Угода в Труа була укладена між французами й англійцями у період Столітньої війни 21 травня 1420 у французькому місті Труа. Вона була наслідком битви під Азенкуром, в якій перемогли англійці, й проголошувала Генріха V, короля Англії спадкоємцем Карла VI Божевільного, короля Франції, в обхід законного спадкоємця дофіна (майбутнього Карла VII), що фактично означало приєднання Франції до Англії. Традиційно пишуть, що цією угодою дофін проголошувався незаконнонародженим, тим не менше, у пунктах угоди прямих згадок про це немає.
Угода в Труа | |
---|---|
Тип | мирна угода |
Підписано | 21 травня 1420[1] |
Місце | Труа d[1] |
Підписанти | Генріх V[1] і Карл VI Божевільний[1] |
Сторони | Королівство Франція і Королівство Англія |
Медіафайли у Вікісховищі |
Історія
У 1415 році Генріх V після завершення внутрішньої міжусобиці в Англії повернувся до питання війни у Франції. Він висадився з військами на французькому узбережжі і завдав своїм супротивникам нищівної поразки в битві під Азенкуром. За три роки прибічника дофіна вбили , герцога Бургундського. Його син і спадкоємець заради помсти вступив в альянс з англійцями.
Угоду в Труа було підготовлено прибічниками бургіньйонів. Ініціаторами укладення угоди з французької сторони стали королева Ізабелла Баварська (дружина Карла VI) та бургундський герцог Філіп Добрий. Значну роль у підготовці цієї угоди відіграв єпископ П'єр Кошон, що у подальшому увійшов до історії як головний кат Орлеанської Діви.
У травні 1420 року герцог Філіп та його спільниця Ізабелла привезли божевільного Карла VI до підвладного бургундцям міста Труа. «Там король підписав документ, значення якого він навряд чи розумів до кінця» . Народні чутки казали, що рукою Карла VI «поводила» королева Ізабелла, та назвали її губителькою французького королівства.
14 червня відбулось вінчання англійського короля Генріха V та Катерини Валуа у церкві святого Іоанна в Труа. 6 грудня 1421 року народився їхній первісток, майбутній Генріх VI.
Після того, як Генріх у липні 1420 року вступив (зі своєю армією) до Парижа, французькі Генеральні штати ратифікували цю угоду.
Умови
Ця угода була спробою позбавити спадщини дофіна, єдиного, що залишився в живих, сина Карла VI Божевільного. Відповідно до угоди, Генріх V одружується з сестрою дофіна, принцесою Катериною Валуа, й він (разом з їхніми майбутніми синами) проголошувались у майбутньому наступниками Карла VI.
Угода в Труа фактично об'єднувала корони Англії та Франції. Франція втрачала свою незалежність і ставала частиною об'єднаного англо-французького королівства. До завершення свого життя, за угодою, Карл VI і його дружина Ізабелла Баварська зберігали титули короля й королеви Франції. З їхньою смертю саме поняття французького королівства як самостійної політичної одиниці скасовувалось, а династії об'єднувались. У західноєвропейській історіографії широко розповсюджена думка про те, що ця угода призвела до створення складного у статусно-правовому плані державного утворення, що зазвичай називається двоєдиною монархією" , але в російській історіографії цей термін зазвичай не використовується. Сторони сподівались припинити Столітню війну й залишити Францію в руках енергійного та здібного англійського короля.
Угода
Сама угода за формою є указом французького короля. Угоду написано латиною, складається з преамбули, 31 статті, тексту клятви й заключної частини. Логічно вона поділяється на дві частини: до й після тексту клятви. У першій частині містяться статті, які з позиції того часу, ймовірно, вважались найважливішими: це загальні положення, що визначають статус королівства, й часткові положення, що зачіпають інтереси монарших осіб. Клятва є своєрідним підсумком, у якому узагальнюються ідеї перших 13 статей .
- Англійський король Генріх одружується з принцесою Катериною. Їй надавався посаг — колишні землі покійної королеви Бланки Наваррської, дружини Філіпа VI (пункт № 1).
- Генріх зобов'язується шанувати Карла VI та Ізабеллу Баварську як батька і мати відповідно до їхнього високого становища (пункти № 2-5).
- Він залишає Карлу VI його корону й довічне право користування прибутками з королівства.
- Після смерті короля французька «корона й королівство Франція залишаться й будуть у сина нашого короля Генріха і спадкоємця нашого в майбутньому» і його спадкоємців (майбутніх синів французької принцеси) (пункт № 6).
- «Якщо жорстока хвороба буде перешкоджати» Карлу VI «належним чином приймати рішення чи буде позбавлений можливості виконувати обов'язки в королівстві, у цьому випадку упродовж всього нашого життя право та виконання обов'язків з правлінню й управлінню державою вищезазначеного королівства Франції будуть належати й залишаться на віки вічні у вищезгаданого Сина нашого короля Генріха» (пункт № 9). Дослідники зазначають: якщо брати до уваги, що жорстока хвороба заважала французькому королю виконувати свої обов'язки постійно, то очевидно, що цей пункт фактично означав передачу влади Генріху на правах регента з моменту підписання угоди. Пункт 22 прямо вказує англійському королю до завершення життя Карла VI йменуватись та підписуватись регентом Франції. Щоб не сталось плутанини в термінах, в угоді новий титул Генріха V прописано французькою (heritier) й латиною (haeres). Разом із тим, стаття 21 забороняла Генріху до смерті Карла VI йменуватись французьким королем .
- Спеціальна стаття поручала англійському королю підкорити міста й провінції, що зберігали вірність «самозваному» дофіну (№ 12).
- Французькі принци, вельможі, комуни й прості громадяни складають присягу Генріху V як регенту і присягають після смерті Карла VI визнати його законним королем Франції (№ 13).
- Нормандське герцогство переходило до смерті Карла VI у пряме володіння Англії, натомість інші землі, які захопив чи захопить Генріх V, мають вважатись частиною французької території (№ 14)
- і його васали зберігали свої феоди у всіх частинах Франції, в тому числі й у Нормандії. Стаття 27 прямо вказує Генріху V правити в союзі з герцогом Бургундським (№ 15). Подібне формулювання навіть дозволило К.Фаулеру казати, що двоєдина монархія мала стати англо-бургундським кондомініумом .
- Карл Валуа (дофін) проголошується заколотником та вбивцею і позбавляється усіх прав та володінь, виключаючись з лінії спадкування престолу („Під час розгляду страшних та дивовижних злочинів та злодіянь, скоєних проти королівства Франції Карлом, так званого «дофіном», ми погодились із тим, що ми (король Карл VI), наш син (тобто, зять) Генріх, а також наш дорогий син (також зять) Філіп, герцог Бургундії, ніколи не будемо прагнути до миру чи дружби із вищезгаданим Карлом“) . Жодних зауважень про його незаконнонародженість немає; єдине, що Карл VI (точніше, укладач документу), не використовує щодо нього слово «син», на відміну від своїх зятів Генріха й Філіпа Доброго.
Наслідки
Співробітництво бургундців з англійцями дозволило Арманьякам виступити в особі захисників національних інтересів. Патріотична реакція зробила партію Арманьяків, яку до цього «ганьбив кожен парижанин», представницею національної справи .
Угода не виявилась настільки успішною, як того очікували, оскільки, Генріх V раптово помер 1422 року у віці лише 36 років від , а Карл VI помер за два місяці. Генріх V, таким чином, не зміг прийняти спадок і коронуватись короною Франції. Ця обставина стала 1435 року для Філіпа Доброго приводом для виходу з угоди й переходу на бік Карла VII. Номінальним правителем обох країн виявився 10-місячний Генріх VI, син Катерини Валуа, замість якого почав правити його дядько герцог Бедфорд. Для того, щоб здійснити над ним обряд коронування, слід було чекати цілих дев'ять років . Дофін Карл відмовився визнати угоду, відповідно до якої його позбавили престолу, і проголосив себе спадкоємцем батька.
Він узяв під контроль регіон у Франції з центром у місті Бурж, завдяки чому заслужив жартівливе прізвисько «бурзький корольчик» від своїх опонентів. Однак дофін Карл, незважаючи на умови миру, проголосив себе королем Франції Карлом VII й почав боротьбу за трон. Його владу визнали деякі провінції, розташовані в центрі країни, на півдні (Лангедок), південному сході (Дофіне) й південному заході (Пуату). Не поступаючись у розмірах областям, зайнятим англійцями, ці землі, однак, були менш родючими й населеними. Вони не були компактною територією, оточені й розграбовані володіннями англійців та герцога Бургундського. Для Франції почався новий етап війни — боротьба за незалежність . Потім дофіну вдалось здобути низку військових перемог над англійцями та їхніми французькими прибічниками та повернути собі владу. Англійці, тим не менше, продовжували стверджувати, що мають право на французьку корону аж до 1802 року — визнання Французької республіки відповідно до Ам'єнської угоди.
У художній літературі
- Дама з покритою головою. Femme couverte (роман, 2018) Анастасії Байдаченко
Література
- Curry, Anne (2008) Two kingdoms, one king: the Treaty of Troyes (1420) and the creation of a double monarchy of England and France. In, Richardson, Glenn (ed.) 'The Contending Kingdoms': France and England 1420—1700. Aldershot, UK, Ashgate, 23-42.
Посилання
- Витяги з угоди (англ.)
- Фото оригіналу угоди (лат.)
Примітки
- http://www.archives-nationales.culture.gouv.fr/traite-de-troyes-1420
- В. І. Райцес. Процес Жанни д'Арк
- . Архів оригіналу за 22 листопада 2005. Процитовано 15 листопада 2011.
- Fowler K. The Age of Plantagenet and Valois. N.-Y., 1967. P. 80.
- In consideration of the frightful and astounding crimes and misdeeds committed against the kingdom of France by Charles, the said Dauphin, it is agreed that we, our son Henry, and also our very dear son Philip, duke of Burgundy, will never treat for peace or amity with the said Charles.
- Марселен Дефурно. Повсякденне життя в епоху Жанни д'Арк
- [ http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/Raices/01.php В.Райцес. Процес Жанни д'Арк. Столітня війна]
- . Архів оригіналу за 11 квітня 2008. Процитовано 15 листопада 2011.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ugoda v Trua bula ukladena mizh francuzami j anglijcyami u period Stolitnoyi vijni 21 travnya 1420 u francuzkomu misti Trua Vona bula naslidkom bitvi pid Azenkurom v yakij peremogli anglijci j progoloshuvala Genriha V korolya Angliyi spadkoyemcem Karla VI Bozhevilnogo korolya Franciyi v obhid zakonnogo spadkoyemcya dofina majbutnogo Karla VII sho faktichno oznachalo priyednannya Franciyi do Angliyi Tradicijno pishut sho ciyeyu ugodoyu dofin progoloshuvavsya nezakonnonarodzhenim tim ne menshe u punktah ugodi pryamih zgadok pro ce nemaye Ugoda v TruaTipmirna ugodaPidpisano21 travnya 1420 1 MisceTrua d 1 PidpisantiGenrih V 1 i Karl VI Bozhevilnij 1 StoroniKorolivstvo Franciya i Korolivstvo Angliya Mediafajli u VikishovishiIstoriyaVinchannya Genriha V j Katerini Valua U 1415 roci Genrih V pislya zavershennya vnutrishnoyi mizhusobici v Angliyi povernuvsya do pitannya vijni u Franciyi Vin visadivsya z vijskami na francuzkomu uzberezhzhi i zavdav svoyim suprotivnikam nishivnoyi porazki v bitvi pid Azenkurom Za tri roki pribichnika dofina vbili gercoga Burgundskogo Jogo sin i spadkoyemec zaradi pomsti vstupiv v alyans z anglijcyami Ugodu v Trua bulo pidgotovleno pribichnikami burginjoniv Iniciatorami ukladennya ugodi z francuzkoyi storoni stali koroleva Izabella Bavarska druzhina Karla VI ta burgundskij gercog Filip Dobrij Znachnu rol u pidgotovci ciyeyi ugodi vidigrav yepiskop P yer Koshon sho u podalshomu uvijshov do istoriyi yak golovnij kat Orleanskoyi Divi U travni 1420 roku gercog Filip ta jogo spilnicya Izabella privezli bozhevilnogo Karla VI do pidvladnogo burgundcyam mista Trua Tam korol pidpisav dokument znachennya yakogo vin navryad chi rozumiv do kincya Narodni chutki kazali sho rukoyu Karla VI povodila koroleva Izabella ta nazvali yiyi gubitelkoyu francuzkogo korolivstva 14 chervnya vidbulos vinchannya anglijskogo korolya Genriha V ta Katerini Valua u cerkvi svyatogo Ioanna v Trua 6 grudnya 1421 roku narodivsya yihnij pervistok majbutnij Genrih VI Pislya togo yak Genrih u lipni 1420 roku vstupiv zi svoyeyu armiyeyu do Parizha francuzki Generalni shtati ratifikuvali cyu ugodu UmoviCya ugoda bula sproboyu pozbaviti spadshini dofina yedinogo sho zalishivsya v zhivih sina Karla VI Bozhevilnogo Vidpovidno do ugodi Genrih V odruzhuyetsya z sestroyu dofina princesoyu Katerinoyu Valua j vin razom z yihnimi majbutnimi sinami progoloshuvalis u majbutnomu nastupnikami Karla VI Ugoda v Trua faktichno ob yednuvala koroni Angliyi ta Franciyi Franciya vtrachala svoyu nezalezhnist i stavala chastinoyu ob yednanogo anglo francuzkogo korolivstva Do zavershennya svogo zhittya za ugodoyu Karl VI i jogo druzhina Izabella Bavarska zberigali tituli korolya j korolevi Franciyi Z yihnoyu smertyu same ponyattya francuzkogo korolivstva yak samostijnoyi politichnoyi odinici skasovuvalos a dinastiyi ob yednuvalis U zahidnoyevropejskij istoriografiyi shiroko rozpovsyudzhena dumka pro te sho cya ugoda prizvela do stvorennya skladnogo u statusno pravovomu plani derzhavnogo utvorennya sho zazvichaj nazivayetsya dvoyedinoyu monarhiyeyu ale v rosijskij istoriografiyi cej termin zazvichaj ne vikoristovuyetsya Storoni spodivalis pripiniti Stolitnyu vijnu j zalishiti Franciyu v rukah energijnogo ta zdibnogo anglijskogo korolya Ugoda Sama ugoda za formoyu ye ukazom francuzkogo korolya Ugodu napisano latinoyu skladayetsya z preambuli 31 statti tekstu klyatvi j zaklyuchnoyi chastini Logichno vona podilyayetsya na dvi chastini do j pislya tekstu klyatvi U pershij chastini mistyatsya statti yaki z poziciyi togo chasu jmovirno vvazhalis najvazhlivishimi ce zagalni polozhennya sho viznachayut status korolivstva j chastkovi polozhennya sho zachipayut interesi monarshih osib Klyatva ye svoyeridnim pidsumkom u yakomu uzagalnyuyutsya ideyi pershih 13 statej Anglijskij korol Genrih odruzhuyetsya z princesoyu Katerinoyu Yij nadavavsya posag kolishni zemli pokijnoyi korolevi Blanki Navarrskoyi druzhini Filipa VI punkt 1 Genrih zobov yazuyetsya shanuvati Karla VI ta Izabellu Bavarsku yak batka i mati vidpovidno do yihnogo visokogo stanovisha punkti 2 5 Vin zalishaye Karlu VI jogo koronu j dovichne pravo koristuvannya pributkami z korolivstva Pislya smerti korolya francuzka korona j korolivstvo Franciya zalishatsya j budut u sina nashogo korolya Genriha i spadkoyemcya nashogo v majbutnomu i jogo spadkoyemciv majbutnih siniv francuzkoyi princesi punkt 6 Yaksho zhorstoka hvoroba bude pereshkodzhati Karlu VI nalezhnim chinom prijmati rishennya chi bude pozbavlenij mozhlivosti vikonuvati obov yazki v korolivstvi u comu vipadku uprodovzh vsogo nashogo zhittya pravo ta vikonannya obov yazkiv z pravlinnyu j upravlinnyu derzhavoyu vishezaznachenogo korolivstva Franciyi budut nalezhati j zalishatsya na viki vichni u vishezgadanogo Sina nashogo korolya Genriha punkt 9 Doslidniki zaznachayut yaksho brati do uvagi sho zhorstoka hvoroba zavazhala francuzkomu korolyu vikonuvati svoyi obov yazki postijno to ochevidno sho cej punkt faktichno oznachav peredachu vladi Genrihu na pravah regenta z momentu pidpisannya ugodi Punkt 22 pryamo vkazuye anglijskomu korolyu do zavershennya zhittya Karla VI jmenuvatis ta pidpisuvatis regentom Franciyi Shob ne stalos plutanini v terminah v ugodi novij titul Genriha V propisano francuzkoyu heritier j latinoyu haeres Razom iz tim stattya 21 zaboronyala Genrihu do smerti Karla VI jmenuvatis francuzkim korolem Specialna stattya poruchala anglijskomu korolyu pidkoriti mista j provinciyi sho zberigali virnist samozvanomu dofinu 12 Francuzki princi velmozhi komuni j prosti gromadyani skladayut prisyagu Genrihu V yak regentu i prisyagayut pislya smerti Karla VI viznati jogo zakonnim korolem Franciyi 13 Normandske gercogstvo perehodilo do smerti Karla VI u pryame volodinnya Angliyi natomist inshi zemli yaki zahopiv chi zahopit Genrih V mayut vvazhatis chastinoyu francuzkoyi teritoriyi 14 i jogo vasali zberigali svoyi feodi u vsih chastinah Franciyi v tomu chisli j u Normandiyi Stattya 27 pryamo vkazuye Genrihu V praviti v soyuzi z gercogom Burgundskim 15 Podibne formulyuvannya navit dozvolilo K Fauleru kazati sho dvoyedina monarhiya mala stati anglo burgundskim kondominiumom Karl Valua dofin progoloshuyetsya zakolotnikom ta vbivceyu i pozbavlyayetsya usih prav ta volodin viklyuchayuchis z liniyi spadkuvannya prestolu Pid chas rozglyadu strashnih ta divovizhnih zlochiniv ta zlodiyan skoyenih proti korolivstva Franciyi Karlom tak zvanogo dofinom mi pogodilis iz tim sho mi korol Karl VI nash sin tobto zyat Genrih a takozh nash dorogij sin takozh zyat Filip gercog Burgundiyi nikoli ne budemo pragnuti do miru chi druzhbi iz vishezgadanim Karlom Zhodnih zauvazhen pro jogo nezakonnonarodzhenist nemaye yedine sho Karl VI tochnishe ukladach dokumentu ne vikoristovuye shodo nogo slovo sin na vidminu vid svoyih zyativ Genriha j Filipa Dobrogo NaslidkiPohovannya korolya Genriha V Vigiliyi na smert korolya Karla VII Spivrobitnictvo burgundciv z anglijcyami dozvolilo Armanyakam vistupiti v osobi zahisnikiv nacionalnih interesiv Patriotichna reakciya zrobila partiyu Armanyakiv yaku do cogo ganbiv kozhen parizhanin predstavniceyu nacionalnoyi spravi Ugoda ne viyavilas nastilki uspishnoyu yak togo ochikuvali oskilki Genrih V raptovo pomer 1422 roku u vici lishe 36 rokiv vid a Karl VI pomer za dva misyaci Genrih V takim chinom ne zmig prijnyati spadok i koronuvatis koronoyu Franciyi Cya obstavina stala 1435 roku dlya Filipa Dobrogo privodom dlya vihodu z ugodi j perehodu na bik Karla VII Nominalnim pravitelem oboh krayin viyavivsya 10 misyachnij Genrih VI sin Katerini Valua zamist yakogo pochav praviti jogo dyadko gercog Bedford Dlya togo shob zdijsniti nad nim obryad koronuvannya slid bulo chekati cilih dev yat rokiv Dofin Karl vidmovivsya viznati ugodu vidpovidno do yakoyi jogo pozbavili prestolu i progolosiv sebe spadkoyemcem batka Vin uzyav pid kontrol region u Franciyi z centrom u misti Burzh zavdyaki chomu zasluzhiv zhartivlive prizvisko burzkij korolchik vid svoyih oponentiv Odnak dofin Karl nezvazhayuchi na umovi miru progolosiv sebe korolem Franciyi Karlom VII j pochav borotbu za tron Jogo vladu viznali deyaki provinciyi roztashovani v centri krayini na pivdni Langedok pivdennomu shodi Dofine j pivdennomu zahodi Puatu Ne postupayuchis u rozmirah oblastyam zajnyatim anglijcyami ci zemli odnak buli mensh rodyuchimi j naselenimi Voni ne buli kompaktnoyu teritoriyeyu otocheni j rozgrabovani volodinnyami anglijciv ta gercoga Burgundskogo Dlya Franciyi pochavsya novij etap vijni borotba za nezalezhnist Potim dofinu vdalos zdobuti nizku vijskovih peremog nad anglijcyami ta yihnimi francuzkimi pribichnikami ta povernuti sobi vladu Anglijci tim ne menshe prodovzhuvali stverdzhuvati sho mayut pravo na francuzku koronu azh do 1802 roku viznannya Francuzkoyi respubliki vidpovidno do Am yenskoyi ugodi U hudozhnij literaturiDama z pokritoyu golovoyu Femme couverte roman 2018 Anastasiyi BajdachenkoLiteraturaCurry Anne 2008 Two kingdoms one king the Treaty of Troyes 1420 and the creation of a double monarchy of England and France In Richardson Glenn ed The Contending Kingdoms France and England 1420 1700 Aldershot UK Ashgate 23 42 PosilannyaVityagi z ugodi angl Foto originalu ugodi lat Primitkihttp www archives nationales culture gouv fr traite de troyes 1420 V I Rajces Proces Zhanni d Ark Arhiv originalu za 22 listopada 2005 Procitovano 15 listopada 2011 Fowler K The Age of Plantagenet and Valois N Y 1967 P 80 In consideration of the frightful and astounding crimes and misdeeds committed against the kingdom of France by Charles the said Dauphin it is agreed that we our son Henry and also our very dear son Philip duke of Burgundy will never treat for peace or amity with the said Charles Marselen Defurno Povsyakdenne zhittya v epohu Zhanni d Ark http www gumer info bibliotek Buks History Raices 01 php V Rajces Proces Zhanni d Ark Stolitnya vijna Arhiv originalu za 11 kvitnya 2008 Procitovano 15 listopada 2011