Ще дрик королівський Serinus pusillus вид горобцеподібних птахів родини в юркових Fringillidae Є спорідненим з і та з Ще

Ще́дрик королівський (Serinus pusillus) — вид горобцеподібних птахів родини в'юркових (Fringillidae). Є спорідненим з і та з .

Щедрик королівський

Охоронний статус
Найменший ризик (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	В'юркові (Fringillidae)
Підродина:	Щигличні (Carduelinae)
Рід:	Щедрик (Serinus)
Вид:	*Щедрик королівський (S. pusillus)*
Біноміальна назва
*Serinus pusillus* (Pallas, 1811)

Опис

Загальна довжина 10,5-13 см завдовжки при вазі 9,5–13,5 г. Статевий диморфізм присутній, але не дуже виражений: груди та спина самців більш яскравіші. Голова невеличка, кругленька з коротким, конічним дзьобом. Тулуб стрункий з загостреними крилами і злегка роздвоєним хвостом.

Голова, груди і спина чорні, з яскраво-червоною передньою частиною, на лобі червона пляма, підхвіст білий, черево і боки білі з центральною частиною поодиноких пір'я чорно-коричневого забарвлення. Пір'я крил — чорні з широкими мідно-коричневими і сіро-білими краями. Дзьоб чорний, очі темно-карі, а ноги тілесно-чорні. У молодих — голова буро-коричневого кольору.

Спосіб життя

Віддає перевагу високогір'ям, порослим невисокими деревами (насамперед ялівцями) або кущами, а також посушливим землям, де переважають кедри Cedrus deodara, ялини та берези Betula utilis. Взимку віддає перевагу відкритим пагорбам і кам'янистій місцевості з чагарниками і травою. Зустрічається на висоті від 750 до 4575 м над рівнем моря.

Денний птах. Поза сезоном розмноження невеликі зграї кочують у пошуку заростей. Голос схожий на голос коноплянки — швидкий і пронизливий. Живиться насінням рослин з родів очеретянка, Saussurea, Taraxacum і , колосків трав'янистих рослин і квіткових головок хрестоцвітих, таких як і , сезонними ягодами, зокрема та Berberis. Окрім цього, в раціон також входять бруньки, листочки, зрідка — комахи.

Гніздо являє собою невелику компактну чашечку із зовнішніми стінками з моху та павутини з внутрішньою оббивкою з волосся та вовни. Його зазвичай розташовують досить низько в кущах шипшини або на бічній гілці ялівцю, біля важкодоступної скелі. Відкладається 3-4 (інколи 5) блідих синювато-білих яєць з червонувато-коричневими і рожевими плямами. Може розмножуватися в неволі. Через 2 тижня вилуплюються пташенята. За молодятами доглядають обидва батьки. Пташенята здатні літати на 3 тиждень життя.

Розповсюдження

Гніздовий ареал включає Кавказ, Туреччину, крайній північний схід Іраку, Іран, захід Туркменістану і Узбекистану, північно-східний Афганістан, західний Пакистан, Ладакх, Гілгіт, Кашмір, північний захід Непалу, крайній південний захід Тибету. Іноді цей птах залітає на східні острови Егейського моря.

Примітки

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 9 лютого 2022.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Gill, Frank; Donsker, David (ред.). . World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 10 лютого 2022.

Джерела

Clement, P. 2016. Red-fronted Serin (Serinus pusillus). In: del Hoyo, J., Elliott, A., Sargatal, J., Christie, D.A. and de Juana, E. (eds), Handbook of the Birds of the World Alive, Lynx Edicions, Barcelona.

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 10 грудня 2021. Процитовано 9 лютого 2022.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David (ред.). . World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 10 лютого 2022.