Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Турач сірий source source Охоронний статус Найменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікація Домен Еукаріоти Eukaryota Ца

Francolinus pondicerianus

Francolinus pondicerianus
Турач сірий
image

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Куроподібні (Galliformes)
Родина: Фазанові (Phasianidae)
Рід: Ortygornis
Вид: Турач сірий
Біноміальна назва
Ortygornis pondicerianus
(Gmelin, JF, 1789)
image
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Tetrao pondicerianus
Perdix ponticeriana
Francolinus pondericanus
Francolinus pondicerianus
Посилання
image Вікісховище: Ortygornis pondicerianus
image Віківиди: Ortygornis pondicerianus
image ITIS: 175992
image МСОП: 22678728
image NCBI: 9019

Тура́ч сірий (Ortygornis pondicerianus) — вид куроподібних птахів родини фазанових (Phasianidae). Мешкає в Ірані і на Індійському субконтиненті, був інтродукований на Аравії, на багатьох островах Індійського океану і на Гаваях.

Опис

image
Сірий турач (солончак [en], штат Раджастхан, Індія)
image
Сірий турач (Рохтак, штат Хар'яна, Індія)
image
Сірий турач (Національний парк Кеоладео, штат Раджастхан, Індія)

Довжина самців становить 29-34 см, самиць 26-30 см, довжина крила у самців становить 142-161 мм, у самиць 142-146 мм, вага самців становить 260-340 г, самиці 200-310 г. У представників номінативного підвиду тім'я і потилиця сірувато-коричневі, лоб, "брови", щоки, підборіддя і горло рудуваті або рудувато-охристі, на скронях коричневі плями, горло окаймлене вузькою темною смугою. Нижня частина тіла кремово-охриста, поцяткована темними смужками, які на шиї і грудях більш вузькі, а на животі більш широкі. Верхня частина тіла сірувато-коричнева, поцяткована білуватими або охристими смужками, пера на плечах і верхні покривні пера крил мають помітні світлі стрижні. Хвіст рудуватий з темною смугою на кінці. Райдужки карі, дзьоб чорний, лапи оранжеві, у самців на лапах є 1-2 шпори.

Молоді птахи вирізняються світлішим забарвлення і відсутністю темного окаймлення горла. Представники підвиду O. p. mecranensis мають блідіше забарвлення, ніж представники номінативного підвиду, представники підвиду O. p. interpositus мають більш темне забарвлення, однак світліше, ніж у представників номінативного підвиду.

Таксономія

Сірий турач був описаний німецьким натуралістом Йоганном Фрідріхом Гмеліном у 1788 році, в його розширеному і виправленому виданні «Systema Naturae» Карла Ліннея. Він помістив вид в рід Тетерук (Tetrao) і надав йому біномінальну назву Tetrao pondicerianus. При описі сірого турача Гмелін опирався на більш ранній опис виду, зроблений французьким натуралістом [en] в праці «Voyage aux Indes orientales et a la Chine». Традиційно сірого турача відносили до роду Турач (Francolinus), однак за результатами низки молекулярно-генетичних досліджень, що показали поліфілітичність цього роду, він був переведений до відновленого роду Ortygornis. Сірі турачі є типовими представниками цього роду.

Підвиди

Виділяють три підвиди:

  • O. p. mecranensis (Zarudny & Härms, 1913) — південь Ірану і Пакистану;
  • O. p. interpositus (Hartert, EJO, 1917) — від східного Пакистану до північної Індії і Непалу;
  • O. p. pondicerianus (Gmelin, JF, 1789) — південна Індія і північ Шрі-Ланки.

Поширення й екологія

Сірі турачі мешкають в Ірані, Пакистані, Індії, Непалі і на Шрі-Ланці. Також вони були інтродуковані на сході Аравійського півострова (Оман, ОАЕ, Бахрейн, Катар, схід Саудівської Аравії), на Маврикії, Реюньйоні і Родригесі в архіпелазі Маскаренських островів, на острові Дієго-Гарсія в архіпелазі Чагос, на Сейшельських, Амірантських, Андаманських і Гавайських островах. Сірі турачі живуть в сухих ксерофітних чагарникових заростях, у напіпустелях, відкритих трав'янистих степах, на полях і плантаціях, трапляються поблизу людських поселень. Зустрічаються парами або невеликими сімейними зграйками до 8 птахів. Літають погано і на короткі відстані, при небезпеці ховаються в чагарниках.

Сірі турачі живляться насінням, а також комахами, зокрема термітами і жуками, особливо чорнотілками і турунами, іноді дрібними хребетними, такими як ящірки або змії. Птахи шукають їжу на землі, пік їхньої активної припадає на вранішні і вечірні години. Сірі турачі відвідують водойми, щоб випити води, однак в пустелях вони також можуть пити росу.

Сірі турачі є моногамними птахами, вони розмножуються протягом всього року, переважно з квітня по вересень. Гніздяться в невеликій заглибині в землі під чагарником, яку встелюють стеблами і листям. У кладці від 6 до 9 кремово-білих або коричнювато-охристих яєць розміром 34,5×26 мм. Інкубаційний період триває 18-19 днів. За пташенятами доглядають і самиці, й самці.

Примітки

  1. BirdLife International (2016). Ortygornis pondicerianus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 12 січня 2023
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
  3. Rasmussen, PC; JC Anderton (2005). Birds of South Asia: the Ripley Guide. Volume 2. Smithsonian Institution & Lynx Edicions. с. 121.
  4. Hume, A.O.; Marshall, C.H.T. (1880). Game Birds of India, Burmah and Ceylon. Т. II. Calcutta: A.O. Hume and C.H.T. Marshall. с. 58.
  5. Ali, S; SD Ripley (1980). Handbook of the birds of India and Pakistan. Volume 2 (вид. 2nd). Oxford University Press. с. 29—33.
  6. Whistler, H. (1949). Popular handbook of Indian birds (вид. 4th). Gurney & Jackson. с. 433–434. ISBN .
  7. Baker, EC Stuart (1920). The game birds of India, Burma and Ceylon, Part 30. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 27 (2): 193—210.
  8. Gmelin, Johann Friedrich (1789). Systema naturae per regna tria naturae : secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (Latin) . Т. 1, Part 2 (вид. 13th). Lipsiae [Leipzig]: Georg. Emanuel. Beer. с. 760.
  9. (1782). Voyage aux Indes orientales et a la Chine, fait par ordre du Roi, depuis 1774 jusqu'en 1781 (French) . Т. 2. Paris: Chez l'Auteur. с. 165—166.
  10. Mandiwana-Neudani, T.G.; Little, R.M.; Crowe, T.M.; Bowie, R.C.K. (2019). Taxonomy, phylogeny and biogeography of 'true' francolins: Galliformes, Phasianidae, Phasianinae, Gallini; Francolinus, Ortygornis, Afrocolinus gen. nov., Peliperdix and Scleroptila spp. Ostrich. 90 (3): 191—221. doi:10.2989/00306525.2019.1632954.
  11. Crowe, T.M.; Little, R.M. (2004). Francolins, partridges and spurfowls: what's in a name. Ostrich. 75 (4): 199—203. doi:10.2989/00306520409485445.
  12. Galliformes. bird-phylogeny (de-DE) . Процитовано 2 серпня 2021.
  13. Mandiwana-Neudani, T.G.; Little, R.M.; Crowe, T.M.; Bowie, R.C. (2019). Taxonomy, phylogeny and biogeography of African spurfowls Galliformes, Phasianidae, Phasianinae, Coturnicini: Pternistis spp. Ostrich. 90 (2): 145—172. doi:10.2989/00306525.2019.1584925.
  14. Kimball, R.T.; Hosner, P.A.; Braun, E.L. (2021). A phylogenomic supermatrix of Galliformes (Landfowl) reveals biased branch lengths. Molecular Phylogenetics and Evolution. 158: 107091. doi:10.1016/j.ympev.2021.107091. PMID 33545275.
  15. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pheasants, partridges, francolins. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 12 січня 2023.
  16. Loustau-Lalanne, P (1962). The birds of the Chagos Archipelago, India Ocean. Ibis. 104 (1): 67—73. doi:10.1111/j.1474-919X.1962.tb08628.x.
  17. Gullion, Gordon W. (1965). A Critique concerning Foreign Game Bird Introductions. The Wilson Bulletin. 77 (4): 409—414.
  18. Koopman, ME; W C Pitt (2007). Crop diversification leads to diverse bird problems in Hawaiian agriculture (PDF). Human–Wildlife Conflicts. 1 (2): 235—243. Архів оригіналу (PDF) за 10 січня 2009. Процитовано 12 січня 2023.
  19. Stirling, JH (1933). Riding down partridges. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 36 (4): 1004.
  20. Soman, PW (1962). The Grey Partridge, Francolinus pondicerianus (Gmelin) eating snake. J. Bombay Nat. Hist. Soc. 59 (2): 653—654.
  21. Mian, A.; Wajid, M.M. (1994). Food of grey francolin (Francolinus pondicerianus) in Layyah district (southern Punjab, Pakistan). Pakistan Journal of Zoology. 26 (2): 185—187.
  22. Tehsin, Raza; Moezi, Abdul Amir (1993). An unusual nesting of a Grey Partridge Francolinus pondicerianus (Gmelin). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 90 (1): 91—92.
  23. Soni, RG (1994). Incubation period of Grey Partridge. Newsletter for Birdwatchers. 34 (4): 96.

Джерела

  • Steve Madge, Phil McGowan und Guy M. Kirwan: Pheasants, Partridges and Grouse. A Guide to the Pheasants, Partridges, Quails, Grouse, Guineafowl, Buttonquails and Sandgrouse of the world. Christopher Helm, London 2002, .
image Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Turach sirij source source Ohoronnij status Najmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciya Domen Eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Kuropodibni Galliformes Rodina Fazanovi Phasianidae Rid Ortygornis Vid Turach sirij Binomialna nazva Ortygornis pondicerianus Gmelin JF 1789 Areal vidu Pidvidi Div tekst Sinonimi Tetrao pondicerianus Perdix ponticeriana Francolinus pondericanus Francolinus pondicerianus Posilannya Vikishovishe Ortygornis pondicerianus Vikividi Ortygornis pondicerianus ITIS 175992 MSOP 22678728 NCBI 9019 Tura ch sirij Ortygornis pondicerianus vid kuropodibnih ptahiv rodini fazanovih Phasianidae Meshkaye v Irani i na Indijskomu subkontinenti buv introdukovanij na Araviyi na bagatoh ostrovah Indijskogo okeanu i na Gavayah OpisSirij turach solonchak en shtat Radzhasthan Indiya Sirij turach Rohtak shtat Har yana Indiya Sirij turach Nacionalnij park Keoladeo shtat Radzhasthan Indiya Dovzhina samciv stanovit 29 34 sm samic 26 30 sm dovzhina krila u samciv stanovit 142 161 mm u samic 142 146 mm vaga samciv stanovit 260 340 g samici 200 310 g U predstavnikiv nominativnogo pidvidu tim ya i potilicya siruvato korichnevi lob brovi shoki pidboriddya i gorlo ruduvati abo ruduvato ohristi na skronyah korichnevi plyami gorlo okajmlene vuzkoyu temnoyu smugoyu Nizhnya chastina tila kremovo ohrista pocyatkovana temnimi smuzhkami yaki na shiyi i grudyah bilsh vuzki a na zhivoti bilsh shiroki Verhnya chastina tila siruvato korichneva pocyatkovana biluvatimi abo ohristimi smuzhkami pera na plechah i verhni pokrivni pera kril mayut pomitni svitli strizhni Hvist ruduvatij z temnoyu smugoyu na kinci Rajduzhki kari dzob chornij lapi oranzhevi u samciv na lapah ye 1 2 shpori Molodi ptahi viriznyayutsya svitlishim zabarvlennya i vidsutnistyu temnogo okajmlennya gorla Predstavniki pidvidu O p mecranensis mayut blidishe zabarvlennya nizh predstavniki nominativnogo pidvidu predstavniki pidvidu O p interpositus mayut bilsh temne zabarvlennya odnak svitlishe nizh u predstavnikiv nominativnogo pidvidu TaksonomiyaSirij turach buv opisanij nimeckim naturalistom Jogannom Fridrihom Gmelinom u 1788 roci v jogo rozshirenomu i vipravlenomu vidanni Systema Naturae Karla Linneya Vin pomistiv vid v rid Teteruk Tetrao i nadav jomu binominalnu nazvu Tetrao pondicerianus Pri opisi sirogo turacha Gmelin opiravsya na bilsh rannij opis vidu zroblenij francuzkim naturalistom en v praci Voyage aux Indes orientales et a la Chine Tradicijno sirogo turacha vidnosili do rodu Turach Francolinus odnak za rezultatami nizki molekulyarno genetichnih doslidzhen sho pokazali polifilitichnist cogo rodu vin buv perevedenij do vidnovlenogo rodu Ortygornis Siri turachi ye tipovimi predstavnikami cogo rodu PidvidiVidilyayut tri pidvidi O p mecranensis Zarudny amp Harms 1913 pivden Iranu i Pakistanu O p interpositus Hartert EJO 1917 vid shidnogo Pakistanu do pivnichnoyi Indiyi i Nepalu O p pondicerianus Gmelin JF 1789 pivdenna Indiya i pivnich Shri Lanki Poshirennya j ekologiyaSiri turachi meshkayut v Irani Pakistani Indiyi Nepali i na Shri Lanci Takozh voni buli introdukovani na shodi Aravijskogo pivostrova Oman OAE Bahrejn Katar shid Saudivskoyi Araviyi na Mavrikiyi Reyunjoni i Rodrigesi v arhipelazi Maskarenskih ostroviv na ostrovi Diyego Garsiya v arhipelazi Chagos na Sejshelskih Amirantskih Andamanskih i Gavajskih ostrovah Siri turachi zhivut v suhih kserofitnih chagarnikovih zarostyah u napipustelyah vidkritih trav yanistih stepah na polyah i plantaciyah traplyayutsya poblizu lyudskih poselen Zustrichayutsya parami abo nevelikimi simejnimi zgrajkami do 8 ptahiv Litayut pogano i na korotki vidstani pri nebezpeci hovayutsya v chagarnikah Siri turachi zhivlyatsya nasinnyam a takozh komahami zokrema termitami i zhukami osoblivo chornotilkami i turunami inodi dribnimi hrebetnimi takimi yak yashirki abo zmiyi Ptahi shukayut yizhu na zemli pik yihnoyi aktivnoyi pripadaye na vranishni i vechirni godini Siri turachi vidviduyut vodojmi shob vipiti vodi odnak v pustelyah voni takozh mozhut piti rosu Siri turachi ye monogamnimi ptahami voni rozmnozhuyutsya protyagom vsogo roku perevazhno z kvitnya po veresen Gnizdyatsya v nevelikij zaglibini v zemli pid chagarnikom yaku vstelyuyut steblami i listyam U kladci vid 6 do 9 kremovo bilih abo korichnyuvato ohristih yayec rozmirom 34 5 26 mm Inkubacijnij period trivaye 18 19 dniv Za ptashenyatami doglyadayut i samici j samci PrimitkiBirdLife International 2016 Ortygornis pondicerianus informaciya na sajti MSOP versiya 2022 2 angl 12 sichnya 2023 Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Rasmussen PC JC Anderton 2005 Birds of South Asia the Ripley Guide Volume 2 Smithsonian Institution amp Lynx Edicions s 121 Hume A O Marshall C H T 1880 Game Birds of India Burmah and Ceylon T II Calcutta A O Hume and C H T Marshall s 58 Ali S SD Ripley 1980 Handbook of the birds of India and Pakistan Volume 2 vid 2nd Oxford University Press s 29 33 Whistler H 1949 Popular handbook of Indian birds vid 4th Gurney amp Jackson s 433 434 ISBN 1 4067 4576 6 Baker EC Stuart 1920 The game birds of India Burma and Ceylon Part 30 J Bombay Nat Hist Soc 27 2 193 210 Gmelin Johann Friedrich 1789 Systema naturae per regna tria naturae secundum classes ordines genera species cum characteribus differentiis synonymis locis Latin T 1 Part 2 vid 13th Lipsiae Leipzig Georg Emanuel Beer s 760 1782 Voyage aux Indes orientales et a la Chine fait par ordre du Roi depuis 1774 jusqu en 1781 French T 2 Paris Chez l Auteur s 165 166 Mandiwana Neudani T G Little R M Crowe T M Bowie R C K 2019 Taxonomy phylogeny and biogeography of true francolins Galliformes Phasianidae Phasianinae Gallini Francolinus Ortygornis Afrocolinus gen nov Peliperdix and Scleroptila spp Ostrich 90 3 191 221 doi 10 2989 00306525 2019 1632954 Crowe T M Little R M 2004 Francolins partridges and spurfowls what s in a name Ostrich 75 4 199 203 doi 10 2989 00306520409485445 Galliformes bird phylogeny de DE Procitovano 2 serpnya 2021 Mandiwana Neudani T G Little R M Crowe T M Bowie R C 2019 Taxonomy phylogeny and biogeography of African spurfowls Galliformes Phasianidae Phasianinae Coturnicini Pternistis spp Ostrich 90 2 145 172 doi 10 2989 00306525 2019 1584925 Kimball R T Hosner P A Braun E L 2021 A phylogenomic supermatrix of Galliformes Landfowl reveals biased branch lengths Molecular Phylogenetics and Evolution 158 107091 doi 10 1016 j ympev 2021 107091 PMID 33545275 Gill Frank Donsker David red 2021 Pheasants partridges francolins IOC World Bird List Version 12 2 International Ornithologists Union Procitovano 12 sichnya 2023 Loustau Lalanne P 1962 The birds of the Chagos Archipelago India Ocean Ibis 104 1 67 73 doi 10 1111 j 1474 919X 1962 tb08628 x Gullion Gordon W 1965 A Critique concerning Foreign Game Bird Introductions The Wilson Bulletin 77 4 409 414 Koopman ME W C Pitt 2007 Crop diversification leads to diverse bird problems in Hawaiian agriculture PDF Human Wildlife Conflicts 1 2 235 243 Arhiv originalu PDF za 10 sichnya 2009 Procitovano 12 sichnya 2023 Stirling JH 1933 Riding down partridges J Bombay Nat Hist Soc 36 4 1004 Soman PW 1962 The Grey Partridge Francolinus pondicerianus Gmelin eating snake J Bombay Nat Hist Soc 59 2 653 654 Mian A Wajid M M 1994 Food of grey francolin Francolinus pondicerianus in Layyah district southern Punjab Pakistan Pakistan Journal of Zoology 26 2 185 187 Tehsin Raza Moezi Abdul Amir 1993 An unusual nesting of a Grey Partridge Francolinus pondicerianus Gmelin J Bombay Nat Hist Soc 90 1 91 92 Soni RG 1994 Incubation period of Grey Partridge Newsletter for Birdwatchers 34 4 96 DzherelaSteve Madge Phil McGowan und Guy M Kirwan Pheasants Partridges and Grouse A Guide to the Pheasants Partridges Quails Grouse Guineafowl Buttonquails and Sandgrouse of the world Christopher Helm London 2002 ISBN 0 7136 3966 0 Ce nezavershena stattya z ornitologiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi

Дата публікації:
Топ