Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Гавриїл Адріанович Тихов (рос. Гавриил Адрианович Тихов; 1 травня 1875 — 25 січня 1960) — радянський астроном, член-кореспондент АН СРСР (1927) і академік АН Казахської РСР (1946).
| Тихов Гавриїл Адріанович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 19 квітня (1 травня) 1875 Смолевичі, Білорусь[1] або Казахстан[2] |
| Помер | 25 січня 1960[1] (84 роки) Алмати, Казахська РСР, СРСР[1] |
| Країна |  Російська імперія СРСР |
| Діяльність | астроном, астролог, astrobotanist |
| Alma mater | d Гімназія № 1 ім. К.Д.Ушинського у Сімферополі |
| Галузь | астрономія, астрологія[2], астрофізика[2], світлова величина[2] і колориметрія[2] |
| Заклад | Пулковська обсерваторія Санкт-Петербурзький державний університет |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Вчителі | Цераський Вітольд Карлович |
| Аспіранти, докторанти | Цесевич Володимир Платонович d |
| Членство | Академія наук СРСР Академія наук Казахської РСР |
| Нагороди |   |
 Роботи у Вікіджерелах Тихов Гавриїл Адріанович у Вікісховищі | |
Наукова біографія
Народився в Смолевичах (нині Мінська область, Білорусь). У 1897 закінчив Московський університет, в 1898—1900 продовжував освіту в Паризькому університеті і працював практикантом в під керівництвом П. Ж. С. Жансена. Повернувшись до Росії, два роки викладав у Москві і Катеринославі. У 1906—1941 працював у Пулковській обсерваторії. У 1919—1931 вів велику викладацьку роботу в Петроградському (Ленінградському) університеті. У 1919 організував і протягом 30 років очолював астрофізичне відділення в Державному природничому інституті імені П. Ф. Лесгафта в Ленінграді, зіграв велику роль у підготовці кадрів радянських астрофізиків. З 1941 жив в Алма-Аті, працював у системі АН СРСР. З 1947 завідував створеним за його ініціативою Сектором астроботаніки АН Казахської РСР.
Основні наукові роботи присвячені фотометрії та колориметрії зірок і планет, атмосферної оптики. Запропонував два методи виявлення дисперсії світла в світовому просторі — за різницею фаз кривих променевих швидкостей спектрально-подвійних зірок, виміряних за лініями поглинання у різних ділянках спектра (1898), і за різницею фаз кривих блиску змінних зірок, отриманих за спостереженнями в різних ділянках спектра (1908). Виявив запізнювання фаз у затемнених зірок в короткохвильовій області спектра (ефект Тихова—Нордмана; французький астроном (fr:Charles Nordmann) незалежно відкрив його при візуальних спостереженнях). В наш час це явище не пов'язують з космічною дисперсією світла, відсутність якої була доведено Гарлоу Шеплі в 1917. Одним із перших почав широко застосовувати метод світлофільтрів в астрономії. У 1909 під час великого протистояння Марса отримав його перші фотографії в різних ділянках спектра, за якими виявив відмінність розмірів і яскравості полярних шапок у різних променях, встановив існування блакитної димки в атмосфері планети, яка вуалює деталі поверхні в короткохвильовому діапазоні спектра. Виконав також колориметричні дослідження Сатурна (1909, 1911), Урана і Нептуна (1922). У 1914 за допомогою світлофільтрів зі спостережень попелястого світла Місяця вперше встановив, що Земля при спостереженні з космосу повинна мати голубуватий відтінок. У 1915 запропонував новий метод швидкого наближеного визначення кольорів зірок, в якому використовується об'єктив з сильною хроматичною аберацією в фотографічній області (метод подовжнього спектрографа); в 1937 і 1951 опублікував каталоги кольорів близько 18000 зірок в обраних майданчиках Каптейна.
Протягом 40 років Тихов займався вивченням фізичної природи Марса. На підставі спостережень планети в різних спектральних ділянках шукав докази існування рослинності на Марсі; для цього виконав великі серії дослідів з визначення спектральної відбивної здатності земних рослин, які ростуть в найрізноманітніших кліматичних умовах, ґрунтів та інших природних утворень. Вважав, що ці дослідження в прикордонній між астрономією і ботанікою області відносяться до нової науки, яку назвав «астроботаніка».
Ряд робіт присвячено вивченню оптичних властивостей земної атмосфери. У 1912 запропонував конструкцію приладу для реєстрації й відтворення мерехтіння зірок. У роки першої світової війни займався проблемами аерофотозйомки — розробкою техніки фотографічного процесу, пошуком шляхів зменшення впливу повітряної димки, оптичними дослідженнями природного ландшафту. У 1930 організував аерофотометричну лабораторію в Державному науково-дослідному інституті аерозйомки. У 1936 відкрив аномальну дисперсію світла в атмосфері; розробив оригінальний сапфіровий ціанометр для вивчення кольору денного неба і провів з ним багато рядів спостережень.
Брав участь в 20 наукових експедиціях, у тому числі в 5 експедиціях для спостереження повних сонячних затемнень (у 1914, 1927, 1936, 1941, 1945). При спостереженні затемнення в 1936 вперше помітив, що сонячна корона складається з двох частин: безструктурної «матової» корони і «променистої» корони, що пронизує її струменями. Оцінив колірну температуру корони.
Відзнаки і нагороди
Почесний член багатьох наукових товариств.
Премія Паризької АН і дві премії .
Орден Леніна і Орден Трудового Червоного Прапора.
Ім'ям Тихова названі кратер на Місяці і кратер на Марсі; мала планета 2251, відкрита Миколою Черних 19 вересня 1977 у Кримської астрофізичної обсерваторії.
Твори
Автор понад 230 публікацій, в тому числі книги:
- «Улучшение фотографической и визуальной воздушной разведки» (1910-ті)
- «Астрофотометрия» (1922)
- «Новейшие исследования по вопросу о растительности на планете Марс» (1948)
- «Астроботаника» (1949)
- «Астробиология» (1953)
- «Шестьдесят лет у телескопа» [ 20 листопада 2021 у Wayback Machine.] (1959)
- Пепельный свет Луны // Природа — № 7 — 2010. C.78 — 80. [ 15 березня 2022 у Wayback Machine.]
Автор підручника «Астрофотометрія» (1922) — першого російською мовою керівництва з цього питання. «Основні праці» Тихова в 5-ти томах були видані в 1954—1960.
Примітки
- Тихов Гавриил Адрианович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Czech National Authority Database
Посилання
- Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Тихов Гавриил Адрианович. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)
- Суслов А. К. Гавриил Адрианович Тихов (1875—1960). Л.: Наука, 1980.-120с.
- Еремеева А. И. Гавриил Адрианович Тихов (К 100-летию со дня рождения) // Земля и Вселенная : журнал. — 1975. — № 6. — С. 42-45.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Gavriyil Adrianovich Tihov ros Gavriil Adrianovich Tihov 1 travnya 1875 18750501 25 sichnya 1960 radyanskij astronom chlen korespondent AN SRSR 1927 i akademik AN Kazahskoyi RSR 1946 Tihov Gavriyil AdrianovichNarodivsya19 kvitnya 1 travnya 1875 Smolevichi Bilorus 1 abo Kazahstan 2 Pomer25 sichnya 1960 1960 01 25 1 84 roki Almati Kazahska RSR SRSR 1 Krayina Rosijska imperiya SRSRDiyalnistastronom astrolog astrobotanistAlma materd Gimnaziya 1 im K D Ushinskogo u SimferopoliGaluzastronomiya astrologiya 2 astrofizika 2 svitlova velichina 2 i kolorimetriya 2 ZakladPulkovska observatoriya Sankt Peterburzkij derzhavnij universitetNaukovij stupindoktor fiziko matematichnih naukVchiteliCeraskij Vitold KarlovichAspiranti doktorantiCesevich Volodimir Platonovich dChlenstvoAkademiya nauk SRSR Akademiya nauk Kazahskoyi RSRNagorodiRoboti u Vikidzherelah Tihov Gavriyil Adrianovich u VikishovishiNaukova biografiyaNarodivsya v Smolevichah nini Minska oblast Bilorus U 1897 zakinchiv Moskovskij universitet v 1898 1900 prodovzhuvav osvitu v Parizkomu universiteti i pracyuvav praktikantom v pid kerivnictvom P Zh S Zhansena Povernuvshis do Rosiyi dva roki vikladav u Moskvi i Katerinoslavi U 1906 1941 pracyuvav u Pulkovskij observatoriyi U 1919 1931 viv veliku vikladacku robotu v Petrogradskomu Leningradskomu universiteti U 1919 organizuvav i protyagom 30 rokiv ocholyuvav astrofizichne viddilennya v Derzhavnomu prirodnichomu instituti imeni P F Lesgafta v Leningradi zigrav veliku rol u pidgotovci kadriv radyanskih astrofizikiv Z 1941 zhiv v Alma Ati pracyuvav u sistemi AN SRSR Z 1947 zaviduvav stvorenim za jogo iniciativoyu Sektorom astrobotaniki AN Kazahskoyi RSR Osnovni naukovi roboti prisvyacheni fotometriyi ta kolorimetriyi zirok i planet atmosfernoyi optiki Zaproponuvav dva metodi viyavlennya dispersiyi svitla v svitovomu prostori za rizniceyu faz krivih promenevih shvidkostej spektralno podvijnih zirok vimiryanih za liniyami poglinannya u riznih dilyankah spektra 1898 i za rizniceyu faz krivih blisku zminnih zirok otrimanih za sposterezhennyami v riznih dilyankah spektra 1908 Viyaviv zapiznyuvannya faz u zatemnenih zirok v korotkohvilovij oblasti spektra efekt Tihova Nordmana francuzkij astronom fr Charles Nordmann nezalezhno vidkriv jogo pri vizualnih sposterezhennyah V nash chas ce yavishe ne pov yazuyut z kosmichnoyu dispersiyeyu svitla vidsutnist yakoyi bula dovedeno Garlou Shepli v 1917 Odnim iz pershih pochav shiroko zastosovuvati metod svitlofiltriv v astronomiyi U 1909 pid chas velikogo protistoyannya Marsa otrimav jogo pershi fotografiyi v riznih dilyankah spektra za yakimi viyaviv vidminnist rozmiriv i yaskravosti polyarnih shapok u riznih promenyah vstanoviv isnuvannya blakitnoyi dimki v atmosferi planeti yaka vualyuye detali poverhni v korotkohvilovomu diapazoni spektra Vikonav takozh kolorimetrichni doslidzhennya Saturna 1909 1911 Urana i Neptuna 1922 U 1914 za dopomogoyu svitlofiltriv zi sposterezhen popelyastogo svitla Misyacya vpershe vstanoviv sho Zemlya pri sposterezhenni z kosmosu povinna mati golubuvatij vidtinok U 1915 zaproponuvav novij metod shvidkogo nablizhenogo viznachennya koloriv zirok v yakomu vikoristovuyetsya ob yektiv z silnoyu hromatichnoyu aberaciyeyu v fotografichnij oblasti metod podovzhnogo spektrografa v 1937 i 1951 opublikuvav katalogi koloriv blizko 18000 zirok v obranih majdanchikah Kaptejna Protyagom 40 rokiv Tihov zajmavsya vivchennyam fizichnoyi prirodi Marsa Na pidstavi sposterezhen planeti v riznih spektralnih dilyankah shukav dokazi isnuvannya roslinnosti na Marsi dlya cogo vikonav veliki seriyi doslidiv z viznachennya spektralnoyi vidbivnoyi zdatnosti zemnih roslin yaki rostut v najriznomanitnishih klimatichnih umovah gruntiv ta inshih prirodnih utvoren Vvazhav sho ci doslidzhennya v prikordonnij mizh astronomiyeyu i botanikoyu oblasti vidnosyatsya do novoyi nauki yaku nazvav astrobotanika Ryad robit prisvyacheno vivchennyu optichnih vlastivostej zemnoyi atmosferi U 1912 zaproponuvav konstrukciyu priladu dlya reyestraciyi j vidtvorennya merehtinnya zirok U roki pershoyi svitovoyi vijni zajmavsya problemami aerofotozjomki rozrobkoyu tehniki fotografichnogo procesu poshukom shlyahiv zmenshennya vplivu povitryanoyi dimki optichnimi doslidzhennyami prirodnogo landshaftu U 1930 organizuvav aerofotometrichnu laboratoriyu v Derzhavnomu naukovo doslidnomu instituti aerozjomki U 1936 vidkriv anomalnu dispersiyu svitla v atmosferi rozrobiv originalnij sapfirovij cianometr dlya vivchennya koloru dennogo neba i proviv z nim bagato ryadiv sposterezhen Brav uchast v 20 naukovih ekspediciyah u tomu chisli v 5 ekspediciyah dlya sposterezhennya povnih sonyachnih zatemnen u 1914 1927 1936 1941 1945 Pri sposterezhenni zatemnennya v 1936 vpershe pomitiv sho sonyachna korona skladayetsya z dvoh chastin bezstrukturnoyi matovoyi koroni i promenistoyi koroni sho pronizuye yiyi strumenyami Ociniv kolirnu temperaturu koroni Vidznaki i nagorodiPochesnij chlen bagatoh naukovih tovaristv Premiya Parizkoyi AN i dvi premiyi Orden Lenina i Orden Trudovogo Chervonogo Prapora Im yam Tihova nazvani krater na Misyaci i krater na Marsi mala planeta 2251 vidkrita Mikoloyu Chernih 19 veresnya 1977 u Krimskoyi astrofizichnoyi observatoriyi Tvori Avtor ponad 230 publikacij v tomu chisli knigi Uluchshenie fotograficheskoj i vizualnoj vozdushnoj razvedki 1910 ti Astrofotometriya 1922 Novejshie issledovaniya po voprosu o rastitelnosti na planete Mars 1948 Astrobotanika 1949 Astrobiologiya 1953 Shestdesyat let u teleskopa 20 listopada 2021 u Wayback Machine 1959 Pepelnyj svet Luny Priroda 7 2010 C 78 80 15 bereznya 2022 u Wayback Machine Avtor pidruchnika Astrofotometriya 1922 pershogo rosijskoyu movoyu kerivnictva z cogo pitannya Osnovni praci Tihova v 5 ti tomah buli vidani v 1954 1960 PrimitkiTihov Gavriil Adrianovich Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 Czech National Authority Database d Track Q13550863PosilannyaKolchinskij I G Korsun A A Rodriges M R 1977 Tihov Gavriil Adrianovich Astronomy Biograficheskij spravochnik na sajte Astronet otv redaktor Bogorodskij A F vid 2 ge 416 s Kiev Naukova dumka ros Suslov A K Gavriil Adrianovich Tihov 1875 1960 L Nauka 1980 120s Eremeeva A I Gavriil Adrianovich Tihov K 100 letiyu so dnya rozhdeniya Zemlya i Vselennaya zhurnal 1975 6 S 42 45