Renault 5 компактні хетчбеки малого класу сегмент B компанії Renault що вироблялись з 1972 до 1998 рік За весь цей час б

Renault 5
Виробник	Renault
Роки виробництва	1972-1996
Попередник(и)	Renault 4
Наступник(и)	Renault Clio; Renault Twingo
Клас	суперміні (класу В)
Стиль кузова	хетчбек
Споріднені	Renault 7
Подібні	5 (1972-1984):; Audi 50; (Autobianchi A112)/(Autobianchi Y10); Fiat 127/Fiat Uno/Fiat Panda; Ford Fiesta; /(Citroën Visa); /Opel Corsa; (Peugeot 104); ; Volkswagen Polo; Suzuki Alto; BMC Mini/(Austin Metro); Superfive (1985–1996):; (Autobianchi Y10); Fiat Uno/Fiat Punto; Ford Fiesta; (Citroën Visa)/(Citroën AX)/Citroën Saxo; Opel Corsa; Peugeot 205/(Peugeot 106); Volkswagen Polo; Suzuki Alto;
Дизайнер	Мішель Буйе (фр. Michel Boué)

Renault 5 — компактні хетчбеки малого класу (сегмент B) компанії Renault, що вироблялись з 1972 до 1998 рік. За весь цей час було продано понад 5 млн екземплярів.

Перше покоління (1972—1985)

Renault 5 був уперше продемонстрований 10 грудня 1971 року, а наступного року запущений у серійне виробництво.

Renault 5 розроблений дизайнером Мішелем Буйе (фр. Michel Boué), померлим до початку виробництва. R5 виділялася завдяки кузову хетчбек зі «скошеною» задньою частиною і передньою панеллю. Буйе пропонував використовувати «довгі» задні ліхтарі від бампера до даху по всій довжині задньої частини автомобіля. У той час вони не знайшли застосування і з'явилися набагато пізніше на автомобілях Fiat Punto і Volvo 850 Estate/Wagon, а R5 отримав стандартні ліхтарі.

R5 запозичив механіку Renault 4 — поздовжньо розташований двигун з коробкою передач перед ним, торсіонну підвіску. Двигуни встановлювалися від моделей R4, R8 і R16 робочим об'ємом від 850 до 1400 см³.

На перших R5 важіль управління коробкою передач знаходився на торпедо і пізніше перемістився на підлогу. Дверні ручки являли собою невеликі вирізи у дверях і бічних стійках. R5 став одним з перших автомобілів з пластиковими бамперами.

Renault Le Car

Renault мава близько 250 дилерських центрів у Сполучених Штатах. Північноамериканський Renault 5 дебютував у 1976 році, але продажі були недуже, і багато автомобілів залишилися на дилерських базах. Відповіддю Renault була зміна рекламних агентств і ребрендинг автомобіля на наступний рік під назвою «Le Car». Нова маркетингова кампанія наголошувала на спортивному характері автомобіля та успішній історії європейських змагань.

*Lectric Leopard* (1979)
— електро *Le Car*

Компанія ^[en], що базується в місті (Атол (Массачусетс)), проводила переобладнання Renault Le Car на електромобілі, встановлюючи шістнадцять шестивольтових свинцево-кислотних акумуляторів, що забезпечували скромний запас ходу в 60 km (37 mi). У 1978 році переобладнані автомобілі були перейменовані в «Lectric Leopard» і продавалися державним агенціям.

У французькому кузовному ательє Heuliez carrosserie переобладнували авто у фургони під назвою Le Car Van. Задні бічні панелі були замінені пластиковими панелями, які включали круглі вікна-ілюмінатори та нові невеликі підйомні двері з вікнами. В інтер'єрі був червоний велюр. Він був доступний як у дво-, так і в чотиримісному виконанні. У період з 1979 по 1983 рік було побудовано близько 450 фургонів Le Car Van.

Renault 5 Turbo

Докладніше: (Renault 5 Turbo)

Задньопривідний Renault 5 Turbo не слід плутати з передньопривідними версіями Alpine Turbo, Gordini Turbo, GT Turbo. Він розроблявся для (Group B) і мав встановлений за водієм потужний двигун із турбонаддувом і був ралійним «гарячим хетчбеком». Renault 5 Turbo мав кілька модифікацій, найпотужнішою з яких була Renault 5 Maxi Turbo.

Двигуни

B1B — 0,8 л (845 см³) рядний 4-циліндровий; 36 к. с. (26 кВт); максимальна швидкість: 120 км/год
C1C (689) — 1,0 л (956 см³) рядний 4-циліндровий; 42 к. с. (31 кВт); максимальна швидкість: 130 км/год
C1E (688) — 1,1 л (1108 см³) рядний 4-циліндровий; 45 к. с. (33 кВт); максимальна швидкість: 135 км/год; 0—100 км/год: 13,8 с
810 — 1,3 л (1289 см³) рядний 4-циліндровий; 55 к. с. (40 кВт); максимальна швидкість: 140 км/год (АКПП)
810 — 1,3 л (1289 см³) рядний 4-циліндровий; 64 к. с. (47 кВт); максимальна швидкість: 151 км/год
C1J (847) — 1,4 л (1397 см³) рядний 4-циліндровий; 63 к. с. (46 кВт); максимальна швидкість: 142 км/год (АКПП)
C2J — 1,4 л (1397 см³) турбо рядний 4-циліндровий; 160 к. с. (118 кВт); максимальна швидкість: 204 км/год; 0—100 км/год: 7,1 с

Друге покоління (1985—1998)

Друге покоління, зване також Supercinq або Superfive, з'явилося в 1985 році. Хоча кузов і шасі були абсолютно нові (на платформі Renault 9/11), автомобілі мали знайомі риси моделі 5. Дизайнером був призначений Марчелло Гандіні (Marcello Gandini). Новий кузов став більшим і ширшим, знизився коефіцієнт аеродинамічного опору (c_x = 0,35) і витрата палива (4,10 л на 100 км при швидкості в 89 км/год). Найбільшими змінами стали двигун 9 і 11, а також менш складна підвіска Макферсон.

Renault Express, вантажопасажирська версія Renault 5 другого покоління

R5 другого покоління отримав нову модифікацію — вантажопасажирський фургон, відомий як Renault Express. У Великій Британії він продавався під індексом Renault Extra, в німецькомовних країнах — Renault Rapid. Він призначався для заміни фургона R4 F6, виробництво якого припинилося в 1986 році.

Renault використовував рядний 4-циліндровий атмосферний двигун об'ємом 1,7 л від моделей 9 і 11 з багатоточковим уприскуванням палива, як доповнення до спортивного 1,4 л турбо. Одержав індекс GTE, він розвивав потужність до 95 к. с. (70 кВт). Версії Baccara і GTX мали 1,7-л двигун, шкіряний салон, гідропідсилювач рульового управління, електричні склопіднімачі, люк на даху, кондиціонер з комп'ютерним управлінням (останній встановлювався опціонально).

До початку 1990-х років модель починає застарівати. У 1990 році вона замінюється на Renault Clio, що успішно продавався по всій Європі. Але виробництво R5 як і раніше продовжується на заводі Revoz в Словенії, де він отримує назву Campus. Виробництво остаточно припинено в 1996 році. У 2005 році Renault Clio II знову отримує індекс Campus.

Renault 5 GT Turbo

Версія «гарячий хетчбек» GT Turbo другого покоління серійно випускалася з 1985 року. Двигун — об'ємом 1397 см³ з модифікованими чотирма циліндрами, вісьмома клапанами Cléon, турбонаддувом Garrett T2 з повітряним охолодженням. Важив близько 850 кг, потужністю 160 к. с. (117 кВт), GT Turbo мала гарне співвідношення ваги й потужності, що дозволяло їй розганятися до 100 км/год за 6,6 с. Для відмінності від базового 5, GT Turbo мала бічні пластикові «пороги». Однак двигун турбо мав проблеми із запуском і був важкокерованим. Аналогічний двигун використовувався на Renault 9 і 11 Turbo.

У 1987 році запущений оновлений Phase II, відрізнявся установкою водяного охолодження, що дозволив зберегти життя турбо, новою системою запалювання (до 500 об/хв і вище). Ці зміни дозволили збільшити потужність двигуна до 162 к. с. (119 кВт). Зовнішнє оформлення автомобіля було оновлено (зокрема нові бампери й колісні арки), коефіцієнт аеродинамічного опору знизився від 0,36 до 0,35. Phase II розганялася до 100 км/год за 7,7 с. У 1989 році GT Turbo отримав новий інтер'єр, а в 1990 році випущена модель Raider, яка використовувала 120-сильний двигун C1J з турбонаддувом низького тиску. Була доступна тільки в кольорі «синій металік». Виробництво припинено в 1991 році, на зміну моделі прийшли Clio 16v і Clio Williams.

Двигуни

C1C (689) 1,0 л (956 см³) рядний 4-циліндровий; 42 к. с. (31 кВт); максимальна швидкість: 130 км/год
C1E 1,1 л (1108 см³) рядний 4-циліндровий; 49 к. с. (36 кВт); максимальна швидкість: 150 км/год
C1J (847) 1,4 л (1397 см³) рядний 4-циліндровий; 63 к. с. (46 кВт); максимальна швидкість: 155 км/год
C1J (784—788) 1,4 л (1397 см³) турбо рядний 4-циліндровий; 115—120 к. с. (85—88 кВт); максимальна швидкість: 204 км/год; 0—100 км/год: 7,9—7,5 с
Renault Cléon-Fonte 1,4 л (1390 см³) турбо рядний 4-циліндровий; 160 (162) к. с., максимальна швидкість: 209 (212) км/год; 0—100 км/год: 6,6 (7,7) с
F2N 1,7 л (1721 см³) рядний 4-циліндровий; 82 к. с., максимальна швидкість: 170 км/год; 0—100 км/год: 8,9 с

Відродження

R5 Prototype (2021)

У січні 2021 року Renault представила концепт-кар, який має стати серійним. З 2024 року автомобіль R5 може надійти в продаж як електромобіль.

Renault R5 Prototype 2021
Renault R5 Prototype 2021

Renault 5 E-Tech

Докладніше: (Renault 5 E-Tech)

Ім'я Renault 5 повернулося в лютому 2024 року для електричного хетчбека Renault 5 E-Tech з електродвигуном, та із дизайнерськими фішками, натхненними оригінальним дизайном "п'ятірки" та Renault 5 Turbo. Кажуть, що версія Alpine також знаходиться в розробці.

Примітки

. Evening News. 10 грудня 1971. с. 35. Архів оригіналу за 11 жовтня 2015. Процитовано 15 червня 2011.
Severson, Aaron (24 October 2009). Five by Five: The Renault 5 and the Mid-Engine Renault 5 Turbo. Ate Up With Motor. Процитовано 25 December 2022.
Renault 5 & "Le Car": Le Car History's. renault-5.net.
Dowgiallo Jr., Edward J.; Snellings, Ivan R. (October 1980). Verification tests of the U.S. Electricar Corp. 'Lectric Leopard' (PDF) (Звіт). U.S. Army Mobility Equipment Research and Development Command. 2312. Процитовано 28 February 2023.
National Aeronautics and Space Administration, Lewis Research Center (September 1977). State-of-the-art assessment of electric and hybrid vehicles (PDF) (Звіт). Energy Research and Development Administration, Division of Transportation Energy Conservation. NASA TM-73756. Процитовано 24 February 2023.^:247–250
Knight, Jerry (12 жовтня 1978). From Newspaper Owner To New Car Salesman. The Washington Post. Процитовано 24 February 2023.
Carlsson, Mårten. Le Car van. klassiker.nu. Процитовано 20 August 2019.
Euro hatchback. Popular Science. 206 (1): 36. January 1985. Процитовано 15 червня 2011.
Ménard, Christophe (28 травня 2013). . web.archive.org (фр.). Архів оригіналу за 28 травня 2013. Процитовано 4 березня 2024.
Porter, Richard (November 2008). . Evo. Архів оригіналу за 25 лютого 2011. Процитовано 15 червня 2011.
Technical Specifications (Renault literature). renault5gtturbo.com. Архів оригіналу за 13 серпня 2012. Процитовано 15 червня 2011.
Berg, Nik (15 January 2021). 5 alive: Renault brings back its city slicker. Hagerty. Процитовано 16 January 2021.

Див. також

Renault 7

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Renault 5

[1] . Evening News. 10 грудня 1971. с. 35. Архів оригіналу за 11 жовтня 2015. Процитовано 15 червня 2011.

[Severson-2] Severson, Aaron (24 October 2009). Five by Five: The Renault 5 and the Mid-Engine Renault 5 Turbo. Ate Up With Motor. Процитовано 25 December 2022.

[3] Renault 5 & "Le Car": Le Car History's. renault-5.net.

[4] Dowgiallo Jr., Edward J.; Snellings, Ivan R. (October 1980). Verification tests of the U.S. Electricar Corp. 'Lectric Leopard' (PDF) (Звіт). U.S. Army Mobility Equipment Research and Development Command. 2312. Процитовано 28 February 2023.

[5] National Aeronautics and Space Administration, Lewis Research Center (September 1977). State-of-the-art assessment of electric and hybrid vehicles (PDF) (Звіт). Energy Research and Development Administration, Division of Transportation Energy Conservation. NASA TM-73756. Процитовано 24 February 2023.^:247–250

[6] Knight, Jerry (12 жовтня 1978). From Newspaper Owner To New Car Salesman. The Washington Post. Процитовано 24 February 2023.

[7] Carlsson, Mårten. Le Car van. klassiker.nu. Процитовано 20 August 2019.

[8] Euro hatchback. Popular Science. 206 (1): 36. January 1985. Процитовано 15 червня 2011.

[9] Ménard, Christophe (28 травня 2013). . web.archive.org (фр.). Архів оригіналу за 28 травня 2013. Процитовано 4 березня 2024.

[10] Porter, Richard (November 2008). . Evo. Архів оригіналу за 25 лютого 2011. Процитовано 15 червня 2011.

[11] Technical Specifications (Renault literature). renault5gtturbo.com. Архів оригіналу за 13 серпня 2012. Процитовано 15 червня 2011.

[12] Berg, Nik (15 January 2021). 5 alive: Renault brings back its city slicker. Hagerty. Процитовано 16 January 2021.