Libertas Præstantissimum Libertas praestantissimum donum укр видатна свобода свобода є дорогоцінним даром енцикліка Папи

Libertas Præstantissimum, Libertas praestantissimum donum (укр. видатна свобода, свобода є дорогоцінним даром) — енцикліка Папи Лева XIII, оголошена 20 червня 1888 року. Розгляд різних аспектів інтелектуальної та релігійної свободи для християн та громадян з короткою назвою «Libertas» (Свобода) або «Свобода як найвишуканіше серед природних благ».

Щодо свободи

З цього приводу він пояснює, що справжня свобода, гідна дітей Божих, що захищає найелегантніше — гідність людини, і є більшою за будь-яке насильство та всю несправедливість. Це завжди означає турботу про Церкву. Але ім'я християнина не слід вживати як лідера в політичній групі.

Свобода совісті

Попит на свободу совісті видається цілком виправданим. Католицька церква неодноразово відмовляла в цьому проханні в XIX столітті на тій підставі, що вона надає право і на релігійну помилку також. Лев XIII у цій енцикліці заявив:

Справжня свобода, що відповідає Божим дітям є у вільному виконанні Божої волі й дотриманні Божих заповідей відповідно поклику заповідного сумління, і виявляється найпочеснішим захистом людяності людей та їх гідності.

Свобода совісті ґрунтується на гідності людини, що належить до прав людини й означає свободу совісті та охорону совісті (у екології душі, у особистому просторі, у приватному житті), можливість критично ставити під сумнів закони, затверджувати або відкидати моральні норми та жити за власними переконаннями. Сюди входить також і толерантність до помилкової совісті та дії проти совісті. Існує межа свободи совісті в законних інтересах загального блага в громадянському суспільстві та в державі.

Свобода думки

У своїй енцикліці Лев XIII відкинув ідею прав людини та громадянських прав в обороні кожної окремої особистості, на захист персональних даних любого громадянина різних країн світу, проти переслідування за інакомислення:

Безмежна (свавільна) свобода думки та публічне розкриття думок людини не належать до прав громадян (громади, держави).

В іншому випадку він наголосив на тому, що абсолютно невиправданим є вимагати захищати або надавати необмежену (свавільну) свободу слова, свободу думки, письма чи поклоніння (ідолопоклонства), ніби вони були правами, притаманними людині; з метою дотримання аксіології.

Політична діяльність

Священнослужителі та миряни можуть працювати з республіканськими урядами за умови визнання та відстоювання церковних прав та привілеїв.

Щоби зробити Церкву політичною силою Лев XIII закликав священиків:

Вийдіть із ризниці бути серед світського життя людей!

У наслідку цього прохання були засновані католицькі спілки з метою послаблення соціалістично організованої робочої сили та налагодження класової гармонії.

Див. також

Джерела

(нім.)Päpstlicher Rat für Gerechtigkeit und Frieden (Hrsg.): Kompendium der Soziallehre der Kirche. Herder, Freiburg im Breisgau u. a. 2006 — .
(рос.) «История Западной Европы в новое время». Т.6. «Последняя треть XIX века».PDF Ч.2 (1880-1900 годы), Н. Кареев, 1910.

Посилання

(англ.)(фр.)Leo XIII (20.06.1888). Libertas. vatican.va. Libreria Editrice Vaticana. Архів оригіналу за 1 листопада 2015. Процитовано 7 березня 2020.
(італ.)Leone XIII (20.06.1888). . totustuustools.net. Dato a Roma, presso San Pietro. Архів оригіналу за 10 липня 2016. Процитовано 7 березня 2020.