Якуб Бучацький на Підгайцях гербу Абданк правдоподібно 1470 6 грудня 1541 Бродниця нині Куявсько Поморського воєводства

Якуб Бучацький на Підгайцях гербу Абданк (правдоподібно 1470 — 6 грудня 1541, Бродниця, нині Куявсько-Поморського воєводства, Польща) — польський шляхтич, королівський придворний, римо-католицький релігійний діяч, урядник та дипломат Королівства Польського, меценат. Представник підгаєцької гілки роду Бучацьких.

Якуб Бучацький
Jakub Buczacki

Латинський єпископ Кам'янця-Подільського

1510 — 1518

Обрання:

17 червня 1510

Конфесія:

римо-католик

Церква:

Римо-католицька

Попередник:

Наступник:

Вавжинець Мендзилеський

номінований 1507

Холмський латинський єпископ

1518 — 1538

Обрання:

5 листопада 1518

Церква:

Римо-католицька

Попередник:

Миколая Косьцелецький

Наступник:

Себастьян Браницький

1538 — 1541

Інтронізація:

20 жовтня 1538

Обрання:

24 липня 1538

Церква:

Римо-католицька

Попередник:

Пйотр Гамрат

Наступник:

Самуель Мацейовський

Альма-матер:

Краківська академія

Діяльність:

королівський придворний, римо-католицький релігійний діяч, урядник та дипломат

Народження:

правдоподібно 1470

Смерть:

6 травня 1541
Бродниця

Похований:

Династія:

Бучацькі

Батько:

Якуб Бучацький

Мати:

Анна на Спрові

Священство:

єпископ

Чернецтво:

до 1510

Посада:

староста равський, секретар короля

Життєпис

Народився правдоподібно 1470 року у впливовій родині Бучацьких гербу Абданк, власників і розпорядників багатьох населених пунктів і територій тодішньої Корони, зокрема в Галичині та на Поділлі. Син Якуба Бучацького з Підгаєць — старшого — воєводи руського, та його дружини Анни зі Спрови гербу Одровонж. Нащадок Міхала Авданця з Бучача — засновника роду Бучацьких гербу Абданк, його відгалужень — Язловецьких, Бучацьких-Творовських.

1487 року став студентом Краківської академії.

Спочатку його діяльність була пов'язана зі світськими справами. Був старостою Равським (ймовірно, у 1493–1496 роках),^[] свідком запису фундушу батька для парафіяльного костелу дідичних Підгаєць 30 травня 1490 р. — перша згадка про нього в документах. Пізніше першим з Бучацьких гербу Абданк перейшов у духовний стан. Став придворним короля Олександра Яґеллончика, королівським секретарем. Брав участь у багатьох польських дипломатичних місіях в Угорщині, Молдові (зокрема 1502 року). 1503 року від імени короля брав участь у Пйотркувському Сеймі, потім від краківських панів до Олександра Ягеллончика у Литві, у вересні до Угорщини, Молдавії для ревізії кордонів (король О. Ягеллончик винагородив різними провізіями за участь в дипмісії). Наприкінці 1504 був висланий Олександром Ягеллончиком до угорського короля Владислава II, щоб висловити жаль з приводу перешкоджання угорцями зайняття Покуття поляками і попередженням, що більше зволікати не буде. З 1505 року стає ксьондзом у Любліні, отримав доходи зі стації мєхувської на 5 років, у 1507 р. призначений єпископом кам'янецьким (після Анджея з Ходча; преконізований 17 червня 1510 р.). Виконує обов'язки до 1518 року, часто був послом на сеймах, член різних королівських комісій: січня 1514 року з Станіславом Лянцкоронським — щодо списання привілеїв мешканців Поділля на добра земські, червня 1514 року з латинським архиєпископом Бернардом Вільчеком для супроводження викупу Коломиї та Снятина для скарбниці, 1515 року з подільським воєводою Марціном Каменецьким з'їзду граничного з молдавською комісією.

Після смерті брата Яна Анджея (пом. 1509) став старостою равським (король віддав у державлення). 1510 року отримав дозвіл короля на право відступити це староство Радзейовському. 1512 року продав Равське староство плоцькому воєводі Анджеєві Радзейовському (пол. Andrzej Radziejowski) за 4000 флоринів.

1518 року став деканом Львівської капітули РКЦ. У 1518–1538 роках — латинський єпископ холмський (після Миколая Косьцелецького; преконізований 5 листопада 1518). Протягом цього часу сприяв розвитку Холмської дієцезії, отримав кілька привілеїв короля для неї: 1519 р. — річну пенсію 50 гривень з жупи перемиської для єпископів холмських РКЦ, 1520 року — надання магдебургії Скербешову (пол. Skierbieszów), який належав до столових дібр єпископства), 1521 р. право на локацію міста на німецькому праві в селі Білій. 1526 р. в Римі домігся визнання доходу з юбілеушу для відбудови катедри у Красноставі. Отримав дозвіл на магдебургію для єпископського міста Савина (пол. Sawin), викупив війтівства у Павлові та Лишці. 20 жовтня 1533 король видав у Вільно привілей, за яким села Цішин, Стрижівець, Скурдеїв, що належали до холмського православного владики, були інкорпоровані до єпископства, бо всі піддані короля в Холмському повіті, властиво лицарського стану, перейшли з обряду грецького на греко-латинський. Як сенатор брав участь у березні—квітні 1525 р. у перегововорах у Кракові з представниками великого магістра, в акції урочистого заприсяження першого князя в Прусії.

Пізніше був наближеним до королеви Бони, за сприяння якої 1538 року став єпископом плоцьким (преконізований 24 липня 1538, урочистий інгрес був 20 жовтня 1538 р. перед єпископом ляцедемонським і суфраганом плоцьким Миколаєм Броліньским). Взамін зобов'язався платити щороку 1000 флоринів на відбудову «кресових» фортець. При ньому закінчили будівництво катедрального костелу в Плоцьку. З членами капітули мав конфлікти. Як сенатор брав участь у засіданнях Сейму Речі Посполитої.

Підтримував гуманістів; Ян Малецький зі Санча присвятив йому виданий 1540 р. в Пултуську твір «Enchiridion jurispontificii et caesarei», який правдоподібно вийшов коштом єпископа. Якуб з Тухова, бакалар декретів Колегіуму каноністів Краківського університету, хвалив єпископа як мецената вчених, людину поважану та вишколену у праці «Fructifera innovatio capitis omnis utriusque sexus de penitencia et remissione cum resolutione penitentibus», виданій у Кракові 1537 р. Канонік Станіслав Гурський називав його чужоложцем, що не було підтверджене в інших джерелах.

1519 р. — дідич Підгаєць; на його прохання, король Сиґізмунд I Старий надав місту право на ярмарок у день святої Алекси. 1534 р. продав частину своїх маєтностей, зокрема родинне «гніздо» Підгайці сандомирському каштеляну Миколаєві Вольському за 10 000 флоринів. Надавав кошти для будівництва укріплень старого замку в Кам'янці-Подільському, зокрема, на башті «Ковпак» був герб, який мав у полі «Абданк», зверху єпископську шапку, по боках стрічку, желз і кулю.^[]

Був незадоволений рішенням швагра Єжи Крупського записати весь свій маєток другій дружині — Малґожаті Рошвади, мав намір добитися його скасування.

Єпископ Якуб Бучацький — останній представник роду Бучацьких по чоловічій лінії. Одруженим не був, нащадків не мав. Помер 6 грудня 1541 р. у місті Бродниця (нині Куявсько-Поморського воєводства, Польща). Був похований у . За сприяння його приятелів Яна Островіцького (архидиякона добжинського), Героніма Крайовського (препозита пултуського) 1549 року було виготовлено і встановлено саркофаг з пісковика з його зображенням, на надгробку вказувалось, що він — останній дідич Бучача з Бучацьких гербу Абданк. За даними Шимона Старовольського, в Бучачі існувала присвячена йому таблиця з епітафією.

Примітки

. Архів оригіналу за 1 квітня 2016. Процитовано 29 липня 2016.
Pociecha W. Buczacki Jakub, h. Abdank (†1541)… — S. 82.
Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — T. 2. — S. 215—221. (пол.)
Mazur P. Poczet biskupów chełmskich obrządku łacińskiego [ 9 грудня 2018 у Wayback Machine.]… — S. 14.
Niesiecki К. Korona polska… — Т. І. — S. 218. (пол.)
біскупом
Stahoń B. Buczacki Jan Andrzej v. Jan starszy,, h. Abdank (†1509) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1937. — T. 3. — S. 84; Репринт. — Kraków, 1989. — . (пол.)
Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — T. 2. — S. 217. (пол.)
тобто завойованих поляками
Магістр, гуманіст Щимон Зац'юш з Прошовіце — відомий пізніше діяч реформації та суперінтендант литовських зборів — переробив працю у віршовану форму.
Pociecha W. Buczacki Jakub, h. Abdank (†1541)… — S. 83.
Baliński М., Lipiński Т. Starożytna Polska pod względem historycznym, geograficznym i statystycznym…^{[недоступне посилання]} — Warszawa, 1845. — Т. ІІ. — S. 708. (пол.)
Kaniewska I., Wdowiszewski Z. Krupski Jerzy herbu Korczak (zm. 1534) // Polski słownik biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XV/3, zeszyt 66. — S. 418—419. (пол.)
Starovolscius S. Monumenta Sarmatarum. — Cracoviae : in Officina Viduae et Haeredum Francisci Caesarij, 1655. — S. 491. (лат.)

Джерела

Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
Дуда І. Бучацькі // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 211. — .
Mazur P. Poczet biskupów chełmskich obrządku łacińskiego [ 9 грудня 2018 у Wayback Machine.]. — Chełm : Chełmskie Towarzystwo Naukowe, Państwowa Wyższa Szkoła Zawodowa w Chełmie, 2012. — S. 14—15. (пол.)
Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… ozdobiona, potomnym zaś wiekom na zaszczyt i nieśmiertelną sławę pamiętnych w tej ojczyźnie synów podana… — Lwów : drukarnia Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — T. 1. — Cz. 2. — 406 s. — S. 217—218. (пол.)
Pociecha W. Buczacki Jakub, h. Abdank (†1541) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1937. — Skład główny w księgarniach Gebetnera i Wolffa, Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane, 1937. — T. 3. — 480 s. (репринт 1989 р.) . (пол.)

Посилання

Bishop Jakub Buczacki † [ 22 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
Jakub Buczacki z Buczacza h. Awdaniec (ID: 2.578.65). [ 1 квітня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[ЯБгА1-1] . Архів оригіналу за 1 квітня 2016. Процитовано 29 липня 2016.

[P2-2] Pociecha W. Buczacki Jakub, h. Abdank (†1541)… — S. 82.

[3] Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — T. 2. — S. 215—221. (пол.)

[ПМ14-4] Mazur P. Poczet biskupów chełmskich obrządku łacińskiego [ 9 грудня 2018 у Wayback Machine.]… — S. 14.

[5] Niesiecki К. Korona polska… — Т. І. — S. 218. (пол.)

[6] біскупом

[7] Stahoń B. Buczacki Jan Andrzej v. Jan starszy,, h. Abdank (†1509) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, 1937. — T. 3. — S. 84; Репринт. — Kraków, 1989. — . (пол.)

[АБ217-8] Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — T. 2. — S. 217. (пол.)

[9] тобто завойованих поляками

[10] Магістр, гуманіст Щимон Зац'юш з Прошовіце — відомий пізніше діяч реформації та суперінтендант литовських зборів — переробив працю у віршовану форму.

[ВП83-11] Pociecha W. Buczacki Jakub, h. Abdank (†1541)… — S. 83.

[12] Baliński М., Lipiński Т. Starożytna Polska pod względem historycznym, geograficznym i statystycznym…^{[недоступне посилання]} — Warszawa, 1845. — Т. ІІ. — S. 708. (пол.)

[13] Kaniewska I., Wdowiszewski Z. Krupski Jerzy herbu Korczak (zm. 1534) // Polski słownik biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XV/3, zeszyt 66. — S. 418—419. (пол.)

[14] Starovolscius S. Monumenta Sarmatarum. — Cracoviae : in Officina Viduae et Haeredum Francisci Caesarij, 1655. — S. 491. (лат.)