Ярчівці

Я́рчівці — село в Україні, у Зборівській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Гнилка, в центрі району. До 2016 — центр сільради, якій були підпорядковані села Вільшанка, Волосівка, Жуківці, Мшана та Підгайчики.

село Ярчівці
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Тернопільський район
Громада	Зборівська міська громада
Основні дані
Засноване	1785
Населення	394
Територія	1.148 км²
Густота населення	343.21 осіб/км²
Поштовий індекс	47261
Телефонний код	+380 3540
Географічні дані
Географічні координати	49°39′30″ пн. ш. 25°12′59″ сх. д. / 49.65833° пн. ш. 25.21639° сх. д. / 49.65833; 25.21639Координати: 49°39′30″ пн. ш. 25°12′59″ сх. д. / 49.65833° пн. ш. 25.21639° сх. д. / 49.65833; 25.21639
Водойми	Гнилка
Відстань до районного центру	7 км
Місцева влада
Адреса ради	47201, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, м. Зборів, вул. Хмельницького Б, буд 24
Карта
Ярчівці
Ярчівці
Мапа
Ярчівці у Вікісховищі

Залізнична станція на лінії Львів — Красне — Тернопіль.

Населення — 387 осіб (2007).

Історія

В архівних документах вперше село Ярчівці згадано в 1645 році, де збережено присягу селян Ярчовець, Кабарівець, Кудобинець в тому, що вони після спустошень не можуть сплатити податку. Ймовірно Ярчівці були свідком битви під Зборовом польського війська Яна Собеського з військом Богдана Хмельницького і перемоги козаків.

Відоме від XVII ст. Назва села походить від слов'янського імені Яр (Ярчилко, Ярилко).

XVIII—XIX ст. в Ярчівцях утримували чистокровних коней арабської породи. Зокрема, за часу дідицтва графа, відомого балаґули.

1786 року неподалік села розпочалося будівництво «цісарського гостинця», битого шляху, який поліпшував сполучення з іншими місцевостями. Очевидно, мав уже тверде камінне покриття. Ярчівці опинилися біля битого шляху, який манив молодих у світ. Через століття після будівництва твердої дороги до Тернополя — в 1875 р. розпочато будівництво залізниці, яка з'єднала Львів та Тернопіль, вона принесла багато корисного для ярчівлян, а найперше — забезпечувала багатьох роботою, покращувала сполучення з іншими теренами. Проте ці вигоди від близькості залізниці мають свої недоліки. За час її існування багато ярчівлян задля вигоди цивілізації загинули в нещасних випадках на колії, а парова тяга, яка вже тоді існувала, забруднювала навколишнє середовище. У 1880 році, як подає Географічний словник, в Ярчівцях проживало всього 515 мешканців, з них: греко-католиків — 477, римо-католиків — 38. Греко-католики мали свою парафію в селі, римо-католики належали до парафії у Зборові. В той час в багатьох селах виникають позичкові каси. Від 1902 року в Ярчівцях почала діяти позичкова каса Райфайзена. При новому територіальному поділі 1905 р. було створено Зборівський повіт.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Зборівської міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Зборівського району, село увійшло до складу Тернопільського району.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	99,75%
вірменська	0,25%

«Просвіта» у Ярчівцях

У кінці ХІХ століття у Галичині жваво розвивалося українське культурне життя, що скупчилося у двох протиборчих організаціях: «Обществі ім. Ми- хайла Качковського» (русофіли) та товаристві «Просвіта» (українофіли). Русофіли — в основному українські священики промосковської орієнтації, які сподівалися, що російський цар-батюшка звільнить українців і візьме «під свою руку». Українофіли покладалися на звільнення власними силами або розраховували на милість австрійського цісаря. В багатьох селах русофіли заснували хати-читальні, щоб ширити освіту, ідеї свого товариства в народі. Таку читальню 1901 року було закладено і в Ярчівцях, очевидно, парохом Миколою Задорожним. Із заснуванням 1863 року у Львові товариства «Просвіта» та його читалень молодь разом із свідомими селянами реорганізовували русофільські читальні в читальні «Просвіти», почали об'єднуватися в пожежно-спортивні товариства «Січ», «Сокіл», «Луг». Подібне відбувалося й у селі Ярчівці. Письмові джерела засвідчують, що в селі ще 1901 року парох-русофіл організував хату-читальню, яка згодом, 1904 року, була реорганізована в читальню «Просвіти». 1904 року в Підгайчиках теж діяла читальня «Просвіти». Читальня передплачувала газети. Бібліотекар читальні Євген Якимович проводив читання на історичні теми, читав доповіді. Робота хати-читальні «Просвіти» в селі велася планомірно і безперервно, проводили відчити (звіти), ставили вистави, організовували фестини і заба- ви. Основну роботу вела молодь, яка керувала хором і самодіяльним гуртком. До читальні правління залучено молодь села, яка організовувала і проводила культурні заходи.

Легенда виникнення села

У часи татарського набігу на подільські землі сталася така подія. Була темна дощова ніч. Татари, які нищили села, забирали людей у ясир, зупинилися табором в березовому гаї на Шустовій горі (за залізничною колією, на ній колись проживав господар Шуст; все поле і гай на горі належали йому). Татари гнали великий ясир багато юнаків і дівчат. Ранком табір відійшов. Але вночі з неволі вдалося втекти хлопцеві та дівчині. Вони цілий тиждень блукали в гаю перш ніж зустрітися. Навколо не було нікого, ніяких поселень, ані людей, тільки ліси і поляни. Ходили вони довго, а їжі не знаходили. Їх зморив страшенний голод. Змучені, голодні посідали і, обнявшися, заснули. Вночі дівчині приснилася молода жінка з незвичним ясним сяйвом навколо голови. Це була Мати Божа. Вона сказала: «Ідіть на південь, спустіться в яр, там знайдете хліб і воду». Проснувшись вранці, дівчина розповіла хлопцеві свій сон. Вони взялися за руки і пішли, як їм вказала Богородиця. Там знайшли колоски пшениці та ягоди малини, неподалік било джерельце, яке утворювало невеликий потічок. Завдяки цьому вони вижили. Та місцина їм сподобалася, і тут, в яру, вони залишилися жити. Побудували хату, народили дітей. Минули роки. Коло молодят почали поселятися й інші. Людей ставало все більше і більше. Так утворилося село і мешканці назвали його Ярчівцями, бо розташувалося воно в яру і понад яром. А молода пара взяла прізвище Березюки від березового гаю, де вони зустрілися. Ще досі в Ярчівцях проживає рід Березюків, які, за легендою, заклали тут село

Пам'ятки

Є церква святої Параскеви Терновської (1990, мурована).

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1975), насипано символічну могилу УСС.

Соціальна сфера

Працюють ЗОШ І-II ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, торговельний заклад.

Відомі люди

Народилися

• Григорій Барвінський — священник, культурно-громад. діяч
• Омелян Польовий — український військовик, політв'язень, діяч ОУН і УПА
• Володимир Шанковський — лікар-кардіолог, працюваав в лікарнях Австрії.

Перебували

• Юліуш Фортунат Коссак — польський художник (недовго проживав у дідича Ю. Дідушицького).

Примітки

1. Крищук М. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2011. — С. 191.
2. Окаринський В. Землі нинішньої Тернопільщини в Новий час (кінець XVIII ст.—1914 р.) // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 75. — .
3. . www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
4. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
5. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Література

• Мельничук Б., Уніят В. Ярчівці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 694. — .
• Jarczowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 448. (пол.) — S. 448. (пол.)
• Slownik geograficzny królewstwa polskiego i innych krajów słowjanskich 1880 r.