Удегейська мова

Удегейська мова (удейська мова, мова уде) — мова удегейців.

Належить до тунгусо-маньчжурських мов .

Удегейська мова
Удиэ кэйэвэни
Поширена в	Росія^[1]
Носії	103 осіб^[2]
Писемність	кирилиця (Удегейская писемність)
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-3	ude

Характерні риси удегейської мови

Фонетика:

• наявність коротких і довгих голосних;
• серед приголосних є гортанно-зімкнений і фарингальний щілинний.

Морфологія:

• аглютинативна граматична побудова;
• сингармонізм взаємодіє з асиміляцією приголосних.

Синтаксис:

• порядок слів у реченні сталий.

Викорінення удегейської мови

В 1938 році , автор і перекладач перших книг удегейською мовою, був оголошений Радянською владою ворогом народу, арештований і розстріляний. В цей же час НКВС вилучали зі шкільних бібліотек та домів всі книги удегейською мовою з метою спалення. Дітям в школі забороняли розмовляти рідною мовою.

Джерела і література

1. ScriptSource - Russian Federation
2. http://www.gks.ru/free_doc/new_site/population/demo/per-itog/tab6.xls
3. Беліков Володимир. Загибель мов народів півночі (PDF) // Кур'єр ЮНЕСКО. — 1994. — Квітень. — С. 29-30. (англ.)(фр.)(араб.)(рос.)(ісп.)(кит.)

• Суник О.П. Удегейська мова // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 11. кн.1, К., 1984, стор. 435
• Суник О.П. Удэгейский язык // Языки народов СССР. Т 5., Л., 1968 (рос.)
• Суник О.П. Удэгейский язык // Языки мира: Тунгусо-маньчжурские языки. М., 1997 (рос.)