Синявцеві Самець синявця аргус Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Царство Тварини Animalia Тип Членистоно

Синявцеві

Самець синявця аргус

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Членистоногі (Arthropoda)
Клас:	Комахи(Insecta)
Ряд:	Лускокрилі (Lepidoptera)
Родина:	Синявцеві (Lycaenidae) Leach, 1815

Підродини

Theclinae

Посилання

Вікісховище:	Lycaenidae
Віківиди:	Lycaenidae
EOL:	855
ITIS:	117236
NCBI:	27544
Fossilworks:	136325

Синявцеві (Lycaenidae або, рідше, Cupidinidae) — родина денних метеликів. Нараховує близько 6 000 видів, переважно в тропіках, з них близько 500 — в помірній смузі північної півкулі. Це друга за чисельністю родина метеликів, вони складають приблизно 40 % відомих видів метеликів.

Опис

Метелики зазвичай невеликі, з добре вираженим статевим диморфізмом, особливо в забарвленні крил. Розмах крил більшості видів 20-40 мм, у тропічних видів до 60 мм (наприклад, ).

Забарвлення крил у самців — яскравіше, блискучо-блакитне, синє, оранжево-червоне, зелене, зрідка темно-буре (зазвичай у самиць буре, у самців же — синє, значно рідше однакове у обох статей). Знизу забарвлення крил буре або сірувате, як правило, з рядами дрібних колоподібних плям або тонкими поперечними смужками. Іноді задні крила мають тонкий «хвостик» (у хвостаток).

Очі волохаті, рідше голі, овальні з виїмкою біля основи вусиків і облямовуванням з білих лусочок. Полапки короткі. Плечової жилки немає. Передні гомілки — 6 коротких, зазвичай несегментовані. Задні гомілки з 1 парою шпор або без неї.

Гусениці синявців мокрицевидні, живуть на широколистяних деревах (хвостюшки), трав'янистих гречаних (багатоглазки) або ж на бобових. Гусениці на різних групах рослин, зазвичай на дводольних. Багато комах факультативно або облігатно живиться попелицею, черевцями і іншими рівнокрилими, нерідко схильні до канібалізму. Ряд видів — симбіонти мурах.

Мірмекофілія

Докладніше: Мірмекофілія

У ряду видів гусениці живуть в мурашниках, знаходячись з мурашками в симбіотичних стосунках, наприклад, з родом . Приблизно половина усіх видів синявців (Lycaenidae) пов'язані в своєму циклі розвитку з мурашками. Синявці утворюють з мурашками відносини від факультативних до облігатних і від мутуалізму до паразитизму. Гусениці і лялечки синявців виробили комплекс хімічних (ліхневмони) та акустичних сигналів для контролю поведінки мурашок. Гусениці синявців також виділяють з дорзальної нектароносної залози солодку рідину, привабливу для мурашок. Мурашки обмацуючи цей орган вусиками викликають виділення рідини, що ймовірно, містить феромони ліхневмони, що обумовлюють поведінку мурашок. Деякі гусениці синявців і ріодинід мають ще і звуковидобувні органи, що регулюють поведінку мурашок. Деякі види мірмекофільних синявців мають тільки кульову щетину на тілі гусениці, інші — разом із звуковою вією, за відсутності нектароносної залози.

Усі види мірмекофільних синявців зав'язані на лугові мурашники. Одним з таких видів є Синявець алькон (Maculinea alcon), самиці якої відкладають яйця на квіти тирличу звичайного (Gentiana pneumonanthe). Гусениці живуть усередині квітки дві-три тижні, прогризають отвір і вибираються назовні, після чого спускаються на землю на шовковій нитці. Виявившись на землі, вони чекають, поки їх знайдуть робочі особини мурашок з роду і віднесуть до себе в мурашник. У гнізді мурашок гусениці поїдають личинок і лялечок мурашок, залишаючись зимувати. У червні гусениці обертаються в лялечку, залишаючись усередині мурашника. Через місяць з лялечки виходить метелик, який вибирається з гнізда. Більшість видів синявців з роду Maculinea розвиваються в гніздах лише одного виду мурашок, але гусениці синявців алькон мешкають в гніздах мурашок різних видів, на різних ділянках свого ареалу.

Сільськогосподарські шкідники серед синявців відсутні.

Класифікація

Частина таксономістів відносять до синявцевих (Lycaenidae) тільки підродини Lycaeninae, Poritiinae, Miletinae і Curetinae.

В деяких класифікаціях сюди включають і групу (наприклад ).

Серед синявців є види і роди, встановлені письменником Набоковим : NABOKOV, 1945; NABOKOV, 1945; NABOKOV, 1941; NABOKOV, 1948 та інші.

У родині виділяють наступні підродини:

— Орієнтальна область, Палеарктика
— Африка, Азія
— Афротропіка
Червонці ( Leach.1815) — Голарктика
- Триба
- Триба
— Африка, Орієнтальна область, Голарктика
Swainson, 1827 — Повсюдно
— Орієнтальна область
Хвостюшки (Theclinae Swainson, 1831) — Повсюдно (близько 20 триб и 200 родів).

Примітки

. Архів оригіналу за 27 листопада 2009. Процитовано 28 травня 2011.
Муравьи стараются не пахнуть как гусеницы, пахнущие как муравьи. — D. R. Nash et al. A mosaic of chemical coevolution in a large blue butterfly // Science. 2008. V. 318. P. 88-90.
Maddison, David R. 2003. Lycaenidae inThe Tree of Life [ 2011-06-06 у Wayback Machine.] Web Project
Ackery, P. R., R. de Jong, and R. I. Vane-Wright. 1999. The butterflies: Hedyloidea, Hesperioidea, and Papilionoidea. Pages 264—300 in: Lepidoptera: Moths and Butterflies. 1. Evolution, Systematics, and Biogeography. Handbook of Zoology Vol. IV, Part 35. N. P. Kristensen, ed. De Gruyter, Berlin and New York.
Scoble, MJ. 1992. The Lepidoptera: Form, Function and Diversity. Oxford University Press.
. Архів оригіналу за 8 грудня 2008. Процитовано 28 травня 2011.

Джерела

Familia LYCAENIDAE Leach, 1815 — ГОЛУБЯНКИ
Голубянки (Lycaenidae)
LYCAENIDAE (ГОЛУБЯНКИ) Московской области
Некрутенко Ю. П.; Чиколовець, В. В. (2005), Денні метелики України, Київ: Вид-во Раєвського, с. 232
Некрутенко, Ю. П. (1985). Булавоусые чешуекрылые Крыма. Определитель. Киев: Наукова думка. с. 152.(рос.)
Плавильщиков, Н.Н. (1994). Определитель насекомых: Краткий определитель наиболее распространённых насекомых европейской части России. М.: Топикал. с. 544.(рос.)

[Pierce-1] . Архів оригіналу за 27 листопада 2009. Процитовано 28 травня 2011.

[elementy-2] Муравьи стараются не пахнуть как гусеницы, пахнущие как муравьи. — D. R. Nash et al. A mosaic of chemical coevolution in a large blue butterfly // Science. 2008. V. 318. P. 88-90.

[3] Maddison, David R. 2003. Lycaenidae inThe Tree of Life [ 2011-06-06 у Wayback Machine.] Web Project

[4] Ackery, P. R., R. de Jong, and R. I. Vane-Wright. 1999. The butterflies: Hedyloidea, Hesperioidea, and Papilionoidea. Pages 264—300 in: Lepidoptera: Moths and Butterflies. 1. Evolution, Systematics, and Biogeography. Handbook of Zoology Vol. IV, Part 35. N. P. Kristensen, ed. De Gruyter, Berlin and New York.

[5] Scoble, MJ. 1992. The Lepidoptera: Form, Function and Diversity. Oxford University Press.

[NABOKOV-6] . Архів оригіналу за 8 грудня 2008. Процитовано 28 травня 2011.