Mea culpa

Mea culpa (укр. моя провина), mea maxima culpa (укр. моя велика провина) — формула покаяння і сповіді в релігійному обряді католиків з XI століття.

Вираз походить від першої фрази покаянної молитви , яка читається в Римсько-католицькій церкві на початку меси.

Використання

12 березня 2000 в ювілейний рік, що влаштовується католицькою церквою кожні 25 років, папа римський Іван Павло II вперше в історії вимовив розлогу mea culpa від імені католицької церкви. Він визнав провину членів церкви і просив вибачення за вісім гріхів: переслідування євреїв, розкол церкви і релігійні війни, хрестові походи і теологічні догмати, що виправдовують війну, презирство до меншин і бідних, виправдання рабства.

В січні 2015, після загибелі та каліцтва частини захисників Донецького аеропорту, Сергій Лойко, фотограф і кореспондент, який уславляв їх героїзм, з гіркою іронією додав до слів жалоби: «mea culpa», — визнавши, що в загибелі героїв є і його непряма провина.

В 2014 у Франції вийшов художній фільм .

Пісня під назвою «Mea Culpa» входить до альбому «MCMXC a.D.» (1990) німецької музичої групи «Enigma». Також у 1991 році гурт випустив других сингл до цього альбому під назвою «Mea Culpa (Part II)».

В культурі деяких західноєвропейських країн у повсякденному контексті вираз іноді використовується в іронічному сенсі.

Див. також

• Самокритика
• Список латинських висловів
• Церковні скорочення

Примітки

1. . Архів оригіналу за 25 квітня 2011. Процитовано 17 вересня 2015.
2. Сергій Лойко. 242 дня. Дольше, чем Сталинград [ 9 серпня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
3. . Архів оригіналу за 28 липня 2015. Процитовано 17 вересня 2015.
4. . Архів оригіналу за 27 грудня 2015. Процитовано 17 вересня 2015.