Macrocystis pyrifera

Macrocystis pyrifera
Macrocystis pyrifera в акваріумі Монтерей Бей
Охоронний статус
Недосліджений  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Хромальвеоляти (Chromalveolata) Відділ: Гетероконти (Heterokontophyta) Клас: Бурі водорості (Phaeophyceae) Ряд: Ламінарієві (Laminariales) Родина: Ламінарієві (Laminariaceae) Рід: Macrocystis Вид: M. pyrifera
Біноміальна назва
Macrocystis pyrifera (L.) C.Ag., 1820
Синоніми
* Fucus pyrifer L. Laminaria pyrifera (L.) Lamouroux M. humboldtii (Bonpland) C.Ag. M. planicaulis C. Agardh M. pyrifera var. humboldtii Bonplan.
Посилання
Вікісховище: Macrocystis pyrifera EOL: 906815 ITIS: 11274 NCBI: 35122

Macrocystis pyrifera (Макроцистіс грушоподібний) — вид бурих водоростей родини Ламінарієві (Laminariaceae).

Поширення

Macrocystis pyrifera поширена в холодних та теплих помірних морях. Ареал охоплює тихоокеанське узбережжя Північної Америки від Аляски до Каліфорнії, Південної Америки, островів Атлантики (Острів Гоф, Тристан-да-Кунья, Канарські острови), у Індійському океані, узбережжя Південній Африці, Австралії та Нової Зеландії, навколо антарктичних і субантарктичних островів.

Опис

Довге стебло має безліч язикоподібних листків. Кожен листок забезпечений повітряним міхуром. Він виконує роль поплавця. На поплавцях і тримається все громіздке тіло рослини. Це найбільша підводна рослина, а можливо і найбільша рослина на землі. За деякими непідтвердженими даними, довжина Macrocystis pyrifera може досягати 300 м. Звичайна довжина сягає 45-60 м, а вага до 150 кг.

Зарості цієї рослини утворюють цілі підводні ліси, в яких з великою охотою селиться різноманітна живність. Нескінченні стрічки макроцистіса, з безліччю «відгалужень» і «листя», шикуються в густі хащі. Потужні «стебла» рослин (іноді не поступаються по товщині стовбурів дерев) витримують найсильніші шторми, і здатні зупинити хід невеликого судна. Коріння так міцно чіпляються за дно, що вирвати рослину можна тільки разом з шматком каменю.

Дивує і швидкість росту цієї водорості — за сприятливих умов за добу рослина прирощує 30 см зросту, а при вдалому збігу обставин і всі 60. Коли проводилися спостереження і виміри, одна з особин за 120 днів виросла до 25 метрів.

Розмноження

Це багаторічна рослина, окремі екземпляри живуть до 8-10 років. Вперше спорангії з'являються на шестимісячних рослинах. Спорангії утворюються на нижніх пластинах, що сидять на вильчато-розгалужених коротких пагонах в основі слані. Ці пластини іноді називають спорофілами. Спорангії можуть з'являтися також на верхніх пластинах, плаваючих біля поверхні. Дозрівання спорангіїв відбувається спочатку на верхній, більш старій, частині пластини. Розвиток спорангія завершується за два тижні.

Ефективний радіус розсіювання спор, при якому вони дають нові, рослини, становить у окремих рослин 5 м. У заростях відновлення рослини відбувається на відстані до 90 м. Розселення на великі відстані здійснюється за допомогою відірваних пластин зі спорангіями.

Використання

У Новій Зеландії з цих водоростей виробляють калійні добрива. В Каліфорнії з нього добувають йод і альгін, що використовуються в харчовій промисловості. За рік на плантаціях цієї водорості знімають до трьох врожаїв.

Загрози

Macrocystis pyrifera має велике практичне значення, тому в даний час його екологію інтенсивно вивчають, особливо біля берегів Каліфорнії, де знаходяться найбільші підприємства з її переробки. Виявлено, що великої шкоди макроцистісу можуть заподіювати морські їжаки. Вони здатні повністю знищувати цілі зарості цієї водорості. Масова загибель великих заростей відбувається в роки з незвичайно сильним річним прогрівом води. При цьому гинуть пагони, що піднімаються до перегрітого шару води. На молодих рослинах, що знаходяться глибше, прогрів поверхневих шарів води не відбивається.

Посилання

• Abbott, I A & G J Hollenberg. (1976) Marine Algae of California. California: Stanford University Press.
• Abbott, I. A. (1996). Ethnobotany of seaweeds: clues to uses of seaweeds. Hydrobiologia, 326—327(1), 15-20.
• Agardh, C A. (1820) Species algarum rite cognitae, cum synonymis, differentiis specificis et descriptionibus succinctis. Vol. 1, Part 1, pp. [i-iv], [1]-168. Lund: Berling.
• Buschmann, A., Varela, D., Hernández-González, M., & Huovinen, P. (2008). Opportunities and challenges for the development of an integrated seaweed-based aquaculture activity in Chile: determining the physiological capabilities of Macrocystis and Gracilaria as biofilters. Journal of Applied Phycology, 20(5), 571—577.
• Buschmann, A. H., Hernández-González, M. C., Astudillo, C., Fuente, L. d. l., Gutierrez, A., & Aroca, G. (2005). Seaweed cultivation, product development and integrated aquaculture studies in Chile. World Aquaculture, 36(3), 51-53.
• Bushing, William W (2000) Giant Bladder Kelp [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.].
• Druehl LD, Baird R, Lindwall A, Lloyd KE, Pakula S (1988) Longline cultivation of some Laminareaceae in British Columbia. Aquacult. Fish Management 19, 253—263.
• Chaoyuan, W., & Guangheng, L. (1987). Progress in the genetics and breeding of economic seaweeds in China. Hydrobiologia, 151—152(1), 57-61.
• Connor, Judith & Charles Baxter. (1989) Kelp Forests. Monterey, California: Monterey Bay Aquarium.
• Cribb, A B. (1953) Macrocystis pyrifera (L.) Ag. in Tasmanian waters [ 22 вересня 2017 у Wayback Machine.] Australian Journal of Marine and Freshwater Research 5 (1):1-34.
• Cruz-SuÁRez, L., Tapia-Salazar, M., Nieto-LÓPez, M., Guajardo-Barbosa, C., & Ricque-Marie, D. (2009). Comparison of Ulva clathrata and the kelps Macrocystis pyrifera and Ascophyllum nodosum as ingredients in shrimp feeds. Aquaculture Nutrition, 15(4), 421—430.
• Davis, Chuck. (1991) California Reefs. San Francisco, California: Chronicle Books.
• Fishery and Aquaculture Statistics. (2007). Retrieved from ftp://ftp.fao.org/docrep/fao/012/i1013t/i1013t.pdf^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
• Gutierrez, A., Correa, T., Muñoz, V., Santibañez, A., Marcos, R., Cáceres, C., et al. (2006). Farming of the Giant Kelp Macrocystis Pyrifera in Southern Chile for Development of Novel Food Products. Journal of Applied Phycology, 18(3), 259—267.
• Hoek, C van den; D G Mann & H M Jahns. (1995) Algae: An Introduction to Phycology [ 1 листопада 2014 у Wayback Machine.]. Cambridge: Cambridge University Press.
• Huisman, J M (2000) Marine Plants of Australia. University of Western Australia Press.
• Kain, J M (1991) Cultivation of attached seaweeds in Guiry, M D & G Blunden (1991) Seaweed Resources in Europe: Uses and Potential. John Wiley and Sons.
• Lobban, C S & P J Harrison. (1994) Seaweed Ecology and Physiology. Cambridge: Cambridge University Press.
• Macchiavello, J., Araya, E., & Bulboa, C. Production of Macrocystis pyrifera (Laminariales;Phaeophyceae) in northern Chile on spore-based culture. Journal of Applied Phycology, 1-7.
• Mariculture of Seaweeds. (2010). Retrieved from
• Mondragon, Jennifer & Jeff Mondragon. (2003) Seaweeds of the Pacific Coast. Monterey, California: Sea Challengers.
• Neushul M (1987) Energy from marine biomass: The historicalrecord. In: Bird KT, Benson PH (eds), Seaweed Cultivation for Renewable Resources, Elsevier Science Publishers, Amsterdam, 1–37.
• North, W J, G A Jackson, & S L Manley. (1986) «Macrocystis and its environment, knowns and unknowns.» Aquatic Biology 26:9-26.
• Prescott, G W. (1968) The Algae: A Review. Boston: Houghton Mifflin Company.
• Reed, D C. (1990) «The effects of variable settlement and early competition on patterns of kelp recruitment.» Ecology 71:776-787.
• Reed, D C, M Neushul, & A W Ebeling. (1991) «Role of settlement density on gametophyte growth and reproduction in the kelps Pterygophora californica and Macrocystis pyrifera (Phaeophyceae).» Journal of Phycology 27:361-366.
• Simenstad, C.A., Estes, J.A. and Kenyon, K.W., 1978. Aleuts, sea otters, and alternatestable state communities. Science, 200: 403—411.
• Wargacki, A.J., Leonard, E., Win, M.N., Regitsky, D.D., Santos, C.N.S., et al. (2012). An engineered microbial platform for direct biofuel production from brown macroalgae. Science, 335(1), 308—313.
• Westermeier, R., Patiño, D., Piel, M. I., Maier, I., & Mueller, D. G. (2006). A new approach to kelp mariculture in Chile: production of free-floating sporophyte seedlings from gametophyte cultures of Lessonia trabeculata and Macrocystis pyrifera. Aquaculture Research, 37(2), 164—171.
• Westermeier, R., Patiño, D., & Müller, D. G. (2007). Sexual compatibility and hybrid formation between the giant kelp species Macrocystis pyrifera and M. integrifoliat (Laminariales, Phaeophyceae) in Chile. Journal of Applied Phycology, 19(3), 215—221.
• White, L P & L G Plaskett, (1982) Biomass as Fuel. Academic Press.
• Connor, Judith & Charles Baxter. (1989) Kelp Forests. Monterey, California: Monterey Bay Aquarium.
• Davis, Chuck. (1991) California Reefs. San Francisco, California: Chronicle Books.