Шарль Віктор Еммануель Леклерк (фр. Charles Victoire Emmanuel Leclerc; 17 березня 1772, Понтуаз — 2 листопада 1802, острів Тортуга, Сан-Домінго) — французький дивізійний генерал (26 серпня 1799).
Шарль Віктор Еммануєль Леклерк | |
---|---|
Charles Victoire Emmanuel Leclerc | |
Народився | 17 березня 1772 Понтуаз, Французьке королівство |
Помер | 2 листопада 1802 (30 років) Тортуга, Французька республіка ·Жовта гарячка |
Поховання | d |
Громадянство | Франція |
Національність | Француз |
Діяльність | Військовик |
Знання мов | французька[1] |
Учасник | Революційні війни і Гаїтянська революція |
Титул | Губернатор Сан-Домінго |
Посада | дивізійний генерал |
Військове звання | Дивізійний генерал |
Наступник | Рошамбо |
Брати, сестри | d і d |
У шлюбі з | Поліна Бонапарт |
Діти | Дермид Луї Наполеон Леклерк |
Нагороди | Нанесення імені на Тріумфальну арку |
|
Життєопис
Походження
Народився 17 березня 1722 року у французькому місті Понтуаз, в родині купця.
Військова кар'єра
Почав свою військову кар'єру під час Великої французької революції, вступивши в 1790 році добровольцем у 2-й батальйон департаменту О-де-Сен. Упродовж трьох років вислужився від рядового добровольця до начальника штабу Західної дивізії.
У 1793 році, під час облоги Тулона зблизився з Наполеоном Бонапартом.
З 19 квітня 1794 року ад'ютант бригади в Арденнській армії.
У 1797 році одружився з сестрою Наполеона, . Наступного року, у квітні, у подружжя народився син на ім'я Дермид Луї Наполеон.
6 травня 1797 року Леклерку присвоєне звання бригадного генерала. З 14 листопада 1797 року — начальник Генерального штабу Італійської армії, а з 20 жовтня 1798 року — Армії Англії.
Супроводжував Бонапарта під час єгипетської кампанії, а потім узяв найактивнішу участь у Перевороті 18 брюмера. У 1799 році придушив повстання в Ліоні.
З 15 березня 1800 року — командир 7-ї дивізії Рейнської армії. 1 квітня прийняв командування над 2-ю дивізією резервного корпусу Рейнської армії. У тому ж 1800 році успішно воював проти Австрії, відзначившись в битві при Гоенліндені. З 15 січня 1801 року — командир зведеної дивізії в Ліоні.
Придушення повстання в Сан-Домінго
У 1801 році Наполеон призначив Леклерка командувачем експедицією, метою якої було відновити контроль Франції над своєю колонією Сан-Домінго. Тут під час повстання була прийнята конституція, яка оголосила керівника повстання Туссена Лувертюра довічним президентом. Хоча Лувертюр і присягнув на вірність Імперії, Наполеон побоювався втрати контролю над колонією.
Французькі війська, що складалися з великої кількості військових кораблів і 40 тисяч солдатів, здобули ряд перемог над повсталими. У зв'язку зі зміною обстановки, ряд вищих офіцерів армії повсталих, яким Леклерк пообіцяв зберегти їх звання у французькій армії, перейшли до нього. Лувертюр був змушений почати переговори, на яких він пообіцяв відійти від справ.
Секретні інструкції Наполеона Леклерку передбачали арешт Лувертюра. Леклерк заарештував Лувертюра під час переговорів і відправив до Франції, де той і помер, перебуваючи в ув'язненні в замку Фор-де-Жу, в департаменті Ду, в 1803 році.
Вміло використовуючи амбіції молодих суперників Лувертюра, Леклерк був близький до того, щоб роззброїти офіцерів — креолів. Тоді ж з Гваделупи прийшли звістки, що послані туди французькі експедиційні сили відновили там рабовласництво. Саме це, як вважав Лувертюр, було метою французьких військ, і саме в цьому він намагався переконати своїх прихильників.
Рабство було скасовано в Сан-Домінго з кінця 1793 року. Леклерк публічно повторив обіцянку Наполеона, що «всі жителі Сан-Домінго є французами» і назавжди вільні. Перспектива відновлення рабства на Сан-Домінго породила хвилю обурення, яка поховала надії французів на відновлення контролю над колонією. Повстанці-креоли знову почали боротися проти французьких військ, які до того ж були ослаблені епідемією жовтої гарячки, яка вже взяла життя 25 тисяч французьких солдатів. У рапортах Леклерка до Франції говорилося: «Так як терор залишився єдиним інструментом, який я можу використовувати, я застосую його» і "ми повинні знищити всіх негрів, які живуть у горах, чоловіків і жінок, залишивши тільки дітей молодше дванадцяти років. Ми повинні знищити половину негрів, які живуть на рівнинах … ".
Леклерк помер від жовтої гарячки в листопаді 1802 року. Після його смерті командування прийняв генерал Рошамбо, чиї жорстокі дії призвели до того, що більшість офіцерів, які зрадили Лувертюра, знову приєдналося до повсталих, серед них були Жан-Жак Дессалін, Александр Петіон і Анрі Крістоф.
18 листопада 1803 року Дессалін остаточно розбив французькі війська Рошамбо, і 1 січня 1804 року було проголошено незалежність Сан-Домінго, яке відтепер стало називатися Республіка Гаїті.
Родина
Шарль Леклерк народився в родині купця. Крім нього родина мала також дочок: Луїзу-Емі-Жулі та Луїзу-Шарлоту
- Луїза-Емі-Жулі Даву — сестра Шарля Леклерка. З 1801 року дружина наполеонівського полководця Луї Ніколя Даву. У шлюбі родина мала дітей: Поль (1802—1803), Жозефіна (1804—1805), Антуанетта Жозефіна (1805—1821), Адель Наполеона (1807—1885), Наполеон (1809—1810), Наполеон-Луї (1811—1853), Жюль (1812—1813), Аделаїда-Луїза.
- Луїза-Шарлота Фріан– сестра Шарля Леклерка. З 22 грудня 1804 року дружина наполеонівського полководця Луї Фріана (другий його шлюб). У цьому шлюбі родина мала дочку, Луїзу (1815—1869).
У 1797 році одружився з Поліною Бонапарт, сестрою майбутнього імператора Франції Наполеона Бонапарта, що породнило його з родиною Бонапарт. У цьому шлюбі подружжя мало сина Дерміда Луї Наполеона Леклерка. Хрещеним дитини стає майбутній імператор Наполеон І, який також обирає ім'я Дермид, з поезії Оссіана, яка була у моді на той час. Дитина померла шестирічною, у зв'язку зі слабким здоров'ям.
Пам'ять
- Статуя в Понтуазі, де Леклерка показано в однострої наполеонівських часів. Її поставив маршал Даву і його друга дружина Луїза-Емі-Жулі (сестра Шарля Леклерка) на вершині сходів, побудованих у 1869 році Франсуа Лемотом. Статуя знаходиться на квадратному кам'яному постаменті, висотою у три метра і примикає до південної сторони міського собору Сен-Макло. Є також його статуя Жана Гійома Мойте в Пантеоні Парижа.
- Шарля Леклерка («LECLERC») вказано серед інших видатних військових діячів, що служили Франції в період Революції і Першої імперії, на Тріумфальній арці, в Парижі.
Примітки
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- James C. L. R. The Black Jacobins. Toussaint L'Ouverture and the San Domingo Revolution, Les Jacobins noirs. Toussaint Louverture et la Révolution de Saint-Domingue — 1938.
Література
- Даниэл М. Тайные тропы носителей смерти.-М.Прогресс. 1990. 344с. (рос.)
- Залесский К. А. Наполеоновские войны 1799—1815.-М. Астрель.1987.832с. (рос.)
- Girard, Philippe R. "Liberte, Egalite, Esclavage: French Revolutionary Ideals and the Failure of the Leclerc Expedition to Saint-Domingue, " French Colonial History, Volume 6, 2005, pp. 55–77 (англ.)
- Henri Castonnet Des Fosses. Le perte d'une colonie: La révolution de Saint-Domingue.-Paris. A. Faivre, 1893, 380 p. p. 230—266
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Leklerk Sharl Viktor Emmanuel Leklerk fr Charles Victoire Emmanuel Leclerc 17 bereznya 1772 17720317 Pontuaz 2 listopada 1802 ostriv Tortuga San Domingo francuzkij divizijnij general 26 serpnya 1799 Sharl Viktor Emmanuyel LeklerkCharles Victoire Emmanuel LeclercNarodivsya17 bereznya 1772 1772 03 17 Pontuaz Francuzke korolivstvoPomer2 listopada 1802 1802 11 02 30 rokiv Tortuga Francuzka respublika Zhovta garyachkaPohovannyadGromadyanstvoFranciyaNacionalnistFrancuzDiyalnistVijskovikZnannya movfrancuzka 1 UchasnikRevolyucijni vijni i Gayityanska revolyuciyaTitulGubernator San DomingoPosadadivizijnij generalVijskove zvannyaDivizijnij generalNastupnikRoshamboBrati sestrid i dU shlyubi zPolina BonapartDitiDermid Luyi Napoleon LeklerkNagorodiNanesennya imeni na Triumfalnu arku Mediafajli u VikishovishiStatuya Sharlya Leklerka v PontuaziZhittyeopisPohodzhennya Narodivsya 17 bereznya 1722 roku u francuzkomu misti Pontuaz v rodini kupcya Vijskova kar yera Pochav svoyu vijskovu kar yeru pid chas Velikoyi francuzkoyi revolyuciyi vstupivshi v 1790 roci dobrovolcem u 2 j bataljon departamentu O de Sen Uprodovzh troh rokiv visluzhivsya vid ryadovogo dobrovolcya do nachalnika shtabu Zahidnoyi diviziyi U 1793 roci pid chas oblogi Tulona zblizivsya z Napoleonom Bonapartom Z 19 kvitnya 1794 roku ad yutant brigadi v Ardennskij armiyi U 1797 roci odruzhivsya z sestroyu Napoleona Nastupnogo roku u kvitni u podruzhzhya narodivsya sin na im ya Dermid Luyi Napoleon 6 travnya 1797 roku Leklerku prisvoyene zvannya brigadnogo generala Z 14 listopada 1797 roku nachalnik Generalnogo shtabu Italijskoyi armiyi a z 20 zhovtnya 1798 roku Armiyi Angliyi Suprovodzhuvav Bonaparta pid chas yegipetskoyi kampaniyi a potim uzyav najaktivnishu uchast u Perevoroti 18 bryumera U 1799 roci pridushiv povstannya v Lioni Z 15 bereznya 1800 roku komandir 7 yi diviziyi Rejnskoyi armiyi 1 kvitnya prijnyav komanduvannya nad 2 yu diviziyeyu rezervnogo korpusu Rejnskoyi armiyi U tomu zh 1800 roci uspishno voyuvav proti Avstriyi vidznachivshis v bitvi pri Goenlindeni Z 15 sichnya 1801 roku komandir zvedenoyi diviziyi v Lioni Pridushennya povstannya v San Domingo Dokladnishe Gayityanska revolyuciya U 1801 roci Napoleon priznachiv Leklerka komanduvachem ekspediciyeyu metoyu yakoyi bulo vidnoviti kontrol Franciyi nad svoyeyu koloniyeyu San Domingo Tut pid chas povstannya bula prijnyata konstituciya yaka ogolosila kerivnika povstannya Tussena Luvertyura dovichnim prezidentom Hocha Luvertyur i prisyagnuv na virnist Imperiyi Napoleon poboyuvavsya vtrati kontrolyu nad koloniyeyu Francuzki vijska sho skladalisya z velikoyi kilkosti vijskovih korabliv i 40 tisyach soldativ zdobuli ryad peremog nad povstalimi U zv yazku zi zminoyu obstanovki ryad vishih oficeriv armiyi povstalih yakim Leklerk poobicyav zberegti yih zvannya u francuzkij armiyi perejshli do nogo Luvertyur buv zmushenij pochati peregovori na yakih vin poobicyav vidijti vid sprav Sekretni instrukciyi Napoleona Leklerku peredbachali aresht Luvertyura Leklerk zaareshtuvav Luvertyura pid chas peregovoriv i vidpraviv do Franciyi de toj i pomer perebuvayuchi v uv yaznenni v zamku For de Zhu v departamenti Du v 1803 roci Vmilo vikoristovuyuchi ambiciyi molodih supernikiv Luvertyura Leklerk buv blizkij do togo shob rozzbroyiti oficeriv kreoliv Todi zh z Gvadelupi prijshli zvistki sho poslani tudi francuzki ekspedicijni sili vidnovili tam rabovlasnictvo Same ce yak vvazhav Luvertyur bulo metoyu francuzkih vijsk i same v comu vin namagavsya perekonati svoyih prihilnikiv Rabstvo bulo skasovano v San Domingo z kincya 1793 roku Leklerk publichno povtoriv obicyanku Napoleona sho vsi zhiteli San Domingo ye francuzami i nazavzhdi vilni Perspektiva vidnovlennya rabstva na San Domingo porodila hvilyu oburennya yaka pohovala nadiyi francuziv na vidnovlennya kontrolyu nad koloniyeyu Povstanci kreoli znovu pochali borotisya proti francuzkih vijsk yaki do togo zh buli oslableni epidemiyeyu zhovtoyi garyachki yaka vzhe vzyala zhittya 25 tisyach francuzkih soldativ U raportah Leklerka do Franciyi govorilosya Tak yak teror zalishivsya yedinim instrumentom yakij ya mozhu vikoristovuvati ya zastosuyu jogo i mi povinni znishiti vsih negriv yaki zhivut u gorah cholovikiv i zhinok zalishivshi tilki ditej molodshe dvanadcyati rokiv Mi povinni znishiti polovinu negriv yaki zhivut na rivninah Leklerk pomer vid zhovtoyi garyachki v listopadi 1802 roku Pislya jogo smerti komanduvannya prijnyav general Roshambo chiyi zhorstoki diyi prizveli do togo sho bilshist oficeriv yaki zradili Luvertyura znovu priyednalosya do povstalih sered nih buli Zhan Zhak Dessalin Aleksandr Petion i Anri Kristof 18 listopada 1803 roku Dessalin ostatochno rozbiv francuzki vijska Roshambo i 1 sichnya 1804 roku bulo progolosheno nezalezhnist San Domingo yake vidteper stalo nazivatisya Respublika Gayiti RodinaSharl Leklerk narodivsya v rodini kupcya Krim nogo rodina mala takozh dochok Luyizu Emi Zhuli ta Luyizu Sharlotu Luyiza Emi Zhuli Davu sestra Sharlya Leklerka Z 1801 roku druzhina napoleonivskogo polkovodcya Luyi Nikolya Davu U shlyubi rodina mala ditej Pol 1802 1803 Zhozefina 1804 1805 Antuanetta Zhozefina 1805 1821 Adel Napoleona 1807 1885 Napoleon 1809 1810 Napoleon Luyi 1811 1853 Zhyul 1812 1813 Adelayida Luyiza Luyiza Sharlota Frian sestra Sharlya Leklerka Z 22 grudnya 1804 roku druzhina napoleonivskogo polkovodcya Luyi Friana drugij jogo shlyub U comu shlyubi rodina mala dochku Luyizu 1815 1869 U 1797 roci odruzhivsya z Polinoyu Bonapart sestroyu majbutnogo imperatora Franciyi Napoleona Bonaparta sho porodnilo jogo z rodinoyu Bonapart U comu shlyubi podruzhzhya malo sina Dermida Luyi Napoleona Leklerka Hreshenim ditini staye majbutnij imperator Napoleon I yakij takozh obiraye im ya Dermid z poeziyi Ossiana yaka bula u modi na toj chas Ditina pomerla shestirichnoyu u zv yazku zi slabkim zdorov yam Pam yatStatuya v Pontuazi de Leklerka pokazano v odnostroyi napoleonivskih chasiv Yiyi postaviv marshal Davu i jogo druga druzhina Luyiza Emi Zhuli sestra Sharlya Leklerka na vershini shodiv pobudovanih u 1869 roci Fransua Lemotom Statuya znahoditsya na kvadratnomu kam yanomu postamenti visotoyu u tri metra i primikaye do pivdennoyi storoni miskogo soboru Sen Maklo Ye takozh jogo statuya Zhana Gijoma Mojte v Panteoni Parizha Sharlya Leklerka LECLERC vkazano sered inshih vidatnih vijskovih diyachiv sho sluzhili Franciyi v period Revolyuciyi i Pershoyi imperiyi na Triumfalnij arci v Parizhi PrimitkiBibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563 James C L R The Black Jacobins Toussaint L Ouverture and the San Domingo Revolution Les Jacobins noirs Toussaint Louverture et la Revolution de Saint Domingue 1938 d Track Q773828d Track Q7718352LiteraturaDaniel M Tajnye tropy nositelej smerti M Progress 1990 344s ros Zalesskij K A Napoleonovskie vojny 1799 1815 M Astrel 1987 832s ros Girard Philippe R Liberte Egalite Esclavage French Revolutionary Ideals and the Failure of the Leclerc Expedition to Saint Domingue French Colonial History Volume 6 2005 pp 55 77 angl Henri Castonnet Des Fosses Le perte d une colonie La revolution de Saint Domingue Paris A Faivre 1893 380 p p 230 266