Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Археоптерикс Час існування 150 8 148 5 млн р т PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N пізня юра Зразок A siemensii у берлінському Mu

Archaeopteryx lithographica

Archaeopteryx lithographica
Археоптерикс
Час існування: 150.8–148.5 млн р. т.
▼
пізня юра
image
Зразок A. siemensii у берлінському Museum für Naturkunde
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: †Archaeopterygiformes
Родина: †Archaeopterygidae
Huxley, 1871
Рід: †Археоптерикс (Archaeopteryx)
Види
  • †A. siemensii
    Dames, 1897
  • †A. albersdoerferi
    Kundrat et al. 2018
Посилання
image Вікісховище: Archaeopteryx
image Віківиди: Archaeopteryx
image EOL: 4433761
Fossilworks: 39240

Археопте́рикс, першоптах (Archaeopteryx, з грец. ἀρχαῖος — «давній», πτέρυξ — «крило») — найдавніший відомий рід вимерлих птахів, який належить до підкласу (за іншою версією належить до бічної гілки птахоподібних динозаврів). У роді виділяють два види — Archaeopteryx lithographica та Archaeopteryx albersdoerferi. Жив у юрському періоді в тропічному кліматі, приблизно 150,8—148,5 млн років тому, і розміром приблизно дорівнював сучасному круку. Формою тіла, будовою кінцівок та наявністю оперення подібний до сучасних птахів, можливо, літав, але за багатьма ознаками був близьким до плазунів. Відкриття археоптерикса було блискучим підтвердженням еволюційного вчення, свідченням наявності своєрідних перехідних форм між тероподами та птахами.

Історія відкриття

image
Ейхштетський зразок, який колись вважався окремим родом, Jurapteryx

У 1860 році у верхньоюрських сланцях Зольнгофена (Баварія, Німеччина) знайдено відбиток пера археоптерикса, описаний . Наступного року там же знайдено неповний скелет з відбитками пір'я, придбаний Британським музеєм і описаний у 1863 Річардом Овеном, який зробив цей екземпляр типовим для виду. Найраніше знайденим екземпляром можна вважати екземпляр з 1855 року біля Ріденбурга, описаний Германом Мейером як Pterodactylus crassipes у 1875 році, перекласифікований Джоном Остромом в 1970-му.

1877 року в тих же верхньоюрських сланцях Зольнгофена було знайдено рештки первісного птаха, які були описані під назвою «архео́рніс» (Archaeornis siemensii). Детальне дослідження археорніса показало його ідентичність з археоптериксом.

Станом на січень 2018 року знайдено 12 екземплярів археоптерикса. Дванадцятий екземпляр був знайдений колекціонером-аматором у 2010 році в кар'єрі Шамхауптен, але про знахідку було оголошено лише в лютому 2014 року. Він був науково описаний у 2018 році. Являє собою повний і здебільшого зчленований скелет з черепом. Це єдиний екземпляр без збереженого пір'я. Він походить з формації Пейтен і є дещо старшим за інші зразки.

Опис

image
Зразки в порівнянні з людиною в масштабі

Археоптерикси були розміром з крука, мали дзьоб з конічними зубами, по три вільні пальці на крилах, двовігнуті хребці, довгий хвіст із 20—21 хребця, вкритий пір'ям. Вони мали широкі крила і довгий, відносно довжини тіла, хвіст. Вони могли посягати 0,5 метра в довжину і 0,7 метра в розмаху крил, з приблизною масою від 0,5 до 1 кілограма.

Пір'я археоптерикса, хоча й менш задокументоване, ніж інші його ознаки, було дуже схоже за структурою на пір'я сучасних птахів. Попри наявність численних пташиних ознак, археоптерикс мав багато непташиних характеристик тероподів. На відміну від сучасних птахів, археоптерикс мав дрібні гострі зуби, а також довгий кістковий хвіст — риси, які археоптерикс поділяв з іншими динозаврами того часу.

Оскільки він має риси, спільні як для птахів, так і для непташиних динозаврів, археоптерикс вважався перехідною ланкою між ними. У 1970-х роках Джон Остром, слідом за Томасом Генрі Гакслі в 1868 році, стверджував, що птахи еволюціонували серед тероподів, і археоптерикс був важливим доказом цього аргументу. Він мав кілька пташиних ознак, таких як вилочка, махове пір'я, крила, частково обернений перший палець, а також риси динозаврів і тероподів. Наприклад, довгий висхідний відросток щиколотки, міжзубні пластинки, обтураторний відросток сідничної кістки та довгий кістяний хвіст. Зокрема, Остром виявив, що археоптерикс був надзвичайно схожий на тероподів родини Dromaeosauridae. Археоптерикс мав три окремі пальці на кожній передній нозі, кожен з яких закінчувався «кігтем». Далеко не всі птахи демонструють такі ознаки; у качок, лебедів, якани та гоацина, вони приховані під пір'ям на ногах.

На верхній частині шиї та голові звіра немає жодних ознак оперення. Хоча вони могли бути оголеними при житті, існує ймовірність що їх відсутність була артефактом фосилізації.

Оперення

image
Анатомічна ілюстрація, що порівнює хвіст археоптерикса з віяловим хвостом сучасного птаха

Зразки археоптерикса були особливої відомості завдяки добре збереженому маховому пір'ю. Вони були помітно асиметричними й демонстрували форму опахала з борідками та гачками — як у сучасних птахів. Хвостове пір'я було менш асиметричним і також мало борідки, як і у сучасних птахів. Великий палець ще не мав окремого рухомого придаткового крила.

Оперення тіла археоптерикса менш задокументоване і належним чином досліджене лише на добре збереженому берлінському екземплярі. Таким чином, оскільки, схоже, йдеться про більш ніж один вид, дослідження пір'я берлінського екземпляра не обов'язково стосується решти видів археоптерикса. У берлінського екземпляра на ногах є «штани» з добре розвиненого пір'я. Деякі з цих пір'їн, схоже, мають базову контурну пір'яну структуру, але зразки дещо зруйновані (у них відсутні борідки, як у безкілевих).

Вздовж спини археоптерикса було виявлено смугу махового пір'я, яке було дуже схоже на контурне пір'я тулуба сучасних птахів, симетричне і тверде, хоча й не таке жорстке, як пір'я, що пов'язане з польотом. Інші сліди пір'я в берлінському зразку обмежуються своєрідним «протопухом», схожим на знайдений у динозавра синозавроптерикса: пухнастим, і, можливо, навіть більше схожим на хутро, ніж на пір'я в житті (але не за своєю мікроскопічною структурою). Вони зустрічаються на решті тіла і на нижній частині шиї — хоча деякі пір'я не скам'яніли, а інші були стерті під час оброблення скам'янілості, залишивши голі ділянки на зразку. Схоже, що більшість зразків археоптерикса були замуровані в аноксидних відкладеннях після того, як деякий час дрейфували у воді на спині — голова, шия і хвіст зігнуті донизу, що свідчить про те, що зразки тільки почали розкладатися, коли вони були замуровані. Сухожилля і м'язи розслабилися, і таким чином була досягнута характерна форма (поза смерті). Це означає, що шкіра вже була розм'якшеною і пухкою, що підтверджується тим фактом, що у деяких екземплярів махове пір'я почало відділятися в місці занурення в осад. Тому припускається, що після смерті тварини рухалися по морському дну на мілководді протягом деякого часу перед похованням — пір'я на голові та верхній частині шиї відшарувалося, в той час як більш міцно прикріплене хвостове пір'я залишилося.

image
Художня реконструкція археоптерикса після дослідження забарвлення пір'я (Карні, 2011), яке вказує на те, що принаймні частина його пір'я була чорного кольору

Забарвлення

У 2011 році аспірант Раян Карні та його колеги провели перше дослідження кольору зразка археоптерикса. Використовуючи технологію сканувальної електронної мікроскопії та енергодисперсійного рентгенівського аналізу, команда змогла виявити структуру меланосом в ізольованому зразку пір'я, описаному в 1861 році. Потім отримані результати порівняли з даними 87 сучасних видів птахів, і з ймовірністю 95 % визначили, що оригінальний колір пера був чорним. Перо було визначено як чорне по всій довжині, з сильнішою пігментацією на дистальному кінчику. Вивчене перо, найімовірніше, було спинним покривним, яке частково покривало первинне пір'я на крилах. Це дослідження не означає, що археоптерикс був повністю чорним, але припускає, що він мав певне чорне забарвлення, яке включало махові пера. Карні зазначив, що це відкриття підтверджується тим, що ми знаємо про сучасні характеристики польоту, оскільки чорні меланосоми мають структурні властивості, які зміцнюють пір'я для польоту.

Палеобіологія

Політ

Як і в крилах сучасних птахів, махове пір'я археоптерикса було дещо асиметричними, а хвостове — досить широким. Це означає, що крила і хвіст використовувалися для створення підіймальної сили, але неясно, чи був археоптерикс здатний до активного польоту, чи просто планерував. Відсутність кісткової грудної кістки дозволяє припустити, що археоптерикс не був дуже сильним літуном, але водночас м'язи для польоту могли кріпитися до його товстої бумерангоподібної вилочкової кістки, пластинчастих коракоїдів або, можливо, до хрящової грудини.

image
Термополіський екземпляр

Згідно з дослідженнями 2018 року, археоптерикс, ймовірно, був здатний до активного польоту, але у суттєво відмінний спосіб від польоту сучасних птахів. Це дослідження гістології кісток археоптерикса свідчить про те, що найближчим прикладом польоту археоптерикса у наш час були б фазани та інших птахи, що літають ривками.

Ріст

Гістологічне дослідження, проведене Еріксоном, Нореллом, Чжунгом та іншими у 2009 році, показало, що археоптерикс ріс відносно повільно, порівняно з сучасними птахами, імовірно тому, що зовнішні частини кісток археоптерикса виглядають слабо васкуляризованими (у живих хребетних погано васкуляризована кістка корелює з повільною швидкістю росту). Вони також припускають, що всі відомі скелети археоптерикса походять від молодих особин. Оскільки кістки археоптерикса не можна було гістологічно розрізати для формального скелетохронологічного аналізу (кільця росту), Еріксон та його колеги використовували пористість кісток для оцінки швидкості їхнього росту.

Вони припустили, що погано васкуляризована кістка росте зі схожою швидкістю у всіх птахів і в археоптерикса. Кістка археоптерикса могла рости так само повільно, як у крижня (2,5 мікрометра на день), або так само швидко, як у страуса (4,2 мікрометра на день). Використовуючи цей діапазон швидкостей, вони підрахували, скільки часу знадобилося б, щоб «вирости» кожному екземпляру археоптерикса до спостережуваного розміру. Це могло зайняти щонайменше 970 днів (у пізньому Юрському періоді рік складав 375 днів), щоб досягти розміру дорослої особини у 0,8—1 кг.

Див. також

Примітки

  1. Schweigert, Günter (17 серпня 2007). Ammonite biostratigraphy as a tool for dating Upper Jurassic lithographic limestones from South Germany first results and open questions. Neues Jahrbuch für Geologie und Paläontologie - Abhandlungen (англ.). Т. 245, № 1. с. 117—125. doi:10.1127/0077-7749/2007/0245-0117. ISSN 0077-7749. Процитовано 21 жовтня 2023.
  2. Erickson, Gregory M.; Rauhut, Oliver W. M.; Zhou, Zhonghe; Turner, Alan H.; Inouye, Brian D.; Hu, Dongyu; Norell, Mark A. (9 жовтня 2009). DeSalle, Robert (ред.). Was Dinosaurian Physiology Inherited by Birds? Reconciling Slow Growth in Archaeopteryx. PLoS ONE (англ.). Т. 4, № 10. с. e7390. doi:10.1371/journal.pone.0007390. ISSN 1932-6203. PMC 2756958. PMID 19816582. Процитовано 21 жовтня 2023.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом () Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
  3. Археоптерикс прародич птахів чи глуха гілка еволюції? Доісторичне розслідування. [ 14 квітня 2014 у Wayback Machine.] Детальніше про історію відкриття.
  4. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  5. . Scienceukraine.com. 29 січня 2018. Архів оригіналу за 30 січня 2018. Процитовано 29 січня 2018.
  6. Rauhut, Oliver W.M.; Foth, Christian; Tischlinger, Helmut (26 січня 2018). The oldest Archaeopteryx (Theropoda: Avialiae): a new specimen from the Kimmeridgian/Tithonian boundary of Schamhaupten, Bavaria. PeerJ (англ.). Т. 6. с. e4191. doi:10.7717/peerj.4191. ISSN 2167-8359. PMC 5788062. PMID 29383285. Процитовано 21 жовтня 2023.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом () Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом ()
  7. Paul, Gregory S. (2016). The Princeton field guide to dinosaurs. Princeton field guides (вид. 2nd ed). Princeton: Princeton university press. ISBN .
  8. Lambert, David (1993). The Ultimate Dinosaur Book (англійською) . Dk Pub; First American Edition. с. 192. ISBN .
  9. Benton, M.J.; Cook, E.; Grigorescu, D.; Popa, E.; Tallódi, E. (1997-05). Dinosaurs and other tetrapods in an Early Cretaceous bauxite-filled fissure, northwestern Romania. Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology (англ.). Т. 130, № 1-4. с. 275—292. doi:10.1016/S0031-0182(96)00151-4. Процитовано 21 жовтня 2023.
  10. Ostrom, John H. (1976-06). Archaeopteryx and the origin of birds. Biological Journal of the Linnean Society (англ.). Т. 8, № 2. с. 91—182. doi:10.1111/j.1095-8312.1976.tb00244.x. Процитовано 21 жовтня 2023.
  11. Olson, Storrs L.; Feduccia, Alan (1979-03). Flight capability and the pectoral girdle of Archaeopteryx. Nature (англ.). Т. 278, № 5701. с. 247—248. doi:10.1038/278247a0. ISSN 0028-0836. Процитовано 21 жовтня 2023.
  12. Attenborough, David (1998). The life of birds. London: BBC. ISBN .
  13. Feduccia, Alan; Tordoff, Harrison B. (9 березня 1979). Feathers of Archaeopteryx : Asymmetric Vanes Indicate Aerodynamic Function. Science (англ.). Т. 203, № 4384. с. 1021—1022. doi:10.1126/science.203.4384.1021. ISSN 0036-8075. Процитовано 31 січня 2024.
  14. Christiansen, Per; Bonde, Niels (2004-03). Body plumage in Archaeopteryx: a review, and new evidence from the Berlin specimen. Comptes Rendus Palevol (англ.). Т. 3, № 2. с. 99—118. doi:10.1016/j.crpv.2003.12.001. Процитовано 31 січня 2024.
  15. Reisdorf, Achim G.; Wuttke, Michael (2012-03). Re-evaluating Moodie’s Opisthotonic-Posture Hypothesis in Fossil Vertebrates Part I: Reptiles—the taphonomy of the bipedal dinosaurs Compsognathus longipes and Juravenator starki from the Solnhofen Archipelago (Jurassic, Germany). Palaeobiodiversity and Palaeoenvironments (англ.). Т. 92, № 1. с. 119—168. doi:10.1007/s12549-011-0068-y. ISSN 1867-1594. Процитовано 31 січня 2024.
  16. Chiappe, Luis M.; Witmer, Lawrence M., ред. (2002). Mesozoic birds: above the heads of dinosaurs. Berkeley, Calif.: University of California Press. ISBN .
  17. Carney, Ryan M.; Vinther, Jakob; Shawkey, Matthew D.; D'Alba, Liliana; Ackermann, Jörg (24 січня 2012). New evidence on the colour and nature of the isolated Archaeopteryx feather. Nature Communications (англ.). Т. 3, № 1. doi:10.1038/ncomms1642. ISSN 2041-1723. Процитовано 21 жовтня 2023.
  18. Switek, Brian (9 листопада 2011). Archaeopteryx was robed in black. New Scientist (анлійською) . Процитовано 21 жовтня 2023.
  19. Senter, Philip (листопад 2005). Scapular orientation in theropods and basal birds, and the origin of flapping flight. ResearchGate (анлійською) . Acta Palaeontologica Polonica. Процитовано 21 жовтня 2023.
  20. Voeten, Dennis F. A. E.; Cubo, Jorge; de Margerie, Emmanuel; Röper, Martin; Beyrand, Vincent; Bureš, Stanislav; Tafforeau, Paul; Sanchez, Sophie (13 березня 2018). Wing bone geometry reveals active flight in Archaeopteryx. Nature Communications (англ.). Т. 9, № 1. doi:10.1038/s41467-018-03296-8. ISSN 2041-1723. PMC 5849612. PMID 29535376. Процитовано 21 жовтня 2023.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом ()
  21. Guarino, Ben (27 жовтня 2021). This feathery dinosaur probably flew, but not like any bird you know. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Процитовано 21 жовтня 2023.
  22. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — .

Література

image Це незавершена стаття про викопних птахів.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Arheopteriks Chas isnuvannya 150 8 148 5 mln r t PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N piznya yura Zrazok A siemensii u berlinskomu Museum fur Naturkunde Biologichna klasifikaciya Domen Yaderni Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Ryad Archaeopterygiformes Rodina Archaeopterygidae Huxley 1871 Rid Arheopteriks Archaeopteryx Vidi A siemensii Dames 1897 A albersdoerferi Kundrat et al 2018 Posilannya Vikishovishe Archaeopteryx Vikividi Archaeopteryx EOL 4433761 Fossilworks 39240 Arheopte riks pershoptah Archaeopteryx z grec ἀrxaῖos davnij ptery3 krilo najdavnishij vidomij rid vimerlih ptahiv yakij nalezhit do pidklasu za inshoyu versiyeyu nalezhit do bichnoyi gilki ptahopodibnih dinozavriv U rodi vidilyayut dva vidi Archaeopteryx lithographica ta Archaeopteryx albersdoerferi Zhiv u yurskomu periodi v tropichnomu klimati priblizno 150 8 148 5 mln rokiv tomu i rozmirom priblizno dorivnyuvav suchasnomu kruku Formoyu tila budovoyu kincivok ta nayavnistyu operennya podibnij do suchasnih ptahiv mozhlivo litav ale za bagatma oznakami buv blizkim do plazuniv Vidkrittya arheopteriksa bulo bliskuchim pidtverdzhennyam evolyucijnogo vchennya svidchennyam nayavnosti svoyeridnih perehidnih form mizh teropodami ta ptahami Istoriya vidkrittyaEjhshtetskij zrazok yakij kolis vvazhavsya okremim rodom Jurapteryx U 1860 roci u verhnoyurskih slancyah Zolngofena Bavariya Nimechchina znajdeno vidbitok pera arheopteriksa opisanij Nastupnogo roku tam zhe znajdeno nepovnij skelet z vidbitkami pir ya pridbanij Britanskim muzeyem i opisanij u 1863 Richardom Ovenom yakij zrobiv cej ekzemplyar tipovim dlya vidu Najranishe znajdenim ekzemplyarom mozhna vvazhati ekzemplyar z 1855 roku bilya Ridenburga opisanij Germanom Mejerom yak Pterodactylus crassipes u 1875 roci pereklasifikovanij Dzhonom Ostromom v 1970 mu 1877 roku v tih zhe verhnoyurskih slancyah Zolngofena bulo znajdeno reshtki pervisnogo ptaha yaki buli opisani pid nazvoyu arheo rnis Archaeornis siemensii Detalne doslidzhennya arheornisa pokazalo jogo identichnist z arheopteriksom Stanom na sichen 2018 roku znajdeno 12 ekzemplyariv arheopteriksa Dvanadcyatij ekzemplyar buv znajdenij kolekcionerom amatorom u 2010 roci v kar yeri Shamhaupten ale pro znahidku bulo ogolosheno lishe v lyutomu 2014 roku Vin buv naukovo opisanij u 2018 roci Yavlyaye soboyu povnij i zdebilshogo zchlenovanij skelet z cherepom Ce yedinij ekzemplyar bez zberezhenogo pir ya Vin pohodit z formaciyi Pejten i ye desho starshim za inshi zrazki OpisZrazki v porivnyanni z lyudinoyu v masshtabi Arheopteriksi buli rozmirom z kruka mali dzob z konichnimi zubami po tri vilni palci na krilah dvovignuti hrebci dovgij hvist iz 20 21 hrebcya vkritij pir yam Voni mali shiroki krila i dovgij vidnosno dovzhini tila hvist Voni mogli posyagati 0 5 metra v dovzhinu i 0 7 metra v rozmahu kril z pribliznoyu masoyu vid 0 5 do 1 kilograma Pir ya arheopteriksa hocha j mensh zadokumentovane nizh inshi jogo oznaki bulo duzhe shozhe za strukturoyu na pir ya suchasnih ptahiv Popri nayavnist chislennih ptashinih oznak arheopteriks mav bagato neptashinih harakteristik teropodiv Na vidminu vid suchasnih ptahiv arheopteriks mav dribni gostri zubi a takozh dovgij kistkovij hvist risi yaki arheopteriks podilyav z inshimi dinozavrami togo chasu Oskilki vin maye risi spilni yak dlya ptahiv tak i dlya neptashinih dinozavriv arheopteriks vvazhavsya perehidnoyu lankoyu mizh nimi U 1970 h rokah Dzhon Ostrom slidom za Tomasom Genri Gaksli v 1868 roci stverdzhuvav sho ptahi evolyucionuvali sered teropodiv i arheopteriks buv vazhlivim dokazom cogo argumentu Vin mav kilka ptashinih oznak takih yak vilochka mahove pir ya krila chastkovo obernenij pershij palec a takozh risi dinozavriv i teropodiv Napriklad dovgij vishidnij vidrostok shikolotki mizhzubni plastinki obturatornij vidrostok sidnichnoyi kistki ta dovgij kistyanij hvist Zokrema Ostrom viyaviv sho arheopteriks buv nadzvichajno shozhij na teropodiv rodini Dromaeosauridae Arheopteriks mav tri okremi palci na kozhnij perednij nozi kozhen z yakih zakinchuvavsya kigtem Daleko ne vsi ptahi demonstruyut taki oznaki u kachok lebediv yakani ta goacina voni prihovani pid pir yam na nogah Na verhnij chastini shiyi ta golovi zvira nemaye zhodnih oznak operennya Hocha voni mogli buti ogolenimi pri zhitti isnuye jmovirnist sho yih vidsutnist bula artefaktom fosilizaciyi Operennya Anatomichna ilyustraciya sho porivnyuye hvist arheopteriksa z viyalovim hvostom suchasnogo ptaha Zrazki arheopteriksa buli osoblivoyi vidomosti zavdyaki dobre zberezhenomu mahovomu pir yu Voni buli pomitno asimetrichnimi j demonstruvali formu opahala z boridkami ta gachkami yak u suchasnih ptahiv Hvostove pir ya bulo mensh asimetrichnim i takozh malo boridki yak i u suchasnih ptahiv Velikij palec she ne mav okremogo ruhomogo pridatkovogo krila Operennya tila arheopteriksa mensh zadokumentovane i nalezhnim chinom doslidzhene lishe na dobre zberezhenomu berlinskomu ekzemplyari Takim chinom oskilki shozhe jdetsya pro bilsh nizh odin vid doslidzhennya pir ya berlinskogo ekzemplyara ne obov yazkovo stosuyetsya reshti vidiv arheopteriksa U berlinskogo ekzemplyara na nogah ye shtani z dobre rozvinenogo pir ya Deyaki z cih pir yin shozhe mayut bazovu konturnu pir yanu strukturu ale zrazki desho zrujnovani u nih vidsutni boridki yak u bezkilevih Vzdovzh spini arheopteriksa bulo viyavleno smugu mahovogo pir ya yake bulo duzhe shozhe na konturne pir ya tuluba suchasnih ptahiv simetrichne i tverde hocha j ne take zhorstke yak pir ya sho pov yazane z polotom Inshi slidi pir ya v berlinskomu zrazku obmezhuyutsya svoyeridnim protopuhom shozhim na znajdenij u dinozavra sinozavropteriksa puhnastim i mozhlivo navit bilshe shozhim na hutro nizh na pir ya v zhitti ale ne za svoyeyu mikroskopichnoyu strukturoyu Voni zustrichayutsya na reshti tila i na nizhnij chastini shiyi hocha deyaki pir ya ne skam yanili a inshi buli sterti pid chas obroblennya skam yanilosti zalishivshi goli dilyanki na zrazku Shozhe sho bilshist zrazkiv arheopteriksa buli zamurovani v anoksidnih vidkladennyah pislya togo yak deyakij chas drejfuvali u vodi na spini golova shiya i hvist zignuti donizu sho svidchit pro te sho zrazki tilki pochali rozkladatisya koli voni buli zamurovani Suhozhillya i m yazi rozslabilisya i takim chinom bula dosyagnuta harakterna forma poza smerti Ce oznachaye sho shkira vzhe bula rozm yakshenoyu i puhkoyu sho pidtverdzhuyetsya tim faktom sho u deyakih ekzemplyariv mahove pir ya pochalo viddilyatisya v misci zanurennya v osad Tomu pripuskayetsya sho pislya smerti tvarini ruhalisya po morskomu dnu na milkovoddi protyagom deyakogo chasu pered pohovannyam pir ya na golovi ta verhnij chastini shiyi vidsharuvalosya v toj chas yak bilsh micno prikriplene hvostove pir ya zalishilosya Hudozhnya rekonstrukciya arheopteriksa pislya doslidzhennya zabarvlennya pir ya Karni 2011 yake vkazuye na te sho prinajmni chastina jogo pir ya bula chornogo koloru Zabarvlennya U 2011 roci aspirant Rayan Karni ta jogo kolegi proveli pershe doslidzhennya koloru zrazka arheopteriksa Vikoristovuyuchi tehnologiyu skanuvalnoyi elektronnoyi mikroskopiyi ta energodispersijnogo rentgenivskogo analizu komanda zmogla viyaviti strukturu melanosom v izolovanomu zrazku pir ya opisanomu v 1861 roci Potim otrimani rezultati porivnyali z danimi 87 suchasnih vidiv ptahiv i z jmovirnistyu 95 viznachili sho originalnij kolir pera buv chornim Pero bulo viznacheno yak chorne po vsij dovzhini z silnishoyu pigmentaciyeyu na distalnomu kinchiku Vivchene pero najimovirnishe bulo spinnim pokrivnim yake chastkovo pokrivalo pervinne pir ya na krilah Ce doslidzhennya ne oznachaye sho arheopteriks buv povnistyu chornim ale pripuskaye sho vin mav pevne chorne zabarvlennya yake vklyuchalo mahovi pera Karni zaznachiv sho ce vidkrittya pidtverdzhuyetsya tim sho mi znayemo pro suchasni harakteristiki polotu oskilki chorni melanosomi mayut strukturni vlastivosti yaki zmicnyuyut pir ya dlya polotu PaleobiologiyaPolit Yak i v krilah suchasnih ptahiv mahove pir ya arheopteriksa bulo desho asimetrichnimi a hvostove dosit shirokim Ce oznachaye sho krila i hvist vikoristovuvalisya dlya stvorennya pidijmalnoyi sili ale neyasno chi buv arheopteriks zdatnij do aktivnogo polotu chi prosto planeruvav Vidsutnist kistkovoyi grudnoyi kistki dozvolyaye pripustiti sho arheopteriks ne buv duzhe silnim litunom ale vodnochas m yazi dlya polotu mogli kripitisya do jogo tovstoyi bumerangopodibnoyi vilochkovoyi kistki plastinchastih korakoyidiv abo mozhlivo do hryashovoyi grudini Termopoliskij ekzemplyar Zgidno z doslidzhennyami 2018 roku arheopteriks jmovirno buv zdatnij do aktivnogo polotu ale u suttyevo vidminnij sposib vid polotu suchasnih ptahiv Ce doslidzhennya gistologiyi kistok arheopteriksa svidchit pro te sho najblizhchim prikladom polotu arheopteriksa u nash chas buli b fazani ta inshih ptahi sho litayut rivkami Rist Gistologichne doslidzhennya provedene Eriksonom Norellom Chzhungom ta inshimi u 2009 roci pokazalo sho arheopteriks ris vidnosno povilno porivnyano z suchasnimi ptahami imovirno tomu sho zovnishni chastini kistok arheopteriksa viglyadayut slabo vaskulyarizovanimi u zhivih hrebetnih pogano vaskulyarizovana kistka korelyuye z povilnoyu shvidkistyu rostu Voni takozh pripuskayut sho vsi vidomi skeleti arheopteriksa pohodyat vid molodih osobin Oskilki kistki arheopteriksa ne mozhna bulo gistologichno rozrizati dlya formalnogo skeletohronologichnogo analizu kilcya rostu Erikson ta jogo kolegi vikoristovuvali poristist kistok dlya ocinki shvidkosti yihnogo rostu Voni pripustili sho pogano vaskulyarizovana kistka roste zi shozhoyu shvidkistyu u vsih ptahiv i v arheopteriksa Kistka arheopteriksa mogla rosti tak samo povilno yak u krizhnya 2 5 mikrometra na den abo tak samo shvidko yak u strausa 4 2 mikrometra na den Vikoristovuyuchi cej diapazon shvidkostej voni pidrahuvali skilki chasu znadobilosya b shob virosti kozhnomu ekzemplyaru arheopteriksa do sposterezhuvanogo rozmiru Ce moglo zajnyati shonajmenshe 970 dniv u piznomu Yurskomu periodi rik skladav 375 dniv shob dosyagti rozmiru dorosloyi osobini u 0 8 1 kg Div takozhSpisok vikopnih ptahiv 9860 Arheopteriks asteroyid nazvanij na chest cih istot PrimitkiSchweigert Gunter 17 serpnya 2007 Ammonite biostratigraphy as a tool for dating Upper Jurassic lithographic limestones from South Germany first results and open questions Neues Jahrbuch fur Geologie und Palaontologie Abhandlungen angl T 245 1 s 117 125 doi 10 1127 0077 7749 2007 0245 0117 ISSN 0077 7749 Procitovano 21 zhovtnya 2023 Erickson Gregory M Rauhut Oliver W M Zhou Zhonghe Turner Alan H Inouye Brian D Hu Dongyu Norell Mark A 9 zhovtnya 2009 DeSalle Robert red Was Dinosaurian Physiology Inherited by Birds Reconciling Slow Growth in Archaeopteryx PLoS ONE angl T 4 10 s e7390 doi 10 1371 journal pone 0007390 ISSN 1932 6203 PMC 2756958 PMID 19816582 Procitovano 21 zhovtnya 2023 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite news title Shablon Cite news cite news a Obslugovuvannya CS1 Storinki z PMC z inshim formatom posilannya Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya Arheopteriks prarodich ptahiv chi gluha gilka evolyuciyi Doistorichne rozsliduvannya 14 kvitnya 2014 u Wayback Machine Detalnishe pro istoriyu vidkrittya Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Scienceukraine com 29 sichnya 2018 Arhiv originalu za 30 sichnya 2018 Procitovano 29 sichnya 2018 Rauhut Oliver W M Foth Christian Tischlinger Helmut 26 sichnya 2018 The oldest Archaeopteryx Theropoda Avialiae a new specimen from the Kimmeridgian Tithonian boundary of Schamhaupten Bavaria PeerJ angl T 6 s e4191 doi 10 7717 peerj 4191 ISSN 2167 8359 PMC 5788062 PMID 29383285 Procitovano 21 zhovtnya 2023 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite news title Shablon Cite news cite news a Obslugovuvannya CS1 Storinki z PMC z inshim formatom posilannya Obslugovuvannya CS1 Storinki iz nepoznachenim DOI z bezkoshtovnim dostupom posilannya Paul Gregory S 2016 The Princeton field guide to dinosaurs Princeton field guides vid 2nd ed Princeton Princeton university press ISBN 978 0 691 16766 4 Lambert David 1993 The Ultimate Dinosaur Book anglijskoyu Dk Pub First American Edition s 192 ISBN 978 1564583048 Benton M J Cook E Grigorescu D Popa E Tallodi E 1997 05 Dinosaurs and other tetrapods in an Early Cretaceous bauxite filled fissure northwestern Romania Palaeogeography Palaeoclimatology Palaeoecology angl T 130 1 4 s 275 292 doi 10 1016 S0031 0182 96 00151 4 Procitovano 21 zhovtnya 2023 Ostrom John H 1976 06 Archaeopteryx and the origin of birds Biological Journal of the Linnean Society angl T 8 2 s 91 182 doi 10 1111 j 1095 8312 1976 tb00244 x Procitovano 21 zhovtnya 2023 Olson Storrs L Feduccia Alan 1979 03 Flight capability and the pectoral girdle of Archaeopteryx Nature angl T 278 5701 s 247 248 doi 10 1038 278247a0 ISSN 0028 0836 Procitovano 21 zhovtnya 2023 Attenborough David 1998 The life of birds London BBC ISBN 978 0 563 38792 3 Feduccia Alan Tordoff Harrison B 9 bereznya 1979 Feathers of Archaeopteryx Asymmetric Vanes Indicate Aerodynamic Function Science angl T 203 4384 s 1021 1022 doi 10 1126 science 203 4384 1021 ISSN 0036 8075 Procitovano 31 sichnya 2024 Christiansen Per Bonde Niels 2004 03 Body plumage in Archaeopteryx a review and new evidence from the Berlin specimen Comptes Rendus Palevol angl T 3 2 s 99 118 doi 10 1016 j crpv 2003 12 001 Procitovano 31 sichnya 2024 Reisdorf Achim G Wuttke Michael 2012 03 Re evaluating Moodie s Opisthotonic Posture Hypothesis in Fossil Vertebrates Part I Reptiles the taphonomy of the bipedal dinosaurs Compsognathus longipes and Juravenator starki from the Solnhofen Archipelago Jurassic Germany Palaeobiodiversity and Palaeoenvironments angl T 92 1 s 119 168 doi 10 1007 s12549 011 0068 y ISSN 1867 1594 Procitovano 31 sichnya 2024 Chiappe Luis M Witmer Lawrence M red 2002 Mesozoic birds above the heads of dinosaurs Berkeley Calif University of California Press ISBN 978 0 520 20094 4 Carney Ryan M Vinther Jakob Shawkey Matthew D D Alba Liliana Ackermann Jorg 24 sichnya 2012 New evidence on the colour and nature of the isolated Archaeopteryx feather Nature Communications angl T 3 1 doi 10 1038 ncomms1642 ISSN 2041 1723 Procitovano 21 zhovtnya 2023 Switek Brian 9 listopada 2011 Archaeopteryx was robed in black New Scientist anlijskoyu Procitovano 21 zhovtnya 2023 Senter Philip listopad 2005 Scapular orientation in theropods and basal birds and the origin of flapping flight ResearchGate anlijskoyu Acta Palaeontologica Polonica Procitovano 21 zhovtnya 2023 Voeten Dennis F A E Cubo Jorge de Margerie Emmanuel Roper Martin Beyrand Vincent Bures Stanislav Tafforeau Paul Sanchez Sophie 13 bereznya 2018 Wing bone geometry reveals active flight in Archaeopteryx Nature Communications angl T 9 1 doi 10 1038 s41467 018 03296 8 ISSN 2041 1723 PMC 5849612 PMID 29535376 Procitovano 21 zhovtnya 2023 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite news title Shablon Cite news cite news a Obslugovuvannya CS1 Storinki z PMC z inshim formatom posilannya Guarino Ben 27 zhovtnya 2021 This feathery dinosaur probably flew but not like any bird you know Washington Post amer ISSN 0190 8286 Procitovano 21 zhovtnya 2023 Lutz D Schmadel Dictionary of Minor Planet Names 5 th Edition Berlin Heidelberg Springer Verlag 2003 992 XVI s ISBN 3 540 00238 3 LiteraturaUkrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Ce nezavershena stattya pro vikopnih ptahiv Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi

Дата публікації:
Топ