Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Це́рква свято́го Іоа́на Золотоу́стого (колишній Костел Найсвятішого Серця Ісусового і монастир францисканок) — чинна церква ПЦУ у Львові на вулиці Лисенка, 43.
| Церква святого Іоана Золотоустого | |
|---|---|
 Вигляд з вулиці Заньковецької | |
| 49°50′32″ пн. ш. 24°02′44″ сх. д. / 49.8422611° пн. ш. 24.0455750° сх. д.Координати: 49°50′32″ пн. ш. 24°02′44″ сх. д. / 49.8422611° пн. ш. 24.0455750° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |  Україна, Львів |
| Архітектор | Юліан Захаревич |
| Скульптор | Леонард Марконі |
| Засновник | згромадження Францисканок Найсвятішого Сакраменту |
| Початок будівництва | 1877 |
| Кінець будівництва | 1889 |
| Будівельна система | цегла |
| Стиль | еклектика |
| Належність | Православна церква України |
| Стан | пам'ятка архітектури місцевого значення України |
| Адреса | вулиця Лисенка, 43 |
| Епонім | Іван Євангеліст |
  Храм святого Іоана Золотоустого (Львів) (Львів) | |
 Храм святого Іоана Золотоустого у Вікісховищі | |
Поява францисканок у Львові
1873 року прусська влада закрила монастир ордену Францисканок Найсвятішого Сакраменту в Гнєзно. Це був єдиний на польських землях монастир цієї гілки францисканського ордену. Черницями відразу було прийнято рішення передислокувати свою діяльніть на схід. 26 жовтня того ж року монахині полишили Гнєзно, а 18 листопада прибули до Львова. Першим помешканням у Львові став влаштований ксьондзом Віталісом Мар'янським тимчасовий монастир на вулиці Кохановського (нині Левицького). Будинок сильно потерпав від вологості і 1 червня 1874 року сестри переселились на вулицю Пекарську, у приміщення колишнього сирітського притулку Юлії Галлер. У 1875 році дім було дещо добудовано, а поруч зведено каплицю. Однак споруда не мала огородженого подвір'я, що було важливо для фрацисканок (не відповідало внутрішнім правилам згромадження). Після побудови одного із крил монастиря на Курковій (нині Лисенка) у 1880 році, приміщення на Пекарській було продано отцям змартвихвстанцям.
Будівництво монастиря
Настоятелька згромадження Марія Моравська наполегливо працювала над ідеєю будівництва у Львові церкви та монастиря. 2 серпня 1876 року Міністерство Австро-Угорщини у справах релігії дало дозвіл розмістити на теренах Галичини згромадження францисканок Найсвятішого Сакраменту. 9 серпня того ж року сестри зголосили свої плани архієпископові Францішеку Вежхлейському і отримали згоду. 3 грудня того ж року майбутнє будівництво благословив папа Пій IX.
У Маврикія Ротмана було придбано ділянку при вулиці Курковій (нині вул. Лисенка). Перший проєкт розроблений архітектором Карлом Ґреґором не був схвалений міською владою як «надто скромний». Після чого, безкоштовно виготовити новий проєкт зголосився Юліан Захаревич. Цим вчинком Захаревич викликав здивування із огляду на його протестантські переконання. У фінансуванні будівництва взяли участь представники аристократії Львова, Галичини і Відня. 13 вересня 1877 року архієпископ Лодовіко Якобіні, апостольський нунцій у Відні освятив наріжний камінь майбутнього монастиря. За будівництвом багато років поспіль наглядав особисто Юліан Захаревич. Також для цієї мети була створена спеціальна «артистична комісія», куди увійшли: настоятелька Марія Моравська, керівник будівництва Юзеф Каетан Яновський, літератор та посол до Віденського парламенту Отто Гауснер, політик Валеріан Подлевський, живописець Генрик Родаковський. Земляні роботи і зведення стін виконала фірма Карла Ґреґора. Кам'яні деталі проєктував Леонард Марконі. Столярні роботи виконали майстерні братів Вчеляків і Франциска Тенеровича, бляхарські — фірма Крука, а малярні — заклад Богухвальського. У 1880 році було завершено західне крило монастиря, у 1883 — східне. Дата завершення північного крила не з'ясована, однак це сталось не раніше 1889 року. 24 червня 1883 року в церкві відбулись перші урочистості — прийняття монаших обітниць Магдаленою Тесмер і облучини Ольги Колачковської. 29 жовтня 1889 року костел консекровано папським нунцієм з Відня Алессієм Ґалімберті у присутності архієпископів львівських усіх трьох обрядів: Северина Моравського, Сильвестра Сембратовича. 1890 року змонтовано дзвін названий «Міхал-Юзеф-Францішек». 1901 року в монастирі влаштовано водопровід і каналізацію. 26 січня 1906 року померла перша настоятелька монастиря Марія Моравська. Її було поховано у крипті під хорами. Під час польсько-української війни церква зазнав кількох незначних ушкоджень. Дві кулі влучили у вітраж і снаряд пошкодив одну із монастирських стін. На краю ділянки до 1919 року було збудовано два одноповерхових будинки для костельної служби і для здачі в оренду. 1927 року одному з будинків добудовано два поверхи (один — мансардний) для гостей і резиденція капелана.
Радянський період і часи незалежності
У грудні 1939 року радянська влада реквізувала частину монастиря для архіву. В решті приміщень черниці перебували до 13 травня 1946 року. При переїзді на територію Польщі їм було заборонено забрати із собою будь-що із оснащення церкви. Однак черницям вдалось забрати одну скульптуру з церкви і практично усе майно монастиря. Пізніше монастир францисканок повністю віддано під сьоме відділення Першої інфекційній лікарні.
По приїзді до Польщі францисканки утворили монастирі у Клодзько і Зомбковіце-Шльонському, де розмістили утвар, вивезену зі Львова, і монастирський архів. Частину утварі передано до монастиря їх ордену в Бидгощі, котрий перед цим був пограбований нацистами.
У 1991 році церкву передано Українській автокефальній православній церкві. У приміщеннях монастиря розміщено засновану у 1990 році Духовну семінарію (нині Львівська православна богословська академія). 1993 року семінарія увійшла до складу Української православної церкви Київського патріархату. 1994 року львівським інститутом «Укрзахідпроектреставрація» проведено реставрацію вітражів. 1999 року останні приміщення, що належали лікарні (праве крило) передані навчальному закладу. При церкві діє Недільна катехитична школа для дітей та молодіжна організація імені Святителя Петра Могили.
29 січня 2006 року в крипті церкви відбулась меса під проводом єпископа Мар'яна Бучека, з нагоди 100-річчя від дня смерті Марії Моравської.
Опис будівлі
Монастирський комплекс розташований на непарній стороні вулиці Лисенка, на схилі т. зв. Змієвої гори, на ділянці вирівняній і підмурованій зі сторони вулиці. При спогляданні з вулиці Личаківської через вулицю Заньковецької візуально замикає перспективу останньої. За будівлями знаходиться огороджений цегляною стіною сад. На центральній осі з церквою у мурі влаштовано металеву браму, від якої вгору ведуть два крила сходів. На західному краї муру влаштовано заїзд, перекритий півциркульною аркою зі східчастим дашком.
Церква
Збудована церква з цегли червоного і жовтого кольорів, із застосуванням кам'яних елементів, зовні нетинькований. Зорієнтований на осі північ-південь. З обидвох боків примикають монастирські корпуси. За плануванням це однонавова базиліка. Нава квадратна в плані, перекрита одним хрестовим склепіння. Ребра склепінь опираються на високі півколони із кубічними романськими капітелями. В бічних стінах нави влаштовано по одному вікну із півциркульним завершенням. З обох боків нави влаштовано входи до каплиць, що примикають до церкви. Перша — св. Франциска (східна сторона), друга — св. Йосафата (західна сторона). Нартекс однопрясловий, коротший від нави, піднесений відносно неї на одну сходинку. У ньому влаштовано емпору, під котрою знаходиться невеликий передсінок і два бічні проходи ведуть до східного і західного крил монастиря. З півночі від нави — презбітерій, дещо вужчий за наву, піднесений відносно неї на одну сходинку, перекритий одним пряслом хрестового склепіння. Після презбітерія — двопряслова абсида, що виходить у внутрішній двір. Фасад костелу двоярусний із трикутним фронтоном виступає назовні у вигляді ризаліту монастиря. Фронтон увінчаний кам'яним хрестом (хрест втрачено), а краї — кам'яними вежечками. Другий ярус розділений лізенами із жовтої цегли на три поля, при чому центральне поле значно ширше за бічні. На другому ярусі влаштовано кругле вікно, а над ним, у півциркульно завершеній неглибокій ніші — група з трьох вузьких вікон, з котрих середнє — вище за бічні. Портал церкви має власний трикутний фронтон, увінчаний хрестом, опертий на двох колонах з капітелями з рослинного орнаменту. В середині фронтону — півциркульна арка зі ступінчастим профілем. Над аркою в круглій ніші зображення монстранції з ангелами. Вхід звичайний прямокутний, над ним тимпан із мозаїковим зображенням Спасителя із написом ІС ХС. Дах над нартексом і презбітерієм і абсидою — двоскатний, над навою — наметовий, вкритий шифером. Дах над навою увінчаний восьмигранною, оббитою бляхою, вежечкою із витягнутим гострим завершенням із хрестом. Подібна, дещо менша вежечка увінчує дах абсиди.
Інтер'єр церкви
У абсиді збереглись усі 3 вітражі виготовлені у Мюнхені фірмою Ф. Маєра у 1887—1889 роках. Центральний зображує Найсвятіше Серце Ісуса, бокові вітражі присвячені св. Меланії і Архангелові Михаїлові. Вітраж у круглому вікні на фасаді церкви зображує Непорочне Зачаття.
Внутрішній розпис церкви рослинним і геометричним орнаментом виконав Юліан Крупський у 1930—1931 роках. Фрески було забілено після влаштування у монастирі інфекційної лікарні. Дерев'яний неоготичний амвон, виготовлений до 1889 року, влаштований зліва при переході у презбітерій. Дерев'яний парапет емпори майстерні Франциска Тенеровича. Відомо про скульптури Матері Божої і св. Юрія, виготовлені Юліаном Марковським. В радянський час знищено амвон, дерев'яні сповідальниці, костельні лави, розбито мармурові кропильниці при вході, виготовлені за проєктом Леонарда Марконі.
Вівтарі
Загалом у церкві було розміщено п'ять вівтарів. Усі знищено в радянський час. Залишками плит кам'яного головного вівтаря укріплено земляний берег при в'їзді в подвір'я монастиря.
Головний вівтар в неороманському стилі з монументальним балдахіном і високою перегородкою був встановлений у презбітерії, майже посередині церкви. Виконаний з мармуру і алебастру у львівській фабриці кам'яних виробів Леопольда Шимзера. Проєкт належав Юліану Захаревичу і був модифікований Леонардом Марконі під час виготовлення гіпсових моделей для майстерні Шимзера. Роботи фінансувались родиною князів Ліхтенштайнів з Відня. Різнокольорове світло, що проходило крізь вітражі, попадало на вівтар ззаду, і частково проходило крізь алебастр, надаючи вівтарю незвичайного вигляду. У вівтарі вміщено дерев'яне розп'яття другої чверті XVIII ст.
Вівтар св. Йосифа біля східної стіні головної нави, виконаний фірмою Маєра (Mayer'sche K. Hof Kunstanstalt) у Мюнхені, коштом родини Подгурських. Дерев'яний неоготичний з поліхромною скульптурою. У центральному полі св. Йосиф з Немовлям, по боках — ангели.
Вівтар Непорочного Зачаття Діви Марії також при східній стіні, неоготичний, виконаний із дерева у майстерні Франциска Тенеровича, коштом Олександри Гауснер. Скульптури з білого мармуру виготовлені Амелією Ядвігою Лубенською і Юлією Лубенською. Донині збереглась статуя Непорочного Зачаття, що знаходиться у Львівському музеї історії релігії.
Вівтар св. Йосафата у західній каплиці, кам'яний, виготовлений у фабриці Леопольда Шімзера, коштом родини Жевуських. Скульптура св. Йосафата з білого мармуру виконана Оскаром Сосновським у Римі.
Вівтар св. Франциска Ассізького у східній каплиці, дерев'яний, виконаний Тадеушем Сокульським, коштом родини Келановських з Козлова. Скульптура «Св. Франциск отримує стигмати» з білого мармуру виконана Амелією Ядвігою Лубенською.
Монастир
Монастир триповерховий, в плані близький до квадрата, із внурішнім подвір'ям. Фасад нетинькований, на кам'яному цоколі, між другим і третім поверхами розділений гзимсом із зубцями, останній поверх увінчаний гзимсом із неороманським аркадовим фризом. Вікна першого і другого поверхів із півциркульними архівольтами утвореними заглибленнями цегляної кладки, вікна третього поверху вузькі, розміщені попарно під спільними півциркульними архівольтами. З півдня два менших ризаліти у вигляді невисоких веж, фланкують великий центральний ризаліт, що є одночасно фасадом церкви. Фасад внутрішнього двору зміцнений ступінчастими цегляними підпорами. Дах крил монастиря критий шифером, двоскатний, місцями трискатний, над ризалітами — наметовий. Площини ни даху оживляють люкарни із багатогранними дашками і шпилями. Комини високі увінчані аркадовими . На одній з осей фасаду внутрішнього двору східного крила знаходиться скульптура Матері Божої із Немовлям. Збереглась донині без голови. Внутрішнє планування коридорно-секційне, склепіння коридорів першого поверху має півциркульні цегляні склепіння. У посередині східного крила розміщена дерев'яна сходова клітка. Приміщення в радянський час значною мірою переплановані. Замуровано багато входів, збудовано нові перегородки.
Світлини
-
![image]()
Проєкт францисканського монастиря. Архітектор Юліан Захаревич (1877) -
![image]()
Загальний вигляд -
![image]()
Головний вівтар -
![image]()
Портал храму -
![image]()
Інформаційна табличка
Див. також
Примітки
- Вул. Лисенка, 43 – церква св. Йоана Золотоустого (колишній костел Серця Ісусового) [ 31 серпня 2021 у Wayback Machine.] «Інтерактивний Львів»
- Вуйцик В. С., Липка Р. М. Зустріч зі Львовом. — Львів : Каменяр, 1987. — С. 113.
- Церква Іоанна Златоустого. Унікальні вітражі чудом вціліли, коли храм нищила радянська влада. Фото [ 31 серпня 2021 у Wayback Machine.] galinfo
- 100-річчя смерті Слугині Божої матері Моравської. Події і документи. Харківсько-Запорізька дієцезія. 29.06.2006. Архів оригіналу за 6 липня 2013. Процитовано 11.07.2010.
Джерела
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Храм святого Іоана Золотоустого (Львів) |
- . — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 303—305. — .
- Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 542—545. — .
- Koscioły i klasztory Lwowa z wieków XIX i XX. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, 2004. — С. 77—101. — .
- Гатала П. П. Академічна церква святителя Іоана Золотоустого. Офіційний сайт УПЦ Київського Патріархату. Архів оригіналу за 7 липня 2013. Процитовано 15 листопада 2010.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ce rkva svyato go Ioa na Zolotou stogo kolishnij Kostel Najsvyatishogo Sercya Isusovogo i monastir franciskanok chinna cerkva PCU u Lvovi na vulici Lisenka 43 Cerkva svyatogo Ioana ZolotoustogoViglyad z vulici Zankoveckoyi49 50 32 pn sh 24 02 44 sh d 49 8422611 pn sh 24 0455750 sh d 49 8422611 24 0455750 Koordinati 49 50 32 pn sh 24 02 44 sh d 49 8422611 pn sh 24 0455750 sh d 49 8422611 24 0455750Tip sporudicerkvaRoztashuvannya Ukrayina LvivArhitektorYulian ZaharevichSkulptorLeonard MarkoniZasnovnikzgromadzhennya Franciskanok Najsvyatishogo SakramentuPochatok budivnictva1877Kinec budivnictva1889Budivelna sistemaceglaStileklektikaNalezhnistPravoslavna cerkva UkrayiniStanpam yatka arhitekturi miscevogo znachennya UkrayiniAdresavulicya Lisenka 43EponimIvan YevangelistHram svyatogo Ioana Zolotoustogo Lviv Lviv Hram svyatogo Ioana Zolotoustogo u VikishovishiPoyava franciskanok u Lvovi1873 roku prusska vlada zakrila monastir ordenu Franciskanok Najsvyatishogo Sakramentu v Gnyezno Ce buv yedinij na polskih zemlyah monastir ciyeyi gilki franciskanskogo ordenu Chernicyami vidrazu bulo prijnyato rishennya peredislokuvati svoyu diyalnit na shid 26 zhovtnya togo zh roku monahini polishili Gnyezno a 18 listopada pribuli do Lvova Pershim pomeshkannyam u Lvovi stav vlashtovanij ksondzom Vitalisom Mar yanskim timchasovij monastir na vulici Kohanovskogo nini Levickogo Budinok silno poterpav vid vologosti i 1 chervnya 1874 roku sestri pereselilis na vulicyu Pekarsku u primishennya kolishnogo siritskogo pritulku Yuliyi Galler U 1875 roci dim bulo desho dobudovano a poruch zvedeno kaplicyu Odnak sporuda ne mala ogorodzhenogo podvir ya sho bulo vazhlivo dlya fraciskanok ne vidpovidalo vnutrishnim pravilam zgromadzhennya Pislya pobudovi odnogo iz kril monastirya na Kurkovij nini Lisenka u 1880 roci primishennya na Pekarskij bulo prodano otcyam zmartvihvstancyam Budivnictvo monastiryaNastoyatelka zgromadzhennya Mariya Moravska napoleglivo pracyuvala nad ideyeyu budivnictva u Lvovi cerkvi ta monastirya 2 serpnya 1876 roku Ministerstvo Avstro Ugorshini u spravah religiyi dalo dozvil rozmistiti na terenah Galichini zgromadzhennya franciskanok Najsvyatishogo Sakramentu 9 serpnya togo zh roku sestri zgolosili svoyi plani arhiyepiskopovi Francisheku Vezhhlejskomu i otrimali zgodu 3 grudnya togo zh roku majbutnye budivnictvo blagosloviv papa Pij IX U Mavrikiya Rotmana bulo pridbano dilyanku pri vulici Kurkovij nini vul Lisenka Pershij proyekt rozroblenij arhitektorom Karlom Gregorom ne buv shvalenij miskoyu vladoyu yak nadto skromnij Pislya chogo bezkoshtovno vigotoviti novij proyekt zgolosivsya Yulian Zaharevich Cim vchinkom Zaharevich viklikav zdivuvannya iz oglyadu na jogo protestantski perekonannya U finansuvanni budivnictva vzyali uchast predstavniki aristokratiyi Lvova Galichini i Vidnya 13 veresnya 1877 roku arhiyepiskop Lodoviko Yakobini apostolskij nuncij u Vidni osvyativ narizhnij kamin majbutnogo monastirya Za budivnictvom bagato rokiv pospil naglyadav osobisto Yulian Zaharevich Takozh dlya ciyeyi meti bula stvorena specialna artistichna komisiya kudi uvijshli nastoyatelka Mariya Moravska kerivnik budivnictva Yuzef Kaetan Yanovskij literator ta posol do Videnskogo parlamentu Otto Gausner politik Valerian Podlevskij zhivopisec Genrik Rodakovskij Zemlyani roboti i zvedennya stin vikonala firma Karla Gregora Kam yani detali proyektuvav Leonard Markoni Stolyarni roboti vikonali majsterni brativ Vchelyakiv i Franciska Tenerovicha blyaharski firma Kruka a malyarni zaklad Boguhvalskogo U 1880 roci bulo zaversheno zahidne krilo monastirya u 1883 shidne Data zavershennya pivnichnogo krila ne z yasovana odnak ce stalos ne ranishe 1889 roku 24 chervnya 1883 roku v cerkvi vidbulis pershi urochistosti prijnyattya monashih obitnic Magdalenoyu Tesmer i obluchini Olgi Kolachkovskoyi 29 zhovtnya 1889 roku kostel konsekrovano papskim nunciyem z Vidnya Alessiyem Galimberti u prisutnosti arhiyepiskopiv lvivskih usih troh obryadiv Severina Moravskogo Silvestra Sembratovicha 1890 roku zmontovano dzvin nazvanij Mihal Yuzef Francishek 1901 roku v monastiri vlashtovano vodoprovid i kanalizaciyu 26 sichnya 1906 roku pomerla persha nastoyatelka monastirya Mariya Moravska Yiyi bulo pohovano u kripti pid horami Pid chas polsko ukrayinskoyi vijni cerkva zaznav kilkoh neznachnih ushkodzhen Dvi kuli vluchili u vitrazh i snaryad poshkodiv odnu iz monastirskih stin Na krayu dilyanki do 1919 roku bulo zbudovano dva odnopoverhovih budinki dlya kostelnoyi sluzhbi i dlya zdachi v orendu 1927 roku odnomu z budinkiv dobudovano dva poverhi odin mansardnij dlya gostej i rezidenciya kapelana Radyanskij period i chasi nezalezhnostiU grudni 1939 roku radyanska vlada rekvizuvala chastinu monastirya dlya arhivu V reshti primishen chernici perebuvali do 13 travnya 1946 roku Pri pereyizdi na teritoriyu Polshi yim bulo zaboroneno zabrati iz soboyu bud sho iz osnashennya cerkvi Odnak chernicyam vdalos zabrati odnu skulpturu z cerkvi i praktichno use majno monastirya Piznishe monastir franciskanok povnistyu viddano pid some viddilennya Pershoyi infekcijnij likarni Po priyizdi do Polshi franciskanki utvorili monastiri u Klodzko i Zombkovice Shlonskomu de rozmistili utvar vivezenu zi Lvova i monastirskij arhiv Chastinu utvari peredano do monastirya yih ordenu v Bidgoshi kotrij pered cim buv pograbovanij nacistami U 1991 roci cerkvu peredano Ukrayinskij avtokefalnij pravoslavnij cerkvi U primishennyah monastirya rozmisheno zasnovanu u 1990 roci Duhovnu seminariyu nini Lvivska pravoslavna bogoslovska akademiya 1993 roku seminariya uvijshla do skladu Ukrayinskoyi pravoslavnoyi cerkvi Kiyivskogo patriarhatu 1994 roku lvivskim institutom Ukrzahidproektrestavraciya provedeno restavraciyu vitrazhiv 1999 roku ostanni primishennya sho nalezhali likarni prave krilo peredani navchalnomu zakladu Pri cerkvi diye Nedilna katehitichna shkola dlya ditej ta molodizhna organizaciya imeni Svyatitelya Petra Mogili 29 sichnya 2006 roku v kripti cerkvi vidbulas mesa pid provodom yepiskopa Mar yana Bucheka z nagodi 100 richchya vid dnya smerti Mariyi Moravskoyi Opis budivliMonastirskij kompleks roztashovanij na neparnij storoni vulici Lisenka na shili t zv Zmiyevoyi gori na dilyanci virivnyanij i pidmurovanij zi storoni vulici Pri spoglyadanni z vulici Lichakivskoyi cherez vulicyu Zankoveckoyi vizualno zamikaye perspektivu ostannoyi Za budivlyami znahoditsya ogorodzhenij ceglyanoyu stinoyu sad Na centralnij osi z cerkvoyu u muri vlashtovano metalevu bramu vid yakoyi vgoru vedut dva krila shodiv Na zahidnomu krayi muru vlashtovano zayizd perekritij pivcirkulnoyu arkoyu zi shidchastim dashkom Cerkva Zbudovana cerkva z cegli chervonogo i zhovtogo koloriv iz zastosuvannyam kam yanih elementiv zovni netinkovanij Zoriyentovanij na osi pivnich pivden Z obidvoh bokiv primikayut monastirski korpusi Za planuvannyam ce odnonavova bazilika Nava kvadratna v plani perekrita odnim hrestovim sklepinnya Rebra sklepin opirayutsya na visoki pivkoloni iz kubichnimi romanskimi kapitelyami V bichnih stinah navi vlashtovano po odnomu viknu iz pivcirkulnim zavershennyam Z oboh bokiv navi vlashtovano vhodi do kaplic sho primikayut do cerkvi Persha sv Franciska shidna storona druga sv Josafata zahidna storona Narteks odnopryaslovij korotshij vid navi pidnesenij vidnosno neyi na odnu shodinku U nomu vlashtovano emporu pid kotroyu znahoditsya nevelikij peredsinok i dva bichni prohodi vedut do shidnogo i zahidnogo kril monastirya Z pivnochi vid navi prezbiterij desho vuzhchij za navu pidnesenij vidnosno neyi na odnu shodinku perekritij odnim pryaslom hrestovogo sklepinnya Pislya prezbiteriya dvopryaslova absida sho vihodit u vnutrishnij dvir Fasad kostelu dvoyarusnij iz trikutnim frontonom vistupaye nazovni u viglyadi rizalitu monastirya Fronton uvinchanij kam yanim hrestom hrest vtracheno a krayi kam yanimi vezhechkami Drugij yarus rozdilenij lizenami iz zhovtoyi cegli na tri polya pri chomu centralne pole znachno shirshe za bichni Na drugomu yarusi vlashtovano krugle vikno a nad nim u pivcirkulno zavershenij neglibokij nishi grupa z troh vuzkih vikon z kotrih serednye vishe za bichni Portal cerkvi maye vlasnij trikutnij fronton uvinchanij hrestom opertij na dvoh kolonah z kapitelyami z roslinnogo ornamentu V seredini frontonu pivcirkulna arka zi stupinchastim profilem Nad arkoyu v kruglij nishi zobrazhennya monstranciyi z angelami Vhid zvichajnij pryamokutnij nad nim timpan iz mozayikovim zobrazhennyam Spasitelya iz napisom IS HS Dah nad narteksom i prezbiteriyem i absidoyu dvoskatnij nad navoyu nametovij vkritij shiferom Dah nad navoyu uvinchanij vosmigrannoyu obbitoyu blyahoyu vezhechkoyu iz vityagnutim gostrim zavershennyam iz hrestom Podibna desho mensha vezhechka uvinchuye dah absidi Inter yer cerkvi U absidi zbereglis usi 3 vitrazhi vigotovleni u Myunheni firmoyu F Mayera u 1887 1889 rokah Centralnij zobrazhuye Najsvyatishe Serce Isusa bokovi vitrazhi prisvyacheni sv Melaniyi i Arhangelovi Mihayilovi Vitrazh u kruglomu vikni na fasadi cerkvi zobrazhuye Neporochne Zachattya Vnutrishnij rozpis cerkvi roslinnim i geometrichnim ornamentom vikonav Yulian Krupskij u 1930 1931 rokah Freski bulo zabileno pislya vlashtuvannya u monastiri infekcijnoyi likarni Derev yanij neogotichnij amvon vigotovlenij do 1889 roku vlashtovanij zliva pri perehodi u prezbiterij Derev yanij parapet empori majsterni Franciska Tenerovicha Vidomo pro skulpturi Materi Bozhoyi i sv Yuriya vigotovleni Yulianom Markovskim V radyanskij chas znisheno amvon derev yani spovidalnici kostelni lavi rozbito marmurovi kropilnici pri vhodi vigotovleni za proyektom Leonarda Markoni Vivtari Zagalom u cerkvi bulo rozmisheno p yat vivtariv Usi znisheno v radyanskij chas Zalishkami plit kam yanogo golovnogo vivtarya ukripleno zemlyanij bereg pri v yizdi v podvir ya monastirya Golovnij vivtar v neoromanskomu stili z monumentalnim baldahinom i visokoyu peregorodkoyu buv vstanovlenij u prezbiteriyi majzhe poseredini cerkvi Vikonanij z marmuru i alebastru u lvivskij fabrici kam yanih virobiv Leopolda Shimzera Proyekt nalezhav Yulianu Zaharevichu i buv modifikovanij Leonardom Markoni pid chas vigotovlennya gipsovih modelej dlya majsterni Shimzera Roboti finansuvalis rodinoyu knyaziv Lihtenshtajniv z Vidnya Riznokolorove svitlo sho prohodilo kriz vitrazhi popadalo na vivtar zzadu i chastkovo prohodilo kriz alebastr nadayuchi vivtaryu nezvichajnogo viglyadu U vivtari vmisheno derev yane rozp yattya drugoyi chverti XVIII st Vivtar sv Josifa bilya shidnoyi stini golovnoyi navi vikonanij firmoyu Mayera Mayer sche K Hof Kunstanstalt u Myunheni koshtom rodini Podgurskih Derev yanij neogotichnij z polihromnoyu skulpturoyu U centralnomu poli sv Josif z Nemovlyam po bokah angeli Vivtar Neporochnogo Zachattya Divi Mariyi takozh pri shidnij stini neogotichnij vikonanij iz dereva u majsterni Franciska Tenerovicha koshtom Oleksandri Gausner Skulpturi z bilogo marmuru vigotovleni Ameliyeyu Yadvigoyu Lubenskoyu i Yuliyeyu Lubenskoyu Donini zbereglas statuya Neporochnogo Zachattya sho znahoditsya u Lvivskomu muzeyi istoriyi religiyi Vivtar sv Josafata u zahidnij kaplici kam yanij vigotovlenij u fabrici Leopolda Shimzera koshtom rodini Zhevuskih Skulptura sv Josafata z bilogo marmuru vikonana Oskarom Sosnovskim u Rimi Vivtar sv Franciska Assizkogo u shidnij kaplici derev yanij vikonanij Tadeushem Sokulskim koshtom rodini Kelanovskih z Kozlova Skulptura Sv Francisk otrimuye stigmati z bilogo marmuru vikonana Ameliyeyu Yadvigoyu Lubenskoyu Monastir Monastir tripoverhovij v plani blizkij do kvadrata iz vnurishnim podvir yam Fasad netinkovanij na kam yanomu cokoli mizh drugim i tretim poverhami rozdilenij gzimsom iz zubcyami ostannij poverh uvinchanij gzimsom iz neoromanskim arkadovim frizom Vikna pershogo i drugogo poverhiv iz pivcirkulnimi arhivoltami utvorenimi zagliblennyami ceglyanoyi kladki vikna tretogo poverhu vuzki rozmisheni poparno pid spilnimi pivcirkulnimi arhivoltami Z pivdnya dva menshih rizaliti u viglyadi nevisokih vezh flankuyut velikij centralnij rizalit sho ye odnochasno fasadom cerkvi Fasad vnutrishnogo dvoru zmicnenij stupinchastimi ceglyanimi pidporami Dah kril monastirya kritij shiferom dvoskatnij miscyami triskatnij nad rizalitami nametovij Ploshini ni dahu ozhivlyayut lyukarni iz bagatogrannimi dashkami i shpilyami Komini visoki uvinchani arkadovimi Na odnij z osej fasadu vnutrishnogo dvoru shidnogo krila znahoditsya skulptura Materi Bozhoyi iz Nemovlyam Zbereglas donini bez golovi Vnutrishnye planuvannya koridorno sekcijne sklepinnya koridoriv pershogo poverhu maye pivcirkulni ceglyani sklepinnya U poseredini shidnogo krila rozmishena derev yana shodova klitka Primishennya v radyanskij chas znachnoyu miroyu pereplanovani Zamurovano bagato vhodiv zbudovano novi peregorodki SvitliniProyekt franciskanskogo monastirya Arhitektor Yulian Zaharevich 1877 Zagalnij viglyad Golovnij vivtar Portal hramu Informacijna tablichkaDiv takozhLvivska pravoslavna bogoslovska akademiyaPrimitkiVul Lisenka 43 cerkva sv Joana Zolotoustogo kolishnij kostel Sercya Isusovogo 31 serpnya 2021 u Wayback Machine Interaktivnij Lviv Vujcik V S Lipka R M Zustrich zi Lvovom Lviv Kamenyar 1987 S 113 Cerkva Ioanna Zlatoustogo Unikalni vitrazhi chudom vcilili koli hram nishila radyanska vlada Foto 31 serpnya 2021 u Wayback Machine galinfo 100 richchya smerti Slugini Bozhoyi materi Moravskoyi Podiyi i dokumenti Harkivsko Zaporizka diyeceziya 29 06 2006 Arhiv originalu za 6 lipnya 2013 Procitovano 11 07 2010 DzherelaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Hram svyatogo Ioana Zolotoustogo Lviv Lviv Centr Yevropi 2008 S 303 305 ISBN 978 966 7022 77 8 Enciklopediya Lvova Za redakciyeyu A Kozickogo Lviv Litopis 2010 T 3 S 542 545 ISBN 978 966 7007 99 7 Koscioly i klasztory Lwowa z wiekow XIX i XX Krakow Miedzynarodowe Centrum Kultury 2004 S 77 101 ISBN 83 85739 17 9 Gatala P P Akademichna cerkva svyatitelya Ioana Zolotoustogo Oficijnij sajt UPC Kiyivskogo Patriarhatu Arhiv originalu za 7 lipnya 2013 Procitovano 15 listopada 2010