Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Піон значення 2С7 Піон рос 2С7 Пион Індекс ГБТУ об єкт 216 радянськ

2С7 «Піон»

2С7 «Піон»
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Піон (значення).

2С7 «Піон» (рос. 2С7 «Пион») (Індекс ГБТУ — об'єкт 216) — радянська 203-мм самохідна гармата артилерії резерву Верховного Головнокомандування. Розроблено на Ленінградському Кіровському заводі. Головний конструктор шасі — М. С. Попов, 203-мм гармати 2А44 — Г. І. Сергєєв. 2С7 «Піон» призначений для придушення тилів, знищення особливо важливих об'єктів і засобів ядерного нападу в тактичній глибині на відстані до 47 км.

2С7 «Піон»
image
Самохідна гармата 2С7 «Піон»
Тип Самохідна гармата
Історія використання
На озброєнні з 1975
Історія виробництва
Виробник image СРСР
Виготовлення 2С7:
з 1975 до 1985
2С7М:
з 1986 до 1990
Виготовлена
кількість		 понад 500
Характеристики
Довжина 10 500 мм
Довжина ствола 55,3 калібри
Ширина 3 380 мм
Висота 3 000 мм
Обслуга 7-6
Темп вогню 1,5-2,5 постр./хв
Приціл ПГ-1М, ОП-4М
Головне
озброєння
 203-мм нарізна гармата 2А44
Другорядне
озброєння
 1 × 12,7-мм НСВТ
боєкомплект: 4
Двигун
Дорожній просвіт 400 мм
Паливо дизельне
Швидкість шосе: 50 км/год
Прохідність стінка: 0,7 м
рів: 2,5 м
брід: 1,2 м
image 2С7 «Піон» у Вікісховищі

Історія створення

29 серпня 1949 р. була випробувана перша радянська атомна бомба. Таким чином, у Холодній війні ядерною зброєю стали володіти обидва протиборчі угруповання. З нарощуванням стратегічних ядерних озброєнь обома сторонами конфлікту стало очевидним, що тотальна ядерна війна малоймовірна і безглузда. Актуальною стала теорія «обмеженої ядерної війни» з обмеженим застосуванням тактичного ядерного озброєння. На початку 1950-х років перед керівництвами протиборчих сторін виникла проблема доставки цього озброєння, оскільки основними засобами доставки були стратегічні бомбардувальники Boeing B-29 і Ту-4. Такі засоби доставки не могли ефективно завдавати удари по передових позиціях військ противника. Серед найкращих засобів розглядали корпусні та дивізійні артилерійські системи, тактичні ракетні комплекси і безвідкатні гармати. Першими радянськими артилерійськими системами, озброєними ядерними боєприпасами, стали самохідний міномет 2Б1 і самохідна гармата 2А3, проте ці системи були громіздкими і не могли забезпечити вимоги по високій мобільності. З початком бурхливого розвитку ракетної техніки в СРСР роботи над більшістю зразків класичної артилерії за вказівкою М.С. Хрущова були припинені.

Після зняття з поста М. С. Хрущова роботи з артилерійської тематики відновилися. До весни 1967 року був виконаний аванпроект нової надпотужної САУ на базі танку «Об'єкт 434», а також виконаний дерев'яний макет в натуральну величину. Проект передбачав створення САУ закритого типу з рубочною установкою гармати конструкції ОКБ-2. Макет отримав негативні відгуки від представників міністерства оборони, однак пропозиція про створення САУ особливої потужності зацікавила Міністерство оборони СРСР, і 16 грудня 1967 року наказом № 801 Міністерства оборонної промисловості була розпочата науково-дослідна робота з визначення вигляду і базових характеристик нової САУ.

Таблиця ТТХ балістичних рішень, запропонованих до використання в 2С7
Балістика гармати С-72 С-23 МУ-1
Калібр гармати, мм 210 180 180
Маса снаряду, кг 133 88 97,5
Максимальна дальність ОФС, км 35 30 30
Максимальна дальність АР ОФС, км 50 45

Основною вимогою до нової САУ була максимальна дальність стрільби — не менше 25 км. Вибір оптимального калібру гармати за вказівкою ГРАУ виконувала Артилерійська академія імені М. І. Калініна. В ході робіт були розглянуті різні артилерійські системи, що знаходились на озброєні або в розробці. Основними були 210-мм гармата С-72, 180-мм гармата С-23 і 180-мм берегова гармата МУ-1. За висновком Ленінградської артилерійської академії, варіантом, що підходить найкраще, було визнано балістичне рішення 210-мм гармати С-72. Однак, попри це, завод «Барикади» для забезпечення наступності технологій виготовлення вже розроблених гармати Б-4 та Б-4М запропонував зменшити калібр з 210 до 203 мм. Така пропозиція отримала схвалення в ГРАУ.

Одночасно з вибором калібру велися роботи і по вибору шасі і компонувальної схеми для майбутньої САУ. Одним з варіантів було шасі багатоцільового тягача МТ-Т, зробленого на базі танку Т-64А. Такий варіант отримав позначення «Об'єкт 429а». Також опрацьовувався варіант на базі важкого танка Т-10, що одержав позначення «216.сп1». За результатами роботи було з'ясовано, що оптимальною буде відкрите встановлення гармати, при цьому для розміщення нової гармати не підходить жоден з наявних типів шасі, внаслідок високої сили опору відкату в 135 тс при стрільбі. Тому було прийнято рішення розробляти нову ходову частину з максимально можливою уніфікацією вузлів з наявними на озброєнні СРСР танками. Отримані опрацювання лягли в основу ДКР під найменуванням «Піон» (індекс ГРАУ — 2С7). «Піон» мав надійти на озброєння дивізіонів артилерії резерву Верховного Головнокомандування для заміни 203-мм буксированих гаубиць Б-4 та Б-4М.

Офіційно роботи за новою САУ особливої потужності були затверджені 8 липня 1970 року постановою ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР № 427-161. Головним розробником 2С7 був призначений Ленінградський Кіровський завод, гармату 2А44 проектували в ОКБ-3 Волгоградського заводу «Барикади». 1 березня 1971 року були видані, а до 1973 року затверджені тактико-технічні вимоги на нову САУ. Згідно з завданням, самохідна гармата 2С7 мала забезпечувати безрикошетну дальність стрільби від 8,5 до 35 км осколко-фугасними снарядами масою 110 кг, при цьому мала забезпечуватися можливість стрільби ядерним пострілом 3ВБ2, призначеним для 203-мм гаубиці Б-4М. Швидкість руху по шосе повинна була бути не менше 50 км/год.

Нове шасі з кормовою установкою гармати отримало позначення «216.сп2». У період з 1973 по 1974 роки два дослідні зразки САУ 2С7 були виготовлені і спрямовані на випробування. Перший зразок проходив ходові випробування на полігоні Струги Червоні. Другий зразок проходив випробування стрільбою, однак виконати вимоги з дальності стрільби не зміг. Проблема була вирішена підбором оптимального складу порохового заряду і типу пострілу. В 1975 році система «Піон» була прийнята на озброєння Радянської армії. В 1977 році у для САУ 2С7 були розроблені і надійшли на озброєння ядерні боєприпаси.

Серійне виробництво та модифікації

Порівняльна таблиця ТТХ різних модифікацій САУ 2С7
2С7 2С7М
Початок серійного виробництва 1975 1986
Бойова маса, т 45 46,5
Екіпаж, чол. 7 6
Індекс гармати 2А44 2А44
возимий боєзапас, постр. 4 8
Максимальна скорострільність, постр/хв 1,5 2,5
Режимна скорострільність, постр/год 40 50
Час переведення в бойове положення, хв. 10 7
Час переведення в похідне положення, хв. 10 3-5
Марка двигуна В-46-1 В-84Б
Потужність двигуна, к.с. 780 840
Питома потужність, к.с./т 17,25 18
Радіостанція Р-123М Р-173
Апаратура внутрішнього зв'язку 1В116 1В116

Серійне виробництво САУ 2С7 було розгорнуто в 1975 році на Ленінградському заводі імені Кірова. Виготовленням гармати 2А44 займався волгоградський завод «Барикади». Виробництво 2С7 тривало аж до розвалу Радянського Союзу. В 1990 році в Радянські війська була передана остання партія з 66 машин 2С7М. Станом на 1990 рік вартість однієї самохідної артилерійської установки 2С7 становила 521527 рублів. Всього за 16 років виробництва було випущено понад 500 одиниць 2С7 різних модифікацій.

У 1980-ті роки назріла необхідність модернізації САУ 2С7. Тому була відкрита дослідно-конструкторська робота під шифром «Малка» (індекс ГРАУ — 2С7М). Насамперед ставилося питання про заміну силової установки, оскільки двигун В-46-1 не мав достатньої потужності і надійності роботи. Для «Малки» був розроблений двигун В-84Б, який відрізнявся від використаного в танку Т-72 особливостями компонування двигуна в моторно-трансмісійному відділенні. Завдяки новому двигуну САУ могла заправлятися не тільки дизельним паливом, але також гасом і бензином. Модернізації піддалася і ходова частина машини. В лютому 1985 а САУ з новою силовою установкою і модернізованою ходовою частиною проходила випробування. За результатами модернізації ресурс мотопробігу САУ був збільшений до 8000—10 000 км. Для прийому і відображення інформації з машини старшого офіцера батареї місця навідника і командира були обладнані цифровими індикаторами з автоматичним прийомом даних, що дозволило скоротити час переведення машини з похідного в бойове положення і назад. Завдяки зміненій конструкції укладок возимий боєкомплект був збільшений до 8 пострілів. Новий механізм заряджання дозволив здійснювати заряджання гармати при будь-яких кутах вертикальної прокачки[]. Таким чином скорострільність була збільшена в 1,6 рази (до 2,5 пострілів на хвилину), а режим вогню — в 1,25 рази. Для стеження за важливими підсистемами в САУ була встановлена апаратура регламентного контролю, яка здійснювала безперервний моніторинг вузлів озброєння, двигуна, гідросистеми та енергоагрегатів. Серійне виробництво САУ 2С7М було розпочато в 1986 році. Крім того, екіпаж машини був зменшений до 6 осіб.

Наприкінці 1970-х років на основі гармати 2А44 був розроблений проект корабельної артилерійської установки під шифром «Піон-М». Теоретична маса артилерійської установки без боєкомплекту склала 65-70 тонн. Боєкомплект мав становити 75 пострілів, а скорострільність до 1,5 пострілів на хвилину. Артилерійську установку «Піон-М» передбачалось встановлювати на кораблі проекту 956 типу «Сучасний». Однак, через принципову незгоду керівництва ВМФ з використанням крупного калібру, далі проектні роботи по артилерійській установці «Піон-М» не просунулись.

Опис конструкції

Броньований корпус

Самохідна гармата 2С7 «Піон» виконана за безбаштовою схемою з відкритим розташуванням гармати в кормовій частині САУ. До складу екіпажу входять 7 (в модернізованому варіанті 6) чоловік. На марші всі члени екіпажу розміщені в корпусі САУ. Корпус розділений на чотири відділення. У передній частині розташоване відділення управління з місцем командира, механіка-водія і місце для одного з членів обслуги. За відділенням управління розташований моторно-трансмісійний відсік з двигуном. За моторно-трансмісійним відсіком розташоване відділення обслуги, в якому розташовані укладки зі снарядами, місце навідника і місця для 3 (в модернізованому варіанті 2) членів обслуги. У кормовому відділенні розташована відкидна плита-сошник і гармата САУ. Корпус 2С7 зроблений з двошарової протикульної броні з товщиною зовнішніх листів 13 мм, а внутрішніх — 8 мм. Обслуга всередині САУ захищена від наслідків застосування зброї масового ураження. Корпус послаблює дію проникної радіації в три рази. Заряджання головної гармати при роботі САУ здійснюється з ґрунту або з вантажівки за допомогою спеціального підйомного механізму, встановленого на платформі, з правого боку відносно гармати. Заряджальник при цьому перебуває зліва від гармати та керує процесом за допомогою пульта управління.

Озброєння

image
САУ 2С7 в бойовому положенні

Основним озброєнням є 203-мм гармата 2А44, що має максимальну скорострільність 1,5 постріла за хвилину (на модернізованому варіанті до 2,5 постріла за хвилину). Ствол гармати є вільною трубою з'єднаною з казенником. У казеннику розташований поршневий затвор. Ствол гармати й противідкатні пристрої розташовані в люльці хитної частини. Хитна частина закріплена на верхньому верстаті, який встановлений на осі і закріплений намітками. Противідкатні пристрої складаються з гідравлічного гальма відкату, і двох пневматичних накатників, розташованих симетрично відносно каналу ствола. Така схема противідкатних пристроїв дозволяє надійно утримувати відкатні частини гармати в крайньому положенні до здійснення пострілу при будь-яких кутах вертикального наведення. Довжина відкату при пострілі може сягнути 1400 мм. Підйомний і поворотний механізми секторного типу забезпечують наведення гармати в діапазоні кутів від 0 до + 60° по вертикалі і від −15 до + 15° по горизонту. Наведення може здійснюватися як гідравлічними приводами, що живляться від насосної станції САУ 2С7, так і за допомогою ручних приводів. Пневматичний механізм врівноважувача служить для компенсації моменту неврівноваженості хитної частини гармати. Для полегшення роботи членів обслуги САУ обладнана механізмом заряджання, що забезпечує подачу пострілів на лінію заряджання і досилання їх в камору гармати.

Відкидна опорна плита, розміщена в кормі корпусу, передає зусилля пострілу на ґрунт, чим забезпечує більшу стійкість САУ. На заряді № 3 «Піон» міг вести стрільбу прямим наведенням без встановлення сошника. Вожений боєкомплект самохідної гармати «Піон» становить 4 постріли (для модернізованого варіанта 8), в доданій до САУ транспортній машині перевозиться основний боєкомплект із 40 пострілів. В основний боєкомплект входять уламково-фугасні снаряди 3ОФ43, крім того можуть використовуватись касетні снаряди 3-О-14, бетонобійні і ядерні боєприпаси. Додатково САУ 2С7 оснащена 12,7-мм зенітним кулеметом НСВТ і переносними зенітними ракетними комплексами 9К32 «Стріла-2».

Можливе використання боєприпасів від американської 203-мм САУ M110. Зокрема, українські артилеристи використовували уламково-фугасні снаряди M106 під час російсько-української війни.

Застосовувані боєприпаси

Номенклатура боєприпасів
Індекс пострілу Індекс снаряда Індекс заряду Маса снаряду, кг Маса ВР , кг Маса заряду, кг Початкова швидкість снаряда, м/с Максимальна дальність стрільби, км
Бетонобійні
3ВГ11
Касетні
3ВО15 3-О-14 4-з-2 110 24×0,23 43,2 30,4
3ВО16 3-О-14 4-з-3 110 24×0,23 25 13
Осколково-фугасні
3ВОФ34 3ОФ43 4-з-2 110 17,8 43,2 960 37,4
3ВОФ35 (активно-реактивний) 3ОФ44 4-з-2 102 13,32 43,2 47,5
3ВОФ42 3ОФ43 4-з-3 110 17,8 25 25,4
Ядерні
«Рицина»
«Саджанець»
«Перфоратор»
Навчальні
Холостий - 4Х47 - - 17,5 - -

Засоби спостереження і зв'язку

Для наведення гармати місце навідника обладнане артилерійським панорамним прицілом ПГ-1М для стрільби з закритих вогневих позицій і прицілом прямої наводки ОП4М-99А для ведення вогню по спостережуваних цілях. Для спостереження за місцевістю відділення управління обладнано сімома призматичними перископічними приладами спостереження ТНПО-160, ще два прилади ТНПО-160 встановлені в кришках люків відділення розрахунку. Для роботи в нічних умовах частина приладів ТНПО-160 може бути замінена на прилади нічного бачення ТВНЕ-4Б.

Зовнішній радіозв'язок підтримується радіостанцією Р-123М. Радіостанція працює в УКХ-діапазоні і забезпечує стійкий зв'язок з однотипними станціями на відстані до 28 км в залежності від висоти антени обох радіостанцій. Переговори між членами екіпажу здійснюється через апаратуру внутрішнього зв'язку 1В116.

Двигун і трансмісія

image
Опорний сошник САУ 2С7 в похідному положенні

Як силову установку в 2С7 використовує V-подібний 12-циліндровий чотиритактний дизельний двигун В-46-1 рідинного охолодження з наддувом потужністю 780 кс. Дизельний двигун В-46-1 був створений на базі двигуна В-46, що встановлювався на танки Т-72. Особливостями В-46-1 були невеликі компонувальні зміни пов'язані з його адаптацією під установку в моторно-трансмісійне відділення САУ 2С7. З основних відмінностей було змінене місце розташування валу відбору потужності. Для полегшення запуску двигуна в зимових умовах в моторно-трансмісійному відділенні встановлена система підігріву, розроблена на базі аналогічної системи важкого танка Т-10М. В ході модернізації на САУ 2С7М силова установка була замінена на багатопаливний дизельний двигун В-84Б потужністю 840 л.с. Трансмісія механічна, з гідравлічним керуванням і планетарним механізмом повороту. Має сім передніх і одну задню передачі. Крутний момент двигуна передається через конічний редуктор з передавальним числом 0,682 на дві бортові коробки передач.

Ходова частина

Ходова частина 2С7 виконана на базі основного танка Т-80 і складається з семи пар здвоєних обгумованих опорних і шести пар одинарних підтримуючих котків. У задній частині машини розташовані лінивці, а в передній — ведучі зірочки. У бойовому положенні лінивці опускаються на ґрунт для додання САУ більшої стійкості до навантажень при стрільбі. Опускання і підняття здійснюється за допомогою двох гідроциліндрів, закріплених по осях лінивців. Підвіска 2С7 — індивідуальна торсіонна з гідравлічними амортизаторами.

Спеціальне обладнання

Підготовка позиції для стрільби здійснюється за допомогою сошника в кормовій частині САУ. Підйом і опускання сошника здійснюється за допомогою двох гідравлічних домкратів. Додатково самохідна гармата 2С7 була обладнана дизельним генератором 9Р4-6У2 потужністю 24 к.с. для живлення основного насоса гідравлічної системи САУ на стоянці, коли двигун машини вимкнений.

Машини на базі

1969 року в тульському НДЕМІ за постановою ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР від 27 травня 1969 р. були розпочаті роботи по створенню нової зенітно-ракетної системи С-300В фронтової ланки. Дослідження проведені в НДЕМІ спільно з ленінградським ВНДІ-100 показали відсутність шасі, що відповідало умовам вантажопідйомності, внутрішнім габаритам і прохідності. Тому КБ-3 Ленінградського заводу імені Кірова було видано завдання на розробку нового уніфікованого гусеничного шасі. До розробки пред'являли такі вимоги: повна маса — не більше 48 тонн, вантажопідйомність — 20 тонн, забезпечення роботи обладнання та екіпажу в умовах застосування зброї масового ураження, висока маневреність і прохідність. Шасі проектувалось практично одночасно з самохідною установкою 2С7 і було з нею максимально уніфіковано. До основних відмінностей відноситься заднє розташування моторно-трансмісійного відділення і ведучих зірочок гусеничного рушія. В результаті проведених робіт були створені такі модифікації універсального шасі:

  1. «Об'єкт 830» — для самохідної пускової установки 9А83;
  2. «Об'єкт 831» — для самохідної пускової установки 9А82;
  3. «Об'єкт 832» — для радіолокаційної станції 9С15;
  4. «Об'єкт 833» — в базовому виконанні: для багатоканальної станції наведення ракет 9С32; у виконанні «833-01» — для радіолокаційної станції 9С19;
  5. «Об'єкт 834» — для командного пункту 9С457;
  6. «Об'єкт 835» — для пуско-заряджаючих установок 9А84 і 9А85.

Виготовлення дослідних зразків універсальних шасі виконав Ленінградський завод імені Кірова. Серійне виробництво було передано на Липецький тракторний завод.

У 1997 році на замовлення Інженерних військ РФ була розроблена швидкохідна траншейна машина БТМ-4М «Тундра» для різання траншей і риття в мерзлому ґрунті.

Після розвалу Радянського Союзу в Росії стрімко скоротилось фінансування збройних сил, а закупівлі військової техніки майже зупинились. В цих умовах на Кіровському заводі була проведена програма конверсії військової техніки, в рамках якої на основі САУ 2С7 були розроблені і почали виробляти машини громадянського машинобудування. У 1994 році був розроблений високомобільний кран СГК-80, а через чотири роки з'явився його модернізований варіант — СГК-80р. Крани мали масу 65 тонн та вантажопідйомність до 80 тонн. На замовлення Департаменту безпеки руху та екології Укрзалізниці в 2004 році були розроблені самохідні гусеничні машини СМ-100, призначені для ліквідації наслідків сходів рухомого складу з рейок, а також для проведення аварійно-рятувальних робіт після катастроф природного і техногенного характеру.

Служба

Організаційна структура

Самохідна гармата 2С7 надходила на озброєння окремих самохідно-артилерійських дивізіонів артилерійських бригад великої потужності артилерії резерву Верховного Головнокомандування Сухопутних військ СРСР. Стандартний дивізіон налічував по 3 батареї з чотирьох самохідних гармат 2С7 (разом 12 САУ в дивізіоні). Кожна бригада налічувала по 2 дивізіони САУ 2С7 і 2 дивізіону самохідних мінометів 2С4 «Тюльпан», однак дивізіони 2С4 могли бути замінені на САУ 2С7.

Служба

Самохідні гармати 2С7 перебували на озброєнні наступних формувань:

  1. 13 важка артилерійська бригада: 48 одиниць 2С7 станом на 1990 рік.
  2. 19-й окремий самохідно-артилерійський дивізіон (19 облоговий): 12 одиниць 2С7.
  3. 184 артилерійська бригада великої потужності: 48 одиниць 2С7 станом на 1990 рік.
  4. 188 артилерійська бригада великої потужності: 48 одиниць 2С7 станом на 1990 рік.
  5. 228 артилерійська бригада великої потужності: 45 одиниць 2С7 станом на 1990 рік.
  6. 289 артилерійська бригада великої потужності: 48 одиниць 2С7 станом на 1990 рік.
  7. 303 гвардійська Калинковицького двічі Червонопрапорна орденів Суворова і Кутузова гарматна артилерійська бригада великої потужності, вч пп 50432, п. Розенкруг, гарнізон Альтенграбов, НДР.
  8. 384 артилерійська бригада великої потужності: 48 одиниць 2С7 станом на 1990 рік.
  9. Пермський ПСХ: 25 одиниць 2С7 станом на 2000 рік.

Бойове застосування

За час експлуатації в Радянській армії самохідні гармати «Піон» жодного разу не були використані у жодному збройному конфлікті, проте інтенсивно використовували в артилерійських бригадах великої потужності ГСВГ. Після підписання Договору про звичайні збройні сили в Європі всі самохідні гармати «Піон» та «Малка» були виведені із складу Збройних сил Російської Федерації та передислоковані у Східний військовий округ. Єдиним епізодом бойового застосування САУ 2С7 була Російсько-грузинська війна, коли грузинська сторона конфлікту використовувала батарею з шести САУ 2С7. При відступі грузинські війська сховали всі шість САУ 2С7 в районі Горі. Одна з 5 виявлених російськими військами САУ 2С7 була захоплена як трофей, решта — знищені.

Російсько-українська війна

Докладніше: Російсько-українська війна (з 2014) та Російське вторгнення в Україну (2022)
image
Установки 2С7 43-ї окремої артилерійської бригади на параді з нагоди Дня незалежності, 2016 рік

В листопаді 2014 року Україна у зв'язку з російським вторгненням розпочала розконсервацію і приведення в бойовий стан наявних установок 2С7. Заходи щодо відновлення і введення до бойового складу здійснювали ремонтні підрозділи ОК «Північ». З відновлених установок було створено 43-тю артилерійську бригаду великої потужності.

29 січня 2015 року з'явилося відео, на якому по підконтрольній на той час проросійським формуванням Макіївці рухається САУ 2С7 «Піон» 19-го артилерійського дивізіону РФ. У квітні 2015 року щонайменше 3 установки 2С7 «Піон» згоріли під час пожежі у військовому таборі Збройних сил РФ у Ростовській області.

В травні 2022 року російські пропагандисти показали відео застосування 2С7 «Малка» на Харківщині.

А в 20-х числах травня українські військові 45 ОАБр показали, як виявили та знищили кілька одиниць ворожої техніки на території Пологівського олійноекстраційного заводу у Пологах (Запорізька область), використовуючи безпілотник Spectator та 2С7 «Піон».

17 липня 2022 року 43-тя артилерійська бригада ЗСУ повідомила про знищення ворожої 2С7 «Піон».

24 липня 2022 року в соціальних мережах було поширене фото російської 2С7 «Малка» з розірваним стволом, імовірно через вичерпання ресурсу останнього під час бойових дій в Україні.

Внаслідок вичерпання боєзапасів, українські військові отримали снаряди від американської 203-мм САУ M110. Зокрема, уламково-фугасні снаряди M106.

Оцінка установки

Порівняльна таблиця ТТХ 2С7 із зарубіжними аналогами
image 2С7 image M110A2 image М1978 Коксан image 2С7М image AL FAO image NORINCO 203 мм
Початок серійного виробництва 1976 1978 1986 дослідна дослідна
Бойова маса, т 45 28,35 40 46,5 48
Екіпаж, чол. 7 5 6
Калібр гармати, мм 203,2 203,2 170 203,2 210 203,2
Довжина ствола, клб 55,3 39,5 55,3 53 45,5
Кути ВН, град. 0 … + 60 −2 … + 65 0 … + 60 0 … + 55
Кути ГН, град. 30 60 30 80
Боєзапас, що возять, постр. 4 2 — 8
Максимальна дальність стрільби
ОФС, км 		37,4 24 40 37,4 45 40
Максимальна дальність стрільби
АР ОФС, км 		47,5 30 60 47,5 57,3 50
Максимальна дальність стрільби
КАС, км 		30,4 24 30,4
Маса ОФС, кг 110 90,7 110 109,4 95,9
Бойова скорострільність, постр/хв 1,5 1,5 0,2-0,4 2,5
Калібр зенітного кулемета, мм 12,7 — — 12,7
Максимальна швидкість по шосе, км/год 50 54,7 40 50 80 80
Запас ходу по шосе, км 675 525 300 675

У 1970-ті роки Радянським Союзом була зроблена спроба переоснащення Радянської армії новими зразками артилерійського озброєння. Першим зразком стала самохідна гаубиця 2С3 «Акация», представлена громадськості в 1973 році, за нею: 2С1 «Гвоздика» в 1974 році, 2С4 «Тюльпан» в 1975 році, і в 1979 році були представлені 2С5 «Гиацинт-С» і 2С7. Завдяки новій техніці Радянський Союз суттєво підвищив живучість і маневреність своїх артилерійських військ. До моменту початку серійного виробництва САУ 2С7, на озброєнні США вже перебувала 203-мм корпусна самохідна гармата M110. В 1975 році 2С7 істотно перевершувала M110 за основними параметрами: дальності стрільби ОФС (37,4 км проти 16,8 км), возимий боєкомплект (4 постріли проти 2), питомої потужності (17,25 л.с./т проти 15,4), проте при цьому обслуга САУ 2С7 складала 7 осіб проти 5 на M110. У 1977 і 1978 роках на озброєння армії США надійшли вдосконалені самохідні гармати M110A1 і M110A2, що вирізнялися збільшеною до 30 км максимальною дальністю стрільби, однак і вони не змогли за цим параметром перевершити САУ 2С7. Перевагою «Піона» над САУ M110 є повністю броньоване шасі, тоді як у M110 броньоване тільки моторно-трансмісійне відділення.

В КНДР в 1978 році на основі танку Тип 59 була створена 170-мм САУ «Коксан». Гармата дозволяла вести вогонь на дистанції до 60 км, однак мала ряд істотних недоліків: низька живучість ствола, мала скорострільність, низька рухливість шасі і відсутність возимого боєкомплекту. У 1985 році був розроблений удосконалений варіант, ця гармата на вигляд і за компонуванням нагадувала самохідну гармату 2С7.

Спроби створення систем, аналогічних M110 і 2С7, робилися в Іраку. В середині 1980-х років була почата розробка 210-мм самохідної гармати AL FAO. Гармата створювалась як відповідь на іранські M107, причому гармата мала істотно перевершувати цю САУ по всіх параметрах. В результаті був виготовлений, а в травні 1989 року продемонстрований дослідний зразок САУ AL FAO. Самохідна артилерійська установка мала вигляд шасі самохідної гаубиці G6, на якому було встановлено 210-мм гармату. Самохідна установка була здатна розвивати швидкість на марші до 80 км/год. Довжина ствола становила 53 калібри. Вогонь можна вести як звичайними 109,4-кг осколково-фугасними снарядами з донною виїмкою і максимальною дальністю стрільби в 45 км, так і снарядами з донним газогенератором з максимальною дальністю стрільби до 57,3 км. Проте запроваджені на початку 1990-х років економічні санкції проти Іраку завадили подальшій розробці гармати, і проект не вийшов за стадію дослідних зразків.

В середині 1990-х китайська компанія NORINCO на основі M110 розробила дослідний зразок 203-мм самохідної гармати з новою артилерійською частиною. Причиною розробки була незадовільна дальність стрільби САУ M110. Нова артилерійська частина дозволила збільшити максимальну дальність стрільби осколково-фугасними снарядами до 40 км, а активно-реактивними до 50 км. Крім того, САУ могла вести вогонь керованими, ядерними снарядами, а також касетними снарядами-постановниками протитанкових мін. Далі виготовлення дослідного зразка розробки не просунулись.

В результаті завершення ДКР «Піон» на озброєння Радянської армії надійшла САУ, яка втілила в собі передові ідеї конструювання самохідних гармат великої потужності. Для свого класу САУ 2С7 мала високі експлуатаційні характеристики (маневреність і відносно невеликий час переведення САУ в бойове положення і назад). Завдяки калібру 203,2 мм і максимальній дальності стрільби осколково-фугасними снарядами, самохідна гармата «Піон» мала високу бойову ефективність: так, за 10 хвилин вогневого нальоту, САУ здатна «доставити» до цілі близько 500 кг вибухової речовини. Проведена в 1986 році модернізація до рівня 2С7М дозволила цій САУ відповідати вимогам що ставляться до перспективних артилерійським систем озброєння на період до 2010 року. Єдиним недоліком, який відзначають західні фахівці, є відкрита установка гармати, що не дозволяє захищати екіпаж при роботі на позиції від осколків снарядів або вогню противника. Подальше вдосконалення системи пропонувалося проводити шляхом створення керованих снарядів типу «Сміливець», дальність стрільби якими могла б скласти до 120 км, а також поліпшення умов роботи екіпажу САУ. Фактично ж після виведення зі складу Збройних сил Російської Федерації та передислокації в Східний військовий округ більшість САУ 2С7 і 2С7М було відправлено на зберігання, а в експлуатації залишилася лише мала їх частина.

Оператори

  • image Ангола — 12 одиниць 2С7, станом на 2019 рік
  • image Азербайджан — 12 одиниць 2С7, станом на 2019 рік
  • image Білорусь — 36 одиниць 2С7, станом на 2010 рік. Станом на 2019 рік IISS Military Balance не подає наявності 2С7 у складі ЗС РБ
  • image Болгарія — кількість і статус невідомі. Станом на 2019 рік IISS Military Balance не подає наявності 2С7 у складі ЗС РБ
  • image Грузія — 1 одиниця 2С7 станом на 2019 рік. На 2006 рік IISS Military Balance вказував наявність у Грузії лише однієї 2С7. 2007 Грузія придбала у України ще 5 одиниць. Усього на серпень 2008 року на озброєні Грузії перебувало шість САУ 2С7, 5 з яких були втрачені грузинськими військами під час російсько-грузинської війни 2008
  • image Польща — 8 одиниць 2С7 надійшли з СРСР 1989 року, зняті з озброєння у 2006 році
  • image Росія — 60 одиниць 2С7М «Малка» (а також 260 одиниць 2С7 «Піон» на зберіганні), станом на 2021 рік
  • image Чехословаччина — 12 одиниць 2С7 надійшли з СРСР у період з 1987 по 1989, 9 перейшли до Чехії і 3 — до Словаччини
  • image Чехія — 9 одиниць 2С7 було на озброєнні 17-го дивізіону великокаліберної артилерії у Жамберку, з 1994 року зняті з озброєння. Одна машина зберігається у військовому музеї в Лешанах
  • image Узбекистан — 48 одиниць 2С7, станом на 2019 рік
  • image Україна — не менше 13 одиниць на озброєнні (а також до 83 одиниць на зберіганні), станом на 2021 рік
Колишні
  • image СРСР — 347 одиниць 2С7, станом на 1990 рік, перейшли до утворених після розпаду держав
САУ 2С7 «Піон» у музеях
image
Музей техніки Вадима Задорожного
Музей техніки Вадима Задорожного 
image
Військово-історичний артилерії, інженерних військ і військ зв'язку
Військово-історичний артилерії, інженерних військ і військ зв'язку 
image
Технічний музей імені К. Г. Сахарова
Технічний музей імені К. Г. Сахарова 
image
Історико-культурний комплекс «Лінія Сталіна»
Історико-культурний комплекс «Лінія Сталіна» 
image
Музей артилерії в Торуні
Музей артилерії в Торуні 
image
Музей бронетехніки Жака Літтлфілда
Музей бронетехніки Жака Літтлфілда 

Росія

За даними довідника The Military Balance, на кінець 2021 року армія РФ мала на озброєнні лише 60 модернізованих 2С7М «Малка», та ще 260 радянських 2С7 «Піон» — на зберіганні.

Левова частина 2С7 зберігалась на території 94-го арсеналу ГРАУ в Омську.

Наприкінці липня 2022 року у відкритому доступі з'явились супутникові знімки, які вказують — на початок квітня 2022 року на 94-ому арсеналі ГРАУ озброєння ЗС РФ в Омську стояло 170 самохідних артилерійських установок 2С7 «Піон» калібру 203 мм. А от станом уже на 18 липня — знімки показують, що на тій базі стояло вже тільки 110 САУ «Піон» радянського виробництва.

Поряд із арсеналом розміщена військова частина № 63779 (у складі 1062 ЦМТО), що займається ремонтом артилерійського озброєння, відповідно — є потужності, щоб повертати у стрій самохідні 203-мм гармати.

Галерея

  • image
    Бойові стрільби 43 ОАБр, 2016
  • image
    На параді в 2018
  • image
    Обслуговування бійцями 43 ОАБр, 2021
  • image
    Артилеристи 43-ої ОАБр стріляють з 2С7 «Піон», вересень 2022

Див. також

Виноски

  1. На максимальному заряді.
  2. Не прийнятий на озброєння.

Примітки

  1. А. С. Ефремов, В. Н. Спиридонов. САУ повышенного могущества // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — М. : Техинформ, 2013. — № 1. — С. 24. (рос.)
  2. Трембач Е. И., Есин К. П., Рябец А. Ф., Беликов Б. Н. «Титан» на Волге. От артиллерии к космическим стартам / Под общей ред. В. А. Шурыгина. — Волгоград : Станица-2, 2000. — С. 59—61. — 1000 прим. — . (рос.)
  3. Широкорад А. Б. (2005). Часть 1. Ядерное оружие поля боя. Глава 3. Тотальная война или локальная?. У Под ред. Дмитриевой С. Н (ред.). Атомный таран XX века. Вече. с. 36—41. ISBN .
  4. Широкорад А. Б. Самоходки // Техника и оружие. — АО «АвиаКосм», 1996. — С. 2—3.
  5. Ефремов А. С., Спиридонов В. Н. САУ повышенного могущества // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — Техинформ, 2012. — С. 2—3. — ISSN 1682-7579.
  6. Широкорад А. Б. Часть 3. Советские средства доставки ядерного оружия. Глава 1. Атомная артиллерия // Атомный таран XX века / Під ред. Дмітрієвої С. Н. — Вече, 2005. — С. 184—189. — 7000 прим. — .
  7. Хейфец В. И. О создании САО «Пион». — ПО «Баррикады», 2011.
  8. Карпенко А. В. (2009). (PDF). СПб.: Бастион. с. 31—36. Архів оригіналу (PDF) за 10 січня 2017. Процитовано 13 листопада 2014.
  9. Ефремов А. С. Седьмой «цветок» в артиллерийском «букете» и его унифицированные наследники // Техника и вооружение. — Техинформ, 2011. — ISSN 1682-7597.
  10. А. С. Ефремов, В. Н. Спиридонов. САУ повышенного могущества // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — М. : Техинформ, 2013. — № 1. — С. 18—26.
  11. Карпенко А. В. «Оружие России». Современные самоходные артиллерийские орудия. — СПб. : Бастион, 2009. — С. 36—41. з джерела 10 січня 2017
  12. Широкорад А. Б. Самоходки. Самоходная установка «Пион» // Техника и оружие. — М. : АО «АвиаКосм», 1996. — № 6. — С. 26—29.
  13. Ефремов А. С., Спиридонов В. Н. САУ повышенного могущества // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — М. : Техинформ, 2012. — № 12. — С. 3—8. — ISSN 1682-7579.
  14. Глава 1.3. Общее устройство артиллерийского вооружения и принцип действия его основных механизмов // 2А44.ТО. Артиллерийское вооружение 2А44. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. Часть 1. — М. : Военное издательство Министерства обороны СССР, 1982. — С. 8—9.
  15. Українські 2С7 «Пион» стріляють американськими 203-мм снарядами. Мілітарний. 23 червня 2023.
  16. Энциклопедия XXI век. Оружие и технологии России. Часть 5. Боеприпасы наземной артиллерии. Группа 13. Класс 1320. Боеприпасы и артиллерийские выстрелы калибром свыше 125-мм. Выстрелы к 203-мм артиллерийским системам. — М. : Издательский дом «Оружие и технологии», 2006. — Т. 12. — С. 190—192. — 848 с. — .
  17. Хайченко А. В. Этапы 40-летнего пути поколения 50-х и практический переход к пониманию Информационного общества. Люди, их работа, отношения и целеустремления // Книга-Отчёт. История создания информационного общества в России. 1970—2010 годы. — М. : НПЦ ООО «СКИБР», 2010. — С. 102. — 186 с.
  18. ИВ1.201.031ТО. Радиостанция Р-123М. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. — 1983. — С. 12. — 116 с.
  19. 5-18 Army Division, Arty Div. Field manual FM 100-60. Armor- and mechanized-based opposing force. Organization guide. Headquarters, Department of the Army. 1997. с. 5—39, 5—43.
  20. 2С7 «Пион» (рос.). Российское Оружие, Военные Технологии, Анализ Вооруженных Сил России. Архів оригіналу за 4 червня 2012. Процитовано 18 лютого 2012.
  21. Барабанов М. С., Лавров А. В., Целуйко В. А. (2009). Состояние грузинской армии к завершению боевых действий и её потери. У Под ред. Барабанова М. С (ред.). Танки августа. Сборник статей. М.: Центр анализа стратегий и технологий. с. 123—126.
  22. Фалалеев М. (26 серпня 2008). . Российская газета. Архів оригіналу за 4 жовтня 2013. Процитовано 3 жовтня 2013.
  23. . Еспресо.TV. 11 листопада 2014. Архів оригіналу за 13 листопада 2014. Процитовано 17 листопада 2014.
  24. . УНІАН. 11 листопада 2014. Архів оригіналу за 13 листопада 2014. Процитовано 17 листопада 2014.
  25. . Міністерство оборони України. 18 листопада 2014. Архів оригіналу за 27 листопада 2014. Процитовано 18 листопада 2014.
  26. Ира Типичная (29 січня 2015), , архів оригіналу за 26 липня 2016, процитовано 17 жовтня 2016
  27. feldherrnhalle (15 жовтня 2016). . Обитель цивилизатора. Архів оригіналу за 7 грудня 2016. Процитовано 17 жовтня 2016.
  28. Рашисти "підказали", де на Харківщині стоять їхні крупнокаліберні САУ "Малка" (відео). Defense Express. 4 травня 2022.
  29. Артилеристи знищили паливозаправник окупантів та показали як працює БПАК Spectator. Мілітарний. 22 травня 2022.
  30. ЗСУ застосували рідкісну гармату, щоб знищити ворожий далекобійний "Пион" (фото). Defense Express. 17 липня 2022.
  31. Рашистська САУ 2С7 "Малка" самознищилась під час стрільби по позиціям ЗСУ (фото). Defense Express. 24 липня 2022.
  32. R. P. Hunnicutt. Sheridan: A History of the American Light Tank Volume II. — 1st ed. — Novato, CA: Presidio Press, 1995. — 240 p. — .
  33. Foss C. R. (2002). 170 mm M1978 self-propelled gun Koksan. Jane's Armour and Artillery 2001—2002.
  34. . Вестник Мордовии. 2 березня 2012. Архів оригіналу за 19 вересня 2013. Процитовано 30 вересня 2013.
  35. Norris G. T. The North Korean Threat: Countering Brawn with Brains. Self-Propelled Cannons // Field Artillery. — HQDA PB6-90-2, 1990. — С. 52.
  36. Шунков В. Н. (2004). Часть 4. Современные артиллерийские орудия особой мощности. Глава 2. Самоходные артиллерийские системы. 210-мм самоходная пушка AL FAO. У Под общей редакцией Тараса А. Е (ред.). Энциклопедия артиллерии особой мощности. Библиотека военной истории. Мн.: Харвест. с. 348—349. ISBN .
  37. Foss C. R. (2002). NORINCO 203 mm (8 in) howitzer. Jane's Armour and Artillery 2001—2002.
  38. Foss C. R. (2002). NORINCO 203 mm (8 in) self-propelled gun. Jane's Armour and Artillery 2001—2002.
  39. Bailey J. (1997). Professor Holmes E. R (ред.). Artillery and Warfare 1945—2025. Cranfield University. с. 65.
  40. R. P. Hunnicutt. Sheridan: A History of the American Light Tank Volume II. — 1st ed. — Novato, CA: Presidio Press, 1995. — 240 p. — .
  41. Энциклопедия XXI век. Оружие и технологии России. Часть 2. Ракетно-артиллерийское вооружение сухопутных войск. Группа 23. Класс 2350. Боевые гусеничные машины. 203-мм самоходное орудие 2С7 «Пион» (2С7М «Малка»). Т. 2. М.: Издательский дом «Оружие и технологии». 2001. с. 164—167. ISBN .
  42. Карпенко А. В. (2009). (PDF). СПб.: Бастион. с. 26. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 14 листопада 2014.
  43. 203-mm Self-Propelled Gun 2S7. Field manual FM 100-2-3. The Soviet Army. Troops, organization and equipment. Headquarters, Department of the Army. 1991. с. 262.
  44. The Military Balance 2020. — P. 460.
  45. The Military Balance 2020. — P. 185.
  46. The Military Balance 2020. — P. 178.
  47. The Military Balance 2020. — P. 189
  48. . Архів оригіналу за 14 квітня 2010. Процитовано 7 жовтня 2014.
  49. Барабанов М. С., Лавров А. В., Целуйко В. А. Реформирование вооружённых сил Грузии при Саакашвили // Танки августа. Сборник статей / Під ред. Барабанова М. С. — Центр анализа стратегий и технологий, 2009. — С. 22.
  50. The Military Balance 2021. — P. 192.
  51. Historie 131. dělostřeleckého oddílu [ 22 березня 2013 у Wayback Machine.] (чеською)
  52. The Military Balance 2020. — P. 216
  53. The Military Balance 2021. — P. 209.
  54. За три місяці війни росіяни повернули в стрій лише третину "запасних" САУ "Пион" (фото). Defense Express. 27 липня 2022.

Література

  • Ефремов А. С., Спиридонов В. Н. САУ повышенного могущества // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — М. : Техинформ, 2012. — № 12. — С. 3—8. — ISSN 1682-7579.
  • А. С. Ефремов, В. Н. Спиридонов. САУ повышенного могущества // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — М. : Техинформ, 2013. — № 1. — С. 18—26. — ISSN 1682-7579.
  • Трембач Е. И., Есин К. П., Рябец А. Ф., Беликов Б. Н. (2000). Под общей ред. В. А. Шурыгина (ред.). «Титан» на Волге. От артиллерии к космическим стартам. Волгоград: Станица-2. с. 59—61. ISBN .
  • Широкорад А. Б. (2005). Под ред. Дмитриевой С. Н (ред.). Атомный таран XX века. Вече. с. 352. ISBN .
  • Хейфец В. И. О создании САО «Пион» // ПО «Баррикады». — 2011.
  • Карпенко А. В. (2009). (PDF). СПб.: Бастион. с. 31—41. Архів оригіналу (PDF) за 10 січня 2017. Процитовано 13 листопада 2014.
  • Широкорад А. Б. Самоходки // Техника и оружие. — АО «АвиаКосм», 1996.
  • А. Б. Широкорад. (2005). Часть 3. Советские средства доставки ядерного оружия. Глава 1. Атомная артиллерия. У С. Н. Дмитриева (ред.). Атомный таран XX века. Вече. с. 352. ISBN .
  • Ефремов А. С. Седьмой «цветок» в артиллерийском «букете» и его унифицированные наследники // Техника и вооружение. — Техинформ, 2011. — С. 2—3. — ISSN 1682-7597.
  • 2А44.ТО. Артиллерийское вооружение 2А44. Техническое описание и инструкция по эксплуатации. Часть 1. М.: Военное издательство Министерства обороны СССР. 1982. с. 8—9.
  • Энциклопедия XXI век. Оружие и технологии России. Часть 5. Боеприпасы наземной артиллерии. Группа 13. Класс 1320. Боеприпасы и артиллерийские выстрелы калибром свыше 125-мм. Выстрелы к 203-мм артиллерийским системам. Т. 12. М.: Издательский дом «Оружие и технологии». 2006. с. 190—192. ISBN .
  • Хайченко А. В. (2010). Этапы 40-летнего пути поколения 50-х и практический переход к пониманию Информационного общества. Люди, их работа, отношения и целеустремления. Книга-Отчёт. История создания информационного общества в России. 1970—2010 годы. М.: НПЦ ООО «СКИБР». с. 102.
  • Барабанов М. С., Лавров А. В., Целуйко В. А. (2009). Под ред. Барабанова М. С (ред.). Танки августа. Сборник статей. М.: Центр анализа стратегий и технологий. с. 144.
  • 5-18 Army Division, Arty Div. Field manual FM 100-60. Armor- and mechanized-based opposing force. Organization guide. Headquarters, Department of the Army. 1997. с. 5—39, 5—43.
  • R. P. Hunnicutt. Sheridan: A History of the American Light Tank Volume II. — 1st ed. — Novato, CA: Presidio Press, 1995. — 240 p. — .
  • Шунков В. Н. (2004). Часть 4. Современные артиллерийские орудия особой мощности. У Под общей редакцией Тараса А. Е (ред.). Энциклопедия артиллерии особой мощности. Библиотека военной истории (вид. Научно-популярное издание). Мн.: Харвест. с. 348—349. ISBN .
  • Foss C. R. (2002). NORINCO 203 mm (8 in) howitzer. Jane's Armour and Artillery 2001—2002.
  • Bailey J. (1997). Professor Holmes E. R (ред.). Artillery and Warfare 1945—2025. Cranfield University. с. 65.
  • Энциклопедия XXI век. Оружие и технологии России. Часть 2. Ракетно-артиллерийское вооружение сухопутных войск. Группа 23. Класс 2350. Боевые гусеничные машины. 203-мм самоходное орудие 2С7 «Пион» (2С7М «Малка»). Т. 2. М.: Издательский дом «Оружие и технологии». 2001. с. 164—167. ISBN .
  • 203-mm Self-Propelled Gun 2S7. Field manual FM 100-2-3. The Soviet Army. Troops, organization and equipment. Headquarters, Department of the Army. 1991. с. 262.
  • International Institute for Strategic Studies (2012). The Military Balance 2012. Nuffield Press. с. 510. ISBN .

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Pion znachennya 2S7 Pion ros 2S7 Pion Indeks GBTU ob yekt 216 radyanska 203 mm samohidna garmata artileriyi rezervu Verhovnogo Golovnokomanduvannya Rozrobleno na Leningradskomu Kirovskomu zavodi Golovnij konstruktor shasi M S Popov 203 mm garmati 2A44 G I Sergyeyev 2S7 Pion priznachenij dlya pridushennya tiliv znishennya osoblivo vazhlivih ob yektiv i zasobiv yadernogo napadu v taktichnij glibini na vidstani do 47 km 2S7 Pion Samohidna garmata 2S7 Pion Tip Samohidna garmataIstoriya vikoristannyaNa ozbroyenni z 1975Istoriya virobnictvaVirobnik SRSRVigotovlennya 2S7 z 1975 do 1985 2S7M z 1986 do 1990Vigotovlena kilkist ponad 500HarakteristikiDovzhina 10 500 mmDovzhina stvola 55 3 kalibriShirina 3 380 mmVisota 3 000 mmObsluga 7 6Temp vognyu 1 5 2 5 postr hvPricil PG 1M OP 4MGolovne ozbroyennya 203 mm narizna garmata 2A44Drugoryadne ozbroyennya 1 12 7 mm NSVT boyekomplekt 4Dvigun V 46 1 Virobnik ChTZMarka V 46 1Tip dizelnijMaksimalna potuzhnist 780 k s pri 2000 ob hvKonfiguraciya V12Cilindriv 12Hid porshnya 180 186 7 mmDiametr cilindra 150 mmOholodzhennya ridinneTaktnist chislo taktiv 4Dorozhnij prosvit 400 mmPalivo dizelneShvidkist shose 50 km godProhidnist stinka 0 7 m riv 2 5 m brid 1 2 m2S7 Pion u VikishovishiIstoriya stvorennya29 serpnya 1949 r bula viprobuvana persha radyanska atomna bomba Takim chinom u Holodnij vijni yadernoyu zbroyeyu stali voloditi obidva protiborchi ugrupovannya Z naroshuvannyam strategichnih yadernih ozbroyen oboma storonami konfliktu stalo ochevidnim sho totalna yaderna vijna malojmovirna i bezgluzda Aktualnoyu stala teoriya obmezhenoyi yadernoyi vijni z obmezhenim zastosuvannyam taktichnogo yadernogo ozbroyennya Na pochatku 1950 h rokiv pered kerivnictvami protiborchih storin vinikla problema dostavki cogo ozbroyennya oskilki osnovnimi zasobami dostavki buli strategichni bombarduvalniki Boeing B 29 i Tu 4 Taki zasobi dostavki ne mogli efektivno zavdavati udari po peredovih poziciyah vijsk protivnika Sered najkrashih zasobiv rozglyadali korpusni ta divizijni artilerijski sistemi taktichni raketni kompleksi i bezvidkatni garmati Pershimi radyanskimi artilerijskimi sistemami ozbroyenimi yadernimi boyepripasami stali samohidnij minomet 2B1 i samohidna garmata 2A3 prote ci sistemi buli gromizdkimi i ne mogli zabezpechiti vimogi po visokij mobilnosti Z pochatkom burhlivogo rozvitku raketnoyi tehniki v SRSR roboti nad bilshistyu zrazkiv klasichnoyi artileriyi za vkazivkoyu M S Hrushova buli pripineni Pislya znyattya z posta M S Hrushova roboti z artilerijskoyi tematiki vidnovilisya Do vesni 1967 roku buv vikonanij avanproekt novoyi nadpotuzhnoyi SAU na bazi tanku Ob yekt 434 a takozh vikonanij derev yanij maket v naturalnu velichinu Proekt peredbachav stvorennya SAU zakritogo tipu z rubochnoyu ustanovkoyu garmati konstrukciyi OKB 2 Maket otrimav negativni vidguki vid predstavnikiv ministerstva oboroni odnak propoziciya pro stvorennya SAU osoblivoyi potuzhnosti zacikavila Ministerstvo oboroni SRSR i 16 grudnya 1967 roku nakazom 801 Ministerstva oboronnoyi promislovosti bula rozpochata naukovo doslidna robota z viznachennya viglyadu i bazovih harakteristik novoyi SAU Tablicya TTH balistichnih rishen zaproponovanih do vikoristannya v 2S7 Balistika garmati S 72 S 23 MU 1 Kalibr garmati mm 210 180 180 Masa snaryadu kg 133 88 97 5 Maksimalna dalnist OFS km 35 30 30 Maksimalna dalnist AR OFS km 50 45 Osnovnoyu vimogoyu do novoyi SAU bula maksimalna dalnist strilbi ne menshe 25 km Vibir optimalnogo kalibru garmati za vkazivkoyu GRAU vikonuvala Artilerijska akademiya imeni M I Kalinina V hodi robit buli rozglyanuti rizni artilerijski sistemi sho znahodilis na ozbroyeni abo v rozrobci Osnovnimi buli 210 mm garmata S 72 180 mm garmata S 23 i 180 mm beregova garmata MU 1 Za visnovkom Leningradskoyi artilerijskoyi akademiyi variantom sho pidhodit najkrashe bulo viznano balistichne rishennya 210 mm garmati S 72 Odnak popri ce zavod Barikadi dlya zabezpechennya nastupnosti tehnologij vigotovlennya vzhe rozroblenih garmati B 4 ta B 4M zaproponuvav zmenshiti kalibr z 210 do 203 mm Taka propoziciya otrimala shvalennya v GRAU Odnochasno z viborom kalibru velisya roboti i po viboru shasi i komponuvalnoyi shemi dlya majbutnoyi SAU Odnim z variantiv bulo shasi bagatocilovogo tyagacha MT T zroblenogo na bazi tanku T 64A Takij variant otrimav poznachennya Ob yekt 429a Takozh opracovuvavsya variant na bazi vazhkogo tanka T 10 sho oderzhav poznachennya 216 sp1 Za rezultatami roboti bulo z yasovano sho optimalnoyu bude vidkrite vstanovlennya garmati pri comu dlya rozmishennya novoyi garmati ne pidhodit zhoden z nayavnih tipiv shasi vnaslidok visokoyi sili oporu vidkatu v 135 ts pri strilbi Tomu bulo prijnyato rishennya rozroblyati novu hodovu chastinu z maksimalno mozhlivoyu unifikaciyeyu vuzliv z nayavnimi na ozbroyenni SRSR tankami Otrimani opracyuvannya lyagli v osnovu DKR pid najmenuvannyam Pion indeks GRAU 2S7 Pion mav nadijti na ozbroyennya divizioniv artileriyi rezervu Verhovnogo Golovnokomanduvannya dlya zamini 203 mm buksirovanih gaubic B 4 ta B 4M Oficijno roboti za novoyu SAU osoblivoyi potuzhnosti buli zatverdzheni 8 lipnya 1970 roku postanovoyu CK KPRS i Radi ministriv SRSR 427 161 Golovnim rozrobnikom 2S7 buv priznachenij Leningradskij Kirovskij zavod garmatu 2A44 proektuvali v OKB 3 Volgogradskogo zavodu Barikadi 1 bereznya 1971 roku buli vidani a do 1973 roku zatverdzheni taktiko tehnichni vimogi na novu SAU Zgidno z zavdannyam samohidna garmata 2S7 mala zabezpechuvati bezrikoshetnu dalnist strilbi vid 8 5 do 35 km oskolko fugasnimi snaryadami masoyu 110 kg pri comu mala zabezpechuvatisya mozhlivist strilbi yadernim postrilom 3VB2 priznachenim dlya 203 mm gaubici B 4M Shvidkist ruhu po shose povinna bula buti ne menshe 50 km god Nove shasi z kormovoyu ustanovkoyu garmati otrimalo poznachennya 216 sp2 U period z 1973 po 1974 roki dva doslidni zrazki SAU 2S7 buli vigotovleni i spryamovani na viprobuvannya Pershij zrazok prohodiv hodovi viprobuvannya na poligoni Strugi Chervoni Drugij zrazok prohodiv viprobuvannya strilboyu odnak vikonati vimogi z dalnosti strilbi ne zmig Problema bula virishena pidborom optimalnogo skladu porohovogo zaryadu i tipu postrilu V 1975 roci sistema Pion bula prijnyata na ozbroyennya Radyanskoyi armiyi V 1977 roci u dlya SAU 2S7 buli rozrobleni i nadijshli na ozbroyennya yaderni boyepripasi Serijne virobnictvo ta modifikaciyiPorivnyalna tablicya TTH riznih modifikacij SAU 2S7 2S7 2S7M Pochatok serijnogo virobnictva 1975 1986 Bojova masa t 45 46 5 Ekipazh chol 7 6 Indeks garmati 2A44 2A44 vozimij boyezapas postr 4 8 Maksimalna skorostrilnist postr hv 1 5 2 5 Rezhimna skorostrilnist postr god 40 50 Chas perevedennya v bojove polozhennya hv 10 7 Chas perevedennya v pohidne polozhennya hv 10 3 5 Marka dviguna V 46 1 V 84B Potuzhnist dviguna k s 780 840 Pitoma potuzhnist k s t 17 25 18 Radiostanciya R 123M R 173 Aparatura vnutrishnogo zv yazku 1V116 1V116 Serijne virobnictvo SAU 2S7 bulo rozgornuto v 1975 roci na Leningradskomu zavodi imeni Kirova Vigotovlennyam garmati 2A44 zajmavsya volgogradskij zavod Barikadi Virobnictvo 2S7 trivalo azh do rozvalu Radyanskogo Soyuzu V 1990 roci v Radyanski vijska bula peredana ostannya partiya z 66 mashin 2S7M Stanom na 1990 rik vartist odniyeyi samohidnoyi artilerijskoyi ustanovki 2S7 stanovila 521527 rubliv Vsogo za 16 rokiv virobnictva bulo vipusheno ponad 500 odinic 2S7 riznih modifikacij U 1980 ti roki nazrila neobhidnist modernizaciyi SAU 2S7 Tomu bula vidkrita doslidno konstruktorska robota pid shifrom Malka indeks GRAU 2S7M Nasampered stavilosya pitannya pro zaminu silovoyi ustanovki oskilki dvigun V 46 1 ne mav dostatnoyi potuzhnosti i nadijnosti roboti Dlya Malki buv rozroblenij dvigun V 84B yakij vidriznyavsya vid vikoristanogo v tanku T 72 osoblivostyami komponuvannya dviguna v motorno transmisijnomu viddilenni Zavdyaki novomu dvigunu SAU mogla zapravlyatisya ne tilki dizelnim palivom ale takozh gasom i benzinom Modernizaciyi piddalasya i hodova chastina mashini V lyutomu 1985 a SAU z novoyu silovoyu ustanovkoyu i modernizovanoyu hodovoyu chastinoyu prohodila viprobuvannya Za rezultatami modernizaciyi resurs motoprobigu SAU buv zbilshenij do 8000 10 000 km Dlya prijomu i vidobrazhennya informaciyi z mashini starshogo oficera batareyi miscya navidnika i komandira buli obladnani cifrovimi indikatorami z avtomatichnim prijomom danih sho dozvolilo skorotiti chas perevedennya mashini z pohidnogo v bojove polozhennya i nazad Zavdyaki zminenij konstrukciyi ukladok vozimij boyekomplekt buv zbilshenij do 8 postriliv Novij mehanizm zaryadzhannya dozvoliv zdijsnyuvati zaryadzhannya garmati pri bud yakih kutah vertikalnoyi prokachki sho Takim chinom skorostrilnist bula zbilshena v 1 6 razi do 2 5 postriliv na hvilinu a rezhim vognyu v 1 25 razi Dlya stezhennya za vazhlivimi pidsistemami v SAU bula vstanovlena aparatura reglamentnogo kontrolyu yaka zdijsnyuvala bezperervnij monitoring vuzliv ozbroyennya dviguna gidrosistemi ta energoagregativ Serijne virobnictvo SAU 2S7M bulo rozpochato v 1986 roci Krim togo ekipazh mashini buv zmenshenij do 6 osib Naprikinci 1970 h rokiv na osnovi garmati 2A44 buv rozroblenij proekt korabelnoyi artilerijskoyi ustanovki pid shifrom Pion M Teoretichna masa artilerijskoyi ustanovki bez boyekomplektu sklala 65 70 tonn Boyekomplekt mav stanoviti 75 postriliv a skorostrilnist do 1 5 postriliv na hvilinu Artilerijsku ustanovku Pion M peredbachalos vstanovlyuvati na korabli proektu 956 tipu Suchasnij Odnak cherez principovu nezgodu kerivnictva VMF z vikoristannyam krupnogo kalibru dali proektni roboti po artilerijskij ustanovci Pion M ne prosunulis Opis konstrukciyiBronovanij korpus Samohidna garmata 2S7 Pion vikonana za bezbashtovoyu shemoyu z vidkritim roztashuvannyam garmati v kormovij chastini SAU Do skladu ekipazhu vhodyat 7 v modernizovanomu varianti 6 cholovik Na marshi vsi chleni ekipazhu rozmisheni v korpusi SAU Korpus rozdilenij na chotiri viddilennya U perednij chastini roztashovane viddilennya upravlinnya z miscem komandira mehanika vodiya i misce dlya odnogo z chleniv obslugi Za viddilennyam upravlinnya roztashovanij motorno transmisijnij vidsik z dvigunom Za motorno transmisijnim vidsikom roztashovane viddilennya obslugi v yakomu roztashovani ukladki zi snaryadami misce navidnika i miscya dlya 3 v modernizovanomu varianti 2 chleniv obslugi U kormovomu viddilenni roztashovana vidkidna plita soshnik i garmata SAU Korpus 2S7 zroblenij z dvosharovoyi protikulnoyi broni z tovshinoyu zovnishnih listiv 13 mm a vnutrishnih 8 mm Obsluga vseredini SAU zahishena vid naslidkiv zastosuvannya zbroyi masovogo urazhennya Korpus poslablyuye diyu proniknoyi radiaciyi v tri razi Zaryadzhannya golovnoyi garmati pri roboti SAU zdijsnyuyetsya z gruntu abo z vantazhivki za dopomogoyu specialnogo pidjomnogo mehanizmu vstanovlenogo na platformi z pravogo boku vidnosno garmati Zaryadzhalnik pri comu perebuvaye zliva vid garmati ta keruye procesom za dopomogoyu pulta upravlinnya Ozbroyennya SAU 2S7 v bojovomu polozhenni Osnovnim ozbroyennyam ye 203 mm garmata 2A44 sho maye maksimalnu skorostrilnist 1 5 postrila za hvilinu na modernizovanomu varianti do 2 5 postrila za hvilinu Stvol garmati ye vilnoyu truboyu z yednanoyu z kazennikom U kazenniku roztashovanij porshnevij zatvor Stvol garmati j protividkatni pristroyi roztashovani v lyulci hitnoyi chastini Hitna chastina zakriplena na verhnomu verstati yakij vstanovlenij na osi i zakriplenij namitkami Protividkatni pristroyi skladayutsya z gidravlichnogo galma vidkatu i dvoh pnevmatichnih nakatnikiv roztashovanih simetrichno vidnosno kanalu stvola Taka shema protividkatnih pristroyiv dozvolyaye nadijno utrimuvati vidkatni chastini garmati v krajnomu polozhenni do zdijsnennya postrilu pri bud yakih kutah vertikalnogo navedennya Dovzhina vidkatu pri postrili mozhe syagnuti 1400 mm Pidjomnij i povorotnij mehanizmi sektornogo tipu zabezpechuyut navedennya garmati v diapazoni kutiv vid 0 do 60 po vertikali i vid 15 do 15 po gorizontu Navedennya mozhe zdijsnyuvatisya yak gidravlichnimi privodami sho zhivlyatsya vid nasosnoyi stanciyi SAU 2S7 tak i za dopomogoyu ruchnih privodiv Pnevmatichnij mehanizm vrivnovazhuvacha sluzhit dlya kompensaciyi momentu nevrivnovazhenosti hitnoyi chastini garmati Dlya polegshennya roboti chleniv obslugi SAU obladnana mehanizmom zaryadzhannya sho zabezpechuye podachu postriliv na liniyu zaryadzhannya i dosilannya yih v kamoru garmati Vidkidna oporna plita rozmishena v kormi korpusu peredaye zusillya postrilu na grunt chim zabezpechuye bilshu stijkist SAU Na zaryadi 3 Pion mig vesti strilbu pryamim navedennyam bez vstanovlennya soshnika Vozhenij boyekomplekt samohidnoyi garmati Pion stanovit 4 postrili dlya modernizovanogo varianta 8 v dodanij do SAU transportnij mashini perevozitsya osnovnij boyekomplekt iz 40 postriliv V osnovnij boyekomplekt vhodyat ulamkovo fugasni snaryadi 3OF43 krim togo mozhut vikoristovuvatis kasetni snaryadi 3 O 14 betonobijni i yaderni boyepripasi Dodatkovo SAU 2S7 osnashena 12 7 mm zenitnim kulemetom NSVT i perenosnimi zenitnimi raketnimi kompleksami 9K32 Strila 2 Mozhlive vikoristannya boyepripasiv vid amerikanskoyi 203 mm SAU M110 Zokrema ukrayinski artileristi vikoristovuvali ulamkovo fugasni snaryadi M106 pid chas rosijsko ukrayinskoyi vijni Zastosovuvani boyepripasi Nomenklatura boyepripasiv Indeks postrilu Indeks snaryada Indeks zaryadu Masa snaryadu kg Masa VR kg Masa zaryadu kg Pochatkova shvidkist snaryada m s Maksimalna dalnist strilbi km Betonobijni 3VG11 Kasetni 3VO15 3 O 14 4 z 2 110 24 0 23 43 2 30 4 3VO16 3 O 14 4 z 3 110 24 0 23 25 13 Oskolkovo fugasni 3VOF34 3OF43 4 z 2 110 17 8 43 2 960 37 4 3VOF35 aktivno reaktivnij 3OF44 4 z 2 102 13 32 43 2 47 5 3VOF42 3OF43 4 z 3 110 17 8 25 25 4 Yaderni Ricina Sadzhanec Perforator Navchalni Holostij 4H47 17 5 Zasobi sposterezhennya i zv yazku Dlya navedennya garmati misce navidnika obladnane artilerijskim panoramnim pricilom PG 1M dlya strilbi z zakritih vognevih pozicij i pricilom pryamoyi navodki OP4M 99A dlya vedennya vognyu po sposterezhuvanih cilyah Dlya sposterezhennya za miscevistyu viddilennya upravlinnya obladnano simoma prizmatichnimi periskopichnimi priladami sposterezhennya TNPO 160 she dva priladi TNPO 160 vstanovleni v krishkah lyukiv viddilennya rozrahunku Dlya roboti v nichnih umovah chastina priladiv TNPO 160 mozhe buti zaminena na priladi nichnogo bachennya TVNE 4B Zovnishnij radiozv yazok pidtrimuyetsya radiostanciyeyu R 123M Radiostanciya pracyuye v UKH diapazoni i zabezpechuye stijkij zv yazok z odnotipnimi stanciyami na vidstani do 28 km v zalezhnosti vid visoti anteni oboh radiostancij Peregovori mizh chlenami ekipazhu zdijsnyuyetsya cherez aparaturu vnutrishnogo zv yazku 1V116 Dvigun i transmisiya Opornij soshnik SAU 2S7 v pohidnomu polozhenni Yak silovu ustanovku v 2S7 vikoristovuye V podibnij 12 cilindrovij chotiritaktnij dizelnij dvigun V 46 1 ridinnogo oholodzhennya z nadduvom potuzhnistyu 780 ks Dizelnij dvigun V 46 1 buv stvorenij na bazi dviguna V 46 sho vstanovlyuvavsya na tanki T 72 Osoblivostyami V 46 1 buli neveliki komponuvalni zmini pov yazani z jogo adaptaciyeyu pid ustanovku v motorno transmisijne viddilennya SAU 2S7 Z osnovnih vidminnostej bulo zminene misce roztashuvannya valu vidboru potuzhnosti Dlya polegshennya zapusku dviguna v zimovih umovah v motorno transmisijnomu viddilenni vstanovlena sistema pidigrivu rozroblena na bazi analogichnoyi sistemi vazhkogo tanka T 10M V hodi modernizaciyi na SAU 2S7M silova ustanovka bula zaminena na bagatopalivnij dizelnij dvigun V 84B potuzhnistyu 840 l s Transmisiya mehanichna z gidravlichnim keruvannyam i planetarnim mehanizmom povorotu Maye sim perednih i odnu zadnyu peredachi Krutnij moment dviguna peredayetsya cherez konichnij reduktor z peredavalnim chislom 0 682 na dvi bortovi korobki peredach Hodova chastina Hodova chastina 2S7 vikonana na bazi osnovnogo tanka T 80 i skladayetsya z semi par zdvoyenih obgumovanih opornih i shesti par odinarnih pidtrimuyuchih kotkiv U zadnij chastini mashini roztashovani linivci a v perednij veduchi zirochki U bojovomu polozhenni linivci opuskayutsya na grunt dlya dodannya SAU bilshoyi stijkosti do navantazhen pri strilbi Opuskannya i pidnyattya zdijsnyuyetsya za dopomogoyu dvoh gidrocilindriv zakriplenih po osyah linivciv Pidviska 2S7 individualna torsionna z gidravlichnimi amortizatorami Specialne obladnannya Pidgotovka poziciyi dlya strilbi zdijsnyuyetsya za dopomogoyu soshnika v kormovij chastini SAU Pidjom i opuskannya soshnika zdijsnyuyetsya za dopomogoyu dvoh gidravlichnih domkrativ Dodatkovo samohidna garmata 2S7 bula obladnana dizelnim generatorom 9R4 6U2 potuzhnistyu 24 k s dlya zhivlennya osnovnogo nasosa gidravlichnoyi sistemi SAU na stoyanci koli dvigun mashini vimknenij Mashini na bazi1969 roku v tulskomu NDEMI za postanovoyu CK KPRS i Radi ministriv SRSR vid 27 travnya 1969 r buli rozpochati roboti po stvorennyu novoyi zenitno raketnoyi sistemi S 300V frontovoyi lanki Doslidzhennya provedeni v NDEMI spilno z leningradskim VNDI 100 pokazali vidsutnist shasi sho vidpovidalo umovam vantazhopidjomnosti vnutrishnim gabaritam i prohidnosti Tomu KB 3 Leningradskogo zavodu imeni Kirova bulo vidano zavdannya na rozrobku novogo unifikovanogo gusenichnogo shasi Do rozrobki pred yavlyali taki vimogi povna masa ne bilshe 48 tonn vantazhopidjomnist 20 tonn zabezpechennya roboti obladnannya ta ekipazhu v umovah zastosuvannya zbroyi masovogo urazhennya visoka manevrenist i prohidnist Shasi proektuvalos praktichno odnochasno z samohidnoyu ustanovkoyu 2S7 i bulo z neyu maksimalno unifikovano Do osnovnih vidminnostej vidnositsya zadnye roztashuvannya motorno transmisijnogo viddilennya i veduchih zirochok gusenichnogo rushiya V rezultati provedenih robit buli stvoreni taki modifikaciyi universalnogo shasi Ob yekt 830 dlya samohidnoyi puskovoyi ustanovki 9A83 Ob yekt 831 dlya samohidnoyi puskovoyi ustanovki 9A82 Ob yekt 832 dlya radiolokacijnoyi stanciyi 9S15 Ob yekt 833 v bazovomu vikonanni dlya bagatokanalnoyi stanciyi navedennya raket 9S32 u vikonanni 833 01 dlya radiolokacijnoyi stanciyi 9S19 Ob yekt 834 dlya komandnogo punktu 9S457 Ob yekt 835 dlya pusko zaryadzhayuchih ustanovok 9A84 i 9A85 Vigotovlennya doslidnih zrazkiv universalnih shasi vikonav Leningradskij zavod imeni Kirova Serijne virobnictvo bulo peredano na Lipeckij traktornij zavod U 1997 roci na zamovlennya Inzhenernih vijsk RF bula rozroblena shvidkohidna transhejna mashina BTM 4M Tundra dlya rizannya transhej i rittya v merzlomu grunti Pislya rozvalu Radyanskogo Soyuzu v Rosiyi strimko skorotilos finansuvannya zbrojnih sil a zakupivli vijskovoyi tehniki majzhe zupinilis V cih umovah na Kirovskomu zavodi bula provedena programa konversiyi vijskovoyi tehniki v ramkah yakoyi na osnovi SAU 2S7 buli rozrobleni i pochali viroblyati mashini gromadyanskogo mashinobuduvannya U 1994 roci buv rozroblenij visokomobilnij kran SGK 80 a cherez chotiri roki z yavivsya jogo modernizovanij variant SGK 80r Krani mali masu 65 tonn ta vantazhopidjomnist do 80 tonn Na zamovlennya Departamentu bezpeki ruhu ta ekologiyi Ukrzaliznici v 2004 roci buli rozrobleni samohidni gusenichni mashini SM 100 priznacheni dlya likvidaciyi naslidkiv shodiv ruhomogo skladu z rejok a takozh dlya provedennya avarijno ryatuvalnih robit pislya katastrof prirodnogo i tehnogennogo harakteru SluzhbaOrganizacijna struktura Samohidna garmata 2S7 nadhodila na ozbroyennya okremih samohidno artilerijskih divizioniv artilerijskih brigad velikoyi potuzhnosti artileriyi rezervu Verhovnogo Golovnokomanduvannya Suhoputnih vijsk SRSR Standartnij divizion nalichuvav po 3 batareyi z chotiroh samohidnih garmat 2S7 razom 12 SAU v divizioni Kozhna brigada nalichuvala po 2 divizioni SAU 2S7 i 2 divizionu samohidnih minometiv 2S4 Tyulpan odnak divizioni 2S4 mogli buti zamineni na SAU 2S7 Sluzhba Samohidni garmati 2S7 perebuvali na ozbroyenni nastupnih formuvan 13 vazhka artilerijska brigada 48 odinic 2S7 stanom na 1990 rik 19 j okremij samohidno artilerijskij divizion 19 oblogovij 12 odinic 2S7 184 artilerijska brigada velikoyi potuzhnosti 48 odinic 2S7 stanom na 1990 rik 188 artilerijska brigada velikoyi potuzhnosti 48 odinic 2S7 stanom na 1990 rik 228 artilerijska brigada velikoyi potuzhnosti 45 odinic 2S7 stanom na 1990 rik 289 artilerijska brigada velikoyi potuzhnosti 48 odinic 2S7 stanom na 1990 rik 303 gvardijska Kalinkovickogo dvichi Chervonopraporna ordeniv Suvorova i Kutuzova garmatna artilerijska brigada velikoyi potuzhnosti vch pp 50432 p Rozenkrug garnizon Altengrabov NDR 384 artilerijska brigada velikoyi potuzhnosti 48 odinic 2S7 stanom na 1990 rik Permskij PSH 25 odinic 2S7 stanom na 2000 rik Bojove zastosuvannyaZa chas ekspluataciyi v Radyanskij armiyi samohidni garmati Pion zhodnogo razu ne buli vikoristani u zhodnomu zbrojnomu konflikti prote intensivno vikoristovuvali v artilerijskih brigadah velikoyi potuzhnosti GSVG Pislya pidpisannya Dogovoru pro zvichajni zbrojni sili v Yevropi vsi samohidni garmati Pion ta Malka buli vivedeni iz skladu Zbrojnih sil Rosijskoyi Federaciyi ta peredislokovani u Shidnij vijskovij okrug Yedinim epizodom bojovogo zastosuvannya SAU 2S7 bula Rosijsko gruzinska vijna koli gruzinska storona konfliktu vikoristovuvala batareyu z shesti SAU 2S7 Pri vidstupi gruzinski vijska shovali vsi shist SAU 2S7 v rajoni Gori Odna z 5 viyavlenih rosijskimi vijskami SAU 2S7 bula zahoplena yak trofej reshta znisheni Rosijsko ukrayinska vijna Dokladnishe Rosijsko ukrayinska vijna z 2014 ta Rosijske vtorgnennya v Ukrayinu 2022 Ustanovki 2S7 43 yi okremoyi artilerijskoyi brigadi na paradi z nagodi Dnya nezalezhnosti 2016 rik V listopadi 2014 roku Ukrayina u zv yazku z rosijskim vtorgnennyam rozpochala rozkonservaciyu i privedennya v bojovij stan nayavnih ustanovok 2S7 Zahodi shodo vidnovlennya i vvedennya do bojovogo skladu zdijsnyuvali remontni pidrozdili OK Pivnich Z vidnovlenih ustanovok bulo stvoreno 43 tyu artilerijsku brigadu velikoyi potuzhnosti 29 sichnya 2015 roku z yavilosya video na yakomu po pidkontrolnij na toj chas prorosijskim formuvannyam Makiyivci ruhayetsya SAU 2S7 Pion 19 go artilerijskogo divizionu RF U kvitni 2015 roku shonajmenshe 3 ustanovki 2S7 Pion zgorili pid chas pozhezhi u vijskovomu tabori Zbrojnih sil RF u Rostovskij oblasti V travni 2022 roku rosijski propagandisti pokazali video zastosuvannya 2S7 Malka na Harkivshini A v 20 h chislah travnya ukrayinski vijskovi 45 OABr pokazali yak viyavili ta znishili kilka odinic vorozhoyi tehniki na teritoriyi Pologivskogo olijnoekstracijnogo zavodu u Pologah Zaporizka oblast vikoristovuyuchi bezpilotnik Spectator ta 2S7 Pion 17 lipnya 2022 roku 43 tya artilerijska brigada ZSU povidomila pro znishennya vorozhoyi 2S7 Pion 24 lipnya 2022 roku v socialnih merezhah bulo poshirene foto rosijskoyi 2S7 Malka z rozirvanim stvolom imovirno cherez vicherpannya resursu ostannogo pid chas bojovih dij v Ukrayini Vnaslidok vicherpannya boyezapasiv ukrayinski vijskovi otrimali snaryadi vid amerikanskoyi 203 mm SAU M110 Zokrema ulamkovo fugasni snaryadi M106 Ocinka ustanovkiPorivnyalna tablicya TTH 2S7 iz zarubizhnimi analogami 2S7 M110A2 M1978 Koksan 2S7M AL FAO NORINCO 203 mm Pochatok serijnogo virobnictva 1976 1978 1986 doslidna doslidna Bojova masa t 45 28 35 40 46 5 48 Ekipazh chol 7 5 6 Kalibr garmati mm 203 2 203 2 170 203 2 210 203 2 Dovzhina stvola klb 55 3 39 5 55 3 53 45 5 Kuti VN grad 0 60 2 65 0 60 0 55 Kuti GN grad 30 60 30 80 Boyezapas sho vozyat postr 4 2 8 Maksimalna dalnist strilbi OFS km 37 4 24 40 37 4 45 40 Maksimalna dalnist strilbi AR OFS km 47 5 30 60 47 5 57 3 50 Maksimalna dalnist strilbi KAS km 30 4 24 30 4 Masa OFS kg 110 90 7 110 109 4 95 9 Bojova skorostrilnist postr hv 1 5 1 5 0 2 0 4 2 5 Kalibr zenitnogo kulemeta mm 12 7 12 7 Maksimalna shvidkist po shose km god 50 54 7 40 50 80 80 Zapas hodu po shose km 675 525 300 675 U 1970 ti roki Radyanskim Soyuzom bula zroblena sproba pereosnashennya Radyanskoyi armiyi novimi zrazkami artilerijskogo ozbroyennya Pershim zrazkom stala samohidna gaubicya 2S3 Akaciya predstavlena gromadskosti v 1973 roci za neyu 2S1 Gvozdika v 1974 roci 2S4 Tyulpan v 1975 roci i v 1979 roci buli predstavleni 2S5 Giacint S i 2S7 Zavdyaki novij tehnici Radyanskij Soyuz suttyevo pidvishiv zhivuchist i manevrenist svoyih artilerijskih vijsk Do momentu pochatku serijnogo virobnictva SAU 2S7 na ozbroyenni SShA vzhe perebuvala 203 mm korpusna samohidna garmata M110 V 1975 roci 2S7 istotno perevershuvala M110 za osnovnimi parametrami dalnosti strilbi OFS 37 4 km proti 16 8 km vozimij boyekomplekt 4 postrili proti 2 pitomoyi potuzhnosti 17 25 l s t proti 15 4 prote pri comu obsluga SAU 2S7 skladala 7 osib proti 5 na M110 U 1977 i 1978 rokah na ozbroyennya armiyi SShA nadijshli vdoskonaleni samohidni garmati M110A1 i M110A2 sho viriznyalisya zbilshenoyu do 30 km maksimalnoyu dalnistyu strilbi odnak i voni ne zmogli za cim parametrom perevershiti SAU 2S7 Perevagoyu Piona nad SAU M110 ye povnistyu bronovane shasi todi yak u M110 bronovane tilki motorno transmisijne viddilennya V KNDR v 1978 roci na osnovi tanku Tip 59 bula stvorena 170 mm SAU Koksan Garmata dozvolyala vesti vogon na distanciyi do 60 km odnak mala ryad istotnih nedolikiv nizka zhivuchist stvola mala skorostrilnist nizka ruhlivist shasi i vidsutnist vozimogo boyekomplektu U 1985 roci buv rozroblenij udoskonalenij variant cya garmata na viglyad i za komponuvannyam nagaduvala samohidnu garmatu 2S7 Sprobi stvorennya sistem analogichnih M110 i 2S7 robilisya v Iraku V seredini 1980 h rokiv bula pochata rozrobka 210 mm samohidnoyi garmati AL FAO Garmata stvoryuvalas yak vidpovid na iranski M107 prichomu garmata mala istotno perevershuvati cyu SAU po vsih parametrah V rezultati buv vigotovlenij a v travni 1989 roku prodemonstrovanij doslidnij zrazok SAU AL FAO Samohidna artilerijska ustanovka mala viglyad shasi samohidnoyi gaubici G6 na yakomu bulo vstanovleno 210 mm garmatu Samohidna ustanovka bula zdatna rozvivati shvidkist na marshi do 80 km god Dovzhina stvola stanovila 53 kalibri Vogon mozhna vesti yak zvichajnimi 109 4 kg oskolkovo fugasnimi snaryadami z donnoyu viyimkoyu i maksimalnoyu dalnistyu strilbi v 45 km tak i snaryadami z donnim gazogeneratorom z maksimalnoyu dalnistyu strilbi do 57 3 km Prote zaprovadzheni na pochatku 1990 h rokiv ekonomichni sankciyi proti Iraku zavadili podalshij rozrobci garmati i proekt ne vijshov za stadiyu doslidnih zrazkiv V seredini 1990 h kitajska kompaniya NORINCO na osnovi M110 rozrobila doslidnij zrazok 203 mm samohidnoyi garmati z novoyu artilerijskoyu chastinoyu Prichinoyu rozrobki bula nezadovilna dalnist strilbi SAU M110 Nova artilerijska chastina dozvolila zbilshiti maksimalnu dalnist strilbi oskolkovo fugasnimi snaryadami do 40 km a aktivno reaktivnimi do 50 km Krim togo SAU mogla vesti vogon kerovanimi yadernimi snaryadami a takozh kasetnimi snaryadami postanovnikami protitankovih min Dali vigotovlennya doslidnogo zrazka rozrobki ne prosunulis V rezultati zavershennya DKR Pion na ozbroyennya Radyanskoyi armiyi nadijshla SAU yaka vtilila v sobi peredovi ideyi konstruyuvannya samohidnih garmat velikoyi potuzhnosti Dlya svogo klasu SAU 2S7 mala visoki ekspluatacijni harakteristiki manevrenist i vidnosno nevelikij chas perevedennya SAU v bojove polozhennya i nazad Zavdyaki kalibru 203 2 mm i maksimalnij dalnosti strilbi oskolkovo fugasnimi snaryadami samohidna garmata Pion mala visoku bojovu efektivnist tak za 10 hvilin vognevogo nalotu SAU zdatna dostaviti do cili blizko 500 kg vibuhovoyi rechovini Provedena v 1986 roci modernizaciya do rivnya 2S7M dozvolila cij SAU vidpovidati vimogam sho stavlyatsya do perspektivnih artilerijskim sistem ozbroyennya na period do 2010 roku Yedinim nedolikom yakij vidznachayut zahidni fahivci ye vidkrita ustanovka garmati sho ne dozvolyaye zahishati ekipazh pri roboti na poziciyi vid oskolkiv snaryadiv abo vognyu protivnika Podalshe vdoskonalennya sistemi proponuvalosya provoditi shlyahom stvorennya kerovanih snaryadiv tipu Smilivec dalnist strilbi yakimi mogla b sklasti do 120 km a takozh polipshennya umov roboti ekipazhu SAU Faktichno zh pislya vivedennya zi skladu Zbrojnih sil Rosijskoyi Federaciyi ta peredislokaciyi v Shidnij vijskovij okrug bilshist SAU 2S7 i 2S7M bulo vidpravleno na zberigannya a v ekspluataciyi zalishilasya lishe mala yih chastina Operatori Angola 12 odinic 2S7 stanom na 2019 rik Azerbajdzhan 12 odinic 2S7 stanom na 2019 rik Bilorus 36 odinic 2S7 stanom na 2010 rik Stanom na 2019 rik IISS Military Balance ne podaye nayavnosti 2S7 u skladi ZS RB Bolgariya kilkist i status nevidomi Stanom na 2019 rik IISS Military Balance ne podaye nayavnosti 2S7 u skladi ZS RB Gruziya 1 odinicya 2S7 stanom na 2019 rik Na 2006 rik IISS Military Balance vkazuvav nayavnist u Gruziyi lishe odniyeyi 2S7 2007 Gruziya pridbala u Ukrayini she 5 odinic Usogo na serpen 2008 roku na ozbroyeni Gruziyi perebuvalo shist SAU 2S7 5 z yakih buli vtracheni gruzinskimi vijskami pid chas rosijsko gruzinskoyi vijni 2008 Polsha 8 odinic 2S7 nadijshli z SRSR 1989 roku znyati z ozbroyennya u 2006 roci Rosiya 60 odinic 2S7M Malka a takozh 260 odinic 2S7 Pion na zberiganni stanom na 2021 rik Chehoslovachchina 12 odinic 2S7 nadijshli z SRSR u period z 1987 po 1989 9 perejshli do Chehiyi i 3 do Slovachchini Chehiya 9 odinic 2S7 bulo na ozbroyenni 17 go divizionu velikokalibernoyi artileriyi u Zhamberku z 1994 roku znyati z ozbroyennya Odna mashina zberigayetsya u vijskovomu muzeyi v Leshanah Uzbekistan 48 odinic 2S7 stanom na 2019 rik Ukrayina ne menshe 13 odinic na ozbroyenni a takozh do 83 odinic na zberiganni stanom na 2021 rik Kolishni SRSR 347 odinic 2S7 stanom na 1990 rik perejshli do utvorenih pislya rozpadu derzhav SAU 2S7 Pion u muzeyahMuzej tehniki Vadima ZadorozhnogoMuzej tehniki Vadima Zadorozhnogo Vijskovo istorichnij artileriyi inzhenernih vijsk i vijsk zv yazkuVijskovo istorichnij artileriyi inzhenernih vijsk i vijsk zv yazku Tehnichnij muzej imeni K G SaharovaTehnichnij muzej imeni K G Saharova Istoriko kulturnij kompleks Liniya Stalina Istoriko kulturnij kompleks Liniya Stalina Muzej artileriyi v ToruniMuzej artileriyi v Toruni Muzej bronetehniki Zhaka LittlfildaMuzej bronetehniki Zhaka Littlfilda Rosiya Za danimi dovidnika The Military Balance na kinec 2021 roku armiya RF mala na ozbroyenni lishe 60 modernizovanih 2S7M Malka ta she 260 radyanskih 2S7 Pion na zberiganni Levova chastina 2S7 zberigalas na teritoriyi 94 go arsenalu GRAU v Omsku Naprikinci lipnya 2022 roku u vidkritomu dostupi z yavilis suputnikovi znimki yaki vkazuyut na pochatok kvitnya 2022 roku na 94 omu arsenali GRAU ozbroyennya ZS RF v Omsku stoyalo 170 samohidnih artilerijskih ustanovok 2S7 Pion kalibru 203 mm A ot stanom uzhe na 18 lipnya znimki pokazuyut sho na tij bazi stoyalo vzhe tilki 110 SAU Pion radyanskogo virobnictva Poryad iz arsenalom rozmishena vijskova chastina 63779 u skladi 1062 CMTO sho zajmayetsya remontom artilerijskogo ozbroyennya vidpovidno ye potuzhnosti shob povertati u strij samohidni 203 mm garmati GalereyaBojovi strilbi 43 OABr 2016 Na paradi v 2018 Obslugovuvannya bijcyami 43 OABr 2021 Artileristi 43 oyi OABr strilyayut z 2S7 Pion veresen 2022Div takozh203 mm vazhka gaubicya B 4 M110 SAU VinoskiNa maksimalnomu zaryadi Ne prijnyatij na ozbroyennya PrimitkiA S Efremov V N Spiridonov SAU povyshennogo mogushestva Tehnika i vooruzhenie vchera segodnya zavtra M Tehinform 2013 1 S 24 ros Trembach E I Esin K P Ryabec A F Belikov B N Titan na Volge Ot artillerii k kosmicheskim startam Pod obshej red V A Shurygina Volgograd Stanica 2 2000 S 59 61 1000 prim ISBN 5 93567 014 3 ros Shirokorad A B 2005 Chast 1 Yadernoe oruzhie polya boya Glava 3 Totalnaya vojna ili lokalnaya U Pod red Dmitrievoj S N red Atomnyj taran XX veka Veche s 36 41 ISBN 5 9533 0664 4 Shirokorad A B Samohodki Tehnika i oruzhie AO AviaKosm 1996 S 2 3 Efremov A S Spiridonov V N SAU povyshennogo mogushestva Tehnika i vooruzhenie vchera segodnya zavtra Tehinform 2012 S 2 3 ISSN 1682 7579 Shirokorad A B Chast 3 Sovetskie sredstva dostavki yadernogo oruzhiya Glava 1 Atomnaya artilleriya Atomnyj taran XX veka Pid red Dmitriyevoyi S N Veche 2005 S 184 189 7000 prim ISBN 5 9533 0664 4 Hejfec V I O sozdanii SAO Pion PO Barrikady 2011 Karpenko A V 2009 PDF SPb Bastion s 31 36 Arhiv originalu PDF za 10 sichnya 2017 Procitovano 13 listopada 2014 Efremov A S Sedmoj cvetok v artillerijskom bukete i ego unificirovannye nasledniki Tehnika i vooruzhenie Tehinform 2011 ISSN 1682 7597 A S Efremov V N Spiridonov SAU povyshennogo mogushestva Tehnika i vooruzhenie vchera segodnya zavtra M Tehinform 2013 1 S 18 26 Karpenko A V Oruzhie Rossii Sovremennye samohodnye artillerijskie orudiya SPb Bastion 2009 S 36 41 z dzherela 10 sichnya 2017 Shirokorad A B Samohodki Samohodnaya ustanovka Pion Tehnika i oruzhie M AO AviaKosm 1996 6 S 26 29 Efremov A S Spiridonov V N SAU povyshennogo mogushestva Tehnika i vooruzhenie vchera segodnya zavtra M Tehinform 2012 12 S 3 8 ISSN 1682 7579 Glava 1 3 Obshee ustrojstvo artillerijskogo vooruzheniya i princip dejstviya ego osnovnyh mehanizmov 2A44 TO Artillerijskoe vooruzhenie 2A44 Tehnicheskoe opisanie i instrukciya po ekspluatacii Chast 1 M Voennoe izdatelstvo Ministerstva oborony SSSR 1982 S 8 9 Ukrayinski 2S7 Pion strilyayut amerikanskimi 203 mm snaryadami Militarnij 23 chervnya 2023 Enciklopediya XXI vek Oruzhie i tehnologii Rossii Chast 5 Boepripasy nazemnoj artillerii Gruppa 13 Klass 1320 Boepripasy i artillerijskie vystrely kalibrom svyshe 125 mm Vystrely k 203 mm artillerijskim sistemam M Izdatelskij dom Oruzhie i tehnologii 2006 T 12 S 190 192 848 s ISBN 5 93799 023 4 Hajchenko A V Etapy 40 letnego puti pokoleniya 50 h i prakticheskij perehod k ponimaniyu Informacionnogo obshestva Lyudi ih rabota otnosheniya i celeustremleniya Kniga Otchyot Istoriya sozdaniya informacionnogo obshestva v Rossii 1970 2010 gody M NPC OOO SKIBR 2010 S 102 186 s IV1 201 031TO Radiostanciya R 123M Tehnicheskoe opisanie i instrukciya po ekspluatacii 1983 S 12 116 s 5 18 Army Division Arty Div Field manual FM 100 60 Armor and mechanized based opposing force Organization guide Headquarters Department of the Army 1997 s 5 39 5 43 2S7 Pion ros Rossijskoe Oruzhie Voennye Tehnologii Analiz Vooruzhennyh Sil Rossii Arhiv originalu za 4 chervnya 2012 Procitovano 18 lyutogo 2012 Barabanov M S Lavrov A V Celujko V A 2009 Sostoyanie gruzinskoj armii k zaversheniyu boevyh dejstvij i eyo poteri U Pod red Barabanova M S red Tanki avgusta Sbornik statej M Centr analiza strategij i tehnologij s 123 126 Falaleev M 26 serpnya 2008 Rossijskaya gazeta Arhiv originalu za 4 zhovtnya 2013 Procitovano 3 zhovtnya 2013 Espreso TV 11 listopada 2014 Arhiv originalu za 13 listopada 2014 Procitovano 17 listopada 2014 UNIAN 11 listopada 2014 Arhiv originalu za 13 listopada 2014 Procitovano 17 listopada 2014 Ministerstvo oboroni Ukrayini 18 listopada 2014 Arhiv originalu za 27 listopada 2014 Procitovano 18 listopada 2014 Ira Tipichnaya 29 sichnya 2015 arhiv originalu za 26 lipnya 2016 procitovano 17 zhovtnya 2016 feldherrnhalle 15 zhovtnya 2016 Obitel civilizatora Arhiv originalu za 7 grudnya 2016 Procitovano 17 zhovtnya 2016 Rashisti pidkazali de na Harkivshini stoyat yihni krupnokaliberni SAU Malka video Defense Express 4 travnya 2022 Artileristi znishili palivozapravnik okupantiv ta pokazali yak pracyuye BPAK Spectator Militarnij 22 travnya 2022 ZSU zastosuvali ridkisnu garmatu shob znishiti vorozhij dalekobijnij Pion foto Defense Express 17 lipnya 2022 Rashistska SAU 2S7 Malka samoznishilas pid chas strilbi po poziciyam ZSU foto Defense Express 24 lipnya 2022 R P Hunnicutt Sheridan A History of the American Light Tank Volume II 1st ed Novato CA Presidio Press 1995 240 p ISBN 0 89141 570 X Foss C R 2002 170 mm M1978 self propelled gun Koksan Jane s Armour and Artillery 2001 2002 Vestnik Mordovii 2 bereznya 2012 Arhiv originalu za 19 veresnya 2013 Procitovano 30 veresnya 2013 Norris G T The North Korean Threat Countering Brawn with Brains Self Propelled Cannons Field Artillery HQDA PB6 90 2 1990 S 52 Shunkov V N 2004 Chast 4 Sovremennye artillerijskie orudiya osoboj moshnosti Glava 2 Samohodnye artillerijskie sistemy 210 mm samohodnaya pushka AL FAO U Pod obshej redakciej Tarasa A E red Enciklopediya artillerii osoboj moshnosti Biblioteka voennoj istorii Mn Harvest s 348 349 ISBN 985 13 1462 5 Foss C R 2002 NORINCO 203 mm 8 in howitzer Jane s Armour and Artillery 2001 2002 Foss C R 2002 NORINCO 203 mm 8 in self propelled gun Jane s Armour and Artillery 2001 2002 Bailey J 1997 Professor Holmes E R red Artillery and Warfare 1945 2025 Cranfield University s 65 R P Hunnicutt Sheridan A History of the American Light Tank Volume II 1st ed Novato CA Presidio Press 1995 240 p ISBN 0 89141 570 X Enciklopediya XXI vek Oruzhie i tehnologii Rossii Chast 2 Raketno artillerijskoe vooruzhenie suhoputnyh vojsk Gruppa 23 Klass 2350 Boevye gusenichnye mashiny 203 mm samohodnoe orudie 2S7 Pion 2S7M Malka T 2 M Izdatelskij dom Oruzhie i tehnologii 2001 s 164 167 ISBN 5 93799 002 1 Karpenko A V 2009 PDF SPb Bastion s 26 Arhiv originalu PDF za 4 bereznya 2016 Procitovano 14 listopada 2014 203 mm Self Propelled Gun 2S7 Field manual FM 100 2 3 The Soviet Army Troops organization and equipment Headquarters Department of the Army 1991 s 262 The Military Balance 2020 P 460 The Military Balance 2020 P 185 The Military Balance 2020 P 178 The Military Balance 2020 P 189 Arhiv originalu za 14 kvitnya 2010 Procitovano 7 zhovtnya 2014 Barabanov M S Lavrov A V Celujko V A Reformirovanie vooruzhyonnyh sil Gruzii pri Saakashvili Tanki avgusta Sbornik statej Pid red Barabanova M S Centr analiza strategij i tehnologij 2009 S 22 The Military Balance 2021 P 192 Historie 131 delostreleckeho oddilu 22 bereznya 2013 u Wayback Machine cheskoyu The Military Balance 2020 P 216 The Military Balance 2021 P 209 Za tri misyaci vijni rosiyani povernuli v strij lishe tretinu zapasnih SAU Pion foto Defense Express 27 lipnya 2022 LiteraturaEfremov A S Spiridonov V N SAU povyshennogo mogushestva Tehnika i vooruzhenie vchera segodnya zavtra M Tehinform 2012 12 S 3 8 ISSN 1682 7579 A S Efremov V N Spiridonov SAU povyshennogo mogushestva Tehnika i vooruzhenie vchera segodnya zavtra M Tehinform 2013 1 S 18 26 ISSN 1682 7579 Trembach E I Esin K P Ryabec A F Belikov B N 2000 Pod obshej red V A Shurygina red Titan na Volge Ot artillerii k kosmicheskim startam Volgograd Stanica 2 s 59 61 ISBN 5 93567 014 3 Shirokorad A B 2005 Pod red Dmitrievoj S N red Atomnyj taran XX veka Veche s 352 ISBN 5 9533 0664 4 Hejfec V I O sozdanii SAO Pion PO Barrikady 2011 Karpenko A V 2009 PDF SPb Bastion s 31 41 Arhiv originalu PDF za 10 sichnya 2017 Procitovano 13 listopada 2014 Shirokorad A B Samohodki Tehnika i oruzhie AO AviaKosm 1996 A B Shirokorad 2005 Chast 3 Sovetskie sredstva dostavki yadernogo oruzhiya Glava 1 Atomnaya artilleriya U S N Dmitrieva red Atomnyj taran XX veka Veche s 352 ISBN 5 9533 0664 4 Efremov A S Sedmoj cvetok v artillerijskom bukete i ego unificirovannye nasledniki Tehnika i vooruzhenie Tehinform 2011 S 2 3 ISSN 1682 7597 2A44 TO Artillerijskoe vooruzhenie 2A44 Tehnicheskoe opisanie i instrukciya po ekspluatacii Chast 1 M Voennoe izdatelstvo Ministerstva oborony SSSR 1982 s 8 9 Enciklopediya XXI vek Oruzhie i tehnologii Rossii Chast 5 Boepripasy nazemnoj artillerii Gruppa 13 Klass 1320 Boepripasy i artillerijskie vystrely kalibrom svyshe 125 mm Vystrely k 203 mm artillerijskim sistemam T 12 M Izdatelskij dom Oruzhie i tehnologii 2006 s 190 192 ISBN 5 93799 023 4 Hajchenko A V 2010 Etapy 40 letnego puti pokoleniya 50 h i prakticheskij perehod k ponimaniyu Informacionnogo obshestva Lyudi ih rabota otnosheniya i celeustremleniya Kniga Otchyot Istoriya sozdaniya informacionnogo obshestva v Rossii 1970 2010 gody M NPC OOO SKIBR s 102 Barabanov M S Lavrov A V Celujko V A 2009 Pod red Barabanova M S red Tanki avgusta Sbornik statej M Centr analiza strategij i tehnologij s 144 5 18 Army Division Arty Div Field manual FM 100 60 Armor and mechanized based opposing force Organization guide Headquarters Department of the Army 1997 s 5 39 5 43 R P Hunnicutt Sheridan A History of the American Light Tank Volume II 1st ed Novato CA Presidio Press 1995 240 p ISBN 0 89141 570 X Shunkov V N 2004 Chast 4 Sovremennye artillerijskie orudiya osoboj moshnosti U Pod obshej redakciej Tarasa A E red Enciklopediya artillerii osoboj moshnosti Biblioteka voennoj istorii vid Nauchno populyarnoe izdanie Mn Harvest s 348 349 ISBN 985 13 1462 5 Foss C R 2002 NORINCO 203 mm 8 in howitzer Jane s Armour and Artillery 2001 2002 Bailey J 1997 Professor Holmes E R red Artillery and Warfare 1945 2025 Cranfield University s 65 Enciklopediya XXI vek Oruzhie i tehnologii Rossii Chast 2 Raketno artillerijskoe vooruzhenie suhoputnyh vojsk Gruppa 23 Klass 2350 Boevye gusenichnye mashiny 203 mm samohodnoe orudie 2S7 Pion 2S7M Malka T 2 M Izdatelskij dom Oruzhie i tehnologii 2001 s 164 167 ISBN 5 93799 002 1 203 mm Self Propelled Gun 2S7 Field manual FM 100 2 3 The Soviet Army Troops organization and equipment Headquarters Department of the Army 1991 s 262 International Institute for Strategic Studies 2012 The Military Balance 2012 Nuffield Press s 510 ISBN 978 1857436426

Дата публікації:
Топ