Cephalophus silvicultorОхоронний статусБлизький до загрозливого МСОП 3 1 Біологічна класифікаціяДомен Ядерні Eukaryota Ц

Cephalophus silvicultor

Біологічна класифікація

Домен:	Ядерні (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Інфраклас:	Плацентарні (Eutheria)
Ряд:	Парнокопитні (Artiodactyla)
Родина:	Бикові (Bovidae)
Підродина:	Дуїкерові (Cephalophinae)
Рід:	Дуїкер (Cephalophus)
Вид:	Cephalophus silvicultor

Біноміальна назва

Cephalophus silvicultor
Afzelius, 1815

Синоніми

* Antilope sylvicultrix Afzelius, 1815

* Cephalophus punctulatus Gray, 1850 * Cephalophus sclateri , 1901 * Cephalophus sylvicultor Thomas, 1892

Посилання

Вікісховище:	Cephalophus silvicultor
EOL:	328708
ITIS:	183849
МСОП:	4150
NCBI:	50347
Fossilworks:	149555

Cephalophus silvicultor або Жовтоспинний дуїкер — вид парнокопитних ссавців родини Бикові (Bovidae) . Це найчисельніший вид дуїкерів, що мешкає в Центральній і Західній Африці, від Сенегалу на заході до західної Уганди і Гамбії на сході і до Руанди, Бурунді і Замбії на півдні.

Таксономія і етимологія

Чагарниковий дуїкер

	Танзанійський дуїкер

	Жовтоспинний дуїкер

	Дуїкер Джентінка

	Чорноспинний дуїкер

Зебровий дуїкер

Філогенетичне положення жовтоспинного дуїкера (Johnston et.al. 2012)

Філогенетичне дослідження 2001 року розділило Cephalophinae на три окремі гілки — гігантські дуїкери, східноафриканські червоні дуїкери і західноафриканські червоні дуїкери. Жовтоспинний дуїкер був віднесений до гілки гігантських дуїкерів, разом з чорноспинним дуїкером (C. dorsalis), Танзанійським дуїкером (C. spadix) і дуїкером Джентінка (C. jentinki). В 2012 році на основі мітоходріального аналізу була створена кладограма підродини Cephalophinae (дуїкер). Вона показала, що всередині групи "гігантських дуїкерів", жовтоспинний дуїкер формує кладу разом з танзанійським дуїкером, а Sylvicapra є до цієї клади сестринським видом. Аналогічно, дуїкер Джентінка і чорноспинний дуїкер формують кладу, сестринську до зебрового дуїкера.

Жовтоспинний дуїкер є типовим видом роду Cephalophus. Був вперше описаний англійським ботаніком Адамом Афіцеліусом в журналі Nova Acta Regiæ Societatis Scientiarum Upsaliensis в 1815 році. Silvicultor складається з двох латинських слів: silva, що означає деревина, та kultus, що означає вирощувати. Видова назва, очевидно, вказує на місця проживання антилопи.

Визнано чотири підвиди:

C. s. curticeps Grubb and Groves, 2002
C. s. longiceps Gray, 1865
C. s. ruficrista Bocage, 1869
C. s. silvicultor (Afzelius, 1815)

Опис

Жовтоспинний дуїкер має опуклу форму тіла: його круп вищий за плечі. Вони мають короткі ріжки довжиною від 8,5 до 21 см,, циліндричної форми, ребристі біля основи. Між рогами знаходиться яскраво-рудий волосяний гребінь. Відповідно до їх назви, жовтоспинні дуїкери мають характерну пляму жовтого забарвлення на крупі. Самки жовтоспинних дуїкерів часто виростають трохи більшими за самців. Забарвлення у самців і самок майже ідентичне, і статевий диморфізм у цього виду взагалі маловиражений. Довжина тіла (разом з головою) сягає від 115 до 145 см, з коротким хвостом довжиною 11-18 см. Жовтоспинний дуїкер важить приблизно 60–80 кг, що робить його найбільшим у своєму роді. Він має потужну мускулатуру щелеп і горла.

Екологія

Середовище проживання і поведінка

Жовтоспинні дуїкери - лісові тварини, і живуть у найрізноманітніших типах лісів: у напівлистопадних, дощових, прибережних і гірських. Однак їх можна зустріти і у буші, в ізольованих лісових масивах, на галявинах у савані. Їхня опукла форма тіла добре підходить для життя в лісі, дозволяє швидко переміщатись пущею та чагарником. Дуїкери дуже полохливі й легко піддаються стресу; коли вони налякані чи переслідуються, вони тікають від загрози майже наосліп. Утримувані в неволі дуїкери часто травмуються, через ситуації, викликані стресом. Жовтоспинні дуїкери активні й удень, і вночі. Вони живуть поодиноко чи парами, рідко невеликими стадами. Через невловимість про їхні звички дуже мало відомо, у порівнянні з іншими копитними. Їхні невловимі звички означають, що про їхню екологію та демографію відомо дуже мало порівняно з іншими копитними. Розмножуються протягом усього року, часто двічі на рік. Жовтоспинні дуїкери можуть розмножуватися протягом всього року, іноді два рази на рік. Самка народжує одне маля; вагітність триває від 4 до 7 місяців. Теля ховається протягом першого тижня життя і відлучується від молока через 3-5 місяців після народження. Статева зрілість настає у самців у віці від 12 до 18 місяців, а у самок - від 9 до 12 місяців. Тривалість життя становить від 10 до 12 років у дикій природі, тоді як у неволі до 22,5 року.

Дієта

Ці лісові антилопи вибірково харчуються рослинами або частинами рослин, такими як пагони, коріння, листя та бруньки, але їх раціон в основному складається з плодів. Жовтоспинний дуїкер може перетравлювати їжу нижчої якості, ніж більшість інших видів дуйкерів. Це дозволяє їм їсти великі фрукти низької якості. Їх дієта ускладнює утримання в неволі, оскільки більшість культурних видів рослин погано відповідають їх потребам в клітковині, яку вони мало здатні перетравляти. Жовтоспинні дуїкери - одні з небагатьох антилоп, які можуть їсти м’ясо. Іноді вони вбивають і їдять дрібних тварин, таких як птахи.

Полювання

В лісах Західної і Центральної Африки дуїкери - це найчастіша мисливська здобич. Вони не тільки є важливим джерелом білку для людей, що живуть поблизу лісів, але також життєво важливе джерело доходу. Полохлива природа тварини змушує жовтоспинних дуїкерів завмирати при світлі смолоскипів, що робить їх дуже легкими для нічного полювання. Надмірне полювання становить високу загрозу для жовтоспинного дуїкера та його родичів. Зараз МСОП дає жовтоспинному дуїкеру статус вида, положення якого близьке до загрозливого, але якщо негативні тенденції продовжуватимуться, місця проживання тварини ставатимуть дедалі фрагментованішими, і його статус доведеться переглянути.

Посилання

Lumpkin, S.; Kranz, K.R. (1984). (PDF). Mammalian Species (225): 1—7. doi:10.2307/3503848. JSTOR 3503848. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 17 лютого 2016.
IUCN SSC Antelope Specialist Group (2008). . Архів оригіналу за 2 червня 2018. Процитовано 20 квітня 2021.
van Vuuren, B.J.; Robinson, T.J. (2001). Retrieval of four adaptive lineages in duiker antelope: evidence from mitochondrial DNA sequences and fluorescence in situ hybridization. Molecular Phylogenetics and Evolution. 20 (3): 409—25. doi:10.1006/mpev.2001.0962. PMID 11527467.
Johnston, A.R; Anthony, N.M (2012). A multi-locus species phylogeny of African forest duikers in the subfamily Cephalophinae: evidence for a recent radiation in the Pleistocene. BMC Evolutionary Biology. 12 (120): x—x. doi:10.1186/1471-2148-12-120. PMC 3523051. PMID 22823504.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
Cephalophus silvicultor . Інтегрована система таксономічної інформації (ITIS). (англ.)
DeWitt, K. . Animal Diversity Web. University of Michigan Museum of Zoology. Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 8 травня 2017.
Kranz, II. Lumpkin, Karl R., II. Lumpkin (1982). (PDF). Department of Zoological Research. Архів оригіналу (PDF) за 20 листопада 2015. Процитовано 2 листопада 2015.
Newing, Helen (1 січня 2001). Bushmeat hunting and management: implications of duiker ecology and interspecific competition. Biodiversity & Conservation. 10 (1): 99—118. doi:10.1023/A:1016671524034. ISSN 0960-3115.
Barnes, R.; Greene, K.; Holland, J.; Lamm, M. (2002). Management and husbandry of duikers at the Los Angeles Zoo. Zoo Biology. 21 (2): 107—121. doi:10.1002/zoo.10020. PMC 7165532.
Jimoh, S; Ikyaagba, E; Alarape, A; Adeyemi, A; Waltert, M (2013). Local depletion of two larger duikers in the Oban Hills Region, Nigeria. African Journal of Ecology. 51 (2): 228—234. doi:10.1111/aje.12027.

[mammal-1] Lumpkin, S.; Kranz, K.R. (1984). (PDF). Mammalian Species (225): 1—7. doi:10.2307/3503848. JSTOR 3503848. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 17 лютого 2016.

[iucn-2] IUCN SSC Antelope Specialist Group (2008). . Архів оригіналу за 2 червня 2018. Процитовано 20 квітня 2021.

[3] van Vuuren, B.J.; Robinson, T.J. (2001). Retrieval of four adaptive lineages in duiker antelope: evidence from mitochondrial DNA sequences and fluorescence in situ hybridization. Molecular Phylogenetics and Evolution. 20 (3): 409—25. doi:10.1006/mpev.2001.0962. PMID 11527467.

[johnston-4] Johnston, A.R; Anthony, N.M (2012). A multi-locus species phylogeny of African forest duikers in the subfamily Cephalophinae: evidence for a recent radiation in the Pleistocene. BMC Evolutionary Biology. 12 (120): x—x. doi:10.1186/1471-2148-12-120. PMC 3523051. PMID 22823504.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()

[5] Cephalophus silvicultor . Інтегрована система таксономічної інформації (ITIS). (англ.)

[adw-6] DeWitt, K. . Animal Diversity Web. University of Michigan Museum of Zoology. Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 8 травня 2017.

[:1-7] Kranz, II. Lumpkin, Karl R., II. Lumpkin (1982). (PDF). Department of Zoological Research. Архів оригіналу (PDF) за 20 листопада 2015. Процитовано 2 листопада 2015.

[:2-8] Newing, Helen (1 січня 2001). Bushmeat hunting and management: implications of duiker ecology and interspecific competition. Biodiversity & Conservation. 10 (1): 99—118. doi:10.1023/A:1016671524034. ISSN 0960-3115.

[:3-9] Barnes, R.; Greene, K.; Holland, J.; Lamm, M. (2002). Management and husbandry of duikers at the Los Angeles Zoo. Zoo Biology. 21 (2): 107—121. doi:10.1002/zoo.10020. PMC 7165532.

[:4-10] Jimoh, S; Ikyaagba, E; Alarape, A; Adeyemi, A; Waltert, M (2013). Local depletion of two larger duikers in the Oban Hills Region, Nigeria. African Journal of Ecology. 51 (2): 228—234. doi:10.1111/aje.12027.