Cephalophus silvicultor | ||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
Cephalophus silvicultor Afzelius, 1815 | ||||||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||||||
* Antilope sylvicultrix Afzelius, 1815 * Cephalophus punctulatus Gray, 1850 * Cephalophus sclateri , 1901 * Cephalophus sylvicultor Thomas, 1892 | ||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||
|
Cephalophus silvicultor або Жовтоспинний дуїкер — вид парнокопитних ссавців родини Бикові (Bovidae) . Це найчисельніший вид дуїкерів, що мешкає в Центральній і Західній Африці, від Сенегалу на заході до західної Уганди і Гамбії на сході і до Руанди, Бурунді і Замбії на півдні.
Таксономія і етимологія
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Філогенетичне положення жовтоспинного дуїкера (Johnston et.al. 2012) |
Філогенетичне дослідження 2001 року розділило Cephalophinae на три окремі гілки — гігантські дуїкери, східноафриканські червоні дуїкери і західноафриканські червоні дуїкери. Жовтоспинний дуїкер був віднесений до гілки гігантських дуїкерів, разом з чорноспинним дуїкером (C. dorsalis), Танзанійським дуїкером (C. spadix) і дуїкером Джентінка (C. jentinki). В 2012 році на основі мітоходріального аналізу була створена кладограма підродини Cephalophinae (дуїкер). Вона показала, що всередині групи "гігантських дуїкерів", жовтоспинний дуїкер формує кладу разом з танзанійським дуїкером, а Sylvicapra є до цієї клади сестринським видом. Аналогічно, дуїкер Джентінка і чорноспинний дуїкер формують кладу, сестринську до зебрового дуїкера.
Жовтоспинний дуїкер є типовим видом роду Cephalophus. Був вперше описаний англійським ботаніком Адамом Афіцеліусом в журналі Nova Acta Regiæ Societatis Scientiarum Upsaliensis в 1815 році. Silvicultor складається з двох латинських слів: silva, що означає деревина, та kultus, що означає вирощувати. Видова назва, очевидно, вказує на місця проживання антилопи.
Визнано чотири підвиди:
- C. s. curticeps Grubb and Groves, 2002
- C. s. longiceps Gray, 1865
- C. s. ruficrista Bocage, 1869
- C. s. silvicultor (Afzelius, 1815)
Опис
Жовтоспинний дуїкер має опуклу форму тіла: його круп вищий за плечі. Вони мають короткі ріжки довжиною від 8,5 до 21 см,, циліндричної форми, ребристі біля основи. Між рогами знаходиться яскраво-рудий волосяний гребінь. Відповідно до їх назви, жовтоспинні дуїкери мають характерну пляму жовтого забарвлення на крупі. Самки жовтоспинних дуїкерів часто виростають трохи більшими за самців. Забарвлення у самців і самок майже ідентичне, і статевий диморфізм у цього виду взагалі маловиражений. Довжина тіла (разом з головою) сягає від 115 до 145 см, з коротким хвостом довжиною 11-18 см. Жовтоспинний дуїкер важить приблизно 60–80 кг, що робить його найбільшим у своєму роді. Він має потужну мускулатуру щелеп і горла.
Екологія
Середовище проживання і поведінка
Жовтоспинні дуїкери - лісові тварини, і живуть у найрізноманітніших типах лісів: у напівлистопадних, дощових, прибережних і гірських. Однак їх можна зустріти і у буші, в ізольованих лісових масивах, на галявинах у савані. Їхня опукла форма тіла добре підходить для життя в лісі, дозволяє швидко переміщатись пущею та чагарником. Дуїкери дуже полохливі й легко піддаються стресу; коли вони налякані чи переслідуються, вони тікають від загрози майже наосліп. Утримувані в неволі дуїкери часто травмуються, через ситуації, викликані стресом. Жовтоспинні дуїкери активні й удень, і вночі. Вони живуть поодиноко чи парами, рідко невеликими стадами. Через невловимість про їхні звички дуже мало відомо, у порівнянні з іншими копитними. Їхні невловимі звички означають, що про їхню екологію та демографію відомо дуже мало порівняно з іншими копитними. Розмножуються протягом усього року, часто двічі на рік. Жовтоспинні дуїкери можуть розмножуватися протягом всього року, іноді два рази на рік. Самка народжує одне маля; вагітність триває від 4 до 7 місяців. Теля ховається протягом першого тижня життя і відлучується від молока через 3-5 місяців після народження. Статева зрілість настає у самців у віці від 12 до 18 місяців, а у самок - від 9 до 12 місяців. Тривалість життя становить від 10 до 12 років у дикій природі, тоді як у неволі до 22,5 року.
Дієта
Ці лісові антилопи вибірково харчуються рослинами або частинами рослин, такими як пагони, коріння, листя та бруньки, але їх раціон в основному складається з плодів. Жовтоспинний дуїкер може перетравлювати їжу нижчої якості, ніж більшість інших видів дуйкерів. Це дозволяє їм їсти великі фрукти низької якості. Їх дієта ускладнює утримання в неволі, оскільки більшість культурних видів рослин погано відповідають їх потребам в клітковині, яку вони мало здатні перетравляти. Жовтоспинні дуїкери - одні з небагатьох антилоп, які можуть їсти м’ясо. Іноді вони вбивають і їдять дрібних тварин, таких як птахи.
Полювання
В лісах Західної і Центральної Африки дуїкери - це найчастіша мисливська здобич. Вони не тільки є важливим джерелом білку для людей, що живуть поблизу лісів, але також життєво важливе джерело доходу. Полохлива природа тварини змушує жовтоспинних дуїкерів завмирати при світлі смолоскипів, що робить їх дуже легкими для нічного полювання. Надмірне полювання становить високу загрозу для жовтоспинного дуїкера та його родичів. Зараз МСОП дає жовтоспинному дуїкеру статус вида, положення якого близьке до загрозливого, але якщо негативні тенденції продовжуватимуться, місця проживання тварини ставатимуть дедалі фрагментованішими, і його статус доведеться переглянути.
Посилання
- Lumpkin, S.; Kranz, K.R. (1984). (PDF). Mammalian Species (225): 1—7. doi:10.2307/3503848. JSTOR 3503848. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 17 лютого 2016.
- IUCN SSC Antelope Specialist Group (2008). . Архів оригіналу за 2 червня 2018. Процитовано 20 квітня 2021.
- van Vuuren, B.J.; Robinson, T.J. (2001). Retrieval of four adaptive lineages in duiker antelope: evidence from mitochondrial DNA sequences and fluorescence in situ hybridization. Molecular Phylogenetics and Evolution. 20 (3): 409—25. doi:10.1006/mpev.2001.0962. PMID 11527467.
- Johnston, A.R; Anthony, N.M (2012). A multi-locus species phylogeny of African forest duikers in the subfamily Cephalophinae: evidence for a recent radiation in the Pleistocene. BMC Evolutionary Biology. 12 (120): x—x. doi:10.1186/1471-2148-12-120. PMC 3523051. PMID 22823504.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом () - Cephalophus silvicultor . Інтегрована система таксономічної інформації (ITIS). (англ.)
- DeWitt, K. . Animal Diversity Web. University of Michigan Museum of Zoology. Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 8 травня 2017.
- Kranz, II. Lumpkin, Karl R., II. Lumpkin (1982). (PDF). Department of Zoological Research. Архів оригіналу (PDF) за 20 листопада 2015. Процитовано 2 листопада 2015.
- Newing, Helen (1 січня 2001). Bushmeat hunting and management: implications of duiker ecology and interspecific competition. Biodiversity & Conservation. 10 (1): 99—118. doi:10.1023/A:1016671524034. ISSN 0960-3115.
- Barnes, R.; Greene, K.; Holland, J.; Lamm, M. (2002). Management and husbandry of duikers at the Los Angeles Zoo. Zoo Biology. 21 (2): 107—121. doi:10.1002/zoo.10020. PMC 7165532.
- Jimoh, S; Ikyaagba, E; Alarape, A; Adeyemi, A; Waltert, M (2013). Local depletion of two larger duikers in the Oban Hills Region, Nigeria. African Journal of Ecology. 51 (2): 228—234. doi:10.1111/aje.12027.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Cephalophus silvicultorOhoronnij statusBlizkij do zagrozlivogo MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciyaDomen Yaderni Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ssavci Mammalia Infraklas Placentarni Eutheria Ryad Parnokopitni Artiodactyla Rodina Bikovi Bovidae Pidrodina Duyikerovi Cephalophinae Rid Duyiker Cephalophus Vid Cephalophus silvicultorBinomialna nazvaCephalophus silvicultor Afzelius 1815Sinonimi Antilope sylvicultrix Afzelius 1815 Cephalophus punctulatus Gray 1850 Cephalophus sclateri 1901 Cephalophus sylvicultor Thomas 1892PosilannyaVikishovishe Cephalophus silvicultorEOL 328708ITIS 183849MSOP 4150NCBI 50347Fossilworks 149555 Cephalophus silvicultor abo Zhovtospinnij duyiker vid parnokopitnih ssavciv rodini Bikovi Bovidae Ce najchiselnishij vid duyikeriv sho meshkaye v Centralnij i Zahidnij Africi vid Senegalu na zahodi do zahidnoyi Ugandi i Gambiyi na shodi i do Ruandi Burundi i Zambiyi na pivdni Taksonomiya i etimologiya Chagarnikovij duyiker Tanzanijskij duyiker Zhovtospinnij duyiker Duyiker Dzhentinka Chornospinnij duyiker Zebrovij duyiker Filogenetichne polozhennya zhovtospinnogo duyikera Johnston et al 2012 Filogenetichne doslidzhennya 2001 roku rozdililo Cephalophinae na tri okremi gilki gigantski duyikeri shidnoafrikanski chervoni duyikeri i zahidnoafrikanski chervoni duyikeri Zhovtospinnij duyiker buv vidnesenij do gilki gigantskih duyikeriv razom z chornospinnim duyikerom C dorsalis Tanzanijskim duyikerom C spadix i duyikerom Dzhentinka C jentinki V 2012 roci na osnovi mitohodrialnogo analizu bula stvorena kladograma pidrodini Cephalophinae duyiker Vona pokazala sho vseredini grupi gigantskih duyikeriv zhovtospinnij duyiker formuye kladu razom z tanzanijskim duyikerom a Sylvicapra ye do ciyeyi kladi sestrinskim vidom Analogichno duyiker Dzhentinka i chornospinnij duyiker formuyut kladu sestrinsku do zebrovogo duyikera Zhovtospinnij duyiker ye tipovim vidom rodu Cephalophus Buv vpershe opisanij anglijskim botanikom Adamom Aficeliusom v zhurnali Nova Acta Regiae Societatis Scientiarum Upsaliensis v 1815 roci Silvicultor skladayetsya z dvoh latinskih sliv silva sho oznachaye derevina ta kultus sho oznachaye viroshuvati Vidova nazva ochevidno vkazuye na miscya prozhivannya antilopi Viznano chotiri pidvidi C s curticeps Grubb and Groves 2002 C s longiceps Gray 1865 C s ruficrista Bocage 1869 C s silvicultor Afzelius 1815 OpisCherep zhovtospinnogo duyikera Zhovtospinnij duyiker maye opuklu formu tila jogo krup vishij za plechi Voni mayut korotki rizhki dovzhinoyu vid 8 5 do 21 sm cilindrichnoyi formi rebristi bilya osnovi Mizh rogami znahoditsya yaskravo rudij volosyanij grebin Vidpovidno do yih nazvi zhovtospinni duyikeri mayut harakternu plyamu zhovtogo zabarvlennya na krupi Samki zhovtospinnih duyikeriv chasto virostayut trohi bilshimi za samciv Zabarvlennya u samciv i samok majzhe identichne i statevij dimorfizm u cogo vidu vzagali malovirazhenij Dovzhina tila razom z golovoyu syagaye vid 115 do 145 sm z korotkim hvostom dovzhinoyu 11 18 sm Zhovtospinnij duyiker vazhit priblizno 60 80 kg sho robit jogo najbilshim u svoyemu rodi Vin maye potuzhnu muskulaturu shelep i gorla EkologiyaSeredovishe prozhivannya i povedinka Zhovtospinni duyikeri lisovi tvarini i zhivut u najriznomanitnishih tipah lisiv u napivlistopadnih doshovih priberezhnih i girskih Odnak yih mozhna zustriti i u bushi v izolovanih lisovih masivah na galyavinah u savani Yihnya opukla forma tila dobre pidhodit dlya zhittya v lisi dozvolyaye shvidko peremishatis pusheyu ta chagarnikom Duyikeri duzhe polohlivi j legko piddayutsya stresu koli voni nalyakani chi peresliduyutsya voni tikayut vid zagrozi majzhe naoslip Utrimuvani v nevoli duyikeri chasto travmuyutsya cherez situaciyi viklikani stresom Zhovtospinni duyikeri aktivni j uden i vnochi Voni zhivut poodinoko chi parami ridko nevelikimi stadami Cherez nevlovimist pro yihni zvichki duzhe malo vidomo u porivnyanni z inshimi kopitnimi Yihni nevlovimi zvichki oznachayut sho pro yihnyu ekologiyu ta demografiyu vidomo duzhe malo porivnyano z inshimi kopitnimi Rozmnozhuyutsya protyagom usogo roku chasto dvichi na rik Zhovtospinni duyikeri mozhut rozmnozhuvatisya protyagom vsogo roku inodi dva razi na rik Samka narodzhuye odne malya vagitnist trivaye vid 4 do 7 misyaciv Telya hovayetsya protyagom pershogo tizhnya zhittya i vidluchuyetsya vid moloka cherez 3 5 misyaciv pislya narodzhennya Stateva zrilist nastaye u samciv u vici vid 12 do 18 misyaciv a u samok vid 9 do 12 misyaciv Trivalist zhittya stanovit vid 10 do 12 rokiv u dikij prirodi todi yak u nevoli do 22 5 roku Diyeta Ci lisovi antilopi vibirkovo harchuyutsya roslinami abo chastinami roslin takimi yak pagoni korinnya listya ta brunki ale yih racion v osnovnomu skladayetsya z plodiv Zhovtospinnij duyiker mozhe peretravlyuvati yizhu nizhchoyi yakosti nizh bilshist inshih vidiv dujkeriv Ce dozvolyaye yim yisti veliki frukti nizkoyi yakosti Yih diyeta uskladnyuye utrimannya v nevoli oskilki bilshist kulturnih vidiv roslin pogano vidpovidayut yih potrebam v klitkovini yaku voni malo zdatni peretravlyati Zhovtospinni duyikeri odni z nebagatoh antilop yaki mozhut yisti m yaso Inodi voni vbivayut i yidyat dribnih tvarin takih yak ptahi PolyuvannyaV lisah Zahidnoyi i Centralnoyi Afriki duyikeri ce najchastisha mislivska zdobich Voni ne tilki ye vazhlivim dzherelom bilku dlya lyudej sho zhivut poblizu lisiv ale takozh zhittyevo vazhlive dzherelo dohodu Polohliva priroda tvarini zmushuye zhovtospinnih duyikeriv zavmirati pri svitli smoloskipiv sho robit yih duzhe legkimi dlya nichnogo polyuvannya Nadmirne polyuvannya stanovit visoku zagrozu dlya zhovtospinnogo duyikera ta jogo rodichiv Zaraz MSOP daye zhovtospinnomu duyikeru status vida polozhennya yakogo blizke do zagrozlivogo ale yaksho negativni tendenciyi prodovzhuvatimutsya miscya prozhivannya tvarini stavatimut dedali fragmentovanishimi i jogo status dovedetsya pereglyanuti PosilannyaLumpkin S Kranz K R 1984 PDF Mammalian Species 225 1 7 doi 10 2307 3503848 JSTOR 3503848 Arhiv originalu PDF za 4 bereznya 2016 Procitovano 17 lyutogo 2016 IUCN SSC Antelope Specialist Group 2008 Arhiv originalu za 2 chervnya 2018 Procitovano 20 kvitnya 2021 van Vuuren B J Robinson T J 2001 Retrieval of four adaptive lineages in duiker antelope evidence from mitochondrial DNA sequences and fluorescence in situ hybridization Molecular Phylogenetics and Evolution 20 3 409 25 doi 10 1006 mpev 2001 0962 PMID 11527467 Johnston A R Anthony N M 2012 A multi locus species phylogeny of African forest duikers in the subfamily Cephalophinae evidence for a recent radiation in the Pleistocene BMC Evolutionary Biology 12 120 x x doi 10 1186 1471 2148 12 120 PMC 3523051 PMID 22823504 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite journal title Shablon Cite journal cite journal a Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya Cephalophus silvicultor Integrovana sistema taksonomichnoyi informaciyi ITIS angl DeWitt K Animal Diversity Web University of Michigan Museum of Zoology Arhiv originalu za 21 veresnya 2016 Procitovano 8 travnya 2017 Kranz II Lumpkin Karl R II Lumpkin 1982 PDF Department of Zoological Research Arhiv originalu PDF za 20 listopada 2015 Procitovano 2 listopada 2015 Newing Helen 1 sichnya 2001 Bushmeat hunting and management implications of duiker ecology and interspecific competition Biodiversity amp Conservation 10 1 99 118 doi 10 1023 A 1016671524034 ISSN 0960 3115 Barnes R Greene K Holland J Lamm M 2002 Management and husbandry of duikers at the Los Angeles Zoo Zoo Biology 21 2 107 121 doi 10 1002 zoo 10020 PMC 7165532 Jimoh S Ikyaagba E Alarape A Adeyemi A Waltert M 2013 Local depletion of two larger duikers in the Oban Hills Region Nigeria African Journal of Ecology 51 2 228 234 doi 10 1111 aje 12027