Сілайон 72S англ HMS Sealion 72S військовий корабель підводний човен типу S Королівського військово морського флоту Вели

«Сілайон» (72S) (англ. HMS Sealion (72S) — військовий корабель, підводний човен типу «S» Королівського військово-морського флоту Великої Британії часів Другої світової війни.

«Сілайон» (72S)
HMS Sealion (72S)

Британський підводний човен «Сілайон» типу «S»
Служба
Тип/клас	Підводний човен типу „S“
Держава прапора	Велика Британія
Належність	Королівський ВМФ Великої Британії
На честь	перший корабель флоту на
Корабельня	Cammell Laird, Беркенгед
Замовлено	23 грудня 1932
Закладено	16 березня 1933
Спущено на воду	16 березня 1934
Введено в експлуатацію	21 грудня 1934
На службі	1934–1944
Загибель	3 березня 1945 року затоплений як корабель-мішень
Бойовий досвід	Битва за Атлантику Останній бій лінкора «Бісмарк» Битва на Середземному морі Кампанія в Арктиці
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	814—872 тонн (надводна) 990 тонн (підводна)
Довжина	66 м
Ширина	7,16 м
Висота	3,4 м
Технічні дані
Рухова установка	Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни Admiralty 2 × електродвигуни
Гвинти	2
Потужність	4 250 к.с. (дизель) 1 390 к.с. (електродвигун)
Швидкість	14,75 вузлів (27,3 км/год) (надводна) 8 вузлів (15 км/год) (підводна)
Екіпаж	48 офіцерів та матросів
Озброєння
Торпедно-мінне озброєння	7 × 533-мм торпедних апаратів
Зенітне озброєння	1 × 76-мм зенітна гармата QF 3-inch 20 cwt 1 × 20-мм автоматична зенітна гармата «Ерлікон» 3 × 7,7-мм кулемети Lewis

Підводний човен «Сілайон» був закладений 16 березня 1933 року на верфі компанії Cammell Laird у Беркенгеді. Рівно через рік, 16 березня 1934 року він був спущений на воду, а 21 грудня 1934 року увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії. Субмарина брала активну участь у бойових діях на морі в Другій світовій війні; корабель бився у Північній Атлантиці, біля берегів Європи, на Середземному морі, здійснив 27 бойових виходів, виконував завдання спеціальних операцій при діях британських командос.

Історія

Підводний човен проходив службу на Середземному морі, базувався на Мальті, коли в Європі розпочалась війна. Протягом вересня «Сілайон» проводив низку навчань та тренувань в акваторії Середземного моря разом з човнами «Отвей», «Попос», «Кашалот», «Шарк».

11 жовтня 1939 року корабель разом з субмаринами «Селмон», «Снеппер» і «Шарк» вийшов до берегів Англії та прибув 22 числа до Портсмута. Невдовзі після прибуття підводний човен увійшов до складу сил, що здійснювали протичовнове патрулювання у Північному морі.

6 листопада «Сілайон» обстріляв торпедами німецький підводний човен U-21 на Доггер-банкі, але промахнувся.

12 листопада підводний човен з «Санфіш», «Снеппер» і «Шарк» здійснили під ескортом есмінця «Боудісіа» та шлюпа перехід до Ширнесса, і далі до Гаріджа.

У подальшому «Сілайон» протягом зими-весни 1940 року провів декілька бойових виходів у море, патрулював навколишні води. 11 квітня 1940 року, під час 6-го походу, він здобув першу перемогу, потопивши німецьке транспортне судно August Leonhardt неподалік від данського острову у протоці Каттегат.

24 липня 1940 року «Сілайон» поблизу Ставангера торпедною атакою намагався знищити німецький підводний човен U-69, проте невдало.

4 серпня 1940 року корабель атакував неподалік від Гомборзунда (Грімстад) норвезький торговельний корабель Toran та потопив його.

5 лютого 1941 року у 13-му бойовому виході в море підводний човен торпедною атакою затопив норвезький транспортник Ryfylke неподалік від півострова .

Наприкінці травня 1941 року після бою у Данській протоці, що сталася 24 травня 1941, під час якого німецька рейдерська група з лінійного корабля «Бісмарк» і важкого крейсера «Принц Ойген» потопили британський лінійний крейсер «Худ» та пошкодили лінкор «Принц Уельський», британське адміралтейство вжило рішучих та активних заходів щодо пошуку та знищення капітальних кораблів противника.

Командувач підводними силами британського флоту віддав наказ на перехоплення німецьких кораблів шести підводним човнам («Сілайон», «Сівулф», «Старджен», «Пандора», «Тігріс» і H44), які висунулись на позиції 120 миль західніше Бреста.

27 травня «Сілайон» вийшов на визначену позицію в Біскайській затоці, а 30 числа шістьма торпедами атакував німецький підводний човен U-74, але промахнувся.

На початку липня 1941 року під час 18-го походу, бойовий корабель затопив у Біскайській затоці французькі риболовецькі судна Christus Regnat, Gustave та St Pierre d'Alcantara.

У жовтні 1941 року підводний човен перевели на північний напрямок, «Сілайон» здійснив декілька рейдів до радянського Полярного з різнорідними завданнями, а потім базувався на цю ВМБ.

У листопаді-грудні 1941 року «Сілайон» діяв на північних морських комунікаціях, під час 20 та 21 походів затопив норвезьке судно «Bessheim», невеликий береговий танкер «Vesco», що перевозив бензин до Кіркенеса і каботажне судно «Island», що працювали в інтересах нацистів.

26 грудня 1941 року підводний човен узяв участь у проведенні спеціальної операції британських командос, під кодовою назвою операція «Анкліт» — рейд No. 12 Commando на Лофотенські острови за підтримки 22 кораблів та суден трьох флотів. У той час німецькі військовики переважно святкували наступне свято після Різдва — День подарунків. Протягом двох діб оперативна група флоту та командос утримували низку важливих об'єктів на островах, зокрема вивели з ладу 2 ворожі радіостанції та потопили декілька суден. За результатами рейду Гітлер був певен, що союзники розпочали вторгнення до Норвегії, й віддав наказ утримувати в країні значні сили та засоби.

Після завершення спеціальної операції, підводний човен переведений на патрулювання поблизу прибережних вод Шотландії, у квітні 1942 року прибув до Блайта, де встав на ремонт.

8 жовтня 1942 року після завершення ходових випробувань, «Сілайон» вийшов з та з субмаринами «Урсула», «Юнік» і трофейною «Граф» здійснив перехід до Біскайської затоки.

До листопада 1943 року підводний човен виконував різні бойові завдання, доки не був виведений до резерву; базувалась на Ротсей.

3 березня 1943 року використовувався кораблями британського флоту в ролі мішені, затоплений неподалік від ірландських Аранських островів.

Див. також

Примітки

Виноски

Королівський військово-морський флот Великої Британії: легкий крейсер «Аретьюза», 6 есмінців: «Сомалі», «Бедуїн», «Ашанті», «Ескімо», «Ламертон» та «Вітленд», 3 морські тральщики «Альціон», «Харрієр» і «Спідвелл»; 2 великих десантних кораблі типу LSI (L): HMS Prins Albert та Prinses Josephine Charlotte; 2 підводні човни: «Тайгріс» і «Сілайон»; а також гідрографічне судно «Скотт». Британський Королівський допоміжний флот виділив на проведення операції 2 танкери: RFA Black Ranger і RFA Gray Ranger, вантажне судно Gudrun Mærsk і буксир Jaunty. Норвезький Королівський флот був представлений двома корветами «Енденес» і «Еглантін». Від військово-морських сил Польщі в операції брали участь есмінці «Краков'як» і «Куяв'як».

Джерела

на честь морських левів
. Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 17 грудня 2017.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: HMS Sealion (72S)

. на uboat.net. Архів оригіналу за 22 липня 2017. Процитовано 17 грудня 2017. (англ.)
Подводная лодка «Sealion» тип «S» II серии [ 29 червня 2017 у Wayback Machine.]
HMS Sealion (N72) [+1945]

Література

Colledge, J. J.; Warlow, Ben (2006) [1969]. Ships of the Royal Navy: The Complete Record of all Fighting Ships of the Royal Navy (Rev. ed.). London: Chatham Publishing. . OCLC 67375475.

[2] Королівський військово-морський флот Великої Британії: легкий крейсер «Аретьюза», 6 есмінців: «Сомалі», «Бедуїн», «Ашанті», «Ескімо», «Ламертон» та «Вітленд», 3 морські тральщики «Альціон», «Харрієр» і «Спідвелл»; 2 великих десантних кораблі типу LSI (L): HMS Prins Albert та Prinses Josephine Charlotte; 2 підводні човни: «Тайгріс» і «Сілайон»; а також гідрографічне судно «Скотт». Британський Королівський допоміжний флот виділив на проведення операції 2 танкери: RFA Black Ranger і RFA Gray Ranger, вантажне судно Gudrun Mærsk і буксир Jaunty. Норвезький Королівський флот був представлений двома корветами «Енденес» і «Еглантін». Від військово-морських сил Польщі в операції брали участь есмінці «Краков'як» і «Куяв'як».

[1] на честь морських левів

[3] . Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 17 грудня 2017.