Медівник австралійський Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царс

Медівник австралійський

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Медолюбові (Meliphagidae)
Рід:	Медівник (Philemon)
Вид:	Медівник австралійський

Біноміальна назва

Philemon citreogularis
(Gould, 1837)

Підвиди

(Див. текст)

Посилання

Вікісховище:	Philemon citreogularis
Віківиди:	Philemon citreogularis
ITIS:	561986
МСОП:	22731197
NCBI:	266328

Медівни́к австралійський (Philemon citreogularis) — вид горобцеподібних птахів родини медолюбових (Meliphagidae). Мешкає в Австралії та на півдні Нової Гвінеї.

Опис

Довжина птаха становить 25-30 см, вага 67 г. Самці дещо більші за самиць, однак забарвлення у них подібне.

Австралійські медівники відрізняються від інших медівників відсутністю гребня на дзьобі. Під очима плями голої шкіри синього кольору (з сіми або чорним відтінком), які розширюються на щоках. Верхня частина голови і верхня частина тіла темно-сіро-коричневі. На потилиці тьмяно-біла бахрома, що переходить у широкі плями на бічних сторонах шиї. На підборідді тонкі, шовковисті, білі пера зі сріблясто-білими смужками, що продовжуються на грудях. Нижня частина тіла світло-сіра. Дзьоб чорний, вигнутий, очі темно-карі, лапи блакитнувато-чорні. Хвіст прямокутної форми, на кінчиках стернових пер світлі плямки.

Молоді австралійські медівники мають більш бліде забарвлення, шкіра на обличчі світліша. Підборіддя, горло, іноді верхня частина грудей мають жовтуватий відтінок, збоку на грудях жовті плями.

Підвиди

Виділяють три підвиди:

P. c. papuensis Mayr & Rand, 1935 — південь Нової Гвінеї;
P. c. sordidus (Gould, 1848) — північ Австралії;
P. c. citreogularis (Gould, 1837) — схід Австралії.

Поширення і екологія

Австралійські медівники поширені на півдні Нової Гвінеї, у ^[en], а також на півночі і сході Австралії, від Брума в Західній Австралії до південного сходу Південної Австралії. Вони живуть в сухих тропічних лісах і саванах, а також у вологих тропічних і мангрових лісах, в чаганикових заростях і парках. Віддають перевагу більш вологим районам, в посушливих місцях мешкають лише поблизу водойм.

Поведінка

Австралійські медівники зустрічаються поодинці, парами або невеликими зграйками. Іноді вони приєднуються до змішаний зграй птахів. Живляться переважно нектаром, плодами, безхребетними, іноді квітками і насінням. Австралійські медівники є моногамними. Сезон розмноження триває з липня по лютий. Гніздо чашоподібне, глибоке, зроблене з рослинних волокон, кори, трави, павутиння і шерсті. Воно розміщується на дереві над водою, на висоті від 2 до 10 м над землею. В кладці 2-3 яйця розміром 20×27 мм. Вони мають каштанове забарвлення і поцятковані рожевуватими або червонуватими плямками. За сезон може вилупитися два виводки. Насиджує лише самиця. Інкубаційний період триває 13 днів. Австралійські медівники іноді стають жертвами гніздового паразитизму великого коеля.

Галерея

Австралійський медівник
Австралійський медівник

Примітки

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 25 листопада 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Pizzey, Graham (1991). A Field Guide to the Birds of Australia. Sydney: Harper Collins. с. 320—321. ISBN .
. Birdlife Australia. Архів оригіналу за 2 жовтня 2017. Процитовано 9 червня 2017.
. www.birdsinbackyards.net. Архів оригіналу за 7 червня 2017. Процитовано 9 червня 2017.
Jones, Raymond M. . www.australianbushbirds.info (англ.). Архів оригіналу за 2 жовтня 2017. Процитовано 9 червня 2017.
Macdonald, J (1973). Birds of Australia. Sydney: A. H. & A. W. Reed Pty Ltd. с. 426. ISBN .
Pizzey, Graham (2007). The Field Guide to the Birds of Australia. Sydney: Harper Collins. с. 380. ISBN .
Simpson, K.; Day, N. (1996). Field Guide to the Birds of Australia. Melbourne: Penguin books Australia. с. 190–191. ISBN .
Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). . IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
Morcombe, Michael (2012) Field Guide to Australian Birds. Pascal Press, Glebe, NSW. Revised edition.

Посилання

Recordings of little friarbird [ 25 листопада 2021 у Wayback Machine.] from Graeme Chapman's sound library
Recordings of little friarbird [ 25 листопада 2021 у Wayback Machine.] from Xeno-canto sound archive

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 25 листопада 2021. Процитовано 25 листопада 2021.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[:0-3] Pizzey, Graham (1991). A Field Guide to the Birds of Australia. Sydney: Harper Collins. с. 320—321. ISBN .

[:1-4] . Birdlife Australia. Архів оригіналу за 2 жовтня 2017. Процитовано 9 червня 2017.

[:3-5] . www.birdsinbackyards.net. Архів оригіналу за 7 червня 2017. Процитовано 9 червня 2017.

[:2-6] Jones, Raymond M. . www.australianbushbirds.info (англ.). Архів оригіналу за 2 жовтня 2017. Процитовано 9 червня 2017.

[:4-7] Macdonald, J (1973). Birds of Australia. Sydney: A. H. & A. W. Reed Pty Ltd. с. 426. ISBN .

[:5-8] Pizzey, Graham (2007). The Field Guide to the Birds of Australia. Sydney: Harper Collins. с. 380. ISBN .

[:6-9] Simpson, K.; Day, N. (1996). Field Guide to the Birds of Australia. Melbourne: Penguin books Australia. с. 190–191. ISBN .

[ioc-10] Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). . IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.

[Morcombe-11] Morcombe, Michael (2012) Field Guide to Australian Birds. Pascal Press, Glebe, NSW. Revised edition.