Стихомітія (старогрец. stikos «вірш» і mythos «оповідь») — це миттєвий вербальний взаємообмін між двома персонажами (декілька віршованих рядків чи фраз, один віршований рядок, ба навіть два-три слова), найчастіше в особливо драматичний момент дії. Стихомітію використовували у старогрецькому та римському театрах. У класичну епоху (XVI—XVII ст.) він мав певний успіх в емоційні моменти п'єси. Цей діалог зазнавав не меншого успіху, коли переростав в очевидний засіб нехтування риторичною організацією тирад. У натуралістичній драмі та т. зв. психологічному театрі він часто вживаний технічний засіб, що достеменно вписується в ключовий момент добре скроєні п'єси.
Психологізація дискурсу
Стихомітія справляє враження вербальної дуелі між протаґоністами у розпалі конфлікту. Створює промовистий образ суперечності дискурсів і поглядів та вказує на момент появи в дуже строгій дискурсній структурі тирад емоційного, неконтрольованого й підсвідомого елементу.
Семантичні інверсії
Кожен діалог вводить поперемінно «я» і «ти», до того ж правило гри вимагає паузи у мові одного персонажа, поки не перестане говорити його співрозмовник. Співрозмовники пов'язані єдиною темою і ситуацією процесу висловлювання, що тримає їх разом удвох, кожної миті загрожуючи вплинути на тему. Кожен співрозмовник несе в собі свій власний семантичний контекст: не можна ніколи напевно передбачити, що нового скаже співрозмовник, адже діалог — це послідовність контекстуальних розривів. Що коротший виступ співрозмовника, то більша ймовірність різкої зміни контексту. Таким чином, стихомітія — це справді драматичний момент п'єси, оскільки все, як нам видається, можна висловити, а суспенс (а також кожного співрозмовника) зростає відповідно до жвавості словесного обміну між ними. Стихомітія — це вербальний образ сутички між контекстами, персонажами та поглядами. Як повноцінний дискурс (інтенсивний, гіпердраматичний) і водночас пустослівний(оприлюднення семантичних «дір» у контекстах), стихомітія є гіперболізованою формою театрального дискурсу.
Приклади стихомітії
У «Лісовій пісні» Леся Українка нерідко звертається до стихомітії, наприклад в епізоді розмови Перелесника з Мавкою:
- Мавка: В гаю я зривала кучерики з хмелю…
- Перелесник: Щоб мені послати пишну постелю?
- Мавка: Ні, щоб перевити се волосся чорне!
- Перелесник: Сподівалась, може миленький пригорне?
- Мавка: Ні, мене береза ніжно колихала!
- Перелесник: А проте... здається... ти когось кохала?
Джерела
- Патріс Паві: Словник театру. — Львів, 2006.—640 с. Літ. Mukarovsky, 1941; Scerer, 1950.
Посилання
- Стихомітія // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 435.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Stihomitiya starogrec stikos virsh i mythos opovid ce mittyevij verbalnij vzayemoobmin mizh dvoma personazhami dekilka virshovanih ryadkiv chi fraz odin virshovanij ryadok ba navit dva tri slova najchastishe v osoblivo dramatichnij moment diyi Stihomitiyu vikoristovuvali u starogreckomu ta rimskomu teatrah U klasichnu epohu XVI XVII st vin mav pevnij uspih v emocijni momenti p yesi Cej dialog zaznavav ne menshogo uspihu koli pererostav v ochevidnij zasib nehtuvannya ritorichnoyu organizaciyeyu tirad U naturalistichnij drami ta t zv psihologichnomu teatri vin chasto vzhivanij tehnichnij zasib sho dostemenno vpisuyetsya v klyuchovij moment dobre skroyeni p yesi Psihologizaciya diskursuStihomitiya spravlyaye vrazhennya verbalnoyi dueli mizh protagonistami u rozpali konfliktu Stvoryuye promovistij obraz superechnosti diskursiv i poglyadiv ta vkazuye na moment poyavi v duzhe strogij diskursnij strukturi tirad emocijnogo nekontrolovanogo j pidsvidomogo elementu Semantichni inversiyiKozhen dialog vvodit popereminno ya i ti do togo zh pravilo gri vimagaye pauzi u movi odnogo personazha poki ne perestane govoriti jogo spivrozmovnik Spivrozmovniki pov yazani yedinoyu temoyu i situaciyeyu procesu vislovlyuvannya sho trimaye yih razom udvoh kozhnoyi miti zagrozhuyuchi vplinuti na temu Kozhen spivrozmovnik nese v sobi svij vlasnij semantichnij kontekst ne mozhna nikoli napevno peredbachiti sho novogo skazhe spivrozmovnik adzhe dialog ce poslidovnist kontekstualnih rozriviv Sho korotshij vistup spivrozmovnika to bilsha jmovirnist rizkoyi zmini kontekstu Takim chinom stihomitiya ce spravdi dramatichnij moment p yesi oskilki vse yak nam vidayetsya mozhna visloviti a suspens a takozh kozhnogo spivrozmovnika zrostaye vidpovidno do zhvavosti slovesnogo obminu mizh nimi Stihomitiya ce verbalnij obraz sutichki mizh kontekstami personazhami ta poglyadami Yak povnocinnij diskurs intensivnij giperdramatichnij i vodnochas pustoslivnij oprilyudnennya semantichnih dir u kontekstah stihomitiya ye giperbolizovanoyu formoyu teatralnogo diskursu Prikladi stihomitiyiU Lisovij pisni Lesya Ukrayinka neridko zvertayetsya do stihomitiyi napriklad v epizodi rozmovi Perelesnika z Mavkoyu Mavka V gayu ya zrivala kucheriki z hmelyu Perelesnik Shob meni poslati pishnu postelyu Mavka Ni shob pereviti se volossya chorne Perelesnik Spodivalas mozhe milenkij prigorne Mavka Ni mene bereza nizhno kolihala Perelesnik A prote zdayetsya ti kogos kohala DzherelaPatris Pavi Slovnik teatru Lviv 2006 640 s Lit Mukarovsky 1941 Scerer 1950 PosilannyaStihomitiya Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 2 M Ya S 435