Цераський Вітольд Карлович

|Батько= |Посада= |Діти= |Мати= |Дружина= |Чоловік=

Вітольд Карлович Цераский
Витольд Карлович Цераский
Народився	27 квітня (9 травня) 1849(1849-05-09) Слуцьк
Помер	29 травня 1925(1925-05-29) (76 років) Москва
Поховання	Ваганьковське кладовище
Місце проживання	Московський університет
Країна	Російська імперія
Національність	литовець
Діяльність	астроном
Alma mater	Московський університет
Галузь	астрономія
Заклад	Московський університет
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор наук (1888)
Науковий керівник	Бредіхін Федір Олександрович
Відомі учні	Михайлов Олександр Олександрович Блажко Сергій Миколайович Орлов Сергій Володимирович Тихов Гавриїл Адріанович
Аспіранти, докторанти	Тихов Гавриїл Адріанович Казаков Сергій Олексійович ^d
Членство	Петербурзька академія наук
У шлюбі з	Цераська Лідія Петрівна
Цераський Вітольд Карлович у Вікісховищі

Вітольд Карлович Цераский (рос. Витольд Карлович Цераский; 27 квітня (9 травня) 1849(18490509), Слуцьк — 29 травня 1925) — російський астроном, член-кореспондент Петербурзької АН (з 1914).

Біографія

Батько Вітольда Цераського був викладачем географії Слуцької гімназії, литвин (білорус) за походженням. Дитинство Вітольда пройшло в оточенні друзів батька педагогів гімназії, і прищепило йому любов до математики, природи, літератури та мистецтва. Поява в 1858 році яскравої комети Донаті пробудило у дев'ятирічного Вітольда інтерес до астрономії. Під час навчання в гімназії він провів свої перші астрономічні спостереження за допомогою невеликої труби фізичного кабінету.

У 1867 році Цераський закінчив гімназію і, незважаючи на важке матеріальне становище родини у зв'язку зі смертю батька, поїхав до Москви і вступив на фізико-математичний факультет Московського університету. На четвертому курсі він отримав Золоту медаль за твір на тему: «Обчислення еліптичної орбіти Марса за трьома спостереженнями», після чого йому було запропоновано місце понадштатного обчислювача і кімнату при обсерваторії.

Після закінчення курсу в 1871 році він був залишений при університеті і призначений понадштатним асистентом в астрономічну обсерваторію; у 1878 році був призначений на посаду астронома-спостерігача. У 1883 році отримав ступінь магістра за роботу «Про визначення блиску білих зірок» і став викладати в університеті. З 1888 року, після захисту докторської дисертації «Астрономічний фотометр і його застосування» — професор. З 1891 року — завідувач Московської університетської обсерваторії. У 1891-1903 роках він здійснив перебудову обсерваторії, оснастив її новим сучасним обладнанням.

У 1901 році Цераський входив до складу комісії, обраної Радою Московського університету для розгляду питань про необхідні перетвореннях в університетах, в 1904-1905 роках в дуже складній обстановці він очолював комісію Ради у справах студентських установ; він дуже гостро відреагував на розгром Московського університету, здійснений міністром Кассо в 1911 році.

Вітольд Цераський — один з піонерів застосування фотографії в астрономії, заснував московську школу . У 1887 році побудував фотометр (на основі фотометра Целльнера), з яким виконав ряд досліджень — визначив зоряні величини і склав каталоги зірок в біляполярних області, в скупченнях h і χ Персея і у Волоссі Вероніки; в 1903 році оригінальним способом визначив видиму зоряну величину Сонця. У 1895 році на основі дослідів з плавленням металів у фокусі увігнутого дзеркала Цераський вперше встановив нижню межу температури Сонця в 3500°С. Спільно зі своєю дружиною Лідією організував у Московській обсерваторії систематичні пошуки і вивчення змінних зірок фотографічним шляхом, розпочаті в 1895 році на сконструйованому ним короткофокусному ширококутному астрографі.

У 1885 році відкрив нічні світні, так звані сріблясті хмари, спостерігав їх у 1885-1892 роках, визначив їхню середню висоту[4]. Запропонував аналітичний спосіб визначення координат і метод визначення кутової швидкості метеорів. Удосконалив ряд астрономічних приладів — винайшов окуляр, зручний для детального вивчення сонячних плям; сконструював касету для отримання на геліографі знімків в певному масштабі, спеціальний геліометр для вимірювання величини стиснення Сонця.

Вітольд Карлович Цераський був членом Московського математичного товариства та почесним членом Московського товариства випробувачів природи. Поряд з викладацькою роботою в університеті він активно виступав з публічними лекціями в Політехнічному і Історичному музеях перед учнями гімназій і шкіл. Безліч його статей, присвячених популяризації астрономічних знань, було опубліковано в журналах «Мир Божий», «Русская мысль», «Научное слово», «Русский астрономический календарь».

Філософські погляди Цераського найповніше виражені в одній з його статей, «Астрофотографічні роботи Московської обсерваторії» в журналі «Російський астрономічний календар» на 1902:

Зоряне небо, біологічні явища в тісних межах Землі і духовна діяльність в нас самих, разом узятих, породжує поняття про Всесвіт, хоча неясне і найвищою мірою неповне... Але нескінченність доступна спогляданню людини лише в зоряному небі, притому ж являється в ньому дійсно, а не як гіпотеза, і припущення, а звідси вже поняття про неї законним і необхідним чином поширюється на сукупність життєвих і інших процесів в природі.

Він вкрай різко висловлювався про богословів, які "роздають прокльони і доводять, що тільки їхні послідовники потраплять в царство Боже, всі інші засуджені на загибель.

Під час японсько-російської війни, в своїх щоденникових записах Цераський так торкався теми патріотизму:

Російський патріотизм існує, він навіть дуже щирий і великий, але він ще в елементарній формі. Потрібно, щоб отечеству загрожувала небезпека, більша страшна небезпека, і тисячі, десятки тисяч людей підуть на смерть рятувати Батьківщину. У мирний і звичайний час російський патріотизм перетворюється в негативне почуття переслідування інших.

Про патріотизм Цераского свідчить і його співчуття вимушеному від'їзду з Росії видатних російських вчених: Іллі Мечникова, Густава Таммана і Германа Струве.

На честь Цераського названа мала планета 807 Ceraskia.

Похований на Ваганьковському кладовищі у Москві.

Посилання

• Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Цераский Витольд Карлович. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)