Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Павло Петрович Паренаго (рос. Павел Петрович Паренаго; 20 березня 1906 — 5 січня 1960) — радянський астроном, член-кореспондент АН СРСР (1953).
| Паренаго Павло Петрович | |
|---|---|
| рос. Павел Петрович Паренаго | |
| Народився | 7 (20) березня 1906 Катеринодар, Російська імперія |
| Помер | 5 січня 1960[1] (53 роки) Москва, СРСР[1] |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Країна |  Російська імперія Російська СФРР СРСР |
| Діяльність | астроном |
| Alma mater | МДУ |
| Галузь | астрономія |
| Заклад | МДУ |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Аспіранти, докторанти | Ікаунієкс Яніс Янович |
| Членство | Академія наук СРСР |
| Нагороди |   d |
 Роботи у Вікіджерелах Паренаго Павло Петрович у Вікісховищі | |
Життєпис
Родився в Катеринодарі (нині Краснодар). У 1929 закінчив Московський університет. У 1927—1932 працював в Астрономо-геодезичному науково дослідному інституті при Московському університеті. З 1932 працював у Державному астрономічному інституті ім. П. К. Штернберга. У 1934 вперше в СРСР почав читати курс зоряної астрономії в Московському університеті (з 1938 — професор, з 1940 до останніх днів життя очолював створену ним кафедру зоряної астрономії). Під час Німецько-радянської війни, в 1941—1944, служив в армії фахівцем з авіаційної метеорології.
Наукові праці присвячені вивченню будови Галактики, дослідженню структури та динаміки зоряних систем, вивченню змінних зірок. Засновник московської школи зоряної астрономії. У 1921—1922 почав систематичні візуальні спостереження змінних зір. Усього вивчив близько 600 змінних зір різних типів, встановив їхні фотометричні, кінематичні характеристики, статистичні закономірності між різними параметрами. Результати досліджень змінних зір Паренаго використовував при вирішенні спільних питань будови Галактики. Для всебічного вивчення проблем зоряної астрономії склав зведений каталог основних характеристик зір — паралаксів, власних рухів, променевих швидкостей, спектральних класів тощо. Узагальнення та аналіз цього великого матеріалу дозволили йому зробити низку важливих висновків. Обґрунтував існування послідовності субкарликів, розташованій на діаграмі Герцшпрунга—Рассела під головною послідовністю. Спільно з Б. В. Кукаркіним розвинув уявлення про зоряні підсистеми Галактики, вивчав будову і кінематику різних підсистем. Спільно з А. Г. Масевич знайшов (1949—1950), що кожній послідовності на діаграмі Герцшпрунга—Рассела відповідає своя форма зв'язку між масою і світністю зір. Розробив методи визначення функції світності та оцінки повної кількості зір у галактичних підсистемах, побудував теорію гравітаційного потенціалу Галактики. У 1940 розробив теорію поглинання світла темними туманностями і запропонував методи обліку цього ефекту. Особливу увагу приділяв вивченню туманності Оріона та об'єктів, що перебувають у цій туманності. Вивчив рух Сонця відносно 591 зорі у сфері радіусом 20 пк і визначив галактичну орбіту Сонця у вигляді еліпса, ексцентриситет якого дорівнює 0,30, велика піввісь - 10 000 пк, а відстань Сонця від галактичного центру в наш час[] становить 7800 пк. У 1947 отримав перше більш-менш надійне визначення апекса руху Галактики (координати апекса: довгота l = 175, широта b = +8, швидкість v = 211 км/с). Цей рух спрямовано до сузір'я Єдинорога. У 1955 запропонував комплексний план дослідження обраних ділянок Чумацького Шляху, у виконанні якого взяли участь багато обсерваторій. Написав перший у світовій літературі підручник із зоряної астрономії (1938), який неодноразово перевидавався. Був одним з авторів «Загального каталогу змінних зір», а також монографії «Змінні зорі» (т. 1-3, 1937—1947); разом із Кукаркіним написав книгу «Змінні зорі й способи їх спостереження» (1-е вид. 1938, 2-е вид. 1947). Автор низки науково-популярних книг.
У 1953 організував при Астрономічній раді АН СРСР Комісію з зоряної астрономії і очолював її до кінця життя.
Перший лауреат АН СРСР (1948).
На його честь названо астероїд 2484 Паренаго.
Джерела
- Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Паренаго Павел Петрович. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)
Примітки
- Паренаго Павел Петрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pavlo Petrovich Parenago ros Pavel Petrovich Parenago 20 bereznya 1906 19060320 5 sichnya 1960 radyanskij astronom chlen korespondent AN SRSR 1953 Parenago Pavlo Petrovichros Pavel Petrovich ParenagoNarodivsya7 20 bereznya 1906 Katerinodar Rosijska imperiyaPomer5 sichnya 1960 1960 01 05 1 53 roki Moskva SRSR 1 PohovannyaNovodivichij cvintarKrayina Rosijska imperiya Rosijska SFRR SRSRDiyalnistastronomAlma materMDUGaluzastronomiyaZakladMDUNaukovij stupindoktor fiziko matematichnih naukAspiranti doktorantiIkauniyeks Yanis YanovichChlenstvoAkademiya nauk SRSRNagorodidRoboti u Vikidzherelah Parenago Pavlo Petrovich u VikishovishiZhittyepisRodivsya v Katerinodari nini Krasnodar U 1929 zakinchiv Moskovskij universitet U 1927 1932 pracyuvav v Astronomo geodezichnomu naukovo doslidnomu instituti pri Moskovskomu universiteti Z 1932 pracyuvav u Derzhavnomu astronomichnomu instituti im P K Shternberga U 1934 vpershe v SRSR pochav chitati kurs zoryanoyi astronomiyi v Moskovskomu universiteti z 1938 profesor z 1940 do ostannih dniv zhittya ocholyuvav stvorenu nim kafedru zoryanoyi astronomiyi Pid chas Nimecko radyanskoyi vijni v 1941 1944 sluzhiv v armiyi fahivcem z aviacijnoyi meteorologiyi Naukovi praci prisvyacheni vivchennyu budovi Galaktiki doslidzhennyu strukturi ta dinamiki zoryanih sistem vivchennyu zminnih zirok Zasnovnik moskovskoyi shkoli zoryanoyi astronomiyi U 1921 1922 pochav sistematichni vizualni sposterezhennya zminnih zir Usogo vivchiv blizko 600 zminnih zir riznih tipiv vstanoviv yihni fotometrichni kinematichni harakteristiki statistichni zakonomirnosti mizh riznimi parametrami Rezultati doslidzhen zminnih zir Parenago vikoristovuvav pri virishenni spilnih pitan budovi Galaktiki Dlya vsebichnogo vivchennya problem zoryanoyi astronomiyi sklav zvedenij katalog osnovnih harakteristik zir paralaksiv vlasnih ruhiv promenevih shvidkostej spektralnih klasiv tosho Uzagalnennya ta analiz cogo velikogo materialu dozvolili jomu zrobiti nizku vazhlivih visnovkiv Obgruntuvav isnuvannya poslidovnosti subkarlikiv roztashovanij na diagrami Gercshprunga Rassela pid golovnoyu poslidovnistyu Spilno z B V Kukarkinim rozvinuv uyavlennya pro zoryani pidsistemi Galaktiki vivchav budovu i kinematiku riznih pidsistem Spilno z A G Masevich znajshov 1949 1950 sho kozhnij poslidovnosti na diagrami Gercshprunga Rassela vidpovidaye svoya forma zv yazku mizh masoyu i svitnistyu zir Rozrobiv metodi viznachennya funkciyi svitnosti ta ocinki povnoyi kilkosti zir u galaktichnih pidsistemah pobuduvav teoriyu gravitacijnogo potencialu Galaktiki U 1940 rozrobiv teoriyu poglinannya svitla temnimi tumannostyami i zaproponuvav metodi obliku cogo efektu Osoblivu uvagu pridilyav vivchennyu tumannosti Oriona ta ob yektiv sho perebuvayut u cij tumannosti Vivchiv ruh Soncya vidnosno 591 zori u sferi radiusom 20 pk i viznachiv galaktichnu orbitu Soncya u viglyadi elipsa ekscentrisitet yakogo dorivnyuye 0 30 velika pivvis 10 000 pk a vidstan Soncya vid galaktichnogo centru v nash chas koli stanovit 7800 pk U 1947 otrimav pershe bilsh mensh nadijne viznachennya apeksa ruhu Galaktiki koordinati apeksa dovgota l 175 shirota b 8 shvidkist v 211 km s Cej ruh spryamovano do suzir ya Yedinoroga U 1955 zaproponuvav kompleksnij plan doslidzhennya obranih dilyanok Chumackogo Shlyahu u vikonanni yakogo vzyali uchast bagato observatorij Napisav pershij u svitovij literaturi pidruchnik iz zoryanoyi astronomiyi 1938 yakij neodnorazovo perevidavavsya Buv odnim z avtoriv Zagalnogo katalogu zminnih zir a takozh monografiyi Zminni zori t 1 3 1937 1947 razom iz Kukarkinim napisav knigu Zminni zori j sposobi yih sposterezhennya 1 e vid 1938 2 e vid 1947 Avtor nizki naukovo populyarnih knig U 1953 organizuvav pri Astronomichnij radi AN SRSR Komisiyu z zoryanoyi astronomiyi i ocholyuvav yiyi do kincya zhittya Pershij laureat AN SRSR 1948 Na jogo chest nazvano asteroyid 2484 Parenago DzherelaKolchinskij I G Korsun A A Rodriges M R 1977 Parenago Pavel Petrovich Astronomy Biograficheskij spravochnik na sajte Astronet otv redaktor Bogorodskij A F vid 2 ge 416 s Kiev Naukova dumka ros PrimitkiParenago Pavel Petrovich Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135