«Трикутник смерті» — історичний термін, яким характеризують ситуацію українських національних сил у 1919 році, коли Українська Народна Республіка опинилася в оточенні більшовицьких, білогвардійських та польських військ. Також іноді використовують назву «Чотирикутник смерти», у зв'язку з вороже налаштованим Румунським королівством (іноді також — «Прямокутник смерті»).
Загальні дані
У вересні 1919 року генерал Денікін, який наступав на більшовиків, не припиняючи походу на Москву, розпочав війну проти армії УНР по всьому фронту. Денікінці вдерлися до Києва і витиснули зі столиці українське військо. Цією ситуацією скористалися більшовики, їхня 14-а армія, затиснута між українцями та денікінцями біля Одеси, прорвалася через Ольгопіль і Сквиру до Житомира.
Стан, що склався наприкінці 1919 року, значно послабив боєздатність української армії. Наближалася холодна зима, але взути й одягнути військо на фронті не було змоги. Серед козаків, згадує сучасник Н. Коваль-Степовий, можна було побачити багатьох з обмотаними ганчір'ям ногами або в черевиках, з яких визирали голі пальці. Майже повністю витратилися рушничні й гарматні набої. Украй бракувало ліків, а бойові частини війська були охоплені страшною епідемією епідемічного висипного тифу.
Оточена з усіх боків, не маючи достатньої стратегічної бази, зброї й амуніції, Українська армія мусила відступати перед численним ворогом — московськими Білою й Червоною арміями. З тилу загрожували поляки. Узимку 1919—1920 рр. від тифу вмерло 25 тисяч українських вояків.
Позиція міжнародної спільноти
У Головного отамана жевріла надія на допомогу Антанти. Англійський журналіст Г. Арлсберг писав, що Петлюра просив Міжнародний Червоний Хрест «в ім'я людяності рятувати молодих українських людей». Але місія американського Червоного Хреста в Чернівцях і Бухаресті не поспішала, заявила, що «вони найперше мусять рятувати денікінців»[]. Становище погіршувалося, помалу стаючи катастрофічним.
Внутрішньополітичне й господарське становище «Третьої України» (Директорії) на межі 1919—1920 років було також важким. Боротьба з трьома ворогами, з яких кожен був сильнішим за Українську армію, виснажувала фізичні й економічні сили народу. Директорія фактично не мала стабільного уряду й постійної території, за винятком частини Волині (східної) й Поділля. Та й цю територію часто плюндрували ворожі збройні сили, які сунули на захід або відкочувалися назад, на схід, під тиском Української армії, через що руйнувалися міста й села, занепадала промисловість і сільське господарство. В Україні почався голод.
Перемир'я (замирення) УГА з Денікіним
Станом на 1 листопада 1919 Добровольча армія займала фронт проти армії УНР по лінії Київ — Козятин — Старокостянтинів; Червона армія займала проти армії УНР фронт лінією Київ — Бердичів — Шепетівка.
На початку листопада через повальну епідемію тифу в рядах УГА залишалося біля 10 тисяч боєздатних стрільців. Головний лікар УГА Бурячинський звітував: «Наша армія вже не схожа на військо, це вже й не лікарня, але мандруючий склад трупів». На воєнній нараді обох штабів (УГА та ДА УНР) 4 листопада 1919 в Жмеринці генерал Сальський сказав: «Ми переможені ворогами, а вороги ті: тиф, голод, незабезпеченість армії, без якої ніяка армія не в силі боротися…».
У цей час командувач УГА генерал Мирон Тарнавський, в силу надзвичайно важких обставин, аби зберегти свою армію, пішов на порозуміння з Денікіним. Його місія 6 листопада підписала в Зятківцях (на Поділлі) з денікінським генералом Слащовим угоду, відповідно до якої, Галицька армія припиняла боротьбу проти денікінської Добровольчої армії.
Частини Дійової армії УНР, які залишилися без підтримки УГА, мусили відступити на Волинь, ближче до польського фронту.
Інтернування
У другій половині листопада наддніпрянська армія УНР відійшла в район Старокостянтинова — Нової Чорториї — Любара й опинилася в безвихідному становищі: з півночі на неї наступала більшовицька Червона Армія, з півдня — Збройні Сили Півдня Росії (денікінці), із заходу — польська армія.
Під ударами цих сил Наддніпрянська Армія УНР стала фактично небоєздатною і розпалася.
Одна її частина на чолі з головним отаманом Петлюрою, та урядом Української Народної Республіки вирішили, обираючи менше зло, перейти в полон до Польщі.
26 листопада 1919 в Старокостянтинові відбулася військова нарада за участю головного отамана Петлюри, членів уряду, отаманів Юнакова, Тютюнника, Волоха, командування Січових Стрільців та інших. Зі звинуваченням влади та Головного Отамана у поразках виступив отаман Волох, який заявив, що єдиним порятунком є визнання радянської влади та перехід на бік Української РСР задля подальшої боротьби з денікінцями та поляками за незалежність і територіальну цілісність України.
2 грудня в Новій Чорториї на нараді Петлюри з членами уряду та представниками вищого командування армії УНР було вирішено перейти до партизанської форми боротьби. Тоді ж Стрілецька Рада ухвалила рішення про ліквідацію (роззброєння та саморозпуск) Корпусу Січових Стрільців; охочі продовжувати збройну боротьбу переходили до інших частин. 5 грудня в Новій Чорториї, у своєму останньому наказі по війську, Головний Отаман оголосив про призначення отамана Михайла Омеляновича-Павленка командувачем Дієвої армії, віднині — партизанської.
Лідери Директорії УНР (Макаренко, Швець та інші) емігрували за кордон. Уночі 5—6 грудня зі своїм штабом до Варшави виїхав і Симон Петлюра.
Частина війська (до 3500 бійців, так звана Дієва армія) на чолі з генералом Михайлом Омеляновичем-Павленком 6 грудня 1919 року подалася на південний схід, у запілля денікінців, галичан (що перейшли в листопаді 1919 на боці денікінців) та більшовиків. Розпочався Перший зимовий похід частин колишньої Армії УНР.
Гайдамацька бригада на чолі з отаманом Волохом та інші частини, що приєдналися до неї, піднявши червоні прапори, перехопили у Головного Отамана державну скарбницю та, прорвавши фронт денікінців і просуваючись із боями, в районі Умані перейшли на бік Червоної Армії.
Роззброєний Корпус Січових Стрільців, як і деякі інші українські частини, що залишалися в районі Нової Чорториї, поляки перевезли як інтернованих (полонених), до Луцька. Серед них були й командири Корпусу Січових Стрільців полковники Євген Коновалець та Андрій Мельник (начальник штабу корпусу).
У Луцькому таборі інтернованих (полонених) українських вояків, Євгена Коновольця призначили старшим. Йому і тут довелося докласти багато зусиль, енергії та дипломатичного хисту, щоб якось полегшити стан стрільців, серед яких також поширилася люта пошесть плямистого тифу. Урешті Коновалець домігся відокремлення тифозних стрільців — польські власті виділили для шпиталю приміщення Луцької тюрми біля замку, куди й було переселено всіх хворих. Але це мало допомогло. Від тифу в Луцьку померло багато старшин і стрільців. Тут тяжко перехворів і Андрій Мельник. Такі чи ще гірші обставини склалися у рівненському таборі, де теж була скупчена велика кількість старшин і козаків Наддніпрянської армії. У Рівному від тифу помер генерал Василь Тютюнник (похований на центральному цвинтарі міста).
У Луцьку зібралися майже всі члени Стрілецької Ради. Євген Коновалець та його прихильники й тепер не втрачали надії на визволення України, вони обмірковували можливості творення нового осередку регулярної Української армії. Про свій план повідомили колишнього Головного Отамана Симона Петлюру, який перебував тоді у Варшаві. Той дав згоду.
Джерело
- , інформаційно-мистецьке видання, листопад-грудень 2001 року
Посилання
- «Трикутник смерті» // документальний кіносерівал «Невідома Україна»
- Андрій Байло. Тимчасовий союз УГА з Добрармією та його наслідки
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Trikutnik smerti istorichnij termin yakim harakterizuyut situaciyu ukrayinskih nacionalnih sil u 1919 roci koli Ukrayinska Narodna Respublika opinilasya v otochenni bilshovickih bilogvardijskih ta polskih vijsk Takozh inodi vikoristovuyut nazvu Chotirikutnik smerti u zv yazku z vorozhe nalashtovanim Rumunskim korolivstvom inodi takozh Pryamokutnik smerti Osin 1919 roku UNR ZSPR bilogvardijci Chervona armiya Polska armiya RPAU mahnovci Zagalni daniU veresni 1919 roku general Denikin yakij nastupav na bilshovikiv ne pripinyayuchi pohodu na Moskvu rozpochav vijnu proti armiyi UNR po vsomu frontu Denikinci vderlisya do Kiyeva i vitisnuli zi stolici ukrayinske vijsko Ciyeyu situaciyeyu skoristalisya bilshoviki yihnya 14 a armiya zatisnuta mizh ukrayincyami ta denikincyami bilya Odesi prorvalasya cherez Olgopil i Skviru do Zhitomira Stan sho sklavsya naprikinci 1919 roku znachno poslabiv boyezdatnist ukrayinskoyi armiyi Nablizhalasya holodna zima ale vzuti j odyagnuti vijsko na fronti ne bulo zmogi Sered kozakiv zgaduye suchasnik N Koval Stepovij mozhna bulo pobachiti bagatoh z obmotanimi ganchir yam nogami abo v cherevikah z yakih vizirali goli palci Majzhe povnistyu vitratilisya rushnichni j garmatni naboyi Ukraj brakuvalo likiv a bojovi chastini vijska buli ohopleni strashnoyu epidemiyeyu epidemichnogo visipnogo tifu Otochena z usih bokiv ne mayuchi dostatnoyi strategichnoyi bazi zbroyi j amuniciyi Ukrayinska armiya musila vidstupati pered chislennim vorogom moskovskimi Biloyu j Chervonoyu armiyami Z tilu zagrozhuvali polyaki Uzimku 1919 1920 rr vid tifu vmerlo 25 tisyach ukrayinskih voyakiv Poziciya mizhnarodnoyi spilnotiU Golovnogo otamana zhevrila nadiya na dopomogu Antanti Anglijskij zhurnalist G Arlsberg pisav sho Petlyura prosiv Mizhnarodnij Chervonij Hrest v im ya lyudyanosti ryatuvati molodih ukrayinskih lyudej Ale misiya amerikanskogo Chervonogo Hresta v Chernivcyah i Buharesti ne pospishala zayavila sho voni najpershe musyat ryatuvati denikinciv dzherelo Stanovishe pogirshuvalosya pomalu stayuchi katastrofichnim Vnutrishnopolitichne j gospodarske stanovishe Tretoyi Ukrayini Direktoriyi na mezhi 1919 1920 rokiv bulo takozh vazhkim Borotba z troma vorogami z yakih kozhen buv silnishim za Ukrayinsku armiyu visnazhuvala fizichni j ekonomichni sili narodu Direktoriya faktichno ne mala stabilnogo uryadu j postijnoyi teritoriyi za vinyatkom chastini Volini shidnoyi j Podillya Ta j cyu teritoriyu chasto plyundruvali vorozhi zbrojni sili yaki sunuli na zahid abo vidkochuvalisya nazad na shid pid tiskom Ukrayinskoyi armiyi cherez sho rujnuvalisya mista j sela zanepadala promislovist i silske gospodarstvo V Ukrayini pochavsya golod Peremir ya zamirennya UGA z DenikinimStanom na 1 listopada 1919 Dobrovolcha armiya zajmala front proti armiyi UNR po liniyi Kiyiv Kozyatin Starokostyantiniv Chervona armiya zajmala proti armiyi UNR front liniyeyu Kiyiv Berdichiv Shepetivka Na pochatku listopada cherez povalnu epidemiyu tifu v ryadah UGA zalishalosya bilya 10 tisyach boyezdatnih strilciv Golovnij likar UGA Buryachinskij zvituvav Nasha armiya vzhe ne shozha na vijsko ce vzhe j ne likarnya ale mandruyuchij sklad trupiv Na voyennij naradi oboh shtabiv UGA ta DA UNR 4 listopada 1919 v Zhmerinci general Salskij skazav Mi peremozheni vorogami a vorogi ti tif golod nezabezpechenist armiyi bez yakoyi niyaka armiya ne v sili borotisya U cej chas komanduvach UGA general Miron Tarnavskij v silu nadzvichajno vazhkih obstavin abi zberegti svoyu armiyu pishov na porozuminnya z Denikinim Jogo misiya 6 listopada pidpisala v Zyatkivcyah na Podilli z denikinskim generalom Slashovim ugodu vidpovidno do yakoyi Galicka armiya pripinyala borotbu proti denikinskoyi Dobrovolchoyi armiyi Chastini Dijovoyi armiyi UNR yaki zalishilisya bez pidtrimki UGA musili vidstupiti na Volin blizhche do polskogo frontu InternuvannyaU drugij polovini listopada naddnipryanska armiya UNR vidijshla v rajon Starokostyantinova Novoyi Chortoriyi Lyubara j opinilasya v bezvihidnomu stanovishi z pivnochi na neyi nastupala bilshovicka Chervona Armiya z pivdnya Zbrojni Sili Pivdnya Rosiyi denikinci iz zahodu polska armiya Pid udarami cih sil Naddnipryanska Armiya UNR stala faktichno neboyezdatnoyu i rozpalasya Odna yiyi chastina na choli z golovnim otamanom Petlyuroyu ta uryadom Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki virishili obirayuchi menshe zlo perejti v polon do Polshi 26 listopada 1919 v Starokostyantinovi vidbulasya vijskova narada za uchastyu golovnogo otamana Petlyuri chleniv uryadu otamaniv Yunakova Tyutyunnika Voloha komanduvannya Sichovih Strilciv ta inshih Zi zvinuvachennyam vladi ta Golovnogo Otamana u porazkah vistupiv otaman Voloh yakij zayaviv sho yedinim poryatunkom ye viznannya radyanskoyi vladi ta perehid na bik Ukrayinskoyi RSR zadlya podalshoyi borotbi z denikincyami ta polyakami za nezalezhnist i teritorialnu cilisnist Ukrayini 2 grudnya v Novij Chortoriyi na naradi Petlyuri z chlenami uryadu ta predstavnikami vishogo komanduvannya armiyi UNR bulo virisheno perejti do partizanskoyi formi borotbi Todi zh Strilecka Rada uhvalila rishennya pro likvidaciyu rozzbroyennya ta samorozpusk Korpusu Sichovih Strilciv ohochi prodovzhuvati zbrojnu borotbu perehodili do inshih chastin 5 grudnya v Novij Chortoriyi u svoyemu ostannomu nakazi po vijsku Golovnij Otaman ogolosiv pro priznachennya otamana Mihajla Omelyanovicha Pavlenka komanduvachem Diyevoyi armiyi vidnini partizanskoyi Lideri Direktoriyi UNR Makarenko Shvec ta inshi emigruvali za kordon Unochi 5 6 grudnya zi svoyim shtabom do Varshavi viyihav i Simon Petlyura Chastina vijska do 3500 bijciv tak zvana Diyeva armiya na choli z generalom Mihajlom Omelyanovichem Pavlenkom 6 grudnya 1919 roku podalasya na pivdennij shid u zapillya denikinciv galichan sho perejshli v listopadi 1919 na boci denikinciv ta bilshovikiv Rozpochavsya Pershij zimovij pohid chastin kolishnoyi Armiyi UNR Gajdamacka brigada na choli z otamanom Volohom ta inshi chastini sho priyednalisya do neyi pidnyavshi chervoni prapori perehopili u Golovnogo Otamana derzhavnu skarbnicyu ta prorvavshi front denikinciv i prosuvayuchis iz boyami v rajoni Umani perejshli na bik Chervonoyi Armiyi Rozzbroyenij Korpus Sichovih Strilciv yak i deyaki inshi ukrayinski chastini sho zalishalisya v rajoni Novoyi Chortoriyi polyaki perevezli yak internovanih polonenih do Lucka Sered nih buli j komandiri Korpusu Sichovih Strilciv polkovniki Yevgen Konovalec ta Andrij Melnik nachalnik shtabu korpusu U Luckomu tabori internovanih polonenih ukrayinskih voyakiv Yevgena Konovolcya priznachili starshim Jomu i tut dovelosya doklasti bagato zusil energiyi ta diplomatichnogo histu shob yakos polegshiti stan strilciv sered yakih takozh poshirilasya lyuta poshest plyamistogo tifu Ureshti Konovalec domigsya vidokremlennya tifoznih strilciv polski vlasti vidilili dlya shpitalyu primishennya Luckoyi tyurmi bilya zamku kudi j bulo pereseleno vsih hvorih Ale ce malo dopomoglo Vid tifu v Lucku pomerlo bagato starshin i strilciv Tut tyazhko perehvoriv i Andrij Melnik Taki chi she girshi obstavini sklalisya u rivnenskomu tabori de tezh bula skupchena velika kilkist starshin i kozakiv Naddnipryanskoyi armiyi U Rivnomu vid tifu pomer general Vasil Tyutyunnik pohovanij na centralnomu cvintari mista U Lucku zibralisya majzhe vsi chleni Strileckoyi Radi Yevgen Konovalec ta jogo prihilniki j teper ne vtrachali nadiyi na vizvolennya Ukrayini voni obmirkovuvali mozhlivosti tvorennya novogo oseredku regulyarnoyi Ukrayinskoyi armiyi Pro svij plan povidomili kolishnogo Golovnogo Otamana Simona Petlyuru yakij perebuvav todi u Varshavi Toj dav zgodu Dzherelo informacijno mistecke vidannya listopad gruden 2001 rokuPosilannya Trikutnik smerti dokumentalnij kinoserival Nevidoma Ukrayina Andrij Bajlo Timchasovij soyuz UGA z Dobrarmiyeyu ta jogo naslidki