Юліан Захаревич

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Захаревич.

Юліан Октавіан Захаревич (пол. Julian Oktawian Zachariewicz; 17 липня 1837 Львів — 27 грудня 1898, Львів) — львівський архітектор вірменського походження, лютеранин, один із засновників Львівської архітектурної школи, яка визначала архітектурне обличчя Львова 2-ї половини XIX — початку XX століття. Розпочинав свою діяльність як залізничний інженер.

Юліан Захаревич
пол. Julian Oktawian Zachariewicz
Народження	17 липня 1837(1837-07-17) Львів, Австрійська імперія
Смерть	27 грудня 1898(1898-12-27) (61 рік) Львів, Долитавщина, Австро-Угорщина
Поховання	Личаківський цвинтар
Країна (підданство)	Австрійська імперія  Австро-Угорщина
Навчання	Віденська академія мистецтв, Національний університет «Львівська політехніка» і Віденський технічний університет
Діяльність	архітектор, науковець, політик
Праця в містах	Відень^[1] і Львів^[1]
Нагороди
Діти	·Захаревич Альфред
Юліан Захаревич у Вікісховищі

Біографічні відомості

Надгробок Юліана Захаревича на Личаківському цвинтарі у Львові

Народився у Львові в родині вірменина Георгія Захаревича та Юзефи з Ґросманів. Навчався у Львові у реальній школі. Закінчив Технічну академію (1852–1857, нині — Львівська Політехніка), професійну освіту отримав у Відні (закінчив 1858, нині Віденська політехніка). Після завершення навчання працював у генеральній дирекції будівництва державних залізниць Австрійської імперії. Після ліквідації цієї установи працював на будівництві залізниці у Тімішоарі.

У 1859 року проходив практику в архітектурному бюро Леопольда Ернста при реставрації віденського готичного костелу святого Стефана.

У 1860-х роках працював на Львівсько-Чернівецькій залізниці на різних посадах — від залізничного інженера почергово у Відні, Тімішоарі та Львові, до начальника руху в Чернівцях. Працюючи на цій залізниці, спроектував залізничний вокзал у Яссах.

З 1871 року — професор, завідувач кафедри архітектури Технічної академії у Львові. Від 1877 року — член Політехнічного товариства у Львові. У 1879 році входив до правління товариства. У 1881—1882 роках — ректор Політехніки. Від початку 1880-х років кореспондент Центральної комісії з дослідження та консервації пам'яток мистецтва та історії Галичини. Від 1888 — член щойно створеного Кола консерваторів та кореспондентів Східної Галичини. У 1890-х був одним з експертів на судовому процесі між Леонардом Марконі і Юзефом Каетаном Яновським у справі щодо авторства проєкту Промислового музею. Від 1892 року був одним організаторів Галицької крайової виставки у Львові. Входив до статутної виставкової комісії.

Спільно з Іваном Левинським 1885 року придбав у міста велику земельну ділянку в місцевостях Новий Світ і Байки. Від 1888 року забудовував її віллами за власними проєктами та проєктами Левинського (тепер місцевість відома під назвою Кастелівка). Поряд з Іваном Левинським та Альфредом Каменобродським був піонером створення у Львові комплексних архітектурно-будівельних компаній. Зібрав колекцію творів українського ужиткового мистецтва. Вивчав народне будівництво.

Був одружений двічі. Батько львівського архітектора і підприємця Альфреда Захаревича. З огляду на заслуги перед містом та фанатичну любов до Львова одержав додаток до прізвища — Захаревич-Львігруд (пол. Zachariewicz-Lwigród).

Помер у Львові, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 55. Протягом 13 квітня—15 травня 1905 року рисунки зразків дерев'яної архітектури, виконані Захаревичем, експонувалися на виставці в палаці Чапських у Кракові. У вестибюлі головного корпусу Львівської політехніки 1910 року встановлено погруддя із зображенням Юліана Захаревича авторства Юліуша Белтовського, яке урочисто відкрили 11 вересня у завершальний день П'ятого з'їзду техніків у Львові. Того ж року проєкти Захаревича експонувалися на першій архітектурній виставці у Львові. У 1901—1946 роках іменем Захаревича називалася вулиця, що нині має назву Архітекторська. 1992 року на його честь названо іншу вулицю у Львові.

Звання

• Професор архітектури;
• ректор Львівської політехніки;
• Радчий імператорського двору;
• кавалер Ордену Залізної Корони;
• депутат Державної ради;
• Голова Комісії для Державних іспитів дипломованих архітекторів;
• член Шкільної крайової ради;
• Презес промислового музею;
• Заступник Голови колегії для охорони авторських прав у галузі архітектури;
• член Ради міста Львова;
• член Товариства політехнічного.

Роботи

У Львові

• Проєкти корпусів Львівської політехніки (в ті часи — Львівська Політехнічна Школа):

пол. ** головний корпус (вул. С. Бандери, 12) у 1873—1877 роках;

• • корпус Хімічної лабораторії (нинішній хімічний корпус Львівської політехніки, пл. Св. Юра, 9) — завершений у 1876 році.
• Власний будинок у стилі неоренесансу на (вулиці Технічній), 1 (1874).
• Галицька ощадна каса (1888—1891), де нині розмістився Музей етнографії та художнього промислу (проспекті Свободи, 15).
• Вілла з червоної цегли з майстернею художника Яна Стики споруджена в стилі сецесії у 1889—1890 роках проєктно-будівельною фірмою Івана Левинського. Нині тут художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського (вул. Листопадового чину, 11).
• Низка вілл діячів науки та культури у львівському районі Кастелівка.
• Костел і монастир сестер францисканок (1876–1888, вул. Лисенка, 43).
• Водонапірна вежа у стилі неоготики на Галицькій крайовій виставці 1894 року. Співавтор Міхал Лужецький, керували спорудженням Володимир Підгородецький і Якуб Баллабан.

Реставрація та перебудова

• Реставрація костелу Єзуїтів у 1879 і 1891—1896 роках. Під час другої реставрації нижній ярус фасаду прикрашено чотирма статуями святих, виконаних Феліксом Павлінським у майстерні Леопольда Шімзера. Наново перекрито ліву наву, замінено дах усього костелу. Архітектор Міхал Ковальчук під керівництвом Захаревича проводив відновлення інтер'єру.
• Перебудова житлової кам'яниці на нинішній вулиці Князя Романа, 1-3 для потреб Крайового суду (1874, розібрано перед 1891).
• Нереалізований проєкт реставрації церкви святого Пантелеймона в Галичі (1885).
• Реставрація костелу Іоанна Хрестителя (1886—1889). Виконана Іваном Левинським та Тадеушем Мюнніхом під керівництвом Захаревича. Тепер у костелі Музей історії міста Львова.
• Перебудова веж Костелу Марії-Магдалини (1889, тепер зал органної музики). Первісний проєкт виконано ще 1871 року Феліксом Ксенжарським, а пізніше перероблено Захаревичем і реалізовано.
• Костел Марії Сніжної (1888—1892), що на площі Ярослава Осмомисла.
• Реставрація кафедрального костелу в Тарнові (1889—1892).

Нереалізовані проєкти

• Проєкт перебудови реформістської синагоги «Темпль». Виконаний у 1894–1896 роках, базувався на аналізі форм храму Соломона в Єрусалимі (бл. 957—950 р. до н. е.). Дані про гіпотетичний вигляд якого, почерпнув із праці Шарля Шип'є і Жоржа Перро. Проєкт передбачав значне розширення, зокрема добудову двох пілонів при вході від вул. Жовківської (нині вул. Хмельницького), збільшення вестибюля, добудову санктуарія, широкого ліхтаря посередині купола. З усього реалізовано було лише розписи інтер'єрів.
• Проєкт розширення дому товариства ремісників «Гвязда», що на вулиці Короленка, 7.

В інших населених пунктах

• Вокзал у місті Ясси в Румунії (1869—1870).
• Синагога в Чернівцях у неомавританському стилі (1873—1877).
• Костел святого Михаїла у селі Заріччя біля Ярослава (1879—1880). Поєднує романські та готичні риси з неовізантійський стиль|неовізантійськими елементами. Збудований коштом графів Володимира та Альфонсини Дідушицьких. Архітектор спроєктував також орган, виконаний у Львові фабрикою Яна Слівінського. Спорудженням храму керував учень Захаревича Вацлав Ґерж. Вівтарі виготовлені за спільним проєктом Юліана Захаревича та Леонарда Марконі.
• Дерев'яна церква Воздвиження Чесного Хреста в селі Звижень. Тризрубна, триверха, з верандою на другому ярусі бабинця, оперезана галереєю. Споруджена 1888 року під керівництвом Міхала Ковальчука. 1916 року розібрана на матеріал для окопів.
• Палац графів Реїв у Псарах (нині с. Приозерне, Рогатинський район).
• Костел у Буцневі поблизу Тернополя (1890–1891).
• Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Маркополі. Поєднує в собі неовізантійський та неороманський стилі. Спорудження велось у 1892–1896 роках під керівництвом будівничого Ставарського із Синяви. Пізніше живописець Антін Манастирський виконав настінні розписи.
• Найпізніше з усіх палацових ансамблів у 1889 Захаревичем був зведений замок графа Адама Ґолуховського (1855—1914) в Гусятині. Казковий стиль баварських замків короля Людвіга ІІ. Ліс «Грабник» навколо палацу був перетворений Захаревичем у англійський парк. Тільки дерева цього парку залишились нині, а палац був знищений під час першої світової війни, про його стан можна судити по старих фотографіях.

Галерея

• Головний корпус
• Майстерня-особняк художника Я. Стики
• Костел і монастир сестер францисканок у Львові
• Вокзал у місті Ясси (Румунія)
• Єврейський темпль у Чернівцях
• Садиба Реїв біля Рогатина

Примітки

1. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
2. Ігор Мельник (17 липня 2017). Лицар з Львигороду Юліан Захаревич. zbruc.eu. Zbruč. оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 27 липня 2021.
3. Рихло П. Архітектурна спадщина Чернівців Австрійської доби: Матеріали міжнародної конференції. — Чернівці : Золоті литаври, 2003. — С. 164, 167. — .
4. Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 97. (пол.)
5. Towarzystwo Politechniczne… — S. 76.
6. Бірюльов Ю. О. Захаревичі, 2010, с. 137.
7. Сьомочкін І. В. Будинок Художньо-промислового музею у Львові (до питання про авторство проєкту) // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 1995. — № 3. — С. 30—33.
8. Lewicki J. Między tradycją a nowoczesnością: architektura Lwowa lat 1893—1918. — Warszawa: Neriton, 2005. — S. 106. — . (пол.)
9. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 311. — ..
10. Drobne wiadomości // Architekt. — 1905. — № 4. — S. 64.
11. V Zjazd Techników Polskich we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 22. — S. 340. (пол.)
12. Minkiewicz W. Z powodu I wystawy Architektury we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 23. — S. 359; продовження статті — № 24. — S. 384. (пол.)
13. Бірюльов Ю. О. Захаревичі, 2010, с. 132.
14. Бірюльов Ю. О. Захаревичі, 2010, с. 137—138.
15. Бірюльов Ю. О. Захаревичі, 2010, с. 138—140.
16. Бірюльов Ю. О. Захаревичі, 2010, с. 143—146.
17. Бірюльов Ю. О. Захаревичі, 2010, с. 121—123.
18. Вуйцик В., Івасейко С., Слободян В. Українські церкви Бродівського району. Ілюстрований каталог. — Львів : Місіонер, 2000. — С. 70—71. — (Українські церкви Львівщини) — .
19. Roman Aftanazy. Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. Województwo ruskie, Ziemia Halicka i Lwowska. — Wrocław, Warszawa: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1995. — T. 7. — S. 160—167. — całość, . (пол.)
20. Бірюльов Ю. О. Захаревичі, 2010, с. 85.

Посилання

• Бірюльов Ю. О. Захаревич Юліан Октавіан // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького. — Львів : Літопис, 2008. — Т. 2: Д—Й. — С. 415—420. — .
• Бірюльов Ю. О. Захаревичі: Творці столичного Львова. — Львів : Центр Європи, 2010. — 336 с. — .
• Гранкін П. Е., Лазечко П. В., Сьомочкін І. В., Шрамко Г. І. Львівська залізниця. Історія і сучасність. — Львів : Центр Європи, 1996. — 176 с. — .
• Жук О. К. Мистецтво дизайну у творчості Юліана Захарієвича // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2008. — № 632. — С. 216—218.
• Захаревич Юліан-Октавіан // Українська радянська енциклопедія / За редакцією М. П. Бажана. — 2-е видання. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1979. — Т. 4. — С. 222.
• Черкес Б. С., Жук О. К. Юліан Захарієвич — основоположник львівської архітектурної школи // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — 2007. — № 585. — С. 163—167.
• Минуло 180 років від народження видатного галицького архітектора Юліана Захаревича. lpnu.ua. Національний університет «Львівська політехніка». 27 липня 2017. оригіналу за 27 липня 2021. Процитовано 27 липня 2021.

Див. також

• Митці і маєтки України