Центон

Центон (лат. cento — клаптевий одяг) — стилістичний прийом, який полягає в уведенні до основного тексту певного автора фрагментів із творів інших авторів без посилання на них. Такими видаються поезії Юрія Клена, засвідчуючи культорологічну основу та глибоку інтелектуальну пристрасть в естетичному переосмисленні мистецьких явищ, духовного багатства української та світової літератури. Так, в епопеї «Попіл імперій» Юрій Клен наводить рядки із сонета «Pro domo» М. Зерова («Леконт де Ліль. Ередія стежки…»), М. Драй-Хмари — сонет «Лебеді» («Я був один із лебедів…») та ін. Центон відмінний від ремінісценції тим, що у ній вбачається перегук мотивів незалежно від ліричного сюжету, так само і від цитати, коли чітко зазначається першоджерело.

Хоча літературна аплікація близька до центона, але водночас відмінна від нього неприхованістю цитування. Аплікація — це введення у літературний текст цитат (прислів'я, приказки, афоризми, фрагменти з художнього твору та ін.) почасти у зміненому вигляді.

Див. також

• Інтертекстуальність

Примітки

1. Аплікація // Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Т. Гром’яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — С. 55-56.

Посилання

• Центон // Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Т. Гром’яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — С. 71.
• Центон // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 569.
• Центон // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 615. — 634 с.
• Центон // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 537. — .