Solanum melongena

'Баклажа́н';— трав'яниста рослина Solanum melongena, родини пасльонових (Solanaceae). Походить із тропіків Азії (Східна Індія).

Баклажан
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Айстериди (Asterids)
Порядок:	Пасльоноцвіті (Solanales)
Родина:	Пасльонові (Solanaceae)
Рід:	Паслін (Solanum)
Вид:	S. melongena
Біноміальна назва
Solanum melongena L., 1753

Слово «баклажан» запозичене з турецької мови, а тур. patlıcan походить від перс. bādinǰān (bādindžān).

Загальні відомості

Вирощується в субтропічних і тропічних країнах, на Кавказі, в країнах Середньої Азії; в Україні — в усіх областях, водночас промислові плантації зосереджені найбільше на піщаних і чорноземних ґрунтах степу й лісостепу, а в лісовій зоні вирощується переважно для власного споживання. Баклажан вимогливий до тепла й вологи, найкраще росте на родючих зрошуваних землях. Баклажани вирощують з розсади. Урожайність — 14—35 т/га. Плоди бувають від світло- до чорно-фіолетових (найчастіше), білі, зелені, рябі, сині, чорні, кремові, бурштинові; гладкі, гранені й репані; довгі, дугоподібні й кулясті. Вони багаті вуглеводами, білками, дубильною кислотою і вітамінами.

Споживають плоди, які не досягли фізіологічної стиглості. Вони м'ясисті, м'якуш білий. Вигляд і розмір плодів залежать від сорту. Баклажан посідає видне місце в кулінарії: його вживають вареним, тушкованим, смаженим, печеним, маринованим, запарюють сушений чи морожений та навіть сирим. Також баклажан — цінна сировина для консервування (баклажанна ікра). У холодильнику зберігається дуже довго, а в морозильній камері — до наступного урожаю.

Як і більшість пасльонових, може викликати харчову алергію, особливо у разі поєднання з картоплею. Алергічна відповідь організму на баклажани, нагадує подібні реакції на інші продукти. Загальними ознаками є:

• Шкірні висипання,

• Свербіж і набряк горла,

• Подразнення і червоні очі,

• Нудота і блювання.

Вирощування

Хоч в Україні й розводяться скрізь, без розсади встигнути отримати більш-менш значні плоди, украй важко. Навіть у степових місцевостях, треба бодай замочити зерна в приміщенні для пророщування. Проростають баклажани легко, але довго: два тижні, а то й місяць. Радять кілька разів промивати у гарячій воді 50°C, для змивання ефірних олій з поверхні насіння та для сприяння пробудженню. Ще одна причина сіяти на розсаду — це те, що паростки бояться не лише заморозків, а й навіть температур, близьких до нуля, отже вони мають зміцніти в теплі до середини травня (в умовах лісової і лісостепової зони). Дорослі рослини помітно вегетують лише за температури понад 10°C.

Промислові посадки можливі у Криму, Миколаївській, Херсонській, Одеській, Черкаській, частково Вінницькій, Кіровоградській, Донецькій, Запорізькій, Дніпропетровській областях, в околицях Ужгорода та долині Дністра, любительські — по всій Україні. На даний час ці можливості не повністю залучені.

У лісостепу рослину висівають у кінці січня — першій декаді лютого, щоб з урахуванням пророщування мати 70-денну розсаду до травня, можна й пізніше, але це втрата врожайності.

Підсвічування в хмарні дні не завадить, але суто для запобігання витягуванню. Довжина дня 9–11 годин, яка є в лютому, цілком придатна для цієї рослини.

Ще одна причина ранньої висадки на розсаду: якщо на початку травня не закладуться квіти — то їх чекати аж до тієї пори, поки день не піде на спад, бо рослина при довгому дні не цвіте. За цей час рослина добряче вигорить на сонці й зав'язь під кінець літа буде витягувати останні соки з ледь живого стебла. І звісно ж, виснажена рослина, миттєво ляже на землю і зав'яне за першого ж осіннього зниження температури (навіть без заморозку).

Висівається неглибоко, на кілька міліметрів і сходить досить довго, але дружно. У разі збільшення глибини до 8 мм насіння сходитиме місяць, а при збільшенні до 2 см — два місяці. Зволоження потрібне оптимальне, але щойно наклюнута насінина, легше переносить посуху за перезволоження. У випадку невчасного зволоження у насінини вистачить енергії до розкриття сім'ядоль, а от у разі перезволоження, може задихнутись і зігнити. Вода насінню насамперед, є одним із сигналів до проростання.

Паростки досить сильні, не бояться пікування навіть з 2-3 парами листочків. А от поширена помилка — розміщати всі пасльонові поруч. Баклажанове листя через два тижні починає жухнути, забарвлюється у фіолетовий колір, гальмується ріст, якщо навіть на віддалі метра, є паростки помідорів.

Натомість інші рослини-родичі: картопля і перець такої реакції не викликають, однак з картоплі налітає жук та передаються інші хвороби. Між баклажанами заради економії площі, висівається зелень та бобові.

Шкідники, хвороби

Фітофтора, колорадський жук, але в менших масштабах, ніж у картоплі.

Морозостійкість

• Розсада не витримує заморозків
• Пагони, листя -4°С (до трьох коротких жовтневих заморозків, не щодня)
• Корінь -5°С
• Плоди -1°С
• Квіти -1°С

Всі цифри дуже приблизні, у виснажених рослин морозостійкість знижується.

Якщо пагін обрізати й добре укрити перед морозами корінь, у місцевостях з м'яким (зокрема, західноєвропейським або середземноморським) кліматом, навесні кущ може відрости й уже в червні дасть перші плоди. В Україні це майже неможливо, через суворі морози, але на підвіконні або в оранжереї, рослина може жити багато років.

Сорти

Сині сорти далеко не найсмачніші, не найкорисніші і не найпрактичніші, тож навіть саме слово «синенькі» — явно застаріле.

Баклажани світлих, рябих сортів дуже ніжні, не гіркі.

Також знані «пузаті» і кулясті баклажани.

Загалом в Україні поширені сорти: Делікатес, Напівдовгий, Донський 14, Сімферопольський 105, Довгий фіолетовий 239, Кримський 7/14, Матрос, Геліос (синя куля), Айсберг, Білосніжний тощо.

У Південно-східній Азії вирощують сорти з маленькими кулястими смугастими плодами, що отримав назву тайський баклажан. Широко використовується у тайських стравах каенг, сом там.

Заготівля насіння

Плоди — ягода на насіння зривають у фазі біологічної стиглості. Необхідно вибрати найдосконаліші за всіма ознаками рослин (з великим числом зав'язей та плодів, нічим не хворі тощо). На цих рослинах залишають по 2 — 3 плоди. У кожному баклажані утворюється від 2 до 4 тис. насінин, але краще не ризикувати, і залишити кілька плодів на кількох рослинах: адже під час дозрівання, рослина може зламатися або захворіти й тоді один-єдиний овоч, залишений на насіння, може не встигнути визріти.

Більше, ніж 2–3 залишати на одній рослині теж не доцільно: найправильніше протягом всього літа й осені, отримати плоди 2–3-тижневого віку. Тоді рослина буде рясно цвісти і продовжувати утворення зав'язі до самого жовтня.

Найкращі фізичні якості в насіння плодів, сформованих на гілках перших трьох порядків. Використання плодів, що утворилися пізніше, призводить до зниження енергії проростання, схожості та зменшення врожаю на 7 — 20 %.

Збір насіннєвих плодів проводиться в кінці вересня — початку жовтня в суху погоду зранку.

У разі самодозрівання завчасно знятих плодів перців і баклажанів, схожість і енергія проростання насіння зростають. Однак під час зберігання вони скоріше знижують свої посівні якості, аніж насіння з плодів, які дозріли природним шляхом, висячи на рослині. Отож краще використовувати нормально визрілі плоди.

Схожість насіння баклажанів знижує низька температура, особливо чутливі насінини з недозрілих плодів. Річ у тім, що насіння переходить у стан спокою. Ось чому подальше прогрівання протягом 3—5 днів їх схожість підвищує.

З іншого боку, кілька короткочасних заморозків (винесення на вулицю або в холодильник) забезпечує стійкість до малих заморозків у рослин, які виростуть з насіння.

Галерея

• Японський баклажан
• Квітка японського баклажану
• Типові пурпурові баклажани
• Квітка баклажану
• Квітки тайського баклажану
• Плід тайського баклажану. Характерним є білий наліт на листі
• Видовжений баклажан
• Деформований баклажан
• Плоди пурпурового сорту тайського баклажану
• каенг тай пла з тайськими баклажанами та паростками бамбуку
• Плоди тайського баклажану в салаті сом там
• Нам пхрік з тарілкою овочів, серед яких тайський баклажан

Примітки

1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — С. 120.
2. . Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 3 червня 2016.
3. What to Know About an Eggplant Allergy. Verywell Health (англ.). Процитовано 24 серпня 2023.
4. . www.plantnames.unimelb.edu.au. Архів оригіналу за 9 жовтня 2009. Процитовано 22 жовтня 2018.

Література

• Сорти овочевих і баштанних культур України. К., 1958;
• Филов А. И. Перцы и баклажаны. М., 1956.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Посилання

• Баклажан // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 50. — .
• Баклажан [ 10 березня 2016 у Wayback Machine.] Фармацевтична енциклопедія
• Баклажан [ 27 вересня 2007 у Wayback Machine.] на agroua.net