Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Nakajima E4N яп 九 式二号水上偵察機 Морський розвідувальний гідролітак Тип 90 2 серійний розвідувальний гідролітак Імперського фл

Nakajima E4N

Nakajima E4N

Nakajima E4N (яп. 九〇式二号水上偵察機, Морський розвідувальний гідролітак Тип 90-2) — серійний розвідувальний гідролітак Імперського флоту Японії періоду 1930-х років.

Nakajima E4N
image
Призначення:поплавковий гідролітак
Перший політ:1930
Прийнятий на озброєння:1931
На озброєнні у:image Імперський флот Японії
Всього збудовано:153
Екіпаж:2 особи
Крейсерська швидкість:148 км/год
Максимальна швидкість (МШ):232 км/год
Дальність польоту:1019 км
Практична стеля:5740 м
Довжина:8,87 м
Висота:3,97 м
Розмах крила:10,98 м
Площа крила:29,70 м²
Споряджений:1800 кг
Двигуни:1 х Nakajima Kotobuki 2, 580 к.с.
Підвісне озброєння:2 x 30-кг бомби
Кулеметне озброєння:2 x 7,7-мм кулемети
image Nakajima E4N у Вікісховищі

Історія створення

У 1928 році Імперський флот Японії сформував технічне завдання на розробку нових розвідувальних гідролітаків далекої та ближньої дії, на заміну застарілим Yokosuka E1Y та Nakajima E2N відповідно. У конкурсі на розробку ближнього розвідника взяли участь фірми та Nakajima, проекти яких отримали позначення «Тип 90-1» та «Тип 90-2» відповідно.

Конструктори фірми Nakajima, щоб не гаяти часу, взяли за основу американський літак . Літак, який отримав заводське позначення NZ, був біпланом змішаної конструкції: каркас фюзеляжу був зі сталевих труб, каркас крил був дерев'яним; обшивка полотняна. Літак був оснащений двигуном повітряного охолодження Bristol Jupiter VI, ліцензійне виробництво якого налагодила фірма Nakajima. На відміну від американського літака, японський мав два поплавки, що давало змогу підвішувати 2 бомби під фюзеляжем.

Випробування літака, який отримав позначення E4N1, показали дуже погану керованість та маневреність. Два поплавки замість одного створювали великий аеродинамічний опір. Тому флот віддав перевагу літаку Aichi E3A. Але оскільки він також не повністю задовольняв вимогам технічного завдання і вимагав доопрацювання, фірма Nakajima вирішила перепроектувати свій літак. Два збудовані прототипи були переобладнані у пасажирські Giyu-11 і продані цивільній авіакомпанії.

Новий літак, який отримав заводське позначення NJ, був розроблений на базі американського Vought О2U1, але не був його точною копією. Японські інженери збільшили розмах крила, переробили вертикальне оперення, збільшивши його площу, а також встановили двигун Nakajima Kotobuki-1 потужністю 450 к.с. На серійних машинах його замінив потужніший Nakajima Kotobuki 2 (580 к.с.). Конструктивно літак був біпланом змішаної конструкції: сталевий каркас фюзеляжу та дерев'яний каркас крила були обтягнуті полотняною обшивкою, лише носова частина літака була обшита листовим дюралем. Центральний поплавок був металевим, з дюралевою обшивкою. Кабіни пілотів були відкриті. Літак був озброєний двома 7,7-мм кулеметами: один у задній кабіні на турелі, і один синхронний спереду. На зовнішній підвісці літака можна було нести дві 30-кг бомби.

Випробування літака пройшли успішно. Його маневреність була на рівні винищувачів, а міцна конструкція дозволяла здійснювати бомбометання з пікірування. Були усунуті недоліки, притаманні E4N1, і у 1931 році він був прийнятий на озброєння під назвою «Морський розвідувальний гідролітак Тип 90-2» (або E4N2'). Переконавшись, що E4N2 переважає E3A, флот припинив виробництва літаків фірми Aichi. З 1931 по 1936 рік було випущено 80 літаків E4N2. З 1932 по 1934 роки літак випускався також фірмою Kawanishi, яка збудувала 47 машин.

З 1933 по 1936 роки було збудовано 5 літаків з колісним шасі, які отримали позначення E4N3. Пізніше декілька цих літаків були пристосовані для запуску з палуби авіаносця: на них посилили шасі та встановила гальмівні гаки. Літаки, які отримали позначення E4N2-C, випробовувались на авіаносці Рюдзьо, і навіть взяли участь у початковому етапі японсько-китайської війни (1937-1945), патрулюючи узбережжя. Але загалом флот не виявив зацікавлення до палубних розвідників, вважаючи що функції розвідки можуть виконувати переобладнані ударні літаки.

Але колісна версія літака зацікавила цивільну авіакомпанію Nihon Koku Yuso KK, яка спеціалізувалась на поштових перевезеннях. Для неї у 1933 році було виготовлено 8 літаків, які отримали позначення P-1. На місці задньої кабіни було обладнане багажне відділення. Ці літаки експлуатувались на лініях Токіо-Фукуока-Осака принаймні до 1936 року.

Тактико-технічні характеристики (E4N2)

Технічні характеристики

  • Екіпаж: 2 чоловік
  • Довжина: 8,87 м
  • Висота: 3,97 м
  • Розмах крила: 10,92 м
  • Площа крила: 29,70 м²
  • Маса пустого: 1 252 кг
  • Маса спорядженого: 1 800 кг
  • Двигун: 1 х Nakajima Kotobuki 2
  • Потужність: 580 к. с.

Льотні характеристики

  • Максимальна швидкість: 232 км/г
  • Крейсерська швидкість: 148 км/г
  • Практична дальність: 1 019 км
  • Практична стеля: 5 740 м

Озброєння

  • Кулеметне: 2 x 7,7-мм кулемети
  • Бомбове: 2 x 30-кг бомби

Модифікації

  • E4N1 — прототип (2 екз.)
  • E4N2 — серійний варіант
  • E4N2-C — палубний варіант (67 екз.)
  • E4N3 — варіант з колісним шасі
  • Nakajima P-1 — поштовий літак (8 екз.)
  • Nakajima Giyu-11 — пасажирський варіант

Історія використання

Літаки E4N2 несли службу практично на всіх лінкорах та крейсерах японського флоту. Як правило, лінкори та важкі крейсери мали по 3 гідролітаки, легкі крейсери - по 2. Значна частина літаків несла службу у берегових частинах.

В міру того, як у частини стали надходити нові літаки Nakajima E8N, E4N2 поступово виводились з бойових частин у навчальні. Під час японсько-китайської війни вони застосовувались дуже обмежено, в основному патрулюючи китайське узбережжя. Деякі літаки, виведені з експлуатації у бойових частинах, перероблялись в транспортно-пасажирські цивільні літаки.

Джерела

  • Tadeusz Januszewski, Krzysztof Zalewski. Japońskie samoloty marynarki 1912-1945
  • Обухович В. А., Кульбака С. П., Сидоренко С. И. Самолёты второй мировой войны.- Мн.: ООО «Попурри», 2003.- 736 с.:ил. .

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Nakajima E4N yap 九 式二号水上偵察機 Morskij rozviduvalnij gidrolitak Tip 90 2 serijnij rozviduvalnij gidrolitak Imperskogo flotu Yaponiyi periodu 1930 h rokiv Nakajima E4NPriznachennya poplavkovij gidrolitakPershij polit 1930Prijnyatij na ozbroyennya 1931Na ozbroyenni u Imperskij flot YaponiyiVsogo zbudovano 153Ekipazh 2 osobiKrejserska shvidkist 148 km godMaksimalna shvidkist MSh 232 km godDalnist polotu 1019 kmPraktichna stelya 5740 mDovzhina 8 87 mVisota 3 97 mRozmah krila 10 98 mPlosha krila 29 70 m Sporyadzhenij 1800 kgDviguni 1 h Nakajima Kotobuki 2 580 k s Pidvisne ozbroyennya 2 x 30 kg bombiKulemetne ozbroyennya 2 x 7 7 mm kulemetiNakajima E4N u VikishovishiIstoriya stvorennyaU 1928 roci Imperskij flot Yaponiyi sformuvav tehnichne zavdannya na rozrobku novih rozviduvalnih gidrolitakiv dalekoyi ta blizhnoyi diyi na zaminu zastarilim Yokosuka E1Y ta Nakajima E2N vidpovidno U konkursi na rozrobku blizhnogo rozvidnika vzyali uchast firmi ta Nakajima proekti yakih otrimali poznachennya Tip 90 1 ta Tip 90 2 vidpovidno Konstruktori firmi Nakajima shob ne gayati chasu vzyali za osnovu amerikanskij litak Litak yakij otrimav zavodske poznachennya NZ buv biplanom zmishanoyi konstrukciyi karkas fyuzelyazhu buv zi stalevih trub karkas kril buv derev yanim obshivka polotnyana Litak buv osnashenij dvigunom povitryanogo oholodzhennya Bristol Jupiter VI licenzijne virobnictvo yakogo nalagodila firma Nakajima Na vidminu vid amerikanskogo litaka yaponskij mav dva poplavki sho davalo zmogu pidvishuvati 2 bombi pid fyuzelyazhem Viprobuvannya litaka yakij otrimav poznachennya E4N1 pokazali duzhe poganu kerovanist ta manevrenist Dva poplavki zamist odnogo stvoryuvali velikij aerodinamichnij opir Tomu flot viddav perevagu litaku Aichi E3A Ale oskilki vin takozh ne povnistyu zadovolnyav vimogam tehnichnogo zavdannya i vimagav doopracyuvannya firma Nakajima virishila pereproektuvati svij litak Dva zbudovani prototipi buli pereobladnani u pasazhirski Giyu 11 i prodani civilnij aviakompaniyi Novij litak yakij otrimav zavodske poznachennya NJ buv rozroblenij na bazi amerikanskogo Vought O2U1 ale ne buv jogo tochnoyu kopiyeyu Yaponski inzheneri zbilshili rozmah krila pererobili vertikalne operennya zbilshivshi jogo ploshu a takozh vstanovili dvigun Nakajima Kotobuki 1 potuzhnistyu 450 k s Na serijnih mashinah jogo zaminiv potuzhnishij Nakajima Kotobuki 2 580 k s Konstruktivno litak buv biplanom zmishanoyi konstrukciyi stalevij karkas fyuzelyazhu ta derev yanij karkas krila buli obtyagnuti polotnyanoyu obshivkoyu lishe nosova chastina litaka bula obshita listovim dyuralem Centralnij poplavok buv metalevim z dyuralevoyu obshivkoyu Kabini pilotiv buli vidkriti Litak buv ozbroyenij dvoma 7 7 mm kulemetami odin u zadnij kabini na tureli i odin sinhronnij speredu Na zovnishnij pidvisci litaka mozhna bulo nesti dvi 30 kg bombi Viprobuvannya litaka projshli uspishno Jogo manevrenist bula na rivni vinishuvachiv a micna konstrukciya dozvolyala zdijsnyuvati bombometannya z pikiruvannya Buli usunuti nedoliki pritamanni E4N1 i u 1931 roci vin buv prijnyatij na ozbroyennya pid nazvoyu Morskij rozviduvalnij gidrolitak Tip 90 2 abo E4N2 Perekonavshis sho E4N2 perevazhaye E3A flot pripiniv virobnictva litakiv firmi Aichi Z 1931 po 1936 rik bulo vipusheno 80 litakiv E4N2 Z 1932 po 1934 roki litak vipuskavsya takozh firmoyu Kawanishi yaka zbuduvala 47 mashin Z 1933 po 1936 roki bulo zbudovano 5 litakiv z kolisnim shasi yaki otrimali poznachennya E4N3 Piznishe dekilka cih litakiv buli pristosovani dlya zapusku z palubi avianoscya na nih posilili shasi ta vstanovila galmivni gaki Litaki yaki otrimali poznachennya E4N2 C viprobovuvalis na avianosci Ryudzo i navit vzyali uchast u pochatkovomu etapi yaponsko kitajskoyi vijni 1937 1945 patrulyuyuchi uzberezhzhya Ale zagalom flot ne viyaviv zacikavlennya do palubnih rozvidnikiv vvazhayuchi sho funkciyi rozvidki mozhut vikonuvati pereobladnani udarni litaki Ale kolisna versiya litaka zacikavila civilnu aviakompaniyu Nihon Koku Yuso KK yaka specializuvalas na poshtovih perevezennyah Dlya neyi u 1933 roci bulo vigotovleno 8 litakiv yaki otrimali poznachennya P 1 Na misci zadnoyi kabini bulo obladnane bagazhne viddilennya Ci litaki ekspluatuvalis na liniyah Tokio Fukuoka Osaka prinajmni do 1936 roku Taktiko tehnichni harakteristiki E4N2 Tehnichni harakteristiki Ekipazh 2 cholovik Dovzhina 8 87 m Visota 3 97 m Rozmah krila 10 92 m Plosha krila 29 70 m Masa pustogo 1 252 kg Masa sporyadzhenogo 1 800 kg Dvigun 1 h Nakajima Kotobuki 2 Potuzhnist 580 k s Lotni harakteristiki Maksimalna shvidkist 232 km g Krejserska shvidkist 148 km g Praktichna dalnist 1 019 km Praktichna stelya 5 740 m Ozbroyennya Kulemetne 2 x 7 7 mm kulemeti Bombove 2 x 30 kg bombiModifikaciyiE4N1 prototip 2 ekz E4N2 serijnij variant E4N2 C palubnij variant 67 ekz E4N3 variant z kolisnim shasi Nakajima P 1 poshtovij litak 8 ekz Nakajima Giyu 11 pasazhirskij variantIstoriya vikoristannyaLitaki E4N2 nesli sluzhbu praktichno na vsih linkorah ta krejserah yaponskogo flotu Yak pravilo linkori ta vazhki krejseri mali po 3 gidrolitaki legki krejseri po 2 Znachna chastina litakiv nesla sluzhbu u beregovih chastinah V miru togo yak u chastini stali nadhoditi novi litaki Nakajima E8N E4N2 postupovo vivodilis z bojovih chastin u navchalni Pid chas yaponsko kitajskoyi vijni voni zastosovuvalis duzhe obmezheno v osnovnomu patrulyuyuchi kitajske uzberezhzhya Deyaki litaki vivedeni z ekspluataciyi u bojovih chastinah pereroblyalis v transportno pasazhirski civilni litaki DzherelaTadeusz Januszewski Krzysztof Zalewski Japonskie samoloty marynarki 1912 1945 ISBN 83 86776 50 1 Obuhovich V A Kulbaka S P Sidorenko S I Samolyoty vtoroj mirovoj vojny Mn OOO Popurri 2003 736 s il ISBN 985 438 823 9

Дата публікації:
Топ