Щенсний Козебродзький

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Козебродзький.

Щенсний Емерик Козебродзький гербу Болещиц (пол. Szczęsny Emeryk Koziebrodzki; 5 листопада 1826, Зашковичі, нині Городоцький район, Львівська область, Україна — 3 травня 1900, Глібів, нині Гусятинський район, Тернопільська область) — польський дідич (зем'янин), громадсько-політичний діяч, археолог. Голова правління Скалатської повітової ради, дідич села Глібів.

Щенсний Козебродзький
пол. Szczęsny Emeryk Koziebrodzki
Народився	5 листопада 1826(1826-11-05) Зашковичі
Помер	3 травня 1900(1900-05-03) (73 роки) Глібів
Країна	Австро-Угорщина
Діяльність	політик
Галузь	археологія
Посада	посол до Галицького сейму^[d]
Війна	Польське повстання 1863—1864
Рід	Q63531345?
Нагороди

Життєпис

Від 1870 року — посол Галицького сейму кількох каденцій від Тернопільського округу (крайсу; курія великої земельної власності).

У 1876 році Щенсний Козебродзький разом з Адамом Кіркором провели археологічне обстеження печери Вертеби.

Від 1878 року — член археологічної та антропологічної комісій Академії Знань у Кракові.

Помер від запалення легень у рідному селі^[], похований 6 травня 1900 у Глібові.

Сім'я

У 1855 році одружився з Ольгою Голеєвською. Діти: Тадеуш, Ян, Антоній, Марія Ружа, (23.6.1869-10.11.1928) — посол Галицького крайового сейму 1913 р., після воєн — голова Львівського округу Польського Червоного Хреста.

Джерела

• Zdrada J. Koziebrodzki Szczęsny Emeryk (1826—1900) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XIV. — S. 615—616. (пол.)

Посилання

• Szczęsny Emeryk hr. Koziebrodzki z Koziebród h. Boleścic (ID: 12.120.268) [ 16 лютого 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)