Маріка палестинська Самець палестинської маріки підвид C o osea заповідник Дана Йорданія Самиця палестинської маріки під

Маріка палестинська

Самець палестинської маріки (підвид C. o. osea, заповідник Дана, Йорданія)

Самиця палестинської маріки (підвид C. o. osea, заповідник Дана, Йорданія)

Охоронний статус

Найменший ризик (МСОП 3.1)

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Нектаркові (Nectariniidae)
Рід:	Маріка (Cinnyris)
Вид:	Маріка палестинська

Біноміальна назва

Cinnyris osea
(Bonaparte, 1856)

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Cinnyris oseus
Nectarinia osea

Посилання

Вікісховище:	Cinnyris osea
Віківиди:	Cinnyris osea
ITIS:	916447
МСОП:	22717850

Ма́ріка палестинська (Cinnyris osea) — вид горобцеподібних птахів родини нектаркових (Nectariniidae). Мешкає на Близькому Сході та в деяких районах Центральної Африки. У 2018 році Палестинська національна адміністрація визнала цей вид національним птахом Палестини

Опис

Довжина птаха становить 9-12 см, розмах крил 14-16 см. Середня вага самців становить 7,6 г, самиць 6,8 г. Дзьоб чорний, відносно довгий, вигнутий. Під час сезону розмноження самці мають темне забарвлення з металевим синім або зеленим відблиском. На боках малопомітні оранжеві плямки. У самиць і молодих птахів верхня частина тіла сіро-коричнева, нижня частина тіла сірувата з жовтуватим відтінком. Самці в негніздовий період мають подібне забарвлення, однак деякі пера у них залишаються темними.

Підвиди

Виділяють два підвиди:

C. o. osea Bonaparte, 1856 — від Сирії до Синаю, Ємену і Оману;
C. o. decorsei Oustalet, 1905 — від Камеруну до південного Судану і північно-західної Уганди.

Поширення і екологія

Представники номінативного підвиду мешкають на південному заході Сирії, на півдні Лівану, в Ізраїлі, Палестині, на заході Йорданії, на сході і півдні Синайського півострова, на заході Саудівської Аравії, в горах Оману і Ємену. Представники підвиду C. o. decorsei мешкають в Судані, Південному Судані, Центральноафриканській Республіці, Камеруні, Уганді і Демократичній Республіці Конго.

Палестинські маріки мешкають в саванах, сухих тропічних і субтропічних лісах і чагарникових заростях, у ваді, в садах, парках і на плантаціях. Зустрічаються на висоті до 3200 м над рівнем моря.

Поведінка

Палестинські маріки зустрічаються поодинці, парами або зграйками до 15 птахів. Живляться нектаром, комахами та їх личинками, а також плодами, зокрема плодами фініків. Є важливими запилювачами деяких видів рослин, зокрема Plicosepalus acaciae. Гніздо кошикоподібне з бічним входом, підвішується на гілці дерева або в чагарниках. В кладці від 1 до 3 білих або сіруватих яєць. Інкубаційний період триває 13-14 днів. Пташенята покидають гніздо на 14-21 день.

Галерея

Палестинські маріки
Пара палестинських марік
Самиця
Самець живиться нектаром
Самиця в гнізді

Примітки

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 24 грудня 2021.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .
Qais, Abu Samra (18 вересня 2018). . Anadolu Agency. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 4 жовтня 2018.
Rinat, Zafrir (4 грудня 2014). . Haaretz (англ.). Архів оригіналу за 5 жовтня 2018. Процитовано 4 жовтня 2018.
Cheke, R.; Mann, C. (2020). Del Hoyo, Josep; Elliott, Andrew; Sargatal, Jordi; Christie, David; De Juana, Eduardo (ред.). . Birds of the World. Cornell Lab of Ornithology. doi:10.2173/bow.palsun2.01. S2CID 216259231. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 18 липня 2021.
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). . World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.

Джерела

Harrison, Colin (1975). A Field Guide to the Nests, Eggs and Nestlings of British and European Birds, Collins, London.
Hollom, P. A. D., Porter, R. F., Christensen, S. & Willis, Ian (1988). Birds of the Middle East and North Africa, T & AD Poyser, Calton, England.
Sinclair, Ian & Ryan, Peter (2003). Birds of Africa south of the Sahara, Struik, Cape Town.
Snow, D. W. & Perrins, C. M. (1998). Birds of the Western Palearctic: Concise Edition, Vol. 2, Oxford University Press, Oxford.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 29 червня 2021. Процитовано 24 грудня 2021.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — .

[3] Qais, Abu Samra (18 вересня 2018). . Anadolu Agency. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 4 жовтня 2018.

[4] Rinat, Zafrir (4 грудня 2014). . Haaretz (англ.). Архів оригіналу за 5 жовтня 2018. Процитовано 4 жовтня 2018.

[BoW-5] Cheke, R.; Mann, C. (2020). Del Hoyo, Josep; Elliott, Andrew; Sargatal, Jordi; Christie, David; De Juana, Eduardo (ред.). . Birds of the World. Cornell Lab of Ornithology. doi:10.2173/bow.palsun2.01. S2CID 216259231. Архів оригіналу за 14 квітня 2022. Процитовано 18 липня 2021.

[ioc-6] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). . World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 22 грудня 2021.