN 0004 637X Procitovano 4 bereznya 2024 Vmag lt 2 5 SIMBAD Astronomical Database Procitovano 25 chervnya 2010 A Digital Spectral Classification Atlas R O Gray 34 Linford Justin D Chomiuk Laura Sokoloski Jennifer L Weston Jennifer H S van der Horst Alexander J Mukai Koji Barrett Paul Mioduszewski Amy J Rupen Michael 7 zhovtnya 2019 T CrB Radio Observations during the 2016 2017 Super active State The Astrophysical Journal T 884 1 s 8 doi 10 3847 1538 4357 ab3c62 ISSN 0004 637X Procitovano 4 bereznya 2024 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite news title Shablon Cite news cite news a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya Stanishev V Zamanov R Tomov N Marziani P 2004 02 H alpha variability of the recurrent nova T Coronae Borealis Astronomy amp Astrophysics T 415 2 s 609 616 doi 10 1051 0004 6361 20034623 ISSN 0004 6361 Procitovano 4 bereznya 2024 Ilkiewicz Krystian Mikolajewska Joanna Stoyanov Kiril Manousakis Antonios Miszalski Brent 1 listopada 2016 Active phases and flickering of a symbiotic recurrent nova T CrB Monthly Notices of the Royal Astronomical Society T 462 3 s 2695 2705 doi 10 1093 mnras stw1837 ISSN 0035 8711 Procitovano 4 bereznya 2024 Luna G J M Mukai K Sokoloski J L Nelson T Kuin P Segreto A Cusumano G Arancibia M Jaque Nunez N E 2018 11 Dramatic change in the boundary layer in the symbiotic recurrent nova T Coronae Borealis Astronomy amp Astrophysics T 619 s A61 doi 10 1051 0004 6361 201833747 ISSN 0004 6361 Procitovano 4 bereznya 2024 T Severnoj Korony Astronomicheskij kalendar 1946 g Peremennaya chast Pod red Dubrovskogo K K Gorkij Gorkovskoe oblastnoe izdatelstvo 1946 S 119 215 s https www astronet ru db msg 1201870 05 html gt gt gt V www astronet ru Procitovano 4 bereznya 2024 N N Samus PEREMENNYE ZVEZDY Cefeidy sfericheskoj sostavlyayushej heritage sai msu ru Procitovano 4 bereznya 2024 Is T CrB About to Blow its Top Sky amp Telescope website 20 April 2016 Procitovano 6 serpnya 2017 Schaefer B E Kloppenborg B Waagen E O Announcing T CrB pre eruption dip AAVSO American Association of Variable Star Observers Procitovano 18 January 2024 Is t CRB about to blow its top By Bob King April 20 2016 Once in a lifetime cosmic event to appear in night sky after star explodes By Anthony Cuthbertson July 5 2024 Astronomi rozpovili pro nadzvichajne kosmichne yavishe yake mozhna pobachiti neozbroyenim okom 05 07 2024 22 07 Wallerstein George Harrison Tanya Munari Ulisse Vanture Andrew 2008 05 The Metallicity and Lithium Abundances of the Recurring Novae T CrB and RS Oph Publications of the Astronomical Society of the Pacific T 120 867 s 492 497 doi 10 1086 587965 ISSN 0004 6280 Procitovano 4 bereznya 2024 web archive org 6 kvitnya 2012 Arhiv originalu za 6 kvitnya 2012 Procitovano 4 bereznya 2024

Дата публікації:
Топ