Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Ташкентська держава — незалежне державне утворення, що існувало на території сучасних Ташкентської й Південно-Казахстанської областей у 1784—1807 роках. 1808 року була завойована Кокандським ханством та увійшло до його складу.
| Ташкентська держава | |
| Дата створення / заснування | 1784 |
|---|---|
| Засновник | d |
| Континент | Азія |
| Столиця | Ташкент |
| Форма правління | абсолютна монархія |
| Мова комунікації | узбецька мова |
| Час/дата припинення існування | 1808 |
| Офіційна релігія | іслам |
Передісторія
На середину XVIII століття припав смутний період в історії Ташкента, коли місто перебувало на перетині інтересів калмицьких (до їхньої поразки від Китаю 1758 року) й казахських ханів (первинно васальним калмикам, після розгрому калмиків — незалежних), кокандців на чолі з Абдукаримом та, меншою мірою, бухарських правителів. Місто неодноразово переходило з рук у руки. Окрім того, в самому Ташкенті панувала міжусобна боротьба чотирьох частин міста — : Кукча, Сібзар, Шейхантаур і Бешагач. Глава кожного з них — хакім — прагнув підкорити собі решту районів.
До 1780-их років тривалі та криваві суперечки стали нестерпними. В Ташкенті все більш наполегливо почали звучати думки щодо створення єдиної самостійної держави, що сприяло б торгівлі та ремеслам. У той же час у Шейхантаурі помер хакім, передавши владу сину Юнусходжі.
Історія
1784 року багаторічне суперництво чотирьох частин Ташкента вилилось у збройну сутичку. Битва відбулась біля міського базару, в яру, яким протікав . Та ділянка каналу стала відомою як — «струмок битви». Перемогу здобув , і посад визнав його владу над усім містом. В якості резиденції правитель обрав фортецю, що розташовувалась на височині на березі арику Чорсу (згодом та місцевість отримала назву Караташ). Інститут чотирьох хакімів (чархакім) було ліквідовано, хоч розподіл на даха зберігся.
Опорою Юнусходжі стали казахські племена — та . За роки свого правління він також підкорив місцевості Шимкент, Сайрам, Туркестан, , Ніязбек, , Карабулак, Сарапан (Сауран), Темір і до десяти сіл з прилеглими землями. Під контролем Ташкента опинилась значна частина території, що належала Старшому казахському жузу.
Захопивши караванні шляхи до Росії та значно підвищивши їхню безпеку, Юнусходжа розширив торгівлю з Російською імперією. Стабільність і міцні економічні відносини з Москвою позитивно вплинули на розвиток кустарної промисловості й суміжних галузей сільського господарства. Юнусходжа провів грошову реформу, почавши карбувати мідну монету від свого імені, а також провів низку змін у військовій структурі, що позитивно позначились на могутності армії й обороноздатності столиці.
Створення в Ташкенті самостійної держави закономірно спричинило тривогу у Кокандського ханства. 1794 року Нарбутабій організував похід на територію Ташкента, втім зазнав поразки. 1799 року кокандські війська зуміли дістатись практично самої столиці, форсувати Чирчик, однак у битві на березі каналу Юнусходжа завдав їм нищівної поразки, захопивши 70 полонених (яких було публічно страчено).
1801 року Юнусходжа вирішив сам напасти на суперника зі сходу. Новій війні опирались міські жителі, але до неї підштовхувала кочова знать, союзна до Юнусходжі. За підтримки казахів племені він вторгся до Ферганської долини. Однак сили для того були переоцінені: неподалік від Коканда й Худжанда, у місцевості Пункан, кокандці здобули переконливу перемогу, а хану зі значними труднощами вдалось утекти в Ташкент.
Після невдалого походу Юнусходжа захворів на туберкульоз, у нього прогресувала шкідлива пристрасть до куріння банга, й за рік засновник держави помер ( датує смерть 1215 роком гіджри).
Старший син Мухаммедходжа, який став правителем, через страх втратити владу зайнявся організацією вбивства Ханходжі, — свого брата, який командував фортецею Ніязбек. Тим часом кокандська загроза ставала все більш серйозною: за 3 роки правління Мухамедходжі відбулись чотири вторгнення. Відбити їх удалось значною ціною: в місті запанували надзвичайний голод і дорожнеча.
1805 року після смерті Мухаммедходжі ханом став інший син Юнусходжі — Султанходжа, за якого продовжилась кривава боротьба з Кокандом. 1807 року відрядив на завоювання сусіда 12-тисячне військо на чолі зі своїм братом Умаром. Завдавши поразки ташкентцям і взявши у полон полководця Ханходжу, Умар зайняв околиці столиці. Доля Ташкента була вирішена. Натомість, спостерігаючи готовність міста до стійкої оборони під керівництвом ще одного сина Юнусходжі — Хамідходжі, який узяв владу в свої руки, кокандський хан не наважився на прямий штурм.
Завойовники обмежились закріпленням Хамідходжі на престолі за умови негайно заявленої ним васальної заледності (в той же час Ханходжа був страчений у Коканді). Умар повернувся до своєї столиці. Однак позиції сюзерена в Ташкенте виявились хиткими, антикокандська боротьба не була придушена до кінця. 1808 року місто було підпорядковано Коканду вдруге (новий поход повів уже сам Алімхан), був розграбований і зруйнований. Від того часу Ташкент безпосередньо увійшов до складу Кокандського ханства (з незначними перервами перебуваючи в його складі до самого завоювання Російською імперією) та керувався провінційним намісником — беклярбеком.
Державний устрій
Ташкентська держава, як і інші середньоазійські, була типовою феодальною монархією: законодавчо влада правителя була нічим не обмежена. Правитель Ташкентської держави часто називається ханом, сам він титулував себе , а первинно Юнусходжа був проголошений валієм вілойяту — «правителем області».
Відміною Ташкентської держави від інших середньо азійських держав була відсутність феодальної ради як консультативного органу при хані. Таку функцію виконувала рада представників чотирьох даха. Хоч основну військову опору Юнусходжі складали його прибічники з числа кочівників, сам він був змушений радитись і вирішувати справи державні не з ними, а з представниками міського посаду. То були аксакали (старійшини) чотирьох частин міста, обрані населенням на вищий адміністративний суспільний пост міського самоврядування дахи (кварталу)". Будучи вихідцями з найбільш заможного й тому впливового в місті прошарку громадян, вони направляли державну та військову політику Юнусходжі, виходячи з інтересів крупних купців і ремісників, що складали основне ядро того шару міського населення.
Для Ташкентської держави характерним було використання в державному листуванні узбецької, а не таджицької мови, що виражалось і в титулатурі. Другою особою в країні вважався башчиходжа (узбецьке йменування титулу, що відповідає таджицькому ), до обов'язків якого входив контроль «за тишею та благоустроєм», стягнення податків і зборів. За відсутності хана державні справи цілковито переходили до його відомства. Окрім того, існувала спеціальна посада управляючого кочовим населенням — серкер.
Досить складною була судова система. Формально главою верховного суду був казій, чий пост також вважався високим, однак значні злочини до його компетенції не входили. Убивства, крадіжки та несанкціоноване вивезення зброї, пороху та свинцю — проступки, за які призначалась смертна кара — безпосередньо розглядав хан. Маловажливі справи також розбирав башчиходжа, призначаючи за них відповідні покарання. За відсутності хана державні рішення цілковито переходили до компетенції башчиходжі. Поліцейські функції виконував раїс, відповідаючи за правильне ведення торгівлі, контроль за вагами й мірами та додержання різних релігійних норм (намазу, постів тощо).
Правителі міст і поселень, яким належала адміністративна, судова та військова влада на місцях, іменувались беками. Нижче місце в державній ієрархії займали аксакали, тобто старійшини над простолюдинами.
Чиновники не отримували платні й утримували себе, експлуатуючи в приватному господарстві солдат — караказанів. Слово «караказан» — буквально «чорний казан» — первинно позначало земляків, які служили разом.
Армія
На відміну від сусідів, постійна армія Ташкентської держави набиралась не з місцевого осілого населення, а включала до свого складу злидарів і полонених (казахів, калмиків, кокандців, бухарців тощо). За середньоазійською традицією воїни в мирний час використовувались на сільськогосподарських і ремісничих роботах, але, не маючи власності в Ташкенті, опинялись у статусі кріпаків. Солдати, що називались караказанами, були розподіленими між крупними посадовими особами, включаючи главу держави. Такою працею вони утримували себе та своїх господарів.
Відповідно до «Розповіді про Ташкент» (вставки в твір Мухаммеда Саліха Корі Ташкенді), дружини караказанів перебували в підпорядкуванні свого феодала — командира, квартирувались у його маєтку й від нього ж озброювались і отримували коней. Під час зарахування до дружини караказану надавалось володіння для утримання себе й родини. Караказани в мирний час займались землеробством, ремеслом чи торгівлею та звільнялись від податків і повинностей, замість чого були зобов'язані працювати на полях свого феодала.
За свідченням Мухаммеда Саліха Ташкенді й повідомленнями підпоручика Телятнікова, армію караказанів складали особисті загони (дружини) , його синів і «найкращих чиновників». До їх числа належали вихідці з феодально-племінної знаті, а також такі, як Мухаммед-ходжа, Хан-ходжа, Халім-ходжа, які, ймовірно, належали до осілого населення.
Як писав Телятніков, дружини караказанів набирались «здебільшого з біглих націй людей, наприклад: калмиків, узбеків, кокандців, худжанців і бухарців; природних же ташкенців серед караказанів було дуже мало». Таке повідомлення відповідає відомостям Мухаммеда Саліха Корі Ташкенді, який називав караказанів «аубош», тобто «збродом з різних націй», «шукачами пригод», «солдатами, які грабують переможених».
Число караказанів коливалось від 2 до 6 тисяч. Вони мали ґнотові рушниці, шаблі, списи, панцирі. Армія мала й крупнокаліберні гармати. Усім необхідним для ведення бойових дій забезпечував хан.
Відповідно до відомостей Телятнікова караказани були озброєні троякою зброєю. Дехто з них мав «турки» (беззамкові ґнотові рушниці), інші — луки зі стрілами, треті — лише списи та шаблі. З'єднання караказанів мали й невеликий артилерійський парк, що активно розширювався (1796 року в якості артилерії використовувались тільки «занбураки» — крупнокаліберні рушниці, що стріляли чавунними кулями, 1800 року були вже й крупнокаліберні гармати ташкентського виробництва з міді). Військо було забезпечено й боєприпасами місцевого виробництва (порох, свинець тощо), причому ташкентський порох виготовлявся «самими ташкентцями й селітренної землі… свинець же отримувався з Туркестану, який хоч і виплавляють і в самому Ташкенті, але дуже мало».
Окрім того, у разі війни до постійної армії додавалось і народне ополчення, як з осілих, так і з кочових народів. Ближче до початку 1800-их років чисельність війська збільшувалась і сягала 6 тисяч осіб, чисельність феодального ополчення сягало 50—70 тисяч осіб (з них 30 тисяч «поголовного» ташкентського ополчення).
Правителі
Примітки
- Соколов, 1965, с. 98.
- Історія Ташкента, 1988.
- Історія Ташкента, 1988, с. 84—85.
- Історія Ташкента, 1988, с. 85.
- Ташкент. Энциклопедия / Главный редактор Зиядуллаев С. К. — Ташкент: «Главная редакция УзСЭ», 1983. стор. 300
- Булатова В. А., Маньковская Л. Ю. Памятники зодчества Ташкента XIV—XIX вв. — Ташкент: Издательство литературы и искусства, 1983. стор. 37—38 (рос.)
- Ташкент. Энциклопедия / Зиядуллаев С. К. — Ташкент: Главная редакция УзСЭ, 1983. стор. 387 (рос.)
- Левшин А. И. Описание киргиз-казачьих или киргиз-кайсацких орд и степей. — Алматы: «Санат», 1996 [ 24 вересня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
- Історія Ташкента, 1988, с. 86.
- Казацкого Атамана Подпорутчика Телятникова Объявление, 1797 год [ 13 листопада 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
- Історія Ташкента, 1988, с. 85—86.
- Історія Ташкента, 1988, с. 87.
- Соколов, 1965, с. 90.
- Історія Ташкента, 1988, с. 88.
- Соколов, 1965, с. 95.
- Соколов, 1965, с. 97.
- Соколов та 1965, 1988.
- Соколов, 1965, с. 86.
- Соколов, 1965, с. 38.
- Соколов, 1965, с. 44.
- Історія Ташкента, 1988, с. 86—87.
- . Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 28 серпня 2018.
Література
- Історія Ташкента (від найдавніших часів до перемоги Лютневої буржуазно-демократичної революції) / Зіяєв Х. З., Буряков Ю. В. — Ташкент : «Фан» УзРСР, 1988. — С. 85—88, 100—105. — .
- Соколов Ю. А. Ташкент, ташкентцы и Россия. — Ташкент : Узбекистан, 1965. — 187 с. — 10000 прим.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Tashkentska derzhava nezalezhne derzhavne utvorennya sho isnuvalo na teritoriyi suchasnih Tashkentskoyi j Pivdenno Kazahstanskoyi oblastej u 1784 1807 rokah 1808 roku bula zavojovana Kokandskim hanstvom ta uvijshlo do jogo skladu Tashkentska derzhavaData stvorennya zasnuvannya1784ZasnovnikdKontinentAziyaStolicyaTashkentForma pravlinnyaabsolyutna monarhiyaMova komunikaciyiuzbecka movaChas data pripinennya isnuvannya1808Oficijna religiyaislamPeredistoriyaNa seredinu XVIII stolittya pripav smutnij period v istoriyi Tashkenta koli misto perebuvalo na peretini interesiv kalmickih do yihnoyi porazki vid Kitayu 1758 roku j kazahskih haniv pervinno vasalnim kalmikam pislya rozgromu kalmikiv nezalezhnih kokandciv na choli z Abdukarimom ta menshoyu miroyu buharskih praviteliv Misto neodnorazovo perehodilo z ruk u ruki Okrim togo v samomu Tashkenti panuvala mizhusobna borotba chotiroh chastin mista Kukcha Sibzar Shejhantaur i Beshagach Glava kozhnogo z nih hakim pragnuv pidkoriti sobi reshtu rajoniv Do 1780 ih rokiv trivali ta krivavi superechki stali nesterpnimi V Tashkenti vse bilsh napoleglivo pochali zvuchati dumki shodo stvorennya yedinoyi samostijnoyi derzhavi sho spriyalo b torgivli ta remeslam U toj zhe chas u Shejhantauri pomer hakim peredavshi vladu sinu Yunushodzhi Istoriya1784 roku bagatorichne supernictvo chotiroh chastin Tashkenta vililos u zbrojnu sutichku Bitva vidbulas bilya miskogo bazaru v yaru yakim protikav Ta dilyanka kanalu stala vidomoyu yak strumok bitvi Peremogu zdobuv i posad viznav jogo vladu nad usim mistom V yakosti rezidenciyi pravitel obrav fortecyu sho roztashovuvalas na visochini na berezi ariku Chorsu zgodom ta miscevist otrimala nazvu Karatash Institut chotiroh hakimiv charhakim bulo likvidovano hoch rozpodil na daha zberigsya Oporoyu Yunushodzhi stali kazahski plemena ta Za roki svogo pravlinnya vin takozh pidkoriv miscevosti Shimkent Sajram Turkestan Niyazbek Karabulak Sarapan Sauran Temir i do desyati sil z prileglimi zemlyami Pid kontrolem Tashkenta opinilas znachna chastina teritoriyi sho nalezhala Starshomu kazahskomu zhuzu Zahopivshi karavanni shlyahi do Rosiyi ta znachno pidvishivshi yihnyu bezpeku Yunushodzha rozshiriv torgivlyu z Rosijskoyu imperiyeyu Stabilnist i micni ekonomichni vidnosini z Moskvoyu pozitivno vplinuli na rozvitok kustarnoyi promislovosti j sumizhnih galuzej silskogo gospodarstva Yunushodzha proviv groshovu reformu pochavshi karbuvati midnu monetu vid svogo imeni a takozh proviv nizku zmin u vijskovij strukturi sho pozitivno poznachilis na mogutnosti armiyi j oboronozdatnosti stolici Stvorennya v Tashkenti samostijnoyi derzhavi zakonomirno sprichinilo trivogu u Kokandskogo hanstva 1794 roku Narbutabij organizuvav pohid na teritoriyu Tashkenta vtim zaznav porazki 1799 roku kokandski vijska zumili distatis praktichno samoyi stolici forsuvati Chirchik odnak u bitvi na berezi kanalu Yunushodzha zavdav yim nishivnoyi porazki zahopivshi 70 polonenih yakih bulo publichno stracheno 1801 roku Yunushodzha virishiv sam napasti na supernika zi shodu Novij vijni opiralis miski zhiteli ale do neyi pidshtovhuvala kochova znat soyuzna do Yunushodzhi Za pidtrimki kazahiv plemeni vin vtorgsya do Ferganskoyi dolini Odnak sili dlya togo buli pereocineni nepodalik vid Kokanda j Hudzhanda u miscevosti Punkan kokandci zdobuli perekonlivu peremogu a hanu zi znachnimi trudnoshami vdalos utekti v Tashkent Pislya nevdalogo pohodu Yunushodzha zahvoriv na tuberkuloz u nogo progresuvala shkidliva pristrast do kurinnya banga j za rik zasnovnik derzhavi pomer datuye smert 1215 rokom gidzhri Starshij sin Muhammedhodzha yakij stav pravitelem cherez strah vtratiti vladu zajnyavsya organizaciyeyu vbivstva Hanhodzhi svogo brata yakij komanduvav forteceyu Niyazbek Tim chasom kokandska zagroza stavala vse bilsh serjoznoyu za 3 roki pravlinnya Muhamedhodzhi vidbulis chotiri vtorgnennya Vidbiti yih udalos znachnoyu cinoyu v misti zapanuvali nadzvichajnij golod i dorozhnecha 1805 roku pislya smerti Muhammedhodzhi hanom stav inshij sin Yunushodzhi Sultanhodzha za yakogo prodovzhilas krivava borotba z Kokandom 1807 roku vidryadiv na zavoyuvannya susida 12 tisyachne vijsko na choli zi svoyim bratom Umarom Zavdavshi porazki tashkentcyam i vzyavshi u polon polkovodcya Hanhodzhu Umar zajnyav okolici stolici Dolya Tashkenta bula virishena Natomist sposterigayuchi gotovnist mista do stijkoyi oboroni pid kerivnictvom she odnogo sina Yunushodzhi Hamidhodzhi yakij uzyav vladu v svoyi ruki kokandskij han ne navazhivsya na pryamij shturm Zavojovniki obmezhilis zakriplennyam Hamidhodzhi na prestoli za umovi negajno zayavlenoyi nim vasalnoyi zalednosti v toj zhe chas Hanhodzha buv strachenij u Kokandi Umar povernuvsya do svoyeyi stolici Odnak poziciyi syuzerena v Tashkente viyavilis hitkimi antikokandska borotba ne bula pridushena do kincya 1808 roku misto bulo pidporyadkovano Kokandu vdruge novij pohod poviv uzhe sam Alimhan buv rozgrabovanij i zrujnovanij Vid togo chasu Tashkent bezposeredno uvijshov do skladu Kokandskogo hanstva z neznachnimi perervami perebuvayuchi v jogo skladi do samogo zavoyuvannya Rosijskoyu imperiyeyu ta keruvavsya provincijnim namisnikom beklyarbekom Derzhavnij ustrijTashkentska derzhava yak i inshi serednoazijski bula tipovoyu feodalnoyu monarhiyeyu zakonodavcho vlada pravitelya bula nichim ne obmezhena Pravitel Tashkentskoyi derzhavi chasto nazivayetsya hanom sam vin tituluvav sebe a pervinno Yunushodzha buv progoloshenij valiyem vilojyatu pravitelem oblasti Vidminoyu Tashkentskoyi derzhavi vid inshih seredno azijskih derzhav bula vidsutnist feodalnoyi radi yak konsultativnogo organu pri hani Taku funkciyu vikonuvala rada predstavnikiv chotiroh daha Hoch osnovnu vijskovu oporu Yunushodzhi skladali jogo pribichniki z chisla kochivnikiv sam vin buv zmushenij raditis i virishuvati spravi derzhavni ne z nimi a z predstavnikami miskogo posadu To buli aksakali starijshini chotiroh chastin mista obrani naselennyam na vishij administrativnij suspilnij post miskogo samovryaduvannya dahi kvartalu Buduchi vihidcyami z najbilsh zamozhnogo j tomu vplivovogo v misti prosharku gromadyan voni napravlyali derzhavnu ta vijskovu politiku Yunushodzhi vihodyachi z interesiv krupnih kupciv i remisnikiv sho skladali osnovne yadro togo sharu miskogo naselennya Dlya Tashkentskoyi derzhavi harakternim bulo vikoristannya v derzhavnomu listuvanni uzbeckoyi a ne tadzhickoyi movi sho virazhalos i v titulaturi Drugoyu osoboyu v krayini vvazhavsya bashchihodzha uzbecke jmenuvannya titulu sho vidpovidaye tadzhickomu do obov yazkiv yakogo vhodiv kontrol za tisheyu ta blagoustroyem styagnennya podatkiv i zboriv Za vidsutnosti hana derzhavni spravi cilkovito perehodili do jogo vidomstva Okrim togo isnuvala specialna posada upravlyayuchogo kochovim naselennyam serker Dosit skladnoyu bula sudova sistema Formalno glavoyu verhovnogo sudu buv kazij chij post takozh vvazhavsya visokim odnak znachni zlochini do jogo kompetenciyi ne vhodili Ubivstva kradizhki ta nesankcionovane vivezennya zbroyi porohu ta svincyu prostupki za yaki priznachalas smertna kara bezposeredno rozglyadav han Malovazhlivi spravi takozh rozbirav bashchihodzha priznachayuchi za nih vidpovidni pokarannya Za vidsutnosti hana derzhavni rishennya cilkovito perehodili do kompetenciyi bashchihodzhi Policejski funkciyi vikonuvav rayis vidpovidayuchi za pravilne vedennya torgivli kontrol za vagami j mirami ta doderzhannya riznih religijnih norm namazu postiv tosho Praviteli mist i poselen yakim nalezhala administrativna sudova ta vijskova vlada na miscyah imenuvalis bekami Nizhche misce v derzhavnij iyerarhiyi zajmali aksakali tobto starijshini nad prostolyudinami Chinovniki ne otrimuvali platni j utrimuvali sebe ekspluatuyuchi v privatnomu gospodarstvi soldat karakazaniv Slovo karakazan bukvalno chornij kazan pervinno poznachalo zemlyakiv yaki sluzhili razom ArmiyaNa vidminu vid susidiv postijna armiya Tashkentskoyi derzhavi nabiralas ne z miscevogo osilogo naselennya a vklyuchala do svogo skladu zlidariv i polonenih kazahiv kalmikiv kokandciv buharciv tosho Za serednoazijskoyu tradiciyeyu voyini v mirnij chas vikoristovuvalis na silskogospodarskih i remisnichih robotah ale ne mayuchi vlasnosti v Tashkenti opinyalis u statusi kripakiv Soldati sho nazivalis karakazanami buli rozpodilenimi mizh krupnimi posadovimi osobami vklyuchayuchi glavu derzhavi Takoyu praceyu voni utrimuvali sebe ta svoyih gospodariv Vidpovidno do Rozpovidi pro Tashkent vstavki v tvir Muhammeda Saliha Kori Tashkendi druzhini karakazaniv perebuvali v pidporyadkuvanni svogo feodala komandira kvartiruvalis u jogo mayetku j vid nogo zh ozbroyuvalis i otrimuvali konej Pid chas zarahuvannya do druzhini karakazanu nadavalos volodinnya dlya utrimannya sebe j rodini Karakazani v mirnij chas zajmalis zemlerobstvom remeslom chi torgivleyu ta zvilnyalis vid podatkiv i povinnostej zamist chogo buli zobov yazani pracyuvati na polyah svogo feodala Za svidchennyam Muhammeda Saliha Tashkendi j povidomlennyami pidporuchika Telyatnikova armiyu karakazaniv skladali osobisti zagoni druzhini jogo siniv i najkrashih chinovnikiv Do yih chisla nalezhali vihidci z feodalno pleminnoyi znati a takozh taki yak Muhammed hodzha Han hodzha Halim hodzha yaki jmovirno nalezhali do osilogo naselennya Yak pisav Telyatnikov druzhini karakazaniv nabiralis zdebilshogo z biglih nacij lyudej napriklad kalmikiv uzbekiv kokandciv hudzhanciv i buharciv prirodnih zhe tashkenciv sered karakazaniv bulo duzhe malo Take povidomlennya vidpovidaye vidomostyam Muhammeda Saliha Kori Tashkendi yakij nazivav karakazaniv aubosh tobto zbrodom z riznih nacij shukachami prigod soldatami yaki grabuyut peremozhenih Chislo karakazaniv kolivalos vid 2 do 6 tisyach Voni mali gnotovi rushnici shabli spisi panciri Armiya mala j krupnokaliberni garmati Usim neobhidnim dlya vedennya bojovih dij zabezpechuvav han Vidpovidno do vidomostej Telyatnikova karakazani buli ozbroyeni troyakoyu zbroyeyu Dehto z nih mav turki bezzamkovi gnotovi rushnici inshi luki zi strilami treti lishe spisi ta shabli Z yednannya karakazaniv mali j nevelikij artilerijskij park sho aktivno rozshiryuvavsya 1796 roku v yakosti artileriyi vikoristovuvalis tilki zanburaki krupnokaliberni rushnici sho strilyali chavunnimi kulyami 1800 roku buli vzhe j krupnokaliberni garmati tashkentskogo virobnictva z midi Vijsko bulo zabezpecheno j boyepripasami miscevogo virobnictva poroh svinec tosho prichomu tashkentskij poroh vigotovlyavsya samimi tashkentcyami j selitrennoyi zemli svinec zhe otrimuvavsya z Turkestanu yakij hoch i viplavlyayut i v samomu Tashkenti ale duzhe malo Okrim togo u razi vijni do postijnoyi armiyi dodavalos i narodne opolchennya yak z osilih tak i z kochovih narodiv Blizhche do pochatku 1800 ih rokiv chiselnist vijska zbilshuvalas i syagala 6 tisyach osib chiselnist feodalnogo opolchennya syagalo 50 70 tisyach osib z nih 30 tisyach pogolovnogo tashkentskogo opolchennya Praviteli 1784 1801 Muhammedhodzha 1801 1805 Sultanhodzha 1805 1807 Hamidhodzha 1807 1808 ogolosiv sebe vasalom Kokandskogo hanstva PrimitkiSokolov 1965 s 98 Istoriya Tashkenta 1988 Istoriya Tashkenta 1988 s 84 85 Istoriya Tashkenta 1988 s 85 Tashkent Enciklopediya Glavnyj redaktor Ziyadullaev S K Tashkent Glavnaya redakciya UzSE 1983 stor 300 Bulatova V A Mankovskaya L Yu Pamyatniki zodchestva Tashkenta XIV XIX vv Tashkent Izdatelstvo literatury i iskusstva 1983 stor 37 38 ros Tashkent Enciklopediya Ziyadullaev S K Tashkent Glavnaya redakciya UzSE 1983 stor 387 ros Levshin A I Opisanie kirgiz kazachih ili kirgiz kajsackih ord i stepej Almaty Sanat 1996 24 veresnya 2018 u Wayback Machine ros Istoriya Tashkenta 1988 s 86 Kazackogo Atamana Podporutchika Telyatnikova Obyavlenie 1797 god 13 listopada 2017 u Wayback Machine ros Istoriya Tashkenta 1988 s 85 86 Istoriya Tashkenta 1988 s 87 Sokolov 1965 s 90 Istoriya Tashkenta 1988 s 88 Sokolov 1965 s 95 Sokolov 1965 s 97 Sokolov ta 1965 1988 Sokolov 1965 s 86 Sokolov 1965 s 38 Sokolov 1965 s 44 Istoriya Tashkenta 1988 s 86 87 Arhiv originalu za 27 bereznya 2019 Procitovano 28 serpnya 2018 LiteraturaIstoriya Tashkenta vid najdavnishih chasiv do peremogi Lyutnevoyi burzhuazno demokratichnoyi revolyuciyi Ziyayev H Z Buryakov Yu V Tashkent Fan UzRSR 1988 S 85 88 100 105 ISBN 5 648 00434 6 Sokolov Yu A Tashkent tashkentcy i Rossiya Tashkent Uzbekistan 1965 187 s 10000 prim