Цибух Ірина Володимирівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Цибух.

Іри́на Володи́мирівна Ци́бух (1 червня 1998, Львів, Україна — 29 травня 2024, Харківська область, Україна) — українська громадська діячка, журналістка, менеджерка департаменту Дирекції регіонального мовлення Національної суспільної телерадіокомпанії України, парамедикиня медичного батальйону «Госпітальєри».

Цибух Ірина Володимирівна
Загальна інформація
Народження	1 червня 1998(1998-06-01) Львів, Україна
Смерть	29 травня 2024(2024-05-29) (25 років) Харківська область, Україна
Поховання	Меморіальний комплекс Героїв України (Львів)
Національність	українка
Alma Mater	Національний університет «Львівська політехніка»
Псевдо	«Чека»
Військова служба
Роки служби	2015 — 2024
Приналежність	Україна
Рід військ	Медичні сили
Формування	«Госпітальєри»
Війни / битви	Російсько-українська війна Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Життєпис

Народилася 1 червня 1998 року в місті Львів. Навчалася у Національному університеті «Львівська політехніка». Працювала над проєктами для дітей: розвивала медіацентри у віддалених селах і містах України, впроваджували медіаграмотність в освітній процес. Навчалася в Київській школі економіки, де мала б захищати диплом у 2022 році і здобути ступінь магістра державного управління.

Від 2015 року їздила на схід України як військова парамедикиня. У 2017 році долучилася до Суспільного мовлення, де була менеджеркою реформи і реалізовувала освітні проєкти у віддалених селах Донеччини й Луганщини. Працювала з філіями, готувала міжрегіональні спецефіри, втілювала грантові проєкти та знімала документальні фільми, була медіатренеркою.

Разом із колегами з Суспільного Ірина перемогла в конкурсі професійної журналістики «Честь професії» у 2021 році в категорії «Найкраща публіцистика в локальному медіа» та стала фіналісткою в номінації «Найкращий репортаж» 2018 року.

На момент початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року перебувала на сході України: 22 та 23 лютого в Покровську та Краматорську Цибух презентувала свій документальний фільм «Відстань» про дітей із віддалених сіл Донеччини й Луганщини, яким бракує інклюзії. 24 лютого презентація мала відбутися в Сіверськодонецьку, а наступного дня — в Києві. Найближчим часом повернулася на Київщину і долучилася до добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри», де зайняла позицію старшої 5-го екіпажу.

Врятувала чимало бійців, ризикуючи життям під час евакуацій. Регулярно з'являлася в медіа, надавала інформацію журналістам про роботу парамедиків та медиків у зоні бойових дій, інформувала про можливості навчання й підготовки добровольців для надання домедичної допомоги.

Під час повномасштабного вторгнення Цибух опублікувала низку випусків подкасту «Щоденник подкаст Чеки» спільно з медіа «Свідомі».

У березні 2024 Ірина Цибух стала лауреаткою премії «Української правди» «УП-100. Сила жінок».

29 травня 2024 року загинула під час ротації на Харківському напрямку. 2 червня 2024 року з Іриною прощалися у Михайлівському Золотоверхому соборі та на Майдані Незалежності. 3 червня 2024 року Ірину поховали на Марсовому полі у Львові.

Нагороди

• Орден «За заслуги» III ступеня (16 листопада 2023) — за вагомий особистий внесок у розвиток телебачення, радіомовлення і зв'язку в Україні, мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Українському народові і Військовій присязі, багаторічну сумлінну працю.

Примітки

1. Романенко, Валентина (30 травня 2024). На Харківському напрямку загинула «госпітальєрка» 25-річна Ірина Цибух. Українська правда. Процитовано 30 травня 2024.
2. Ірина Цибух. Ukrainian Women's Congress. Процитовано 9 червня 2024.
3. Ліберова, Влада; Ліберов, Костянтин (30 травня 2024). Ірина Цибух, «Чека», бойова медикиня «Госпітальєрів». УкрІнформ. Процитовано 9 червня 2024.
4. Андрєєва, Вікторія (30 травня 2024). Не дожила 2 дні до 26-річчя. Спогади про загиблу «госпітальєрку» Ірину Цибух. Українська правда. Процитовано 9 червня 2024.
5. На війні загинула менеджерка Суспільного та парамедикиня Ірина Цибух.
6. Балюх, Наталія; Сергієць, Анна (2 червня 2024). «Врятувала сотні людей, але не врятували її»: у Києві прощалися з 25-річною парамедикинею «Госпітальєрів» Іриною Цибух. Суспільне. Процитовано 9 червня 2024.
7. Попова, Катерина (30 липня 2022). Жінки на фронті: 10 запитань парамедикині Ірині Цибух. Elle. Процитовано 9 червня 2024.
8. Попова, Катерина (23 серпня 2023). «Жінка і війна»: Інтерв'ю з бойовою медикинею Іриною Цибух. Elle. Процитовано 9 червня 2024.
9. На фронті загинула бойова медикиня Ірина Цибух. Радіо Свобода. 30 травня 2024. Процитовано 9 червня 2024.
10. Сила жінок. Cписок лідерок. Українська правда. Процитовано 30 травня 2024.
11. Гриненко, Віка (7 червня 2024). Фото. Ось який куточок пам'яті госпітальєрки Ірини Цибух створили в «Сенсі» на Хрещатику. The Village Україна. Процитовано 9 червня 2024.
12. Костенко, Ірина (30 травня 2024). На фронті загинула відома парамедик «Госпітальєрів» Ірина «Чека» Цибух. РБК Україна. Процитовано 30 травня 2024.
13. Одінцова, Анастасія (2 червня 2024). У Києві прощалися з парамедикинею батальйону «Госпітальєри» Іриною Цибух — фото і відео. NewVoice. Процитовано 2 червня 2024.
14. Нужненко, Сергій. Прощання з бойовою медикинею Іриною «Чекою» Цибух у Києві. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 4 червня 2024.
15. Янко, Марта; Мочульська, Ірина; Іващук, Ольга (3 червня 2024). «Це непоправна втрата». У Львові попрощалися із парамедикинею «Госпітальєрів» Іриною Цибух. Суспільне. Процитовано 9 червня 2024.
16. Указ президента України № 750/2023 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня працівників радіо, телебачення та зв'язку». Офіс Президента України. 16 листопада 2023. Процитовано 9 червня 2024.