Стафілокок золотистий Біологічна класифікація Домен Бактерії Bacteria Тип Firmicutes Клас Bacilli Ряд Bacillales Родина

Стафілокок золотистий

Біологічна класифікація

Домен:	Бактерії (Bacteria)
Тип:	Firmicutes
Клас:	Bacilli
Ряд:	Bacillales
Родина:
Рід:	Стафілокок (Staphylococcus)
Вид:	Стафілокок золотистий

Біноміальна назва

Staphylococcus aureus
1884

Посилання

Вікісховище:	Staphylococcus aureus
Віківиди:	Staphylococcus aureus
EOL:	2486313
ITIS:	369
NCBI:	1280

Стафілокок золотистий (Staphylococcus aureus) — куляста грам-позитивна бактерія роду Стафілокок. Відкрита 1880 року ^[en], вперше описана 1884 року ; шкідливі для людини властивості досліджено зокрема 1899 року Павлом Лащенковим (після масового отруєння в Харківському інституті шляхетних дівчат)^[].

Назва отримана завдяки своєму зовнішньому вигляду: на відміну від більшості бактерій, які безбарвні, Staphylococcus aureus має золотисте забарвлення, зумовлене пігментом з групи каротиноїдів — стафілоксантином. Є збудником багатьох захворювань. Очолює список бактерій, які найчастіше спричинюють внутрішньолікарняні інфекції; у США реєструють понад сто тисяч випадків інфікування цим стафілококом на рік, багато із смертельним результатом.

Приблизно 25—40 % населення є постійними носіями цієї бактерії, яка може зберігатися на шкірі та слизових оболонках верхніх дихальних шляхів.

Від часу відкриття пеніциліну і активного його застосування проти стафілококів, бактерія мутувала і наразі більшість штамів стійкі до цього антибіотика, завдяки наявності у золотистого стафілокока — ферменту, що розщеплює молекулу пеніциліну. Для лікування хворих, уражених цією бактерією, використовують метицилін — напівсинтетичний хімічно модифікований пеніцилін, який пеніциліназа не руйнує. Але вже є штами стійкі і до метициліну, тому штами золотистого стафілокока поділяють на метицилін-чутливі та метицилін-стійкі (^[en]), також виділяють ще стійкіші штами: ванкоміцин-резистентний (VRSA) і глікопептид-резистентний (GISA). Серед хворих, уражених метицилін-стійкими штамами, летальність досягає 31 %. Бактерія має близько 2600 генів і 2,8 мільйона пар основ у своєму геномі, завдовжки 0,5-1,0 мкм.

Примітки

. Архів оригіналу за 15 грудня 2007. Процитовано 28 листопада 2007.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
http://www.journals.uchicago.edu/ICHE/journal/issues/v27n10/2006261/2006261.html^{[недоступне посилання]}^{[недоступне посилання з жовтень 2020]}
Kluytmans J., van Belkum A., Verbrugh H. Nasal carriage of Staphylococcus aureus: epidemiology, underlying mechanisms, and associated risks // ^[en] : journal. — ^[en], 1997. — Vol. 10, no. 3 (7). — P. 505—520. — PMID 9227864 .

Посилання

Лікування переносників метицилін-резистентного золотистого стафілокока (MRSA) [ 20 березня 2022 у Wayback Machine.] 2016
Що ми знаємо про стафілокок [ 23 жовтня 2020 у Wayback Machine.] 2015
(рос.)Золотистые и смертоносные [ 31 грудня 2007 у Wayback Machine.] 2007
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ БАКТЕРІОЛОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ХАРЧОВИХ ОТРУЄНЬ СТАФІЛОКОКОВОЇ ЕТІОЛОГІЇ [ 23 жовтня 2020 у Wayback Machine.] 2004
Staphylococcus aureus (золотистий стафілокок) [ 21 жовтня 2020 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з бактеріології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . Архів оригіналу за 15 грудня 2007. Процитовано 28 листопада 2007.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

[2] ttp://www.journals.uchicago.edu/ICHE/journal/issues/v27n10/2006261/2006261.html^{[недоступне посилання]}^{[недоступне посилання з жовтень 2020]}

[pmid9227864-3] Kluytmans J., van Belkum A., Verbrugh H. Nasal carriage of Staphylococcus aureus: epidemiology, underlying mechanisms, and associated risks // ^[en] : journal. — ^[en], 1997. — Vol. 10, no. 3 (7). — P. 505—520. — PMID 9227864 .