Узгодження

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: .

Узго́дження — тип між головним і залежним словами у словосполученні, коли форма залежного слова відповідає формі головного, тобто узгоджується з ним у роді, числі, відмінку. Наприклад, червона троянда. У цьому прикладі залежне слово червона, виражене прикметником, має ті самі рід (жіночий), число (однина) та відмінок (називний), що й головне троянда, виражене іменником.

Походження терміна

Термін узгодження до наукового обігу в сучасному розумінні ввів 1928 року мовознавець М. Наконечний замість «згода», «погодження», «узгоджування» та ін.

Типи узгоджень

Залежно від того, якою мірою залежне слово узгоджується з головним, виділяють неповне та повне узгодження.

Неповне узгодження

При неповному узгодженні залежне слово має не всі граматичні форми головного. Наприклад, професор Карпіловська — різний рід: професор чоловічого роду, Карпіловська — жіночого.

Повне узгодження

При повному узгодженні залежне слово повністю узгоджується з граматичними формами головного. Наприклад, гарна дівчина (обидва слова жіночого роду, стоять у називному відмінку однини).

Див. також

• Керування (лінгвістика)
• Прилягання
• Анаколуф

Примітки

1. Українська мова: короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / [уклад. : С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, О. Г. Тодор]; за ред. С. Я. Єрмоленко. — К. : Либідь, 2001. — С. 74.
2. Залежне слово позначено жирним шрифтом.
3. Українська мова: Енциклопедія / [редкол.: В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін.] — 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. — 824 с.