Hrebenne (powiat tomaszowski)

Немає цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Гребенне (пол. Hrebenne) — село в Польщі, у гміні Любича-Королівська Томашівського повіту Люблінського воєводства. Населення — 308 осіб (2011).

Село Гребенне пол. Hrebenne Церква святого Миколая XVII століття Координати 50°16′59″ пн. ш. 23°34′34″ сх. д. / 50.28305556° пн. ш. 23.57611111° сх. д. / 50.28305556; 23.57611111 Країна ПольщаПольща Воєводство Люблінське воєводство Повіт Томашівський повіт Гміна Любича-Королівська Населення 308 осіб (2011) Часовий пояс , влітку Телефонний код (+48) 84 Поштовий індекс 22-681 Автомобільний код LTM SIMC 0892760 GeoNames 770974 OSM ↑1746430 ·R (Гміна Любича-Королівська) Гребенне Гребенне (Польща) Гребенне Гребенне (Люблінське воєводство)  Гребенне у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Гребенне.

Розташування

Знаходиться на Закерзонні (в історичному Надсянні).

Через село проходить державна траса № 17, недалеко розташовано прикордонний пункт пропуску «Рава-Руська — Гребенне».

Історія

Перший раз село згадано у джерелах у 1458 році, коли було передане у власність Ратиборові. Наприкінці XVI століття тут вибухнуло селянське повстання, яке було криваво придушене. У польському географічному словнику зазначено, що селяни Гребенного вміли лікувати «американську хворобу», що поширювалась всією територією Європи.

Дитячий садок в Гребенному. 1934 рік.

До Другої світової війни село входило до ґміни Сєдліска Равського повіту Львівського воєводства.

За підрахунками Володимира Кубійовича, населення Гребенного станом на 1 січня 1939 року становило 1630 осіб, з них українців-грекокатоликів — 1420, українців-латинників — 160, поляків — 30, євреїв — 10, німців та осіб інших національностей — 10.

Після Другої світової війни село опинилося у складі Польщі. 21-25 червня 1947 року під час операції «Вісла» польська армія виселила з Гребенного на щойно приєднані до Польщі північно-західні терени 742 українців. У селі залишилося 672 поляки. Ще 29 невиселених українців підлягали виселенню.

У 1957 році в місцевій школі було відновлене факультативне вивчення української мови, того року її вивчав 31 учень.

У 1975—1998 роках село належало до Замойського воєводства.

Населення

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	166	36	112	18
Жінки	142	18	87	37
Разом	308	54	199	55

Церковна громада

Парох Гребенного обслуговував філіальні церкви у Мостах Малих і Селиськах. За даними церковних шематизмів, у Гребенному в різні роки мешкали українці греко-католики:

рік	Гребенне, ос.	разом з філіями, ос.
1840	418	857
1859	478	1020
1879	682	1131
1899	951	1534
1926	1000	1750
1938	1417	2302

Крім того, 1938 року в Гребенному і околиці мешкало 400 латинників (полонізованих українців) і 40 євреїв.

Наприкінці 1980-х років греко-католицьку парохію в Гребенному приділено до Перемиського деканату. Від 1998 року село обслуговує декан Перемиський . Під час реконструкції в храмі виявлено ікону Пресвятої Богородиці.

Станом на 1959 р. у Гребенному мешкало близько 35 родин греко-католиків українців. Вони просили присилати їм свого священика. Натомість настоятель православної парафії з Грубешева отець пробував перетягнути їх на православ'я. У Гребенному діяло відділення Українського суспільно-культурного товариства в Любліні.

Пам'ятки

• Церква св. Миколая (дерев'яна), збудована у 1697—1700 роках, оновлена 1882 та відремонтована 2009 року. Розташована на крутій горі, біля підніжжя якої прокладена траса з Рави-Руської до Любліна.

Докладніше див. статтю Церква св. Миколая в Гребенному.

• В лісі на північ від села, по дорозі до залізничної станції, знаходиться старий цвинтар, на якому до наших днів збереглися надгробні пам'ятники, виконані майстрами Бруснівської каменярської школи.

Уродженці

• Дуркевич Микола Михайлович (1936—2021) — український перекладач.
• (1938—1982) — український філолог, етнограф, фольклорист, поетеса.
• (нар. 1932) — український педагог, громадський діяч.

Примітки

1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
2. https://risu.org.ua/article_print.php?id=33350&name=kaleido_digest&_lang=ua&
3. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. T. 3. s. 174.
4. Володимир Кубійович. Етнографічна карта південнозахідньої України (Галичини) на 1.1.1939. — Мюнхен: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1983. — с. 64.
5. Misilo E. Akcja Wisla. Dokumenty. — Warszawa : Archiwum Ukraińskie, 1993. — С. 423. (пол.)
6. Wysocki J. Szkolnictwo ukraińskie w województwie lubelskim w okresie PRL (1944- 1965) // Państwo i Społeczeństwo. — 2009. — № 1. — С. 131. (пол.)
7. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
8. Блажейовський Дмитро. Історичний шематизм Перемиської єпархії з включенням Апостольської адміністрації Лемківщини (1828—1939). — Львів: Каменяр, 1995. — с. 188—189
9. У Польщі українські дерев'яні церкви стали частиною туристичних веломаршрутів. ТСН. 25 серпня 2017. Архів оригіналу за 23 листопада 2018. Процитовано 30 травня 2021.
10. Парнікоза, Іван. Гребенне. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська) . Микола Жарких. Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 05.08.2021 р..
11. Колянчук О. М. Козак Михайло // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. — Т. 13 : Киї — Кок. — 711 с. — .

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гребенне (Томашівський повіт)