Larinus (підрід)

Larinus (підрід)
Довгоносик Larinus onopordi (Fabricius, 1787). Кіпр
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa) Тип: Членистоногі (Arthropoda) Клас: Комахи (Insecta) Підклас: Крилаті комахи (Pterygota) Інфраклас: Новокрилі (Neoptera) Надряд: Голометабола (Holometabola) Ряд: Твердокрилі (Coleoptera) Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga) Надродина: Довгоносикоподібні (Curculionoidea) Родина: Довгоносики (Curculionidae) Підродина: Lixinae Триба: Lixini Рід: Larinus Підрід: Larinus Dejean,1821
Посилання
Віківиди: Larinus

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Larinus (значення).

Larínus — підрід жуків роду Larinus родини Довгоносики (Curculionidae).

Зовнішній вигляд

До цього підроду відносяться жуки, довжина тіла яких становить 6-20 мм. Основні ознаки:

• головотрубка біля очей, у основи із пласким сідлоподібним вдавленням, посередині якого є короткий товстий кіль, звичайно — з глибокими поздовжніми вдавленнями по обидва його боки;
• головотрубка товстіша за передні стегна;
• надкрила інколи із поздовжніми смугами або вкриті плямами.

Спосіб життя

Типовий для видів роду Larinus. Рослинами-господарями слугують різні види з родини айстрових. Імаго живляться зеленими частинами рослин, яйця відкладаються по одному у суцвіття-кошики. Личинки живляться незрілими сім'янками і заляльковуються у камері з досить міцними стінками .

Географічне поширення

Ареал підроду охоплює весь Південь Палеарктики, тяжіючи до Середземномор'я. У цих широких межах значна частина видів притаманна порівняно невеликим регіонам (див. нижче). Дев'ять видів цього підроду мешкають в Україні.

Класифікація

Нижче наведено перелік 33 видів цього підроду, що мешкають у Палеарктиці. Види української фауни позначені кольором :

• Larinus affinis Fremuth, 1987 — Іран
• Larinus albolineatus Capiomont, 1874 — Єгипет, Ізраїль
• Larinus arabicus Capiomont, 1874 — Іран
• Larinus buccinator (Olivier, 1807) — Південь Європи від Португалії до Балкан; Туреччина, Алжир, Марокко
• Larinus capsulatus Gültekin, 2008 — Туреччина
• Larinus cardopatii Lucas, 1847 — Алжир, Марокко
• Larinus carinirostris Gyllenhal, 1835 — Південь Європи від Італії до Європейської частини Росії; Туреччина
• Larinus cleoniformis Bedel, 1891 — Алжир, Марокко
• Larinus cleonoides L.Arnol'di, 1956 — Узбекистан
• Larinus cuniculus (Olivier, 1807) — Ірак, Саудівська Аравія, Середня Азія
• Larinus cynarae (Fabricius, 1787) — Південь Європи від Португалії до Європейської частини Росії; Північна Африка, Іран, Ізраїль, Туреччина
• Larinus elegans Desbrochers des Loges, 1897 — Північна Африка. Саудівська Аравія
• Larinus fucatus Faust, 1891- Закавказзя, південь Європейської частини Росії, Ірак, Іран, Туреччина
• Larinus bedenborgi Boheman, 1845 — Греція, Північна Африка, Близький Схід, Туреччина
• Larinus humeralis Petri, 1907 — Іран
• Larinus idoneus Gyllenhal, 1835 — Іспанія, Польща, Україна, південь Європейської частини Росії, Західний Сибір, Грузія, Середня Азія
• Larinus inaequalicollis Capiomont, 1874 Молдова, Закавказзя, південь Європейської частини Росії, Близький Схід, Туреччина, Іран, Казахстан, Середня Азія
• Larinus jacobsoni Petri, 1907 — Алжир, Марокко
• Larinus jelmelci Fremuth, 1987 — Іран
• Larinus latus (Herbst, 1783) — Південь Європи від Франції до Закавказзя; Туреччина, Близький Схід, Іран, Західний та Східний Сибір; інтродукований до Австралії
• Larinus maurus (Olivier, 1807) Південь Європи від Португалії до Болгарії; Алжир, Марокко
• Larinus mellificus Jekel, 1859 — Іран
• Larinus modestus Gyilenhal, 1835 — Іран
• Larinus nidificans Guibourt, 1858 — Близький Схід, Афганістан, Іран, Туркменістан, Азербайджан
• Larinus onopordi (Fabricius, 1787) — Південь Європи від Франції до Європейської частини Росії і Закавказзя; Північна Африка, Близький Схід, Туреччина, Саудівська Аравія, Іран, Середня Азія, Казахстан, Західний Сибір; Афротропіка
• Larinus paradoxus Ter-Minasian & Egorov, 1981 — Казахстан
• Larinus pollinis Laicharting, 1781) — більша частина Європи: від Португалії і Франції до півдня Європейської Росії, на північ до Нідерландів; Марокко, Туреччина, Іран, Західний та Східний Сибір, Японія, Північна та Південна Корея
• Larinus rudicollis Petri, 1907 — Румунія, південь Європейської Росії, Західний Сибір, Алжир, Лівія, Близький Схід, Іран, Туреччина
• Larinus sibiricus Gyllenhal, 1835 — Балкани, Болгарія, Молдова, Україна, Закавказзя, Туреччина, Західний Сибір, Іран, Киргизстан
• Larinus siculus Boheman, 1843 — Португалія, Іспанія, Італія, Греція, Північна Африка, Афротропіка, Іран, Ізраїль
• Larinus subverrucosus Petri, 1907 — Марокко, Туніс
• Larinus ursus (Fabricius, 1792) — Південь Європи від Португалії до півдня Європейської Росії; Північна Африка, Близький Схід, Туреччина, Іран, Західний Сибір
• Larinus vulpes (Olivier, 1807) — Південь Європи від Португалії до півдня Європейської Росії; Північна Африка, Східний Сибір, Північно-Західний Китай, Сирія, Середня Азія (див. окрему статтю Larinus vulpes)

Примітки

1. Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 49-50, 60-72
2. Воловник С. В. О распространении и экологии некоторых видов долгоносиков-клеонин (Coleoptera, Curculionidae). III. Род Larinus Germ. Энтомол. обозр., 1995. — Т. 74. — Вып. 2. — С. 314–322. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volovn62.htm [Архівовано 4 серпня 2016 у Wayback Machine.]
3. Skuhrovec, J., Volovnik, S. & Gosik, R. Description of the immature stages of Larinus vulpes (Coleoptera: Curculionidae: Lixinae) and notes on its biology. Zookeys, 2017, № 679, pp. 107—137
4. Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. — С. 39-43.http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm
5. Gültekin, L.& Fremuth J. : Cleonini, p. 458–460. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden: Brill, 2013. — 700 pp.